№ 757/23740/20-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 757/23740/20

провадження № 61-17626св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Національний банк України,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про відшкодування шкоди

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Савченко Тетяни Вікторівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі судді Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути з Національного банку України (далі - НБУ) на свою користь майнову шкоду в розмірі вкладів, які не були повернені Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), в розмірі 4 354 143,28 грн та 800 000,00 дол. США.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, позивачі посилалися на те, що між ними і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено низку договорів банківського вкладу.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Вважають, що в результаті протиправної бездіяльності НБУ, яка встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі № 826/7697/16, їм завдано майнової шкоди в розмірі вкладів, які не були повернені ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». У зв`язку з цим просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 16 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачі не довели та не надали належних і допустимих доказів, що внаслідок дій відповідача порушені його права як кредитора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на отримання коштів за договорами банківського вкладу, не довели і причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями банку.

12 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Савченко Т. В. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 23 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Т. В. залишив без руху та надав заявнику строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали. При цьому апеляційний суд вказав, що в апеляційній скарзі позивач не зазначив, з яких поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Київський апеляційний суд ухвалою від 05 жовтня 2021 рокувідмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, викладені у клопотанні на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є неповажними в розумінні пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Савченко Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 272 ЦПК України не направив позивачам копії повного тексту рішення від 16 лютого 2021 року, а тому у заявників не було можливості ознайомитись з його змістом та скористатись своїм правом на оскарження до його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме до 30 березня 2021 року. Таким чином, строк на подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду був пропущений з поважних причин, що і просив врахувати представник позивачів, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції та в заяві про поновлення процесуального строку, поданій на виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху. Водночас Київський апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи, в результаті чого постановив передчасну ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 грудня 2021 року справа № 757/23740/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини.

12 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т. В. звернулася з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, яка, на думку апеляційного суду, не відповідала вимогам статті 354 ЦПК України, зокрема пропущений строк на апеляційне оскарження.

04 серпня 2021 року представник позивачів - адвокат Савченко Т. В. подала заяву, в якій просила поновити строк апеляційного оскарження, посилаючись на те, що в судовому засіданні 16 лютого 2021 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, копія повного тексту якого станом на час подання апеляційної скарги (12 квітня 2021 року) ні на адресу позивачів, ні на адресу їх представника не надходила. Також як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження зазначала, що з текстом рішення місцевого суду ознайомилася лише 09 квітня 2021 року після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 березня 2021 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) викладено висновок про те, що, регламентуючи порядок вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.

Разом з тим ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про відмову відкритті апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги одноособово не відповідає нормам процесуального права, що призвело до порушення правил стосовно складу суду, тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21) та від 07 липня 2021 року у справі № 308/12828/19 (провадження № 61-4553св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 759/12750/19 (провадження № 61-17594св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 132/2522/20 (провадження № 61-19443св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 569/10882/20 (провадження № 61-5057св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 520/16369/13-ц (провадження № 61-12066св20) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 128/3395/20 (провадження № 61-8856св21).

Всупереч наведеним нормам процесуального права та висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), суд апеляційної інстанції неповноважним складом суду - суддею-доповідачем одноособово постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Т. В. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, хоча підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження мав би оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії з трьох суддів.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга була подана представником в інтересах двох позивачів (копії ордерів додані до апеляційної скарги) і в тексті скарги містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Водночас, залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд вважав, що вона подана адвокатом в інтересах лише ОСОБА_1 , який, на думку апеляційного суду, взагалі не зазначив причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Також, апеляційний суд належним чином не обґрунтував, чому наведені в апеляційній скарзі та в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави є неповажними, що є процесуальним обов`язком суду, а лише обмежився посиланням на те, що ці підстави є неповажними в розумінні пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України

Згідно з частинами першою, третьою - четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Савченко Тетяни Вікторівни задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов