Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 757/28189/20-ц

провадження № 61-6264св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року у складі судді: Писанця В. А., та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позову

У липні 2020 року громадянин США ОСОБА_1 звернувся з позовом до громадянки України ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поруки від 06 грудня 2019 року.

Позов мотивований тим, що 06 грудня 2019 року між громадянином США ОСОБА_1 (кредитор) та громадянкою України ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки, посвідчений Войнарскою І. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 1675.

Заявою від 06 грудня 2019 року, зареєстрованою в реєстрі за № 1676, ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій та перебуваючи при здоровому розумі, було стверджено та гарантовано, крім іншого те, що у разі невиконання умов за договором поруки від 06 грудня 2019 року остання передає у власність громадянину США ОСОБА_1, цілісний майновий комплекс збагачувальної фабрики з земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та гарантує збереження майна до повного розрахунку за вищевказаним договором.

Зобов`язання за основним договором боржником та/або поручителем не виконані, оплата вартості поставленого товару не здійснена, у зв`язку з чим, 04 травня 2020 року на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушень за договором поруки від 04 травня 2020 року та в подальшому 05 червня 2020 року на адресу відповідача було направлено вимогу кредитора від 05 червня 2020 року за договором поруки від 06 грудня 2019 року, посвідченим Войнарскою І. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 1675.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 31 929 360,00 грн, що станом на 24 червня 2020 року за офіційним курсом Національного банку України складало 1 200 000,00 дол. США.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року позов громадянина США ОСОБА_1 до громадянки України ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з громадянина України ОСОБА_2 на користь громадянина США ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 31 929 360 грн, що станом на 24 червня 2020 року за офіційним курсом Національного банку України складало 1 200 000 дол. США.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представник відповідача в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи, подавши заяву, у якій просила відкласти розгляд справи у зв`язку з зайнятістю 21 травня 2021 року у іншому судовому засіданні в Шевченківському районному суді міста Києва у справі № 761/21652/18, надавши на підтвердження цього повістку. Поряд із цим, зазначила, що в період з 02 червня 2021 року по 11 червня 2021 року вона буде перебувати у відпустці, не надавши тому підтвердження. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив не подав. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд першої інстанції вказав, що 06 грудня 2019 року між громадянином США ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1675. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Договору поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ «Генеральний резервний фонд», що виникли з договору (Контракту) № 190418/DR від 19 квітня 2018 року. За умовами статті 1 договору відступлення права вимоги (Цесії) від 17 жовтня 2019 року, укладеного між BLOOMFIELD OIL &CORP та громадянином США ОСОБА_1 , в порядку та на умовах, визначених договором, Цедент відступає Цесіонарію, а Цесіонарій набуває права вимоги, належні Цеденту, і стає кредитором по Контракту № 190418/DR відносно купівлі і продажу вугільного сорт/марка D від 19 квітня 2018 року, укладеному між Цедентом та ТОВ «Генеральний резервний фонд».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 4.1 статті 4 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно Основного договору у сумі в гривневому еквіваленті, що за офіційним курсом Національного банк України, яке на день підписання договору, становило 1 200 000,00 дол. США, а також за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки. Згідно пункту 2.2. статті 2 Договору поруки строк виконання зобов`язання за Основним договором складає до 01 травня 2020 року. Згідно статті 4 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно Основного Договору у сумі в гривневому еквіваленті, що за офіційним курсом Національного банк України, яке на день підписання договору, становило 1 200 000 дол. США, а також за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки. Судом встановлено, що зобов`язання за Основним договором боржником та/або поручителем не виконані, оплата вартості поставленого товару не здійснена, у зв`язку з чим, 04 травня 2020 року позивач на адресу відповідача направив вимогу про усунення порушень за договором поруки від 04 травня 2020 року та 05 червня 2020 року вимогу кредитора за договором поруки від 06 грудня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А., зареєстрованим в реєстрі за № 1675. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до статті 629 ЦК України. Оскільки відповідач не виконує умови договору в добровільному порядку, сума заборгованості за договором поруки у розмірі 31 929 360,00 грн, що станом на 24 червня 2020 року за офіційним курсом Національного банку України складало 1 200 000 дол. США підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва в складі судді: Литвинової І. В., від 07 грудня 2021 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва в складі судді: Литвинової І. В. від 09 грудня 2021 року про виправлення описки, заяву про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що подану заяву про перегляд заочного рішення від 07 червня 2021 року представник відповідача мотивує тим, що взяти участь у судових засіданнях 21 травня 2021 року і 07 червня 2021 року у справі не мала можливості, у зв`язку із карантином через пандемію короновірусу, враховуючи, що вона є особою похилого віку, з інвалідністю ІІ групи безстроково, крім того, перебувала у відпустці з 02 червня 2021 року по 13 червня 2021 року, про що повідомляла суд завчасно. До того ж матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу жодної повістки, ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками. Судом встановлено, що позивач та її представник відповідача у судове засідання 07 червня 2021 року, про яке повідомлялися судом, не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили. 20 травня 2021 року представник ОСОБА_6 подала до Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (загальна канцелярія суду) заяву, у якій просила відкласти розгляд справи і поряд із цим, зазначила, що у період з 02 червня 2021 року по 11 червня 2021 року вона буде перебувати у відпустці, не надавши доказів на підтвердження вказаного. Про причини неможливості з`явитися відповідача до суду не вказано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки відповідачка не виконує умови договору в добровільному порядку і сума заборгованості за договором поруки складає 31 929 360 грн, що станом на 24 червня 2020 року за офіційним курсом Національного банку України складало 1 200 000 дол. США, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказана сума підлягала примусовому стягненню. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Аргументи учасників справи

08 липня 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3., на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, в якій просила: оскаржені судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що клопотання було подане представником відповідача і одержане судом 20 травня 2021 року, що підтверджується штампом суду на самому клопотанні (с. 94 справи), вказане клопотання стосувалося перенесення судового засідання, яке мало відбутися наступного дня - 21 травня 2021 року на іншу дату. Станом на 20 травня 2021 року судове засідання 21 травня 2021 року ще не відбулося, а про призначення наступного засідання на 07 червня 2021 року ще не було нічого відомо, і суд призначив наступне засідання на 07 червня 2021 року за підсумками судового засідання 21 травня 2021 року, яке відбулося без участі представників сторін, що підтверджується довідкою суду від 21 травня 2021 року (с. 96 справи). При цьому, судова повістка-повідомлення про судове засідання на 07 червня 2021 року відповідачу не надсилалася і навіть судом не формувалася. В матеріалах справи наявні сформовані судові повістки-повідомлення про судове засідання на 07 червня 2021 року лише позивачу (с. 97 справи) та представнику позивача (с. 98 справи).

Зазначає, що в матеріалах справи міститься лише сформоване оголошення про виклик відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, від 25 травня 2021 року (с. 99 справи). Однак, відповідач не є особою, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. В матеріалах справи наявна копія сторінки паспорта відповідача (с. 34 справи) з відбитком штампу про зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того в матеріалах справи наявний витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва № 12837775 від 04 серпня 2020 року (с. 66 справи) про те, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За таких же обставин справи Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 635/3414/16-ц дійшов наступного висновку: «не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання й оголошення в пресі про засідання на 07 липня 2016 року, а саме - у газеті «Слобідський край» від 14 червня 2016 року, оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме. Натомість у матеріалах справи міститься інформація адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС від 21 квітня 2016 року , що Особа 2 проживає за Адресою 1. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, суд апеляційної інстанції всупереч пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України не скасував в обов`язковому порядку заочне рішення суду першої інстанції, який розглянув справу за відсутності відповідача по справі, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Вказана обставина в даному випадку є безумовною підставою для скасування оскарженого заочного рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18; від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18; від 29 січня 2020 року у справі № 635/3414/16-ц; від 13 серпня 2020 року у справі № 910/16919/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року в справі № 635/3414/16-ц (провадження № 61-21027св19) зазначено, що: «не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання і оголошення у пресі про судове засідання на 07 липня 2016 року, а саме в газеті «Слобідський Край» від 14 червня 2016 року (а. с. 30), оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Натомість в матеріалах справи міститься інформація адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України від 21 квітня 2016 року, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18). Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Аналіз апеляційної скарги ОСОБА_2 свідчить, що в апеляційній скарзі (а. с. 54) вказувалося про неповідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про судове засідання 12 липня 2016 року. Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення».

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

У справі, що переглядається:

в матеріалах справи міститься витяг з Реєстру територіальної громади міста Києва про те, що « ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 » (а. с. 66);

в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року вказано, що «згідно з даними, що містяться у реєстрі територіальної громади міста Києва - відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Печерського району міста Києва» (а. с. 75);

ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду на 21 травня 2021 року о 10:45 год. (а. с. 101);

у судовому засіданні 07 червня 2021 року ухвалено заочне рішення Печерського районного суду м. Києвавід 07 червня 2021 року. У заочному рішенні зазначено, що «представник відповідача в судове засідання не з`явилась, будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи, подавши заяву, у якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з її зайнятістю 21 травня 2021 року у іншому судовому засіданні в Шевченківському районному суді міста Києва у справі № 761/21652/18, надавши на підтвердження цього повістку. Поряд із цим, зазначила, що в період з 02 червня 2021 року по 11 червня 2021 року вона буде перебувати у відпустці, не надавши тому підтвердження» (а. с. 103);

ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року про виправлення описки, заяву про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року залишено без задоволення. В ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року зазначено: «позивач та її представник відповідача у судове засідання 07 червня 2021 року, про яке повідомлялися судом, не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили. 20 травня 2021 року представник ОСОБА_6 подала до Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (загальна канцелярія суду) заяву, у якій просила відкласти розгляд справи і поряд із цим, зазначила, що у період з 02 червня 2021 року по 11 червня 2021 року вона буде перебувати у відпустці, не надавши доказів на підтвердження вказаного. Про причини неможливості з`явитися відповідача до суду не вказано»;

аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 (чи її представника) про розгляд справи на 07 червня 2021 року у матеріалах справи відсутні. Не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 99), оскількитакий порядок повідомлення розрахований на відповідача зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Натомість в матеріалах справи міститься інформація, що ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 » (а. с. 66). В справі відсутні дані про направлення судової повістки-повідомлення ОСОБА_2 чи її представнику про судове засідання на 07 червня 2021 року. Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу 07 червня 2021 року у судовому засіданні, за відсутності учасника справи - відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленої про місце, дату та час судового засідання;

в апеляційній скарзі на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року ОСОБА_2 посилалася на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права та вказувала, що судом порушено основоположні принципи судочинства, розгляд справи відбувся за відсутності відповідача (а. с. 157). Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що апеляційний суд не надав відповіді на цей конкретний, доречний та важливий довід ОСОБА_8 (а. с. 221 - 222);

при залишенні без змін заочного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення заочного рішення суду першої інстанції без змін.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук