Постанова

Іменем України

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 756/9627/17

провадження № 61-18050св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Оболонський районний в м. Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, Первинна профспілкова організація «Трудова солідарність»,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року у складі суддіЯценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оболонського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, яке надалі змінило найменування на Оболонський районний в м. Києві центр соціальних служб (далі - Центр соціальних служб), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, Первинна профспілкова організація «Трудова солідарність» (далі - ППО «Трудова солідарність»), про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову посилалася на те, що з 01 лютого 2013 року вона працює у відповідача на посаді фахівця соціальної роботи II категорії.

За весь період трудових відносин не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, трудової дисципліни не порушувалась.

10 квітня 2017 року за наказом від 10 квітня 2017 року № 49-К-тр «Про оголошення догани» їй винесено догану з позбавленням преміальних виплат за квітень, травень, червень 2017 року.

Зазначена догана є незаконною, зміст дисциплінарного проступку сформульовано з надуманих мотивів, внаслідок фальсифікації та зловживання відповідачем службовим становищем, догана винесена з особистих мотивів, є фактичною розправою з метою приховання порушення відповідачем законодавства з оплаті праці, відмови забезпечити належну організацію праці, є формою вчинення морального та психологічного тиску з примусом до звільнення. Відповідач грубо порушує право позивачки на працю, здійснює психологічний тиск шляхом погроз, переслідування, фальсифікування документів, створення штучних доказів для звільнення.

Вона неодноразово подавала заяви з проханням припинити вказані дії, проте відповідач продовжує вчиняти щодо неї неправомірні заходи тиску.

Позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ Центру соціальних служб від 10 квітня 2017 року № 49-К/тр «Про оголошення догани» ОСОБА_1 , фахівцю з соціальної роботи ІІ категорії з позбавленням преміальних виплат за квітень, травень, червень 2017 року; стягнути з відповідача на свою користь: заробітну плату, невиплачену внаслідок зниження доплат за виконання виробничих завдань і функцій (складність і напруженість у роботі) за період січень, лютий, березень 2017 року, у розмірі 509,58 грн; матеріальну шкоду, - неотриманий дохід у виді преміальних виплат за квітень, травень, червень 2017 року, що становить 5 415,84 грн; 32 000,00 грн (еквівалент 10 розмірів мінімальних заробітних плат) на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася в судові засідання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.

Судову повістку про виклик до суду на 25 листопада 2020 року вона не отримувала. Твердження суду про те, що «повідомлення позивача належним чином та у встановленому законом порядку» - не відповідає дійсності, оскільки на аркуші 150 тому 2 справи є зворотне рекомендоване повідомлення, яке надсилалось представнику ОСОБА_1 - адвокату Асатрян О. В., а поштове повідомлення на адресу та ім`я позивачки, як фізичної особи міститься в нерозпакованому поштовому конверті (т. 2, а. с. 147), що повернувся до суду першої інстанції з відміткою «про закінчення терміну зберігання». Отже, поштове повідомлення про виклик надіслано судом першої інстанції окремо саме для позивачки на адресу та ім`я ОСОБА_1 та не було отримано у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Твердження суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання на 25 листопада 2020 року о 16:00 год. шляхом надіслання SMS-повідомлення (т. 2, а. с. 146) суперечить діючим нормам законодавства.

Вона та її адвокат Асатрян О. В. не писали письмових заяв про надсилання їм судових повідомлень шляхом (способом) використання засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення, а матеріали справи не містять вказаної письмової заяви.

Посилання суду на отримання представником позивачки - адвокатом Асатрян О. В. судової повістки про виклик, не заслуговує на увагу, оскільки застосовуючи у судочинстві положення норм пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з повторною неявкою неналежним чином повідомленого позивача, законодавець презюмує та виокремлює з усіх учасників процесу саме позивача, зобов`язуючи суд впевнитися у належному його повідомленні.

Таким чином, наведені обставини викладені в оскаржуваних рішеннях не містять ознак повторної неявки позивачки, що виключає застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, як підставу для залишення позову без розгляду та відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх повного скасування з направленням справи для продовження розгляду.

Крім того, такого відповідача, як «Оболонський районний в місті Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді» фактично не існує, чи допускається правонаступництво за вказаними обставинами та як це вплине на її права.

У лютому 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Центру соціальних служб, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що головною спільною ознакою усіх відкладень судових засідань в Оболонському районному суді міста Києва з ініціативи позивачки є повна відсутність офіційних підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність відсутності позивачки та її представників на судовому засіданні (медичних висновків, довідок з амбулаторних закладів про проходження позивачкою чи її представником лікування, перебування на офіційному лікарняному на момент проведення судових засідань, свідоцтв про смерть близьких родичів при проханні перенесення судових засідань у зв`язку із похованням тощо).

В судове засідання 25 листопада 2020 року позивачка та її представник знову не з`явились, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки представнику позивачки (т. 2, а. с. 150).

Судове засідання відкладено на 03 березня 2021 року (т. 2, а. с. 155, 156), про що було належним чином повідомлено позивачку та її представника, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток (т. 2, а. с. 162, 163).

На зазначене судове засідання ні позивачка, ні її представник повторно не з`явились. Від представника ОСОБА_1 - Асатрян О. В. знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю самоізоляції (т. 2, а. с. 166). Водночас як і у попередніх випадках жодних підтверджуючих документів, які б засвідчували незадовільний стан здоров`я позивачки і її представника та їх фізичну неможливість бути присутніми в судовому засіданні надано не було.

Позивачка у своїй касаційній скарзі надає суду неправдиву інформацію. Відповідно до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 грудня 2020 року № 682 «Про деякі питання пов`язані із діяльністю Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді» Оболонський районний в м. Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було перейменовано на Оболонський районний в місті Києві центр соціальних служб, без зміни юридичної особи. Жодної реорганізації, як зазначає позивачка, не відбулося.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: частини п`ятої, тринадцятої статті 128, частини п`ятої статті 130, статей 174, 196, 197, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/15, від 04 листопада 2019 року у справі № 214/9062/15-ц.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини щодо руху справи та явки позивачки в судові засідання

Суди встановили, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду першої інстанції у липні 2017 року.

З матеріалів справи відомо, що в судове засідання на 16:00 год. 25 листопада 2020 року позивачка та її представник - адвокат Асатрян О. В. не з`явились.

Повідомлення, надіслане на адресу ОСОБА_1 , повернулося до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 147-148).

Водночас представник позивачки - адвокат Асатрян О. В. про дату, місце та час була повідомлена належим чином та у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 150).

25 листопада 2020 року від представника позивачки - адвоката Асатрян О. В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 листопада 2020 року, посилаючись на ту обставину, що у двох членів її сім`ї підтверджено захворювання на коронавірус COVID-19, у зв`язку з чим вона перебуває у жорсткій самоізоляції (т. 2, а. с.153).

25 листопада 2020 року від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав вимушеної самоізоляції її представника - адвоката Асатрян О. В. та наявності вираженої ознаки гострої респіраторної інфекції у неї самої.

Розгляд справи, призначений на 25 листопада 2020 року, було відкладено на 14:00 год. 03 березня 2021 року (т. 2, а. с. 155, 156).

В судове засідання призначене на 03 березня 2021 року о 14:00 год. позивачка та її представник не з`явились, про дату, місце та час були повідомлені належим чином та у встановленому законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 2, а. с. 162, 163).

03 березня 2021 року від представника позивачки - адвоката Асатрян О. В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 03 березня 2021 року, з посиланням на неможливість участі у судовому засіданні за станом здоров`я та відсутністю представника третьої особи - ППО «Трудова солідарність».

Заяви від позивача та її представника про розгляд справи без їх участі не надходили.

Отже, ОСОБА_1 та її представник були повідомлені про час та місце розгляду справи і двічі поспіль не з`явилися в судові засідання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд має залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження

№ 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).

У рішенні у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії) від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) висловлено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи у судові засідання, призначені на 25 листопада 2020 року та 03 березня 2021 року, позивачка та її представник не з`явилися.

З урахуванням зазначеного та враховуючи тривалість провадження у справі, а також неподання позивачкою та/або її представником заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлені позивачка та її представник повторно не з`явився у судове засідання.

Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку процесуальній поведінці позивачки та її представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

З урахуванням викладеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень частини п`ятої, тринадцятої статті 128, частини п`ятої статті 130, статей 174, 196, 197, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Висновок судів у цій справі не суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, оскільки хоча поштове повідомлення на адресу та ім`я позивачки про розгляду справи 25 листопада 2020 року повернулося до суду першої інстанції з відміткою «про закінчення терміну зберігання», проте вона у спірному випадку вважається такою, що належно повідомлена про час та місце розгляду справи.

Зокрема, встановлено, що про розгляд справи 25 листопада 2020 року належним чином був повідомлений представник позивачки.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Також встановлено, що про розгляд справи 03 березня 2021 року належним чином повідомлена як позивачка, так і її представник.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/15, від 04 листопада 2019 року у справі № 214/9062/15-ц (щодо надіслання судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням) заслуговують на увагу, проте це не впливає на результат розгляду справи, оскільки про дату та час судового засідання на 25 листопада 2020 року представник позивачки був повідомлений належним чином, зокрема засобами поштового зв`язку. У такий же спосіб позивачка та її представник були повідомлені про судове засідання на 03 березня 2021 року.

Аргументи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання про здійснення підготовчого засідання Верховний Суд відхиляє, оскільки позов у цій справі подано у липні 2017 року, під час дії норм ЦПК України 2004 року, які не передбачали необхідність проведення підготовчого провадження.

Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскількизводяться до власного тлумачення норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак