ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 757/13201/24-ц
провадження № 61-3503 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національна академія аграрних наук України,
треті особи: Державне підприємство «Дослідне господарство «Радехівське» Інститут сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Болотова Є. В.,
Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), треті особи: Державне підприємство «Дослідне господарство «Радехівське» Інститут сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України»), ОСОБА_2 , в якому просив суд:
1) визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ від 22 лютого 2024 року № 71-к НААН України про його звільнення;
2) поновити його на посаді виконуючого обов`язки ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України»;
3) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Позов мотивований тим, що з квітня 2023 року він працював на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Зазначав, що наказом НААН України від 22 лютого 2024 року № 71-к його було звільнено з посади виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» 22 лютого 2024 року на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов`язків). При цьому він вважав вказаний наказ незаконним, оскільки НААН України його звільнило на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України, проте в наказі було вказано не одне грубе порушення, а декілька, що суперечить законодавству України для звільнення за цією статтею.
Крім того, позивач зазначав, що наказ про його звільнення від 22 лютого 2024 року № 71-к підписаний неуповноваженою особою з пропуском терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності. Наказ підписаний в. о. президента Ю. Лупенком, при тому, що в реєстрі юридичних осіб керівником НААН України зазначений
Я. Гадзало.
ОСОБА_1 указував, що його не ознайомлювали із будь-якими документами, які стали підставою для прийняття рішення про його звільнення, у нього не відбиралися пояснення, на підприємстві не створювались комісії, які б проводили аналіз або висновки в його присутності. При цьому, він як керівник ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» сумлінно виконував посадові обов`язки, дисциплінарних стягнень до останнього не застосовувалося.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року у складі судді Ільєвої Т. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ від 22 лютого 2024 року
№ 71-к НААН України про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України». Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач виявив проступок позивача 11 січня 2024 року, а тому пропустив місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення (стаття 148 КЗпП України).
Доводи відповідача, що днем виявлення керівником грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 стала службова записка начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_3 від 02 лютого 2024 року, суд першої інстанції вважав безпідставним, оскільки однією з підстав звільнення в наказі про звільнення
від 22 лютого 2024 року № 71-к вказується Акт службового розслідування діяльності в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» від 11 січня 2024 року за період 05 квітня
2023 року по 29 вересня 2023 року. Підписантами Акту від 11 січня
2024 року є начальник відділу внутрішнього аудиту, апарату Президії НААН, який є головою комісії ОСОБА_3 , а також науковий співробітник відділу наукового забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку та прогнозування експериментальної бази апарату Президії НААН, член комісії ОСОБА_5 . Тобто, співробітники, які нібито встановили факти порушень, обізнані про наявність порушення як мінімум з 11 січня 2024 року. Разом з ними в Акті від 11 січня
2024 року ще є підписи чотирьох співробітників ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У листопаді 2024 року апеляційні скарги на рішення районного суду подано
ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України», а також ОСОБА_2 , який у березні 2024 року був призначений в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
У листопаді 2024 року ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» відкликало подану апеляційну скаргу і ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року її задоволено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду
м. Києва від 16 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що строк притягнення позивача до відповідальності сплили та те, що такий строк необхідно обчислювати з 11 січня 2024 року, а саме з часу складання акту службового розслідування на підприємстві, є помилковими, оскільки підприємство не є органом, що приймає рішення щодо наявності підстав для звільнення. Таким органом є НААН України. При цьому, про грубе порушення законодавства з боку позивача, НААН України стало відомо 02 лютого 2024 року зі службової записки, тому саме з цієї дати необхідно обчислювати період притягнення позивача до відповідальності.
Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання позивача про те, що його було звільнено з порушенням законодавства, у нього не відбирали пояснення, оскільки у матеріалах справи наявне пояснення позивача від 21 лютого 2024 року.
Також суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання позивача про те, що його звільнили за одноразове грубе порушення, а в наказі зазначено декілька підстав, оскільки в наказі визначена одна причина звільнення, а саме порушення ведення бухгалтерського обліку в частині оприбуткування врожаю сої, що призвело до збитку більше 60 459 грн, зростанням кредиторської заборгованості з 27 484 грн до 74 078 грн, укладанням договорів, вартість яких перевищувала 10 і більше відсотків вартості активів державного підприємства, без погодження з органом управління майном, відповідно до пунктів 3.10, 7.6, 7.7 Статуту ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України». Тобто, в наказі НААН України від 22 лютого 2024 року № 71-к чітко визначено одноразове грубе порушення позивачем трудових обов`язків, що стало підставою для звільнення, і які мали певні наслідки. Так, у наказі зазначено: «У зв`язку з одноразовим грубим порушенням ОСОБА_1 трудових обов`язків, а саме порушенням ведення бухгалтерського обліку в частині оприбуткування врожаю сої, що призвело до збитку більше 60 459 грн».
Підтвердженням того, що саме це порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків визначено роботодавцем як одноразове грубе, що стало підставою для його звільнення, є акт «Про результати службового розслідування діяльності
в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» від 11 січня 2024 року. Решта зазначених в наказі відповідних порушень трудових обов`язків є додатковими фактами, що були виявлені в ході службового розслідування та характеризують попередню роботу позивача і його відношення до своїх трудових обов`язків.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що виконуючий обов`язки призначається тимчасово, на термін до призначення керівника, який пройшов конкурс, чи до видання наказу про призначення нового виконуючого обов`язки керівника.
При цьому у матеріалах справи наявний наказ НААН України від 08 березня
2024 року № 102-к про призначення ОСОБА_2 в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» з 08 березня 2024 року до призначення директора у встановленому законом порядку. Зазначений наказ не скасовано та діє.
При цьому суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2024 року, у справі № 366/3222/21, провадження № 14-169цс23, що стосуються звільнення виконуючого обов`язки керівника до призначення керівника за контрактом або іншу особу на посаду виконуючого обов`язки директора, що є рівноцінним.
Апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 вже звільняли на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з 28 вересня 2023 року, проте рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року у справі № 757/47576/23-ц його було поновлено на посаді і наказом від 29 грудня 2023 року № 348-к на виконання рішення суду НААН України поновила позивача на роботі. При цьому постановою
від 03 вересня 2024 року Київський апеляційний суд скасував вказане рішення районного суду й відмовив ОСОБА_1 у поновленні на роботі, тому НААН України на виконання вже цього судового рішення наказом від 17 вересня 2024 року № 372-к скасувала свій наказ про поновлення позивача на посаді. Проте після ухвалення апеляційним судом 03 вересня 2024 року судового рішення про відмову позивачеві у поновленні на роботі, ОСОБА_1 продовжував ходити на роботу та виконувати обов`язки керівника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київськогоапеляційного суду від 11 лютого 2025 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва
від 16 жовтня 2024 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 757/13201/24-ц із Печерського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
10 квітня 2025року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 року у задоволенні клопотання
ОСОБА_2 про розгляд справи за його участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18,
від 28 липня 2022 року у справі № 216/3852/20, які дійшли висновків про те, що важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
Також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування
статей 40, 41, частини восьмої статті 235 КЗпП України, а саме про те:
1) чи припиняються трудові відносини між роботодавцем та працівником у випадку скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про поновлення працівника на роботі, яке вже було виконане в порядку негайного виконання судових рішень в частині поновлення працівника на роботі;
2) чи є підставою припинення трудових відносин між роботодавцем та працівником скасування роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі після скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про поновлення працівника на роботі, яке вже було виконане в порядку негайного виконання судових рішень в частині поновлення працівника на роботі.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу та пояснення
16 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що касаційна скарга є необґрунтованою,
а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
16 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги
є необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
є законною та обґрунтованою, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
30 квітня 2025 року та 06 травня 2025 року НААН Українинаправило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, проте даний відзив та додаткові пояснення подані поза межами строку, протягом якого можна було подати вказані документи, причини пропуску цього строку не зазначено, тому вказаний відзив та додаткові пояснення на касаційну скаргу належить залишити без розгляду (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, провадження № 14-680цс19 (пункти 51-52);
від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, провадження № 12-86гс20 (пункти 25-33).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом НААН України від 05 квітня 2023 року № 80-к ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України» з 05 квітня 2023 року до призначення директора у встановленому законодавством порядку.
Наказом НААН України від 28 вересня 2023 року № 276-к ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з 28 вересня 2023 року.
Наказом НААН України від 29 вересня 2023 року № 277-к було призначено ОСОБА_6 виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України» з 29 вересня
2023 року до призначення директора у встановленому законодавством порядку.
ОСОБА_1 оскаржив наказ НААН України від 28 вересня 2023 року № 276-к
у судовому порядку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року у справі
№ 757/47576/23-ц, визнано незаконним (протиправним) та скасовано Наказ НААН України від 28 вересня 2023 року № 276-к, про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» та поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
29 грудня 2023 року наказом № 348-к НААН України, на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року у справі
№ 757/47576/23-ц, ОСОБА_1 поновлено на посаді (а. с. 18, том 2).
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними наказів та поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних вимог.
На виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року
у справі № 757/47576/23-ц, Наказом НААН України від 17 вересня 2024 року
№ 372-к «Про скасування наказу від 29 лютого 2023 року № 348-к», вирішено скасувати Наказ НААН України від 29 грудня 2023 року № 348-к «Про поновлення ОСОБА_1 », що прийнятий на підставі вже скасованого рішення Печерського районного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 757/47576/23-ц.
Після 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 продовжував ходити на роботу та виконувати обов`язки в. о. керівника.
Також у матеріалах справи є акт службового розслідування діяльності
в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» за період з 05 квітня 2023 року по 29 вересня 2023 року, складеного 11 січня 2024 року (а. с. 134-143, том 1).
Відповідно до службової записки начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_3 від 02 лютого 2024 року про результати службового розслідування діяльності в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України», комісія НААН України вважала за доцільне звільнити від виконання обов`язків директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» ОСОБА_1.
(а. с. 129-133, том 1).
21 лютого 2024 року НААН України направлено ОСОБА_1 лист № 15/7, в якому запропоновано йому надати письмові пояснення щодо виявлених порушень
(а. с. 128, том 1).
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 на лист НААН України № 15/7 від 21 лютого
2024 року надав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що на момент його призначення ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» мало кредиторську заборгованість в сумі 27 484 грн. Для проведення посівної, а також для проведення інших весно-польових робіт обігових коштів на підприємстві не було, тому для проведення цих робіт в стислі агротехнічні строки було підписано договори з ТОВ «Акріс Захід» та ТОВ «Аграрні системні технології» для проведення сільськогосподарських робіт в борг, так як банки державним підприємствам кредиту не дають. Щодо обліку сої, зазначав, що у зв`язку з тим, що в господарстві відсутні ваги для зважування великогабаритних автомобілів, було прийнято рішення зважувати автомобілі з врожаєм сої на елеваторі. Також зазначав, що наразі кредиторська заборгованість погашена на суму 68 269 грн. Від реалізації сої господарство очікує отримати близько 5 млн грн прибутку. Тому підприємству збитку не нанесено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не зрозуміло де нанесено збиток в сумі 60 459 грн (а. с. 127, том 1).
Наказом НААН України від 22 лютого 2024 року № 71-к, за підписом в. о. президента Юрія Лупенка, було звільнено ОСОБА_1 з посади в. о. директора
ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» 22 лютого 2024 року на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України
(а. с. 10, том 1).
Згідно з наказом НААН України від 22 лютого 2024 року № 71-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме порушенням ведення бухгалтерського обліку в частині оприбуткування врожаю сої, що призвело до збитку більше 60 459,00 грн, зростанням кредиторської заборгованості з 27 484,00 грн до 74 078,00 грн, укладанням договорів, вартість яких перевищувала 10 і більше відсотків вартості активів державного підприємства, без погодження з органом управління майном, відповідно до пунктів 3.10, 7.6,
7.7 Статуту ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування норм права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у» касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною восьмою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що поновлення ОСОБА_1 на роботі не становило обставин прийняття його на роботу, а зумовлювалось виконанням вимог закону (частини восьмої статті 235 КЗпП України) щодо обов`язковості негайного виконання рішення про поновлення на роботі звільненого працівника,
а саме рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року
у справі № 757/47576/23-ц, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі та яке в подальшому втратило законну силу у зв`язку із його скасуванням постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року та відмовою у задоволенні позову про поновлення на роботі.
Вирішення питання про правомірність звільнення позивача з роботи безпосередньо залежить від законності судового рішення, на підставі якого він був на цій роботі поновлений.
У даному випадку рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі, яке виконано роботодавцем та в подальшому скасовано, не тягне правових наслідків та не зумовлює обставин прийняття працівника на роботу, а отже, законність звільнення позивача ґрунтується на рішенні суду апеляційної інстанції, яким встановлено відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Разом з тим, судом установлено, що після 03 вересня 2024 року позивач продовжував ходити на роботу та виконувати обов`язки в. о. керівника ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України». У подальшому позивач був звільнений на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника, передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
У пункті 27 постанови Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Апеляційним судом належним чином досліджувався акт службового розслідування діяльності в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» за період з 05 квітня 2023 року по 29 вересня 2023 року, складеного 11 січня 2024 року.
Відповідно до службової записки начальника Відділу внутрішнього аудиту відповідача від 02 лютого 2024 року про результати службового розслідування діяльності в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України», комісія НААН України вважала за доцільне звільнити від виконання обов`язків директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України», а саме позивача у справі.
Судом установлено, що 21 лютого 2024 року НААН України направлено позивачу лист, в якому запропоновано йому надати письмові пояснення щодо виявлених порушень. У своїх письмових пояснення позивач зазначив, що на момент його призначення у ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» мало кредиторську заборгованість
в сумі 27 484 грн. Для проведення посівної, а також для проведення інших весно-польових робіт обігових коштів на підприємстві не було, тому для проведення цих робіт в стислі агротехнічні строки ним було підписано договори з ТОВ «Акріс Захід» та ТОВ «Аграрні системні технології» для проведення сільськогосподарських робіт в борг, так як банки державним підприємствам кредиту не дають. Щодо обліку сої, зазначав, що у зв`язку з тим, що в господарстві відсутні ваги для зважування великогабаритних автомобілів, було прийнято рішення зважувати автомобілі з врожаєм сої на елеваторі. Також зазначив, що наразі кредиторська заборгованість погашена на суму 68 269 грн. Від реалізації сої господарство очікує отримати близько 5 млн грн прибутку. Тому підприємству збитку не нанесено, у зв`язку з чим позивачу не зрозуміло, де нанесено збитки в сумі 60 459 грн.
Згідно з наказом НААН № 71-к від 22 лютого 2024 року позивача було звільнено, у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а саме порушенням ведення бухгалтерського обліку в частині оприбуткування врожаю сої, що призвело до збитку більше 60 459,0 тис грн, зростанням кредиторської заборгованості з
27 484,00 тис грн до 74 078,00 тис грн, укладанням договорів, вартість яких перевищувала 10 і більше відсотків вартості активів державного підприємства,
без погодження з органом управління майном, відповідно до пунктів 3.10, 7.6,
7.7 Статуту ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що строки притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не сплинули й цей строк не слід обчислювати з 11 січня 2024 року, а саме з часу складення акту службового розслідування на підприємстві, так як підприємство не є органом, що приймає рішення щодо наявності підстав для звільнення, таким органом є НААН України.
Судом вірно встановлено, що про грубе порушення законодавства з боку позивача НААН України стало відомо 02 лютого 2024 року зі службової записки, яка досліджена судом. Саме з цієї дати необхідно обчислювати період притягнення до відповідальності. Пояснення у позивача було відібрано.
Доводи касаційної скарги про те, що в наказі про звільнення позивача з посади зазначено не одноразове грубе порушення керівником трудових обов`язків,
а наведено кілька порушень, що може складати систему для звільнення, є помилковим.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив і колегія суддів з цим погоджується, що в наказі про звільнення позивача чітко визначена причина звільнення, а саме порушення ведення бухгалтерського обліку в частині оприбуткування врожаю сої, тобто за одноразове грубе порушення, яке мало своїм наслідком збитки підприємства на суму більше 60 459 грн, зростанням кредиторської заборгованості з 27 484 грн до 74 078 грн, укладанням договорів, вартість яких перевищувала 10 і більше відсотків вартості активів державного підприємства, без погодження з органом управління майном, відповідно до пунктів 3.10, 7.6, 7.7 Статуту ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України».
Підтвердженням того, що саме вказане порушення позивачем трудових обов`язків визначено роботодавцем як одноразове грубе, що стало підставою для його звільнення, є наведений вище у постанові Акт «Про результати службового розслідування діяльності в. о. директора ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України». У акті, зокрема, зазначено, що аналізом укладеного договору підряду (надання с/г послуг) (мається на увазі договір № 10/04/23-01 підряду на виконання с/г робіт, що укладений між
ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» (Підрядник) та ДП «ДГ «Радехівське» ІСГ КР НААН» (Замовник)) встановлено грубе порушення ведення бухгалтерського обліку в частині оприбуткування виробленого врожаю сої на полях ДП «ДГ «Радехівське» ІСГ КР НААН площею 2 564,2 га. В. о . директора, тобто позивач, не забезпечив своєчасну та правильну організацію обліку оприбуткування врожаю сої.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цимКодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша
Відповідно до частини першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
У силу статей 12 81 ЦПК України відповідач довів, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Посилання касаційної скарги про те, що суд не врахував правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки наведені справи не є подібними. При цьому суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки, які обґрунтовано викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, правильне застосовування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець