Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 757/736133/18
провадження № 61-16688св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», яка підписана представником Тузовою Олександрою Владиславівною, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у складі судді Іл`євої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
Улипні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) з позовом про захист прав споживачів.
Позов мотивований тим, що між сторонами укладені договори банківського вкладу, на виконання умов яких позивач вніс на депозитні рахунки грошові кошти в доларах США в сумах, зазначених у договорах, а відповідач зобов`язався виплатити позивачеві суми вкладів та проценти за ними на умовах та в порядку, встановлених договорами.
Керуючись пунктом 9 договорів банківських вкладів 18 травня 2018 року позивач звернувся до банку із заявою, в якій повідомив про розірвання договорів № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року, а також просив повернути суми вкладів та виплатити проценти.
З 22 травня 2018 року зазначені договори вважаються розірваними, тому відповідач повинен був виплатити суми вкладів із нарахованими процентами.
06 липня 2018 року позивач звернувся до банку із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких банком відкриті позивачу депозитні рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , на які позивачем були внесені суми вкладів у доларах США, а також просив повернути суми вкладів та виплатити проценти.
З 10 липня 2018 року зазначені договори вважаються розірваними и відповідача повинен був виплатити суми вкладів із нарахованими процентами.
Банк вклади не повернув.
Позивач просив:
стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами банківського вкладу № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року, а також за договорами, на підставі яких були внесені вклади на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в загальному розмірі 436 163,23 доларів США, що станом на 10 липня 2018 року становить 11 444 923,16 грн, з яких сума вкладів - 296 767,21 доларів США, сума процентів - 139 396,02 доларів США;
стягнути з відповідача на його користь три проценти річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 19 757,76 грн,
стягнути з відповідача на його користь пеню, нараховану на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 19 757,76 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», про стягнення коштів задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківського вкладу № SAMDN25000728480366 від06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013, а також за договорами, на підставі яких були внесені вклади на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в загальному розмірі 436 163,23 доларів США, що станом на 10 липня 2018 року становить 11 444 923,16 грн, з яких сума вкладів - 296 767,21 доларів США, сума процентів - 139 396, 02 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 три проценти річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 19 757,76 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню, нараховану на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 19 757,76 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь Держави України судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що між сторонами укладені сторонами договори банківського вкладу, оскільки підтверджений факт внесення грошових сум на вкладні (депозитні) рахунки позивачем, а також дотримані вимоги, передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів, враховуючи, що доказів які б могли це спростувати відповідачем суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Тузової В. О. , у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували внесення грошових коштів на депозитні рахунки позивача. Між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» існував інший повністю аналогічний спір про стягнення грошових коштів за валютними депозитними договорами (справа № 757/32332/18), за результатами розгляду якого у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суди надали неправильну оцінку долученим до матеріалів справи довідкам № 907386 від 01 жовтня 2013 року, № 1189408 від 03 лютого 2014 року. Суди залишили поза увагою, що зазначені у довідках номери відкритих позивачем рахунків у банку викладені не повністю, з зазначенням множинних точок, що позбавляє можливості їх ідентифікувати з номерами особових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 та відображених у договорах. При цьому такі довідки не містять підпису відповідальної особи банку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/36133/18-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року задоволено частково, зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку, відмовлено в частині задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.
У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 757/36133/18-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 757/36133/18-ц, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 березня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц; від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц; від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц; від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені наступні договори банківського вкладу (депозиту):
1) договір № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року (Вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 49 999,99 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_5, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_10, ставка - 8% річних, строк 366 днів по 06 вересня 2013 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;
2) договір № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року (Вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 12 075,74 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_6, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_11, ставка - 9,75% річних, строк 365 днів по 06 березня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;
3) договір № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року (Вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 50 000,00 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_7, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_7, ставка - 8,5% річних, строк 366 днів по 07 серпня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;
4) договір № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року (Вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 12 728,65 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_8, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_8, ставка - 8,5% річних, строк 366 днів по 07 серпня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;
5) договір № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року (Вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 40 004,07 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_9, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_9, ставка - 8% річних, строк 366 днів по 27 серпня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць.
На виконання умов наведених договорів позивач вніс на депозитні рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в доларах США в сумах, зазначених у таких договорах, а ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалося виплатити позивачеві суми вкладів та процентів за ними на умовах та у порядку, встановлених договорами.
Укладення наведених договорів та внесення грошових коштів на відповідні рахунки підтверджуються договорами банківського вкладу (депозиту) між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» та довідками ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03 лютого 2014 року № 1189408 (станом на 03 лютого 2014 року) та від 01 жовтня 2013 року № 907386 (станом на 01 жовтня 2013 року) про залишки на вкладних валютних рахунках.
Крім того, між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладені договори банківського вкладу (депозиту), за умовами яких позивач вніс на депозитні рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 грошові кошти в доларах США, а ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язалося виплатити позивачеві суми вкладів та нараховані проценти. Згідно заяв на оформлення складу «Стандарт на 12 місяців» позивачем було внесено грошові кошти:
- заява № SAMDN25000732716808 на оформлення вкладу «Стандарт на 12 міс.» від 04 лютого 2013 року - 49 999,00 дол. США;
- заява № SAMDN25000733516581 на оформлення вкладу «Стандарт на 12 міс.» від 04 березня 2013 року - 49 999,99 дол. США;
- заява № SAMDN25000733516798 на оформлення вкладу «Стандарт на 12 міс.» від 04 березня 2013 року - 31 959,77 дол. США.
Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03 лютого 2014 року № 1189408, станом на 03 лютого 2014 року на наведених рахунках у позивача були наявні наступні суми грошових коштів:
- депозитний рахунок № НОМЕР_1 - 50 423,65 дол. США;
- депозитний рахунок № НОМЕР_2 - 52 043,48 дол. США;
- депозитний рахунок № НОМЕР_3 - 33 265,96 дол. США.
Керуючись пунктом 9 наведених вище договорів 18 травня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), зокрема, договорів № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, а також просив повернути суми вкладів за наведеними договорами у відповідній іноземній валюті та виплатити проценти, нараховані на такі суми вкладів від дня, наступного за днем надходження сум вкладів у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, шляхом видачі позивачу грошових коштів в касі банку або шляхом перерахування таких коштів на його рахунок № НОМЕР_4 в АТ ОТП Банк, МФО 300528.
Того ж дня, 18 травня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із листом, в якому просив надати виписки по вищевказаним договорам за період з дати укладання і по теперішній час.
Відповідно, з 22 травня 2018 року (через два банківські дні з моменту повідомлення позивачем про розірвання договорів) наведені договори вважаються розірваними і ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язане було виплатити позивачеві суми вкладів із нарахованими на них процентами.
06 липня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були відкриті позивачеві депозитні рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , на які позивачем були внесені суми вкладів у доларах США, а також просив повернути суми наведених вкладів у відповідній іноземній валюті та виплатити проценти, нараховані на такі суми вкладів від дня, наступного за днем надходження сум вкладів у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, шляхом видачі позивачу грошових коштів в касі банку або шляхом перерахування таких коштів на його рахунок № НОМЕР_4 в АТ ОТП Банк, МФО 300528.
Також 06 липня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із листом, в якому просив надати засвідчені банком копії договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були відкриті позивачеві депозитні рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , а також надати виписки по таким рахункам за період з дати укладання депозитних договорів по теперішній час.
Відповідно, з 10 липня 2018 року (через два банківські дні з моменту повідомлення позивачем про розірвання договорів) наведені договори вважаються розірваними і ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язане було виплатити позивачеві суми вкладів із нарахованими на них процентами.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).
Згідно з договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини 1, 3 статті 1066 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.
Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції № 492, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1.14 Інструкції № 492, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, днем відкриття поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунка в розділі «Відмітки банку».
У пункті 1.18 Інструкції № 492, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунка клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18 (провадження № 61-18194св19), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з`ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів».
У справі № 757/32332/18 розглядався позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач як в цій справі, так і в справі, яка переглядається, надав як докази копію довідок ПАТ КБ «ПриватБанк»№ 907386 від 01 жовтня 2013 року та № 1189408 від 03 лютого 2014 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18 (провадження № 61-18194св19) зазначено, що «скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні оригінали квитанцій про перерахування коштів на вкладні (депозитні) рахунки вкладника, а наявні в матеріалах справи довідки про наявність коштів на рахунках позивача у банку не є належним доказом внесення позивачем коштів на депозитний рахунок банку, оскільки зазначені довідки не містять належної інформації щодо номерів рахунків та не містять підпису відповідальної особи банку.
Такий висновок суду апеляційної інстанції є обґрунтованим, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку обставини внесення позивачем грошових коштів. Зокрема, ОСОБА_1 не надав оригінали квитанцій про внесення коштів на депозитний рахунок й інших документів на підтвердження наведених обставин.
З таким висновком погоджується Верховний Суд, оскільки він ґрунтується на правильному тлумаченні наведених норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги про те, що довідки про наявність коштів на рахунках позивача у банку підтверджують внесення ОСОБА_1 коштів за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи довідки не є належними доказами у справі у розумінні статті 77 ЦПК України, вони не містять інформацію про предмет доказування. Зокрема, у довідках зазначено неповні номери рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , що не дає суду можливості встановити, що саме на цих рахунках розміщені грошові кошти, які позивач просить повернути йому, а також не містять оригіналу підпису та печатки банку. Тому за відсутності оригіналів квитанцій про внесення коштів немає підстав для висновку про додержання письмової форми договорів банківського вкладу та стягнення коштів за такими договорами».
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки копіям довідок ПАТ КБ «ПриватБанк» № 907386 від 01 жовтня 2013 року та № 1189408 від 03 лютого 2014 року, належним чином не мотивував відхилення доводів апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18 (провадження № 61-18194св19) та з порушенням норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», яка підписана представником Тузовою Олександрою Владиславівною, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 рокускасувати.
Справу № № 757/736133/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук