№ 757/357/23-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

757

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 757/357/23

провадження № 61-12022св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Яндульського Дениса Володимировича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року в складі судді Головко Ю. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року в складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погуляйко Вікторія Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна, про стягнення коштів за успадкованими грошовими вкладами, процентів, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») належні їй (згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 вересня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погуляйко В. А. (далі - ПН КМНО Погуляйко В. А.) за реєстровим номером № 342 у спадковій справі № 32/200 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вклади, проценти за користування ними, інфляційні нарахування, 3 % річних в загальному розмірі 1 120 353,58 грн, здійснити розподіл судових витрат.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , спадщину якого прийняла його дружина ОСОБА_2 та 15 липня 2021 року отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема, на грошові кошти (вклади) з належними відсотками та компенсаційними сумами, які знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та не встигла отримати належні їй вклади або здійснити їх переоформлення в АТ КБ «ПриватБанк».

20 вересня 2022 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами), що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк».

Вона неодноразово через свого представника зверталась до банку для виплати їй грошових коштів (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак банком відмовлено у їх виплаті у зв`язку із тим, що недодержано форму оформлення свідоцтва про право на спадщину (відсутнє прізвище, ім`я, по батькові спадкодавця, майно якого успадковується за спадковою трансмісією).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

27 листопада 2023 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 належні їй згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 вересня 2022 року, виданим ПН КМНО Погуляйко В. А. за реєстровим номером № 342 у спадковій справі № 32/200 після смерті ОСОБА_2 :

- за договором від 13 грудня 2018 року № SAMDNWFD0072161602101 вклад у розмірі 60 000,09 грн, проценти за користування вкладом за період з 29 травня 2021 року до 19 липня 2023 року - 18 639,48 грн, інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення банківського вкладу за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 3 629,80 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 1 277,26 грн;

- за договором від 18 березня 2013 року № SAMDN000733860318 вклад у розмірі 922,80 грн;

- за договором від 08 лютого 2019 року № SAMDNWFD0072226206601 вклад у розмірі 60 000,08 грн, проценти за користування вкладом за період з 29 травня 2021 року до 19 липня 2023 року - 18 639,48 грн, інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення банківського вкладу за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 3 629,80 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 1 277,26 грн;

- за договором від 12 жовтня 2018 року № SAMDNWFD0072096184801 вклад у розмірі 300 000,50 грн, проценти за користування вкладом за період з 29 травня 2021 року до 19 липня 2023 року - 93 197,42 грн, інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення банківського вкладу за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 18 149,03 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 6 386,32 грн;

- за договором від 24 грудня 2019 року № SAMDNWFD0072582122101 вклад у розмірі 100 000,07 грн, проценти за користування вкладом за період з 29 травня 2021 року до 19 липня 2023 року - 28 387,69 грн, інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення банківського вкладу за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 6 049,67 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 2 128,77 грн;

- за договором від 22 березня 2019 року № SAMDNWFD0072278394400 вклад у розмірі 229 800,00 грн, проценти за користування вкладом за період з 29 травня 2021 року до 19 липня 2023 року - 68 927,41грн, інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення банківського вкладу за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 13 902,13 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 4 891,90 грн;

- за договором від 15 квітня 2020 року № SAMDNWFС00002786401 вклад у розмірі 74 429,46 грн, інфляційні нарахування за несвоєчасне повернення банківського вкладу за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 4 502,73 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року - 1 584,43 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

24 липня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 процентів за користування вкладами скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 . Резолютивну частину рішення викладено в зазначеній редакції постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що право на вклади, внесені ОСОБА_3 , увійшло до складу спадщини його дружини ОСОБА_2 , яка оформила вказані права, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину, а в подальшому, в порядку спадкування за законом, права на вказані вклади та грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках, перейшли до позивачки в справі ОСОБА_1 , яка отримала 20 вересня 2022 року свідоцтво про право на спадщину за законом. Суд першої інстанції визнав доведеними та обґрунтованими вимоги позивачки в частині стягнення із відповідача вкладів, процентів за ними та інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Апеляційний суд визнав частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення із відповідача на користь позивачки процентів за вкладами, оскільки із наданих АТ «КБ «ПриватБанк» виписок з рахунків вбачається, що відповідачем на вказані вклади здійснювалися нарахування процентів та проводилася за ними виплати шляхом перерахування на визначені сторонами карткові рахунки. Стягнення уже нарахованих та перерахованих відповідно до умов договору відповідачем коштів у судовому порядку може призвести до подвійного стягнення коштів та завдати відповідачу шкоди, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за договорами вкладів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 серпня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульський Д. В. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог, направити справу в цій частині до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка надала неналежним чином оформлене свідоцтво про право на спадщину у вигляді вкладів. Необхідно, щоб у свідоцтві було зазначено, що вклади належали ОСОБА_3 , спадкоємцем якого була ОСОБА_2 , яка отримала спадщину, проте не встигла її прийняти. Позивачка мала звернутися до нотаріуса за переоформленням свідоцтва та подати його банку для видачі вкладів. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадку в нотаріуса. Позивачка не зверталася до нотаріальної контори з метою внесення виправлень до свідоцтва.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України, що є самостійною підставою для заміни кредитора в зобов`язанні та є правонаступництвом у зв`язку з тим, що зобов`язання за договором вкладу, укладеним між банком та вкладником, не пов`язане з особою вкладника, а тому не припинилося у зв`язку з його смертю; до спадкоємця вкладника переходить право на вклад у банку та відсотки, нараховані на суму вкладу, а тому присудження з банку на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних є подвійним стягненням.

Апеляційний суд послався на нерелевантну практику Верховного Суду під час вирішення спору.

Положення пункту 5 статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) на спірні правовідносини не поширюється й судом не може бути стягнуто пеню в розмірі 3 % річних відповідно до цього закону.

У постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до його усунення і обмежується трьома роками, які передували позову. У постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 Велика Палата Верховного Суду визначила базу й період нарахування сум за статтею 625 ЦК України. Позивачка під час розрахунку цих сум не врахувала наведені висновки. Крім того, банк заявляв про необхідність застосування позовної давності.

Банк звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 ЦК України) у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 14 постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивачка зазначає, що апеляційний суд відмовив у стягненні процентів за вкладами, тому подвійного стягнення не відбулося. Інфляційні втрати та 3 % річних стягнуто за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року, з яких 03 листопада 2022 року - це дата наступного дня після отримання представником позивачки листа банку про відмову видати спадкові вклади, а 19 липня 2023 року - подання останньої заяви про зміну предмета позову. База нарахування сум за статтею 625 ЦК України - сума основного боргу за вкладами, вказана у свідоцтві про право на спадщину. У спірних правовідносинах спадкової трансмісії не відбулося, ОСОБА_2 прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину. У позивачки відсутні підстави для звернення до нотаріуса для переоформлення свідоцтва про право на спадщину. Посилання банку на те, що положення пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється, є безпідставними, оскільки вона відмовилася від вимог про стягнення пені на підставі наведеної норми. Розрахунок 3 % річних від простроченої суми проведений за формулою, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі. Банк безпідставно посилається на пункт 14 постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», оскільки позивачка не успадковувала валютних рахунків та не зверталася до відповідача з проханням здійснити транскордонні перекази цих коштів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , спадщину якого прийняла його дружина - ОСОБА_2 та 15 липня 2021 року отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П. (спадкова справа №15/2021, зареєстровано в реєстрі за № 896, бланк серії НРЕ № 539895), зокрема на грошові кошти (вклади) з належними відсотками та компенсаційними сумами), які знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк (за договором від 13 грудня 2018 року № SAMDNWFD0072161602101 сума вкладу 60 000,09 грн; за договором від 18 березня 2013 року № SAMDN000733860318 - 922,80 грн, за договором від 08 лютого 2019 року № SAMDNWFD0072226206601 - 60 000,08 грн; за договором від 12 жовтня 2018 року № SAMDNWFD0072096184801 - 300 000,50 грн; за договором від 24 грудня 2019 року № SAMDNWFD0072582122101 - 100 000,07 грн; за договором від 22 березня 2019 року № SAMDNWFD0072278394400 - 229 800,00 грн; за договором від 15 квітня 2020 року № SAMDNWFС00002786401 - 74 429,46 грн).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та не встигла отримати належні їй вклади (кошти) або здійснити переоформлення вкладів в АТ КБ «ПриватБанк».

Спадщину ОСОБА_2 прийняла її рідна сестра ОСОБА_1 , яка є єдиною спадкоємицею за законом.

20 вересня 2022 року ПН КМНО Погуляйко В. А. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим № 342, спадкова справа № 32/2022 (бланк серії НСВ № 328868) на грошові кошти (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами), що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_1 неодноразово через свого представника подавала заявки на виплату грошових коштів (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ПН КМНО Погуляйко В. А. 20 вересня 2022 року за реєстровим № 342, спадкова справа № 32/2022 (бланк серії НСВ № 328868).

Листом АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-221101/28002 відмовлено у виплаті грошових коштів позивачці за вказаним свідоцтвом про право на спадщину за законом, у зв`язку із тим, що недодержано форму оформлення свідоцтва про право на спадщину (відсутнє прізвище, ім`я, по батькові спадкодавця, майно якого успадковується за спадковою трансмісією).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною другою статті 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Проте у зобов`язаннях, не пов`язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов`язань, а відбувається перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частиною другою статті 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Згідно з пунктом 10.15 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банка України від 12 листопада 2003 року № 492 (діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ), незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 17 розділу I постанови Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків» (діє з відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) фізична особа має право зробити відповідне розпорядження надавачу платіжних послуг щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті. На розпорядженні користувача, яке складається у формі окремого документа або є додатком до договору, зазначається дата його складання. Розпорядження засвідчується підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг і зберігається в порядку, установленому внутрішніми документами надавача платіжних послуг. Дія розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом відповідно до статті 1228 ЦКУкраїни. Надавач платіжних послуг здійснює виплату вкладу (частини вкладу)/коштів спадкоємцю власника вкладного (депозитного)/поточного/ платіжного рахунку на підставі документів, визначених законодавством України.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , спадщину якого прийняла його дружина - ОСОБА_2 та 15 липня 2021 року отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П. (спадкова справа № 15/2021, зареєстровано в реєстрі за № 896, бланк серії НРЕ № 539895), зокрема на грошові кошти (вклади) з належними відсотками та компенсаційними сумами), які знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк (за договором від 13 грудня 2018 року № SAMDNWFD0072161602101 сума вкладу 60 000,09 грн; за договором від 18 березня 2013 року № SAMDN000733860318 - 922,80 грн, за договором від 08 лютого 2019 року № SAMDNWFD0072226206601 - 60 000,08 грн; за договором від 12 жовтня 2018 року № SAMDNWFD0072096184801 - 300 000,50 грн; за договором від 24 грудня 2019 року № SAMDNWFD0072582122101 - 100 000,07 грн; за договором від 22 березня 2019 року № SAMDNWFD0072278394400 - 229 800,00 грн; за договором від 15 квітня 2020 року № SAMDNWFС00002786401 - 74 429,46 грн).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, спадщину ОСОБА_2 прийняла її рідна сестра ОСОБА_1 , яка 20 вересня 2022 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами), що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_1 неодноразово через свого представника подавала заявки на виплату грошових коштів (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак листом АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-221101/28002 відмовлено у виплаті грошових коштів позивачці у зв`язку із тим, що недодержано форму оформлення свідоцтва про право на спадщину (відсутнє прізвище, ім`я, по батькові спадкодавця, майно якого успадковується за спадковою трансмісією).

Суди обґрунтовано визнали таку відмову банку у видачі вкладів ОСОБА_1 неправомірною, адже відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Верховний Суд зауважує, що спадкова трансмісія відсутня щодо спадку ОСОБА_3 , спадщину після якого прийняла його дружина - ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України та 15 липня 2021 року отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т. П. (спадкова справа № 15/2021, зареєстровано в реєстрі за № 896, бланк серії НРЕ № 539895).

На запит нотаріуса (т. 3, а. с. 19) АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію про наявність грошових внесків та рахунків на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 і саме на ці вклади ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Після її смерті ПН КМНО Погуляйко В. А. 20 вересня 2022 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим № 342, спадкова справа № 32/2022 (бланк серії НСВ №328868) на грошові кошти (суми вкладів з належними відсотками та компенсаційними сумами), що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 .

Указане свідоцтво виданеправомірно, на підставі наданої банком інформації про наявність вкладів.

З огляду на факт отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на банківські вклади, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк», а також відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення депозитних коштів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачці банківських вкладів.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачка мала звернутися до нотаріуса за переоформленням свідоцтва та подати його банку для видачі вкладів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Заявник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України про те, що є самостійною підставою для заміни кредитора в зобов`язанні та є правонаступництвом у зв`язку з тим, що зобов`язання за договором вкладу, укладеним між банком та вкладником, не пов`язане з особою вкладника, а тому не припинилося у зв`язку з його смертю; що до спадкоємця вкладника переходить право на вклад у банку та відсотки, нараховані на суму вкладу, а тому присудження з банку на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних є подвійним стягненням.

Заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження судових рішень, відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 389, не навів належного обґрунтування щодо застосування якої норми права Верховному Суду потрібно сформулювати висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У цій справі право ОСОБА_1 на банківські вклади, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк», підтверджене свідоцтвом про право на спадщину за законом, а тому Верховний Суд не вбачає необхідності формування висновку про те, що є самостійною підставою для заміни кредитора в зобов`язанні за договором вкладу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За змістом статей 524 533-535 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (пункт 27), від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (пункт 42), від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, від 29 січня 2019 року в справі № 916/4644/15 (пункт 7.8)).

Банк, який прострочив грошове зобов`язання (порушив обов`язок щодо повернення вкладу та сплати за ним процентів), має віддати основний борг за договором банківського вкладу, сплатити визначені у частині другій статті 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) й інфляційні втрати за весь час прострочення (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 757/3572/17-ц (провадження № 14-37цс22)).

У пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16(провадження № 12-16гс22) вказано, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Аналогічне правове регулювання бази нарахування сум за статтею 625 ЦК України стосується й відносин банківського вкладу.

Отже, про стягнення сум за статтею 625 ЦК України у правовідносинах банківського вкладу Верховний Суд висловлювався неодноразово та не кваліфікував стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за вкладом як подвійне стягнення. Додатково формувати правовий висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд потреби не вбачає.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що в постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до його усунення і обмежується трьома роками, які передували позову. У постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 Велика Палата Верховного Суду визначила базу й період нарахування сум за статтею 625 ЦК України. Позивачка під час розрахунку цих сум не врахувала наведені висновки. Крім того, банк заявляв про необхідність застосування позовної давності.

У цій справі простроченим грошовим зобов`язанням є сума неповернутих вкладів, суди правильно визначили формулу обрахунку 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, 3 % річних стягнуто за період з 03 листопада 2022 року до 19 липня 2023 року, де 03 листопада 2022 року - це дата наступного дня після отримання представником позивачки листа банку про відмову видати спадкові вклади, а 19 липня 2023 року - подання останньої заяви про зміну предмета позову. База нарахування сум за статтею 625 ЦК України - сума основного боргу за вкладами, вказана у свідоцтві про право на спадщину.

Банк у касаційній скарзі формально посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц та від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, не зазначаючи, в чому саме полягає неврахування цих висновків судами в справі.

Для касаційного перегляду справи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.

Посилання банку на те, що положення пункту 5 статті 10 Закону № 1023-ХІІ на спірні правовідносини не поширюється, є безпідставними, оскільки позивачка відмовилася від вимог про стягнення пені на підставі наведеної норми і суди не стягували такі суми.

Не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень й доводи касаційної скарги про те, що банк звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 ЦК України) у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 14 постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.

Верховний Суд зазначає, що у виплаті вкладів банк відмовив позивачці не через пункт 14 постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а у зв`язку з тим, що недодержано форму оформлення свідоцтва про право на спадщину. На вказану норму заявник вперше послався в апеляційній скарзі, тобто відповідні обставини не становлять підставу позову та не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Крім того, позивачка не успадковувала валютних рахунків та не зверталася до відповідача з проханням здійснити транскордонних переказ цих коштів, що заборонялося здійснювати уповноваженим установам на підставі пункту 14 постанови Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Посилання в касаційній скарзі на те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадку в нотаріуса, є необґрунтованими, оскільки право позивачки на спірні вклади не визнаються відповідачем, а тому суди попередніх інстанцій правильно виснували про задоволення позову в частині визнання за позивачкою права власності на депозитні грошові вклади та стягнення сум за статтею 625 ЦПК України за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення вкладів. Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11 грудня 2019 року в справі № 700/26/17 (провадження № 61-19531св18), від 04 травня 2020 року в справі № 707/1309/15-ц (провадження № 61-46247св18), від 21 жовтня 2021 року в справі № 463/1929/17 (провадження № 61-2804св21).

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, стосуються переоцінки доказів, оцінка яких надана судом апеляційної інстанції як судом факту, а суд касаційної інстанції як суд права позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Яндульського Дениса Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року в незміненій під час апеляційного розгляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська