№ 756/8810/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 серпня2022 року

м. Київ

справа № 756/8810/18

провадження № 61-21358 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача- адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В. від 02 грудня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення сум.

Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2017 року між ним, як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем, укладено договір, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець зобов`язується на свій ризик з основних та витратних матеріалів виконати роботи по виготовленню та монтажу сходів відповідно до пропозиції та креслень за адресою: квартира АДРЕСА_1 , а він, як замовник, зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 112 130 грн, з яких передоплата 30 000 грн, наступна сплата на об`єкті у розмірі 40 000 грн та кінцевий розрахунок у розмірі 42 130 грн. Роботи за домовленістю сторін договору приймаються актом виконаних робіт, переданого виконавцем замовнику та підписаного сторонами. Строк виконання робіт - 38 робочих днів з моменту підписання договору та внесення коштів, при наявності умов для монтажу і погодних умов. У разі необхідності додаткових робіт термін виконання узгоджується окремо.

Він виконав умови вказаного договору у повному обсязі, зокрема 12 вересня 2017 року здійснив передоплату у розмірі 30 000 грн, 10 жовтня 2017 року сплатив за роботу у розмірі 40 000 грн та 18 грудня 2017 року додатково сплатив 8 500 грн. Крім того, він забезпечив доступ виконавцю робіт до об`єкта та до енергоресурсів, що було необхідно для здійснення монтажу сходів у зазначеній квартирі. Проте відповідачем умови договору не виконано, не надано пропозиції та креслення сходів для узгодження із замовником, а здійснено їх на власний розсуд і розпочато монтаж без відповідних проєкту та креслень. Станом на травень 2018 року монтування сходів закінчено не було, тобто пропущено строк виконання робіт визначений договором, а пропозицій щодо продовження строку виконання робіт або укладення додаткових угод від відповідача не надходило.

Частково здійснені та частково встановлені відповідачем сходи виконані неякісно і не відповідають державним будівельним нормам, які діють в Україні. При цьому, його зауваження щодо неякісно виконаних робіт та необхідності усунути виявлені недоліки, відповідачем були проігноровані. Від ОСОБА_2 пропозиції щодо самостійного усунення виявлених недоліків не надходили, як і не прийнято таких пропозицій від нього.

Таким чином, оспорюваний договір від 12 вересня 2017 року на підставі

статей 651 852 ЦК України позивач просив розірвати. Невиконання відповідачем договору позбавило його та сім`ю можливості вселитися до придбаної квартири у листопаді 2017 року, що змусило їх нести додаткові витрати на оренду житла та паркомісця для автомобіля, які становлять у загальному розмірі 67 100 грн. Оскільки відповідач фактично відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором, а сходи не відповідали вимогам будівельних норм, позивач вимушений був замовити їх демонтаж, вартість якого склала 5 000 грн. Крім того, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка, яка передбачена пунктом 6.2. договору, у розмірі 11 213 грн та на підставі положень статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 7 512,54 грн, три проценти річних зі здійсненої передоплати за договором у розмірі 1 819,48 грн.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд розірвати укладений між ним та відповідачкою договір від 12 вересня 2017 року та стягнути з ОСОБА_2 збитки у розмірі 67 100 грн, витрати понесені на демонтаж сходів у розмірі 5 000 грн, неустойку у розмірі 11 213 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 512,54 грн, три проценти річних зі здійсненої передоплати за договором у розмірі 1 819,48 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Шевчука А. В. від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір від 12 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , про виготовлення та монтаж сходів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57 228 грн частково здійсненої передоплати

за договором, 11 213 грн неустойки за неналежне виконання умов договору, 5 000 грн витрат, понесених на демонтаж сходів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 400 грн у рахунок частини сплаченого судового збору та 3 000 грн вартості експертного будівельно-технічного дослідження.

У задоволення решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка умови договору від 12 вересня 2017 року належним чином не виконала, відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Науково-технічного центру «Будівельна експертиза» від 26 квітня 2018 року № 150 роботи по виготовленню та монтажу сходів у квартирі позивача станом на 16 квітня 2018 року у повному обсязі не завершені, пропозиції та креслення, по яким виконувались роботи, не відповідають вимогам будівельних норм, виявлені дефекти монтажу, які порушують умови комфортного діапазону усієї сходової клітини та подальшої нормальної експлуатації, зменшують терміни працездатності і надійності сходової клітини.

Отже, оскільки відповідачкою допущено істотне порушення умов зазначеного договору щодо якості, термінів виготовлення і монтажу сходів, тому цей договір підлягає розірванню зі стягненням з ОСОБА_2 частини здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 57 228 грн. Вказана сума є різницею суми коштів, що були сплачені замовником виконавцю, із сумою коштів, яка витрачена на виконання оспорюваного договору для придбання гартованого скла перил, яке залишилося у позивача і може бути використано для облаштування сходів.

На користь позивача з ОСОБА_2 суд стягнув 5 000 грн вимушених витрат за демонтаж неякісно встановлених сходів, вартість яких підтверджена актом виконаних робіт від 06 червня 2018 року № 23.

ОСОБА_2 не спростовано порушення строку виконання робіт, не доведено відсутності умов для монтажу, несприятливих погодних умов, домовленостей щодо продовження термінів виконання. Таким чином, враховуючи узгоджену сторонами договору загальну вартість робіт та умови пунктів 6.1., 6.2 укладеного між сторонами договору, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_2 неустойка у розмірі 11 213 грн, яка є 10 % суми загальної вартості договору.

Оскільки договором від 12 вересня 2017 року передбачена неустойка за порушення строку виконання робіт, позивач скористався правом її нарахування, вимоги ОСОБА_1 про застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України та стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних із суми передоплати задоволенню не підлягають.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме унаслідок неналежного виконання відповідачем договору

від 12 вересня 2017 року він був вимушений орендувати житло, загальною площею 90,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , у тому самому будинку, в якому орендував паркомісце для автомобіля з 2016 року, неможливості користуватися житлом за своїм зареєстрованим місцем проживання. Отже, безпідставними є вимоги позивача про стягнення 67 000 грн за оренду житла та паркомісця.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року скасовано у частині стягнення з

ОСОБА_2 57 228 грн та у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. У частині розподілу судових витрат рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року змінено, зменшено суму судового збору, стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 1 400 грн до

735 грн. У решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що що ОСОБА_2 вказувала про те, що перед новорічними святами позивач, як замовник, не допустив її працівників до квартири, унаслідок чого вони були позбавлені можливості завершити роботу. Позивач сам зазначав, що відповідач не виконала свої зобов`язання за договором та припинила роботи. Таким чином, фактично сторони договору самостійно досягли згоди про розірвання укладеного між ними договору, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про розірвання договору у судовому порядку, оскільки на час розгляду справи він вже був добровільно сторонами розірваний.

Оскільки сторони договору не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, то апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення частково здійсненої передоплати за договором у розмірі 57 228 грн, так як умови договору сторонами виконувалися, замовником сплачувалися кошти, а виконавець виконував замовлений обсяг робіт.

Відповідачем порушено строк виконання умов договору, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення неустойки за порушення строку виконання договору підряду у розмірі 11 213 грн та збитків, понесених позивачем у розмірі 5 000 грн за демонтаж неякісно виконаних сходів, що підтверджується актом виконаних робіт від 06 червня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прилуцька Н. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року.

ОСОБА_2 судові рішення не оскаржила, тому у задоволеній частині позову ОСОБА_1 Верховний Суд у силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення не переглядає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 756/8810/18 із Оболонського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. М., мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази того, що позивач та відповідач дійшли взаємної згоди про розірвання договору від 12 вересня 2017 року, оскільки ними не підписувався акт припинення чи закінчення відповідних робіт. Крім того, у справі наявний графік закінчення відповідачем виконання робіт з 06 березня 2018 року, який нею не виконано, вчасно не закінчено будівельні роботи, що також підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження Науково-технічного центру «Будівельна експертиза» від 26 квітня 2018 року № 150.

18 травня 2018 року позивачем направлявся відповідачу лист з пропозицією щодо розірвання договору від 12 вересня 2017 року та відшкодування понесених ОСОБА_1 збитків, на який ОСОБА_2 відповіді не надала.

Апеляційний суд порушив норми процесуального права, так як у мотивувальній частині постанови вказав на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розірвання оспорюваного договору, проте у резолютивній частині постанови рішення районного суду про задоволення позовних вимог про розірвання договору від 12 вересня 2017 року залишив без змін.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір підряду, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався на свій ризик з основних та витратних матеріалів виконати роботи по виготовленню та монтажу сходів згідно пропозиції та креслень за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Пунктами 2.1.-2.5. договору передбачено, що загальна вартість робіт складала 112 130,00 грн, передоплата здійснюється замовником внесенням грошових коштів в розмірі 25 %, що становить 30 000,00 грн, наступна сплата на об`єкті, що становить 40 000,00 грн, та кінцевий розрахунок у розмірі 50%, що становить

42 130,00 грн. Всі розрахунки проводяться у національній валюті.

ОСОБА_1 12 вересня 2017 року сплатив ОСОБА_2 передоплату у розмірі 30 000,00 грн, 10 жовтня 2017 року здійснено оплату робіт у розмірі

40 000,00 грн та 18 грудня 2017 року проведено додаткову оплату 8 500,00 грн, що підтверджується розписками ОСОБА_2 виконаними власноручно на екземплярі договору ОСОБА_1 (а. с. 10-11, т. 1).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору строк виконання робіт 38 робочих днів з моменту підписання цього договору та внесення коштів, при наявності умов для монтажу та погодних умов. У разі додаткових робіт термін виконання узгоджується окремо.

Розділом 6 договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до чинного законодавства України. При порушенні строку виконання робіт, виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми договору. У свою чергу замовник несе аналогічну відповідальність за строки розрахунків перед виконавцем.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Науково-технічного центру «Будівельна експертиза» від 26 квітня 2018 року

№ 150 встановлено, що роботи по виготовленню та монтажу сходів в квартирі АДРЕСА_1 , виконувані виконавцем ОСОБА_2., станом на 16 квітня 2018 року в повному обсязі не завершені, представлені пропозиції та креслення по яким виконувались роботи не відповідають вимогам чинних будівельних норм, виявлені дефекти монтажу, які порушують умови комфортного діапазону всієї сходової клітини та подальшої нормальної експлуатації, зменшують терміни працездатності та надійності сходової клітини (а. с. 12-21, т. 1).

Судами встановлено, що на виконання умов договору від 12 вересня 2017 року для облаштування сходів у квартиру за адресою:

АДРЕСА_3 було поставлено скло гартоване вартістю 21 272,00 грн за переліком видаткової накладної від 05 грудня 2017 року

№ВТ-0000073, вказані вироби були виготовлені саме для облаштування сходів у вказаному помешканні і після демонтажу залишились у замовника

ОСОБА_1 та можуть бути використані в подальшому за призначенням

(а. с. 86, т. 1).

Згідно з Актом виконаних робіт від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_3 5тисгрн за демонтаж неякісно виконаних сходів

(а. с. 28, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. М., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

У справі, що переглядається, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги про розірвання договору та стягнення збитків з посиланням на статті 651 852 ЦК України: допущенням відповідачем істотних недоліків робіт, які унеможливили використання виготовлених конструкцій за призначенням; ненаданням відповідних креслень, чим відступлено від умов договору; порушенням строків виконання договору.

Згідно зі статтею 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 3 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з засад цивільного судочинства проголошено свободу договору, що передбачено у пункті 3 частині першій статті 3 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 626 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом установлено, що між сторонами було укладено договір підряду на виконання робіт по виготовленню та монтажу сходів відповідно до пропозиції та креслень, відповідач отримала від позивача передоплату у розмірі

30 000 грн, 40 000 грн за роботу та 8 500 грн додатково сплачених сум.

У суді ці обставини визнані сторонами, а тому згідно вимог статті 82 ЦПК України вони є встановленими та не підлягають доведенню.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змістом частин першої та третьої статті 857 ЦК України передбачено обов`язок підрядника виконати роботу відповідно до умов договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимог, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із частинами першою та третьою статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Щодо вимог про розірвання договору підряду

Підстави для зміни або розірвання договору визначені положеннями

статті 651 ЦК України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 852 ЦК України, ні підставі якої пред`явлено позов, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Аналогічні висновки щодо застосування вищезазначених норм ЦК України у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду:

від 25 вересня 2019 року в справі № 318/2249/16-ц; 17 лютого 2021 року в справі № 755/10345/18; від 21 квітня 2021 року у справі № 752/146/17.

Апеляційний суд виходив із того, що зі слів відповідачки перед новорічними святами позивач, як замовник, не допустив її працівників до квартири, унаслідок чого вони були позбавлені можливості завершити роботу, при цьому позивач також зазначав, що відповідач не виконала свої зобов`язання за договором та припинила роботи, а тому фактично сторони договору самостійно досягли згоди про розірвання укладеного між ними договору.

Такі висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи, без посилання на докази, по суті є припущеннями суду, що заборонено вимогами частини шостої статті 81 ЦПК України, укладеному між сторонами умовам договору підряду щодо припинення договору.

Так, у пункті 2.9. договору зазначено, що у разі припинення робіт за договором замовник зобов`язаний сплатити виконавцю фактично виконані роботи згідно Акту припинення або закінчення робіт за договором протягом 2-х днів після отримання Акту.

Акту припинення або закінчення робіт сторонами суду не надано, що унеможливлювало апеляційний суд дійти висновку про усне розірвання умов договору.

При цьому у пункті 6.1. договору підряду передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, вони несуть відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України.

18 травня 2018 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 лист з відповідними, зазначеними у позові, претензіями та пропонував розірвати договір підряду й відшкодувати йому завдані збитки (а. с. 25-26, т. 1) з підтвердженням доказів надіслання цього листа (а. с. 27, т. 1). Відповіді від виконавця, відповідача у справі, позивач не отримав.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Однак, при вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобовязання, в тому числі і за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що нею виготовлено та передано позивачу пропозиції та креслення щодо виготовлення та монтажу сходів (пункт 1.1. договору).

Відповідачем не доведено наявність поважних причин невиконання нею своїх обов`язків по даному договору підряду, що є її процесуальним обов`язком.

З огляду на вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору підряду є обґрунтованими, тому районний суд, належним чином оцінивши надані сторонами докази, вірно застосувавши норм права, задовольнив цю вимогу.

Апеляційний суд при цьому допустив й порушення вимог статей 374 382 ЦПК України щодо своїх повноважень та змісту постанови суду, оскільки у мотивувальній частині постанови вказав на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розірвання оспорюваного договору, проте у резолютивній частині рішення районного суду про задоволення позовних вимог про розірвання договору від 12 вересня 2017 року залишив без змін.

Щодо вимог про стягнення сум

Відповідачем підтверджено отримання від позивача передоплати у розмірі 30 000 грн, 40 000 грн за роботу та 8 500 грн додатково сплачених сум.

Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пунктах 6.1.-6.3. сторони передбачили відповідальність за невиконання та/або неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, вони несуть відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України, у тому числі розмір неустойки тощо. У цій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Районний суд стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача частину здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 57 228 грн. Вказана сума є різницею суми коштів, що були сплачені замовником виконавцю, із сумою коштів, яка витрачена на виконання оспорюваного договору для придбання гартованого скла перил, яке залишилося у позивача і може бути використано для облаштування сходів.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною третьою статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд вважає, що задоволення вимоги про стягнення різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю виконаних відповідачем робіт було ефективним способом захисту права позивача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144 цс 18.

Вказане свідчить про те, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню,

а судове рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 поніс судові витрати

у розмірі 4 832,70 грн зі сплати судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги, що підтверджується квитанцією від 24 грудня 2021 року

№ 0.0.2394660842.1.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Прилуцької Н. М., підлягає задоволенню, тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання касаційної скарги, у розмірі 4 832,70 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокускасувати й залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання касаційної скарги,

у розмірі 4 832,70 грн (чотири тисячі вісімсот тридцять дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець