ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 757/36411/20

провадження № 61-10062 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора, Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Козинська селищна рада Обухівського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.

від 06 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора, Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Козинська селищна рада Обухівського району Київської області,в якому просив суд: визнати факт батьківства ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нього; зобов`язати Обухівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису про його народження; визнати за ним право власності на спадкове майно його батька ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом першої черги після смерті батька.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області у складі судді Проць Т. В. від 10 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Вороб`ївка Добровеличківського району Кіровоградської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто заявникові з підстав, передбачених частиною третьою статтями 44 357 ЦПК України, оскільки обґрунтування апеляційної скарги з використанням принизливих, глумливих, образливих висловлювань, які сформовані на підставі неправдивих фактів про нібито злочинні дії судді, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. При цьому звинувачення ОСОБА_2 переходять межі допустимої та легітимної критики та становлять неповагу до суду та судової системи. Така поведінка ОСОБА_2 є явно необґрунтованою, суперечить легітимній меті щодо права особи на звернення до суду.

Апеляційний суд послався на численні релевантні судові рішення Великої Палати Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду ізкасаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року,

в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви й закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 757/36411/20 з Обухівського районного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

31 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення про повернення його апеляційної скарги з підстав зловживання ним процесуальними правами, при цьому порушивши норми процесуального права та дійшов передчасного висновку, чим порушив його конституційні гарантії на судовий захист. Суд апеляційної інстанції, повертаючи його апеляційну скаргу, не зазначив, які саме висловлювання в скарзі були принизливими чи глумливими.

Зазначає, що, подаючи апеляційну скаргу, він не порушував умови реалізації права на апеляційне оскарження, не мав на меті жодної маніпуляції, а висловлював свою позицію і намагався відновити свої порушені права шляхом оскарження незаконного рішення районного суду.

Також посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22 щодо зловживання процесуальними правами.

Доводи, особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому зазначається, що ОСОБА_2 не навів жодного порушення судом норм процесуального права, зловживає процесуальними правами, що супроводжується систематичним приниженням честі та гідності учасників справи та представників судової гілки влади, тому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню.

І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію

не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Частиною другою статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року

у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19,

від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року

у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 викладено висновок, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик.

Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів та може скористатися інститутом відводу суддів за наявності визначених законом підстав. Проте у скаргах і заявах, як по суті, так і з процесуальних питань, повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок, а тим більше надуманих звинувачень суддів у вчиненні злочинів.

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження

№14-92 цс 19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування судами, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 неодноразово використав принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо позивача та інших осіб, а також стосовно судді першої інстанції ОСОБА_5 , яка ухвалила рішення у цій справі. Крім того, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі наводить наклепницькі та безпідставні звинувачення на суддю першої інстанції ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних злочинів.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Статтею 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 з підстав зловживання ним процесуальними правами, так як зазначені дії ОСОБА_2

є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 , а тому суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. При цьому звинувачення ОСОБА_2 переходять межі допустимої та легітимної критики та становлять неповагу до суду та судової системи, така поведінка ОСОБА_2 є явно необґрунтованою, суперечить легітимній меті щодо права особи на звернення до суду.

Крім того, обґрунтування апеляційної скарги з використанням принизливих, глумливих, образливих висловлювань, які сформовані на підставі неправдивих фактів про нібито злочинні дії судді, згідно з практикою ЄСПЛ кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а»

пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання, зокрема, якщо заявник під час звернення до ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00, 18589/02, «Ржегак проти Чеської Республіки» від 18 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Апініс проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, пункт 15).

Доводи, якими ОСОБА_2 обґрунтовує касаційну скаргу, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Більше того, по суті «вибачаючі» доводи касаційної скарги, в якій вже відсутні ті «кричущі» прояви неповаги до учасників справи, суду та судової системи, не вказують на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_2 на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у цій справі ОСОБА_2 вже було повернуто його апеляційну скаргу з підстав зловживання ним процесуальними правами. Проте, подаючи повторно апеляційну скаргу ОСОБА_2 проігнорував висновки суду апеляційної інстанції, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення, а отже, касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць