№ 757/34520/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 757/34520/16-ц

провадження № 61-23082св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суд уз позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна»), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2015 року приблизно о 17 год. 05 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Суми на перехресті вулиці Ільїнської та вулиці Робітничої, порушивши правила дорожнього руху здійснив наїзд на автомобіль марки «Mazda Xedos 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Автомобіль марки «Mazda Xedos 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , керуючись пунктом 33.2 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», склали спільне повідомлення про ДТП для спрощеної процедури врегулювання збитків за договором ОСЦПВВНТЗ. Відповідно до цього повідомлення винним у настанні вказаної ДТП є ОСОБА_2 .

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 на момент ДТП, забезпечений відповідно до договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія № АІ/8401605 у ПАТ «СК «Універсальна», у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування матеріальних збитків завданих в результаті ДТП. Листом від 18 березня 2016 року № 4028/09/13 відповідач відмовив у відшкодуванні матеріальних збитків, оскільки позивачем було надано неправдиву інформацію про факт настання страхового випадку, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 24 490,00 грн та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 24 490,00 грн та 551,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Універсальна» задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Універсальна» 606,32 грн судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не наведено доказів заподіяння йому матеріальної шкоди з вини ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована

ПАТ «СК «Універсальна». Євпропротокол, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог свідчить лише про факт ДТП за його участю та участю ОСОБА_2 , однак цей документ не встановлює причиннонаслідковий зв?язок між утвореними механічними пошкодженнями на обох автомобілях.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

29 березня 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою, надуманою та незаконною. Позивачем належним чином були виконані вимоги закону України «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ні позивачем на третьою особою не було вчинено жодних дій, які б перешкоджали відповідачу у розслідуванні страхового випадку, навпаки позивач і третя особа сприяли відповідачу у розслідуванні ДТП. Відповідачу були надані для огляду пошкодженні автомобілі.

Експертний висновок, який покладено в основу рішення суду апеляційної інстанції, не є належним та допустимим доказом, адже проведений з порушенням чинного законодавства, упереджено, неповно та необ?єктивно.

Експертне дослідження проводилось на підставі фотознімків, наданих відповідачем.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.

У червні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б. на рішення Апеляційного суду міста Києва

від 09 березня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 11 грудня 2015 року приблизно о 17 год. 05 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Суми на перехресті вулиці Ільїнської та вулиці Робітничої, порушивши правила дорожнього руху здійснив наїзд на автомобіль марки «Mazda Xedos 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Автомобіль марки «Mazda Xedos 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Сторони керуючись пунктом 33.2 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до цього повідомлення винним у настанні описаної ДТП є ОСОБА_2 (а. .с. 10).

ПП ОСОБА_3 проведено ремонт автомобіля «Mazda Xedos 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість ремонтних робіт відповідно до акту виконаних робіт становить 25 990,00 грн, яка була сплачена позивачем (а. с. 11-12).

Згідно Поліса № АІ/8401605 (обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), яким забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну складає - 50 000,00 грн, франшиза - 510,00 грн.

Листом від 18 березня 2016 року № 4028/09/13 відповідач відмовив у відшкодуванні матеріальних збитків, оскільки позивачем було надано неправдиву інформацію про факт настання страхового випадку (а. с. 13-15).

Відповідач зазначає, що згідно висновку № 051/03-16 від 18 березня

2016 року спростовуються обставини, які описуються в повідомленні про ДТП (Європротоколі). За результатами проведеного страхового розслідування, страховиком не встановлено вини водія автомобіля марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 у пошкодженні автомобіля марки «Mazda Xedos 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вирішуючи спір, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не наведено доказів заподіяння йому матеріальної шкоди з вини ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована ПАТ «СК «Універсальна». Євпропротокол, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог свідчить лише про факт ДТП за його участю та участю ОСОБА_2 , однак цей документ не встановлює причиннонаслідковий зв?язок між утвореними механічними пошкодженнями на обох автомобілях. При цьому, апеляційним судом було взято в основу судового рішення висновок автотехнічного дослідження

від 18 березня 2016 року № 051/03-16, виконаний ФОП ОСОБА_4 , згідно якого з технічної точки зору утворення комплексу пошкоджень на автомобілі «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобілі «Mazda Хеdоs», реєстраційний номер НОМЕР_4 , від їх зіткнення відповідно наданим поясненням їхніми водіями та спільно складеної схеми пригоди, не можливий.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону

№ 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на суд як на державний орган покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, у зв`язку з чим суд має право й зобов`язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а також встановити суб`єктний склад спору.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час настання ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна», позивачем своєчасно було подано відповідачу повідомлення про настання страхового випадку. Висновок суду першої інстанції про стягнення страхового відшкодування саме із відповідача є правильним та відповідає інституту та меті страхування.

Апеляційний суд, вирішуючи справу не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали спільне повідомлення про ДТП (європротокол), з якого вбачається механізм ДТП, чим самим сторони підтвердили факт його настання. Крім того, встановивши, що автомобіль ОСОБА_2 був застрахований, апеляційний суд не мав підстав для відмови у задоволенні позовних вимог посилаючись лише на висновок автотехнічного дослідження від 18 березня 2016 року № 051/03-16, виконаний

ФОП ОСОБА_4 , який не може мати для суду наперед встановленого значення та повинен був оцінюватися у взаємозв?язку з іншими доказами у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд у порушення вимог статей 213 214 303 315 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) на підставі доказів, які були досліджені судом першої інстанції, переоцінивши їх, дійшов протилежного висновку, при цьому суд не дотримався встановленого статтею 212 ЦПК України

(у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об?єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв?язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, а також не вказав, які саме норми ЦПК України були порушені судом першої інстанції при їх оцінці.

Висновок, за результатом розгляду касаційної скарги

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати понесені позивачем за подання касаційної скарги у розмірі 661,44 грн слід стягнути з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва

від 30 вересня 2016 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 661,44 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило