№ 757/25274/23-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 757/25274/23-ц

провадження № 61-13909св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит»,

відповідачі: держава російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, президент російської федерації Путін Володимир Володимирович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , політична партія «Опозиційна платформа - За життя»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» (далі - ТОВ «СК-Монолит») звернулося до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, президента російської федерації Путіна Володимира Володимировича , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивований тим, що ТОВ «СК-Монолит» є власником двох наземних фотогальванічних електростанцій (потужністю 2,4 МВт та 240 кВт), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані об`єкти знаходяться на земельних ділянках, які позивач орендує.

24 лютого 2022 року відбулося пряме та відкрите збройне вторгнення російської федерації в Україну. 28 травня 2022 року внаслідок влучання двох російських ракет було пошкоджено та знищено майно позивача - вказані вище наземні фотогальванічні електростанції.

Відповідно до звіту № Б-15/07/22/01 про оцінку розміру прямих матеріальних збитків від 15 липня 2022 року, виготовленого на замовлення ТОВ «СК-Монолит» щодо наземної фотогальванічної електростанції потужністю 2,4 МВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прямі матеріальні збитки становлять 9 354 768,00 грн з ПДВ.

Відповідно до звіту № Б-15/07/22/02 про оцінку розміру прямих матеріальних збитків від 15 липня 2022 року, виготовленого на замовлення ТОВ «СК-Монолит» щодо наземної фотогальванічної електростанції потужністю 240 КВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прямі матеріальні збитки становлять 1 268 639,00 грн з ПДВ.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02 березня 2023 року № 02-01/03-23, який виготовлено судовий експертом Вавіловою В. В. на замовлення ТОВ «СК-Монолит», встановлено розмір упущеної вигоди ТОВ «СК-Монолит» при постачанні електричної енергії за регульованими тарифами («зелений тариф») за період з 28 травня 2022 року до 01 лютого 2023 року в сумі 8 514 993,69 грн.

Таким чином, позивачу завдано майнову шкоду в загальному розмірі 19 138 400,69 грн, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 грн) еквівалентно 483 670,35 євро.

Позивач вважає, що належним способом захисту його прав буде солідарне стягнення майнової шкоди з усіх відповідачів за рахунок належного їм майна.

При цьому посилається на те, що особи, які внесені до санкційного списку, є такими, що своїми діями або бездіяльністю сприяли вчиненню шкоди позивачу, зокрема співвідповідачі за цим позовом.

З урахуванням викладених обставин ТОВ «СК-Монолит» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 19 138 400,69 грн, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 грн) еквівалентно 483 670,35 євро, шляхом звернення на будь-яке майно, яке знаходиться на території Королівства Іспанія та яке належить на праві власності відповідачам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року позовну заяву ТОВ «СК-Монолит» задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ «СК-Монолит» з держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні майнову шкоду в розмірі 19 138 400,69 грн, що на день подання даного позову еквівалентно 483 670,36 євро.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в результаті ракетного обстрілу, що мав місце 28 травня 2022 року, було зруйновано майно ТОВ «СК-Монолит», а саме: наземні фотогальванічні електростанції потужністю 2,4 МВт та 240 МВт, що розташовуються за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Мічуріна, буд. 64Б.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено обставини завдання йому шкоди державою російська федерація.

Визначаючи розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії російської федерації, суд взяв до уваги надані позивачем звіти про оцінку розміру прямих матеріальних збитків та висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Разом із тим, суд першої інстанції вважав, що заявлені вимоги до президента російської федерації Путіна В. В. , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» є необґрунтованими, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу цих вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «СК-Монолит» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «СК-Монолит» залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позову до держави російська федерація позивачем в апеляційному порядку фактично не оскаржується, а тому апеляційний суд в цій частині рішення місцевого суду не переглядав.

Разом із тим, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до президента російської федерації Путіна В. В. , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» щодо солідарного стягнення збитків, оскільки станом на день винесення рішення їх вина щодо заподіяння шкоди не є доведеною.

При цьому суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про загальновідомі факти щодо дій вказаних співвідповідачів не можуть враховуватись при покладенні солідарної відповідальності у даному випадку, оскільки встановленню підлягають спільні дії відповідачів, якими було завдано шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між діями та конкретними наслідками.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 жовтня 2024 року ТОВ «СК-Монолит» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «СК-Монолит» задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Також представник позивача посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ТОВ «СК-Монолит» є власником двох наземних фотогальванічних електростанцій (потужністю 2,4 МВт та 240 кВт), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані об`єкти знаходяться на земельних ділянках, які позивач орендує.

Вказане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 листопада 2018 року № 144677491, від 19 червня 2019 року № 170981100, від 15 липня 2019 року № 173875574, від 22 листопада 2019 року № 189826420, від 29 січня 2020 року № 198144082,

28 травня 2023 року військові формування російської федерації обстріляли ракетами м. Мерефа у Харківській області. Внаслідок влучання двох ракет по території, якою користується на праві оренди ІНФОРМАЦІЯ_1, було знищено наземні фотогальванічні електростанції потужністю 2,4 МВт та 240 МВт, що є власністю позивача.

Наведені обставини підтверджуються актом обстеження будівель та споруд, пошкоджених під час проведення бойових дій та території Харківської області, спричиненої збройною агресією російської федерації, складеним 07 липня 2022 комісією, що утворена відповідно до розпорядження Мереф`янського міського голови від 11 березня 2022 року № 10-АГП 2.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02 березня 2023 року № 02-01/03-23, який виготовлено судовий експертом Вавіловою В. В. на замовлення ТОВ «СК-Монолит», розмір упущеної вигоди ТОВ «СК-Монолит» при постачанні електричної енергії за регульованими тарифами («зелений» тариф») за період з 28 травня 2022 року до 01 лютого 2023 року становить 8 514 993,69 грн.

Також встановлено, що за фактом ракетного обстрілу позивач звернувся до ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в зв`язку з чим слідчим 31 травня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України (застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), номер кримінального провадження: 22022220000001588.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог до держави російська судом апеляційної інстанції не переглядалось, а тому, в силу приписів частини другої статті 17 ЦПК України, вказане судове рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року в оскаржуваній частині та постанова Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 рокувідповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «СК-Монолит»просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 19 138 400,69 грн, що на день підписання даного позову за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 39,5691 грн) еквівалентно 483 670,35 євро, шляхом звернення на будь-яке майно, яке знаходиться на території Королівства Іспанія та яке належить на праві власності відповідачам, вважаючи всіх відповідачів винними у знищенні належного позивачу майна.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Слід зазначити, що саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).

Встановивши, що в результаті ракетного обстрілу військовими формуваннями російської федерації, що мав місце 28 травня 2022 року, було зруйновано майно позивача, а саме: наземні фотогальванічні електростанції потужністю 2,4 МВт та 240 МВт, що розташовуються за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, буд. 64Б, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з держави російська федерація на користь ТОВ «СК-Монолит» майнової шкоди в розмірі 19 138 400,69 грн, що на день підписання даного позову еквівалентно 483 670 євро.

В цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось, а тому, в силу приписів частини другої статті 17 ЦПК України, вказане судове рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

При цьому слід зазначити, що Верховний Судвже неодноразово звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).

Щодо позовних вимог до президента російської федерації Путіна В. В. , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», Верховний Суд зауважує, що нормами процесуального закону визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки станом на день винесення рішення судом першої інстанції вина співвідповідачів: президента російської федерації Путіна В. В. , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» щодо заподіяння шкоди конкретно позивачеві ТОВ «СК-Монолит» не є доведеною, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що заявлені до них вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що вимога в частині стягнення шкоди шляхом звернення стягнення на будь-яке майно відповідачів не підлягає задоволенню, оскільки вимоги в цій частині є неконкретизованими та необґрунтованими належним чином.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання представника позивача, як на підставу касаційного оскарження, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд неодноразово висловлював подібні за змістом висновки.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Монолит» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року в оскаржуваній частині та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов