Постанова

Іменем України

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 756/9551/18

провадження № 61-18623св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») та просила припинити з 12 травня 2018 року поруку за договором поруки від 26 лютого 2016 року, укладеним між нею та відповідачем.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 068-2008-1749, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 190 000,00 доларів США, строком до 10 травня 2038 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між нею та банком 26 лютого 2016 року було укладено договір поруки, за яким вона зобов`язалася нести солідарну відповідальність з позичальником за кредитним договором.

Зазначала, що в серпні 2017 року банк надіслав їй та позичальнику вимогу про повернення заборгованості, чим реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, проте протягом шести місяців з дня отримання цієї вимоги, вимог до неї як до поручителя не пред`явив, а відтак вважала, що її порука за вказаним договором припинена на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не надали оригіналу договору поруки, а відтак не підтвердили існування правовідносин між сторонами на умовах, зазначених у копії договору поруки від 26 лютого 2016 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України підстав для припинення поруки немає, оскільки з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості банк звернувся в межах установленого договором строку дії поруки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 через представника Ковальова В. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року й залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 912/2185/16, від 04 лютого 2020 року в справі № 2/2218/3845/11, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 23 грудня 2020 року в справі № 757/28231/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що банк не надав суду оригіналу оспорюваного договору поруки, вирішив спір виключно на припущеннях наявності цього договору та його істотних умов, що є порушенням частини шостої статті 81 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

04 січня 2022 року справа № 756/9551/18 надійшла до Верховного Суду.

АТ «Універсал Банк» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 28 травня 2008 року між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 068-2008-1749, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 190 000,00 доларів США на строк до 10 травня 2038 року.

Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між АТ «Універсал Банк» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір поруки № 068-2008-1749-Р.

У період з 16 лютого 2009 року по 26 лютого 2016 рік між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 068-2008-1749 від 28 травня 2008 року, якими умови кредитного договору викладалися в новій редакції.

При цьому, починаючи з 15 липня 2010 року при кожному укладанні додаткових угод до кредитного договору між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладалися окремі договори поруки, на підставі яких виникав обов`язок поручителя сплатити заборгованість за кредитним договором з урахуванням укладеної відповідної угоди.

Зокрема, після укладення додаткової угоди від 26 лютого 2016 року до кредитного договору між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 26 лютого 2016 року.

Пунктом 4.2 договору поруки від 26 лютого 2016 року визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником основного зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

23 серпня 2017 року АТ «Універсал Банк» надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень умов кредитного договору та вимагало погасити прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 212 098,27 доларів США із зазначенням, що у випадку невиконання даної вимоги протягом 60 днів банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав достроково та зазначив, що буде примусово стягувати всю заборгованість в судовому порядку. Дана вимога отримана позичальником 11 вересня 2017 року.

З вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором АТ «Універсал Банк» звернулося до суду 30 травня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Установивши, що з вимогою до ОСОБА_1 , як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся в межах установленого в договорі поруки строку дії поруки, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки банк не надав суду оригіналу договору поруки, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою, другою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як убачається з матеріалів справи, до позовної заяви ОСОБА_1 долучила копію договору поруки від 26 лютого 2016 року, посвідчену адвокатом Адвокатського об`єднання «Агенція правового захисту» Ковальовим В. М. Заперечуючи проти позову, представник АТ «Універсал банк» також надав посвідчену в установлену порядку копію договору поруки.

Дослідивши надані сторонами копії договору поруки, які є ідентичними, врахувавши, що ОСОБА_1 не оспорювала дійсність договору поруки від 26 лютого 2016 року та не спростовувала наявність правовідносин між нею та банком за цим договором, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт існування правовідносин між сторонами на умовах, зазначених у цих копіях договорів, а тому доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко