Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 757/12100/16

провадження № 61-6237св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Соколової В. В., Шахової О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - СКМУ), Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - Господарсько-фінансовий департамент СКМУ) про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у вступній промові до засідання КМУ ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Прем`єр-міністра України, поширив недостовірну інформацію, яка безпосередньо стосується позивача, а саме: «вони крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують в першу чергу антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ, як, наприклад, робить громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який «пасеться» на українському енергетичному секторі останні 10 років. Чистий агент».

Після виголошення неправдивої інформації про позивача, ОСОБА_2 продовжив промову посиланням на обставини, що стосуються ПАТ «Запоріжтрансформатор», афілійованою особою якого є ОСОБА_1 , а саме: «до речі, я сьогодні вранці прочитав інформацію про те, що знову скандал з трансформаторами. Я прошу протокольне рішення Кабінету Міністрів - зупинку оплати трансформаторів з «Центренерго» і «Укрінтеренерго» до того моменту, поки не буде завершена перевірка тендерних умов. З`ясувати, чому всі іноземні компанії за дивним збігом обставин програли тендери. Один Запорізький трансформатор виграв».

ІНФОРМАЦІЯ_1 КМУ оприлюднив вказану недостовірну інформацію про позивача на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади, який є офіційним веб-сайтом КМУ в мережі Інтернет за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію про те, що він є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ, поширену ОСОБА_2 шляхом проголошення звернення до представників засобів масової інформації під час вступної промови до засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1 та поширеної КМУ шляхом опублікування стенограми вступної частини засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1 на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ шляхом оголошення повідомлення для представників засобів масової інформації наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 у вступній промові до засідання Кабінету Міністрів України, звертаючись до представників засобів масової інформації, я безпідставно навів неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ. Повідомляю, що зазначена інформація про ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною»;

- зобов`язати КМУ СКМУ та Господарсько-фінансовий департамент СКМУ спростувати поширену ними недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ шляхом опублікування на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України опублікована стенограма вступної частини засідання Кабінету Міністрів України від ІНФОРМАЦІЯ_1, яка містить неправдиву інформацію про належність ОСОБА_1 до тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ. Повідомляємо, що зазначена інформація про ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у складі судді Писанця В. А. позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію про те, що він є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ, поширену ОСОБА_2 шляхом проголошення звернення до представників засобів масової інформації під час вступної промови до засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1 та поширеної КМУ, шляхом опублікування стенограми вступної частини засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1 на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ шляхом оголошення повідомлення для представників засобів масової інформації наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 у вступній промові до засідання Кабінету Міністрів України, звертаючись до представників засобів масової інформації, я безпідставно навів неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ. Повідомляю, що зазначена інформація про ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною».

Зобов`язано КМУ СКМУ та Господарсько-фінансовий департамент СКМУ спростувати поширену ними недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 є прикладом тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ шляхом опублікування на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України опублікована стенограма вступної частини засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1, яка містить неправдиву інформацію про ОСОБА_1 як приклад тих, хто крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ та є агентом ФСБ. Повідомляємо, що зазначена інформація про ОСОБА_1 є непідтвердженою та недостовірною».

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що висловлена ОСОБА_2 інформація, яка поширена КМУ СКМУ, Господарсько-фінансовим департаментом СКМУ, стосується саме ОСОБА_1 , є недостовірною, негативною, такою, що порушує особисті немайнові права позивача, впливає на його ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_4 ; КМУ, подану представником ОСОБА_5 , до якої приєдналися СКМУ та Господарсько-фінансовий департамент СКМУ, задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з тексту вступної промови Прем`єр-міністра України ОСОБА_2 до засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1 неможливо встановити, що вказівка про «громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 » стосувалася саме позивача ОСОБА_1 , оскільки зазначення лише громадянства і прізвища особи не дає можливості її ототожнити з конкретною фізичною особою.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що позивач є афілійованою особою ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважала помилковим висновок суду першої інстанції про те, що висловлювання ОСОБА_2 стосувалися позивача, а тому факт порушення немайнових прав ОСОБА_1 судом не встановлено і судовому захисту не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Печерського районного суду міста Києва.

05 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що в судовій практиці відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 28 ЦК України у правовідносинах, які виникають з факту розповсюдження неправдивої інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної особи, що підлягають судовому захисту.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не дослідив доводи у справі в їх сукупності і не дав оцінки характеру спірних правовідносин, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд не звернув увагу на те, що власне ім`я та по батькові не є виключними ознаками ідентифікації фізичної особи.

Суд не застосував для правильного вирішення спору у цій справі частину дев`яту статті 10 ЦПК України, згідно з якою якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року СКМУ надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, а постанова суду апеляційної інстанції - законною та обґрунтованою.

У травні 2021 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У червні 2021 року КМУ надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у вступній промові до засідання КМУ ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Прем`єр-міністра України, зазначив: «Хочу вас проінформувати про те, що по відношенню до окремих осіб вже порушені кримінальні провадження. І тому може статися так, що їм прийдеться надовго затриматися в Україні. І зараз це лежить виключно в компетенції правоохоронних органів. Там реальні кримінальні правопорушення. Вони крадуть гроші з бюджету, а потім фінансують в першу чергу антиукраїнські політичні сили і відчитуються в ФСБ, як, наприклад, робить громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який «пасеться» на українському енергетичному секторі останні 10 років. Чистий агент. До речі, я сьогодні вранці прочитав інформацію про те, що знову скандал з трансформаторами. Я прошу протокольне рішення Кабінету Міністрів - зупинку оплати трансформаторів з «Центренерго» і «Укрінтеренерго» до того моменту, поки не буде завершена перевірка тендерних умов. З`ясувати, чому всі іноземні компанії за дивним збігом обставин програли тендери. Один Запорізький трансформатор виграв. Напевно, просто дуже якісні трансформатори російського виробництва».

Стенограму вступної частини засідання Кабінету Міністрів України опубліковано на Урядовому порталі: єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 18).

Вказана інформація набула широкого розповсюдження серед необмеженого та невизначеного кола осіб, що підтверджується матеріалами, опублікованими в засобах масової інформації (т. 1 а. с. 19-58).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 28 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями частини першої статті 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Суд апеляційної інстанції встановив, що з тексту вступної промови Прем`єр-міністра України ОСОБА_2 до засідання КМУ від ІНФОРМАЦІЯ_1 неможливо встановити, що вказівка про «громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 » стосувалася саме позивача ОСОБА_1 , оскільки зазначення лише громадянства і прізвища особи не дає можливості її ототожнити з конкретною фізичною особою.

Крім того, матеріали справи не містять доказів тієї обставини, що ОСОБА_1 є афілійованою особою ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Відповідно до частини першої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

З урахуванням положень процесуального права, суд апеляційної інстанції дослідив та оцінив надані сторонами докази та дійшов висновку про недоведеність факту порушення немайнових прав ОСОБА_1 та відсутність підстав для вжиття заходів щодо захисту судом цивільних прав та інтересів позивача.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Публікація в засобах масової інформації статей про позивача ОСОБА_1 із посиланням на промову ОСОБА_2 , який перебував на посаді Прем`єр-міністра України, свідчить про ототожнення імені позивача з особою, яка згадувалась на засіданні КМУ, представниками цих видань, які не є відповідачами у цій справі, та які діяли на власний розсуд, готуючи відповідні матеріали до опублікування.

Суд касаційної інстанції не вправі переоцінити докази, зокрема по іншому встановити фактичні обставини справи, ніж суд апеляційної інстанції, а позивач у касаційній скарзі не наводить доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статті 28 ЦК України, чи порушення норм процесуального права.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров