Постанова

Іменем України

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 757/16983/18-ц

провадження № 61-21087св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказала, що у березні 2018 року дізналася про наявність відкритого виконавчого провадження № 5529143 про стягнення з неї на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 171 412,81 грн. При цьому, виконавчим документом, на підставі якого було відкрито вищенаведене виконавче провадження, є виконавчий напис, вчинений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1701, про стягнення з позивача на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z03.190.73059 від 08 липня 2016 року за період з 08 січня 2017 року по 17 серпня 2017 року включно у розмірі: 85 713,77 грн - основний борг; 8 338,50 грн - прострочений борг; 37 617,63 грн - прострочені проценти; 115,95 грн - строкові проценти; 3 223,08 грн - нарахована плата за обслуговування кредиту; 34 803,88 грн - пеня за період з 17 серпня 2016 року по 17 серпня 2017 року; 1 600 грн - плата за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 171 412,81 грн.

Вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотримався вимог законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості. Зокрема, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не звернув уваги на відсутність первинних документів, що підтверджують видачу кредитних коштів, а також на той факт, що наданий відповідачем розрахунок заборгованості не відображає дійсну суму боргу, а розмір заборгованості не є безспірним, оскільки на час вчинення виконавчого напису на розгляді у суді перебувала справа за її позовом до банку з приводу оспорення сум, які входять до заборгованості визначеної банком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача документи щодо здійснення його часткового погашення, а також не звернув уваги як на той факт, що дата остаточного повернення суми кредиту за договором не настала, крім того у кредитному договорі було третейське застереження, погоджене між сторонами.

Посилаючись на те, що розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважитися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, позивач просила суд визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києвавід 31 липня 2019 року в складі судді Пономаренка Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для одержання вищевказаного виконавчого напису відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому оспорюваний виконавчий напис вчинено відповідно до вимог закону та в межах повноважень нотаріуса, доказів на спростування такого висновку стороною позивача надано не було.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 29 вересня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1701, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 171 412,81 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на розгляді у суді перебував невирішений по суті спір, в тому числі і щодо заборгованості та її розміру, визначена банком заборгованість не може вважатися безспірною, а тому наявні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, АТ «Ідея Банк» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував, що судовим рішенням від 18 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. Ці обставини в силу статті 82 ЦПК України не підлягали доказуванню, а тому висновок апеляційного суду про встановлення спірності кредитної заборгованості не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 26 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 вересня 2017 року представник ПАТ «Ідея Банк» Карпець Ю. В. звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. із заявою про вчинення виконавчого напису та додав до заяви наступні документи: кредитний договір № Z03.190.73059 від 08 липня 2016 року; довідку про ненадходження платежів від 19 вересня 2017 року № 12.4.2/110900; розрахунок заборгованості за кредитним договором № Z03.190.73059; довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № Z03.190.73059 від 08 липня 2016 року станом на 17 серпня 2017 року; виписку з особового рахунку з 01 січня 2000 року по 18 вересня 2017 року; вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 17 серпня 2017 року вих. № 12.4.2/203.190.73059; опис вкладення у цінний лист, з відміткою поштового відділення зв`язку від 23 серпня 2017 року; список № 8 ф. 103 згрупованих поштових відправлень, з відміткою поштового відділення зв`язку від 23 травня 2017 року; список № 966 ф. 103 згрупованих поштових відправлень листів цінних пріоритетних, з відміткою поштового відділення зв`язку від 23 серпня 2017 року; фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» 0045589 0000363 від 23 серпня 2017 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1701, про стягнення з позивача на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z03.190.73059 від 08 липня 2016 року за період з 08 січня 2017 року по 17 серпня 2017 року включно у розмірі: 85 713,77 грн - основний борг; 8 338,50 грн - прострочений борг; 37 617,63 грн - прострочені проценти; 115,95 грн - строкові проценти; 3 223,08 грн - нарахована плата за обслуговування кредиту; 34 803,88 грн - пеня за період з 17 серпня 2016 року по 17 серпня 2017 року; 1 600 грн - плата за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 171 412,81 грн.

На момент вчинення виконавчого напису від 29 вересня 2017 року в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 756/5815/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № Z03.190.73059 від 08 липня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису -надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

Правовідносини, які є предметом розгляду у цій справі, виникли з кредитного договору, укладеного сторонами 08 липня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала на те, що на розгляді у суді перебуває невирішений по суті спір, в тому числі і щодо заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором від 08 липня 2016 року та зазначала, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не звернув уваги на відсутність первинних документів, що підтверджують видачу кредитних коштів. Крім того, позивач вказувала, що нарахування банком плати за обслуговування кредиту суперечить вимогам законодавства.

Установивши, що на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на розгляді у суді перебував невирішений по суті спір, в тому числі і щодо заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором від 08 липня 2016 року, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення коштів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», нотаріус не дотримався вимог, передбачених Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій, та на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів дійшов обґрунтованого висновку, що визначена банком заборгованість не може вважатися безспірною, а тому наявні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара