Постанова

Іменем України

17 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 757/17735/16

провадження № 61-35747св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Бурка В. В.»,

відповідачі: Міністерство юстиції України, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року у складі судді Батрина О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року Фермерське господарство «Бурка В. В.» (далі - ФГ «Бурка В. В.») звернулося до суду з заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року за позовом

ФГ «Бурка В. В.» до Міністерства юстиції України, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Заява обґрунтована тим, що вказаним рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, підставою для перегляду рішення суду заявник зазначає постанову Верховного Суду України від 11 березня 2013 року у справі

№ 6-48цс13, отриману із інтернет-сайту 28 лютого 2017 року, якою встановлено, що при розгляді судами тотожних обставин щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю працівників органу державної влади, підлягає застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме статті 56 Конституції України та статей 23 1167 1173 ЦК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року заяву

ФГ «Бурка В. В.» про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва

від 29 червня 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі № 757/17735/16-ц за позовом ФГ «Бурка В. В.» до Міністерства юстиції України, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що підставами для скасування рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконане, та статті 361 ЦПК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ФГ «Бурка В. В.» Бурки Валерія Володимировича відхилено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, які відповідають вимогам закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування ухвали не вбачається.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ФГ «Бурка В. В.» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року та ухвалуАпеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального правата неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди відмовляючи у перегляді справи за нововиявленими обставинами не виконали вимоги статей 55 56 124 129 Конституції України, а саме не застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс19, у якій встановлено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенням самопочуття, підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23 1167 1173 ЦК України та стаття 11

Закону України № 202/98-ВР.

Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ матеріали касаційного провадження до Верховного Суду.

12 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла справа, витребувана з Печерського районного суду м. Києва.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Печерського районного суду

м. Києва від 29 червня 2016 року у цивільній справі № 757/17735/16 відмовлено у задоволенні позову ФГ «Бурка В. В.» до Міністерства юстиції України, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року вказане рішення суду залишене без змін.

Нормативно-правове обґрунтування

Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 361-365 ЦПК України 2004 року, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду та компетенцію судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361

ЦПК України 2004 року підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 362, 364

ЦПК України 2004 року.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли та змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, що наявність постанови Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс19, не є нововиявленою обставиною у розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.

Рішення суду першої інстанції, про перегляд якого подано заяву, обґрунтовано тим, що позивачем не вказано кому конкретно спричинена моральна шкода, оскільки в позовній заяві вказано, що Бурці В. В. як представнику фермерського господарства спричинені моральні страждання, оскільки він не міг захистити права фермерського господарства, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації, а позов подано ФГ «Бурка В. В.» Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги безпідставними, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, тому вимоги не підлягають задоволенню.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суди відмовляючи у перегляді справи за нововиявленими обставинами, не виконали вимоги статей 55 56 124 129 Конституції України, а саме не застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс19, у якій встановлено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенням самопочуття, підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173

ЦК України та стаття 11 Закону України № 202/98-ВР, є необґрунтованими, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову саме за недоведеністю обставин, які підлягали встановленню при вирішення вимог про відшкодування шкоди.

За змістом рішення суду першої інстанції, при його постановленні, судом враховано роз`яснення, сформульовані у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме: при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

У тому числі, судове рішення містить посилання на висновки Верховного Суду України, сформульовані у справі № 6-48цс13, на постанову у якій заявник посилається як на нововиявлену обставину. У цій постанові сформульовано висновок, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини державного органу.

Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року за нововиявленими обставинами, Верховним Судом враховано практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V

v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані ухвали судів відповідають вимогам процесуального закону, а отже відсутні підстави для їх скасування. При цьому Верховний Суд відзначає, що переглядаючи в касаційному порядку справу за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд позбавлений процесуальної можливості робити висновки з приводу юрисдикції спору, який вирішено по суті судовим рішення, про перегляд якого подано заяву.

Частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційна скарга на ухвалу судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний