ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 756/9209/23

провадження № 61-13790св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Промзв?язок»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від

07 березня 2024 року у складі судді Діденка Є. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» (далі - ПрАТ «Промзв`язок») про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позов мотивований тим, що 17 лютого 2020 року між сторонами укладено трудовий договір, за яким позивача призначено членом наглядової ради. На підставі цього договору між сторонами виникли трудові відносини.

У пункті 3.1 трудового договору встановлена заробітна плата позивачу -

6 мінімальних заробітних плат. Щомісяця відповідач здійснював нарахування і виплачував належну позивачу заробітну плату, але з березня 2022 року заробітна плата не виплачувалась.

Позивач вказував, що жодних змін в організації виробництва і праці за вказаний період у відповідача не відбулося, причини невиплати заробітної плати йому не відомі.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Промзв?язок» на свою користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період

з березня 2022 року і до ухвалення судом рішення та суму компенсації втрати частини грошових доходів з березня 2022 року у розмірі станом на дату ухвалення рішення.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження

у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнено з ПрАТ «Промзв`язок» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в загальному розмірі 971 342,85 грн, з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Стягнено з ПрАТ «Промзв`язок» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 145 455,42 грн, з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

В задоволенні іншої частини відмовлено.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 39 000,00 грн з утриманням із цієї суми обов`язкових платежів, допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що ні чинним законодавством, ні укладеним між сторонами трудовим договором не передбачено право роботодавця обмежувати працівника у виплаті заробітної плати у разі невиконання або неналежного виконання ним трудових обов`язків. Винятком із цього може бути невиконання працівником норм виробітку, однак у цій справі трудовим договором сторін не встановлено такої системи оплати праці, а отже, право позивача на отримання заробітної плати було порушено і підлягає захисту

у судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Промзв?язок» залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 жовтня 2024 року ПрАТ «Промзв?язок» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року і ухвалити у справі нове судове рішення, яким

в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії малозначних. Вказує, що суди не застосували висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 18 грудня 2023 року

у справі № 449/990/22, згідно з яким законодавством передбачено право роботодавця обмежувати працівника у виплаті заробітної плати у разі невиконання ним трудових обов?язків. Враховуючи невиконання позивачем своїх трудових обов?язків, ПрАТ «Промзв?язок» мало право не виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату.

Аргументи інших учасників справи

17 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - Полуніна К. А. подала до Верховного Суду пояснення, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 07 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 вересня 2024 року - без змін.

Пояснення мотивоване тим, що скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувані судові рішення є законними, підстав для їх скасування немає.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

04 грудня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Касаційний суд частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі,

з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Заявник у касаційній скарзі вказує, що суд першої інстанції розглянув

у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Переглядаючи справу

в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на вказані процесуальні порушення.

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період

з березня 2022 року і до ухвалення судом рішення, та суму компенсації втрати частини грошових доходів з березня 2022 року у розмірі станом на дату ухвалення рішення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 116 798,27 грн

(971 342,85 грн + 145 455,42 грн).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на час звернення до суду з цим позовом становив 2 684,00 грн, отже, двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 671 000,00 грн.

Таким чином, ціна позову у справі, що переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ціну позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

а отже, ця справа не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, і не врахував, що таке порушення процесуального закону є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які заявник посилається

у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув

у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки справа направляється до суду апеляційної інстанції через порушення норм процесуального права, суд касаційної інстанції не аналізує інших підстав відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промзв`язок» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов