ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/34241/23-ц
провадження № 61-14465св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олекси Людмили Анатоліївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Новака Р. В, та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), в якому просила суд відшкодувати майнову шкоду у розмірі 1 226 089,30 грн.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 11 лютого 2016 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») укладений договір банківського вкладу «ІМЕННИЙ ONLANE» № 222D-IB7657 на суму 50 000,00 євро, строком з 11 лютого 2016 року до 11 лютого 2017 року.
На підставі постанови Правління НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 квітня 2016 року прийнято рішення №463 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик».
Відповідно до рішення Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Вказувала, що згідно з довідкою уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» від 14 листопада 2016 року № 2-3/3/11311 її вимоги акцептовані у сумі 1 226 089,30 грн - 4 черга задоволення. Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 826/6665/16, якою визнано протиправним та скасовано постанову НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Уважала, що внаслідок такого неправомірного рішення НБУ їй було завдано майнову шкоду у розмірі 1 226 089,30 грн.
ОСОБА_1 просила суд, стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 1 226 089,30 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до НБУ про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у доведенні ПАТ «КБ «Хрещатик» до неплатоспроможності та доказів заподіяння шкоди протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, оскільки розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні статті 1166 ЦК України, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача.
Короткий зміст касаційної скарги
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олекса Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17 (провадження № К/9901/36407/18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17 (провадження № К/9901/22243/19), від 21 червня 2022 року у справі № 826/13307/16 (провадження № К/9901/7833/21), від 21 вересня 2022 року у справі № 826/17699/16 (провадження № К/9901/8247/19), від 21 грудня 2022 року у справі № 826/13385/17 (провадження № К/9901/60568/18), від 18 грудня 2023 року у справі № 826/15275/16 (провадження № К/9901/2215/19) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року у справі № 826/15685/16 (провадження № К/800/20680/17).
Необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, оскільки між сторонами немає договірних відносин).
Стверджує про право позивача вимагати від НБУ компенсації майнової шкоди відповідно до статті 56 Конституції України, статей 22 1173 ЦК України, частини третьої статті 64-1 Закону України «Про Національний банк України». Позивач довела завдання їй майнової шкоди у порядку частини четвертої статті 82 ЦПК України
Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2024 року НБУ подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Хрещатик» укладений договір банківського вкладу «ІМЕННИЙ ONLANE» № 222D-IB7657.
16 червня 2023 року НБУ надав відповідь на адвокатський запит, згідно з яким повідомив, що документи щодо юридичного оформлення (відкриття/закриття) депозитних, карткових, поточних рахунків на ім`я ОСОБА_1 , а також документи про рух коштів, виписки з банківських рахунків клієнтів банку, в описах архівних справ ПАТ «КБ «Хрещатик» не зазначені та на архівне зберігання до НБУ ліквідатором банку не передавались.
Згідно з актом від 05 січня 2022 року № 1 «Про вилучення для знищення документів ПАТ «КБ «Хрещатик» за 2015-2016 роки, не внесених до Національного архівного фонду», документи (справи) банку, у тому числі: меморіальні документи дня в національній та іноземній валюті, касові документи дня в іноземній валюті, справи з юридичного обслуговування поточних/карткових рахунків за 2016 рік, вилучені та знищені в установленому порядку, у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, який становить 5 років.
У Звіті уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури банку у вигляді «Переліку вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог і залишилися незадоволені на час завершення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», наявна інформація про кредиторські вимоги ОСОБА_1 до банку.
05 квітня 2016 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», відповідно до якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до цього рішення розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І. І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 включно.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 квітня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.
Відповідно до цього рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І. І. з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.
Згідно з рішенням Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Відповідно до цього рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Костенку І. І.
28 лютого 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».
У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, не міститься жодного висновку, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ порушено права вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», в тому числі і позивача, на отримання коштів за договорами банківського вкладу. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/6665/16, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України);
- необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Олекса Л. А. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особливості відшкодування шкоди, завданої у результаті виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів НБУ, Фонду, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно із статтею 79 Закону України Про банки і банківську діяльність» в оновленій редакції особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.
Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 79-1 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.
Відповідно до статті 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) НБУ, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
Обов`язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку.
Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які учасник банку міг би реально одержати, але прийняте рішення (індивідуальний акт) НБУ стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила цього учасника можливості їх отримати. Упущена вигода відшкодовується лише у разі, якщо така вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій). Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно із статтею 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності.
Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Фонду про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших рішень (індивідуальних актів), прийнятих на його виконання, а також рішень (індивідуальних актів) щодо призначення уповноважених осіб Фонду, делегування їм повноважень, рішень (індивідуальних актів) НБУ про затвердження пропозиції НБУ про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку та рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, а також рішень (індивідуальних актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ та/або Фонду, що були підставою для її початку.
Визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів), визначених частиною третьою цієї статті, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку та відновлення прав акціонерів на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення банку з ринку та ліквідації; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.
У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта), зазначеного у частині третій цієї статті, особа має право вимагати відшкодування шкоди, завданої таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, передбаченому законом. У разі прийняття НБУ рішення (індивідуального акта) про віднесення банку до категорії неплатоспроможних / відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку або Фондом - рішення, що розпочинає процедуру виведення банку з ринку або ліквідацію банку, а також індивідуальних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо виконання заходів плану врегулювання, що припинили право власності на акції, право учасників банку або осіб, які були учасниками банку на дату прийняття такого рішення (індивідуального акта) на відшкодування шкоди, завданої таким рішенням (індивідуальним актом), повинно застосовуватися з урахуванням особливостей, встановлених статтею 79-1 Закону України «про банки та банківську діяльність».
Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» учасниками банку є засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку.
Отже, в порядку статей 79, 79-1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання в банку банківської ліцензії та ліквідації банку, здійснюється на користь учасників банку (засновників, акціонерів, пайовиків), до яких вкладники за депозитами не входять.
Однак вкладники не позбавлені можливості заявляти про відшкодування шкоди, завданої державним органом, на загальних підставах.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року в справі № 910/6175/19 (провадження № 12-53гс20) зазначено, що за статтею 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - НБУ; за змістом пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2009 від 26 лютого 2009 року Конституція України визначила правовий статус НБУ як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99 Конституція України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є економічно самостійним органом і не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями НБУ.
У спірних відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (йдеться про реальну шкоду).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода, що спричинила порушення цивільного права, стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення НБУ до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Враховуючи вимоги позову у цій справі та покладені в їх обґрунтування підстави для стягнення з НБУ шкоди, позивач мала довести наявність вказаних елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Позивач пов`язує настання шкоди у вигляді позбавлення права на суму неповернутого вкладу із постановами Правління НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», тому наявність/відсутність причинно-наслідкового зв`язку у спірних правовідносинах слід встановлювати, виходячи із того, чи призвело прийняття постанов саме відповідачем до позбавлення позивача прав на грошові кошти.
Верховний Суд зауважує, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана якимись іншими обставинами.
Судами встановлено, що позивач не довела прямого причинно-наслідкового зв`язку між постановами Правління НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» та шкодою, якої, як зазначає позивач, вона зазнала у зв`язку з позбавленням прав на вклади.
Позивач не підтвердила належними та допустимими доказами, що є її процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку НБУ, не довела, що саме внаслідок дій чи бездіяльності НБУ вона позбавлена можливості повернути кошти з депозитного вкладу у повному обсязі, що завдало їй шкоди.
Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16).
З огляду на встановлені судами в справі обставини, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про відсутність усіх елементів складу правопорушення НБУ для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди (майнової та моральної).
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц (провадження № 61-8027св20), від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21), від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18 (провадження № 61-9791св21), від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц (провадження № 61-18785св21), від 01 лютого 2023 року у справі № 757/27406/19-ц (провадження № 61-15869св21), від 31 травня 2023 року у справі № 757/13800/21-ц (провадження № 61-3793св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 910/8301/21, від 08 травня 2024 року в справі № 757/13236/21 (провадження № 61-16494св23).
Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.
НБУ, приймаючи відповідні рішення щодо ПАТ «КБ «Хрещатик», виконував функції, покладені на нього чинним законодавством, а розміщені позивачем на рахунку у ПАТ «КБ «Хрещатик» як банківський вклад кошти (у загальному розмірі неповернутих вкладів) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України, із відповідача.
У частині першій статті 26 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень.
У частині четвертій статті 52 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Залишок невиплаченої суми підлягає поверненню в порядку черговості, встановленої статтею 52 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, визначену Фондом, погашаються в четверту чергу.
Отже, дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Позивач не заперечувала факт отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у розмірі 200 000,00 грн.
Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини й на момент її звернення до суду з позовом у банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів понад гарантовану суму, виплачену Фондом, у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічний висновок щодо застосування положень Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» викладено у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року № 6-1123цс16, підстав від його відступу колегія суддів Верховного Суду не вбачає.
Стосовно доводів касаційної скарги про доведеність позову преюдиційними судовими рішеннями, необхідно зазначити таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «Укрфінком» (далі - ТОВ «КФ «Укрфінком») № 826/3021/18, залишеним без змін в цій частині постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та Верховного Суду від 30 листопада 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду від 05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року № 560 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик»; визнано протиправним та скасовано рішення Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик»; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку»; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду від 11 січня 2018 року № 71.
Шостий апеляційний адміністративний суд в справі № 640/18835/19 за позовом ТОВ «КФ «Укрфінком» постановою від 13 жовтня 2020 року, яку Верховний Суд залишив без змін постановою від 16 травня 2023 року, визнав протиправною та скасував постанову Правління НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних»; визнав протиправним та скасував рішення Виконавчої дирекції Фонду від 13 червня 2019 року № 1503 «Про продовження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»; визнав протиправними дії Виконавчої дирекції Фонду, які полягають у зверненні з пропозицією до НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», яка викладена в листі від 14 червня 2019 року № 40-10286/19; визнав протиправним та скасував рішення Правління НБУ від 18 червня 2019 року № 415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик»; визнав протиправним та скасував рішення Виконавчої дирекції Фонду від 19 червня 2019 року № 1548 «Про здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
У наведених вище рішеннях судів не міститься жодного висновку про те, що внаслідок дій НБУ було завдано шкоди вкладникам, у томі числі ОСОБА_1 . Тому відсутні підстави вважати, що судовими рішеннями в справах № 826/3021/18 та № 640/18835/19 встановлені обставини щодо наявності підстав для відшкодування НБУ шкоди позивачу, що не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.
Окружний адміністративний суд міста Києва в справі № 826/15685/16 постановою від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року, задовольнив позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до НБУ про визнання протиправною бездіяльності. Визнав протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».
На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16 позивач посилалась в обґрунтування позову, однак встановлені у справі № 826/15685/16 обставини стосуються інших осіб (вкладників) та не є преюдиційними щодо ОСОБА_1 , про що правильно виснували суди попередніх інстанцій.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суд від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21), від 29 травня 2024 року у справі № 757/15838/19-ц (провадження № 61-2549св24).
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Олекси Людмили Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник