Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 757/1592/21
провадження № 61-3651ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року в складі колегії суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та просив стягнути з Державного бюджету України суму збитків, завданих Державною казначейською службою України тривалим невиконанням рішення суду, на суму у розмірі 1 117,08 грн, яка складається з: інфляційних втрат - 239,14 грн, 3 % річних - 143, 00 грн, пені - 734,94 грн, та суму у розмірі 52 000 грн - компенсацію за завдану моральну шкоду тим самим тривалим невиконанням рішення суду.
Рішенням від 29 вересня 2022 року Печерський районний суд міста Києва позов задовольнив частково:
стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 % річних в розмірі 143,03 грн шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
судові витрати компенсував за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанцій
Ухвалою від 17 лютого 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу залишив без руху та надав позивачеві строк два дні для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалу суд мотивував тим, що в порушення пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додані її копії відповідно до кількості учасників справи. Суд указав, що направлення ОСОБА_1 копій апеляційних скарг іншим учасникам справи суперечить вимогам процесуального закону та позбавляє апеляційний суд можливості виконати вимоги статті 361 ЦПК України. Тому суд зазначив, що ОСОБА_1 необхідно направити до Київського апеляційного суду копії апеляційної скарги у паперовій формі відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою від 02 березня 2023 року Київський апеляційний суд поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року визнав неподаною та повернув скаржнику.
Ухвала мотивована тим, що особа, яка подає апеляційну скаргу шляхом направлення її на електронну поштову скриньку апеляційного суду, не звільнена від обов`язку подання копії апеляційної скарги. Суд уважав, що вимоги частини сьомої статті 43 ЦПК України є спеціальними та застосовуються виключно у випадку подачі до суду процесуальних документів в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Крім того, суд зазначив, що позивач не дотримав вимоги частини сьомої статті 43 ЦПК України, на яку сам же і посилався, адже доказів надсилання копії апеляційної скарги іншому учаснику справи листом з описом вкладення не надав. Так, до апеляційної скарги додано скріншот (знімок) електронного повідомлення про направлення 17 січня 2023 року на електронну адресу відповідача електронного листа, в якому зазначено про направлення копії апеляційної скарги, що не відповідає вимогам частини сьомої статті 43 ЦПК України.
Тому колегія суддів уважала, що ОСОБА_1 у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув.
Аргументи учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, в якій просив її скасувати в частині висновку суду про неусунення заявником недоліків апеляційної скарги як постановлену з порушенням норм процесуального права, а справу передати до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивував тим, що апеляційний суд позбавив позивача права вибору форми звернення до суду: письмової чи електронної. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно вимагав від нього подання до суду копій апеляційної скарги в паперовому вигляді, оскільки він звернувся до суду в електронній формі. Вказує, що суд мав застосувати положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також частину сьому статті 43 ЦПК України. При цьому акцентує, що додатком № 2 до апеляційної скарги зазначена «копія підтвердження направлення апеляційної скарги відповідачу». Вважає, що посилання апеляційного суду на те, що положення вказаної статті застосовуються лише при поданні апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд», є помилковим, оскільки вказана підсистема в Київському апеляційному суді не функціонує. Зазначає також, що апеляційний суд застосував подвійні стандарти, оскільки листування з позивачем здійснював у електронній формі, а подання документів від позивача вимагав у паперовій.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 04 квітня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та надав строк позивачу на усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 доплатив судовий збір та усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою від 10 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 10 травня 2023 року Верховний Суд указав, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку в частині висновку суду про неусунення недоліків апеляційної скарги та повернення її скаржникові. В іншій частині ухвала в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Позиція Верховного Суду
При поверненні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (частина сьома статті 43 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року).
У справі, яка переглядається:
при залишенні апеляційної скарги без руху апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не додав до апеляційної скарги її копій разом з додатками у відповідності до кількості учасників справи та запропонував позивачеві направити до Київського апеляційного суду копії апеляційної скарги у паперовій формі відповідно до кількості учасників справи;
23 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що в силу частин шостої-сьомої статті 43 ЦПК України не має обов`язку з подання копій апеляційної скарги до суду в паперовій формі, оскільки апеляційна скарга подана в електронній формі;
апеляційний суд не звернув увагу на те, що визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику можливе лише в разі неусунення заявником недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху;
оскільки апеляційна скарга була залишена без руху з підстав невиконання позивачем вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України щодо подання до суду копій апеляційної скарги в паперовій формі, а ухвала про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її скаржнику фактично мотивована недодержанням позивачем вимог частини сьомої статті 43 ЦПК України, то апеляційний суд зробив передчасний висновок про неусунення ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі про залишення її без руху, та наявність підстав для її повернення позивачу;
у випадку, якщо апеляційний суд після подання ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків, установив наявність інших недоліків апеляційної скарги, які в ухвалі від 17 лютого 2023 року не зазначались, суд не позбавлений можливості повторно залишити апеляційну скаргу без руху із зазначенням таких недоліків та встановлення заявникові строку для їх усунення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з порушенням норм процесуального права, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 409,411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року в частині визнання неподаною та повернення апеляційної скарги скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук