№ 757/41242/17-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/41242/17-ц

провадження № 61-1667св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, приватний нотаріус Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року у нескасованій частині у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. та касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року

у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду

із позовом до Міністерства юстиції України та приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними дій та відшкодування майнової шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2

є власниками автомобіля «MitsubishiLancer», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно договору оренди від 02 вересня

2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказаний автомобіль було передано ОСОБА_3 в оренду. На час укладення договору вартість автомобіля складала 120 000,00 грн.

На час звернення до суду із цим позовом вартість автомобіля у зв`язку

із різким подорожанням долара США в Україні в еквіваленті складала

391 708,50 грн.

11 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо про те, що вказаний автомобіль перебуває в угоні.

У зв`язку із чим вони зверталися до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

з відповідною заявою, де було відкрито кримінальне провадження

№ 12013110070006837 та яке було внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань 12 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України

та частинами третьою-четвертою статті 358 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом та підробка довіреності).

Позивачі посилаються на те, що приватний нотаріус ОСОБА_4,

як вони вважали, перебуваючи у змові з обвинуваченими у вказаній кримінальній справі, що пов`язана з цим позовом, сприяв у незаконному відчуженні належного їм автомобіля, усвідомлюючи факт посвідчення документів з підробкою підписів та по недійсному документу, порушив право приватної власності на автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На час звернення з цим позовом вказаний автомобіль перебував у розшуку та власникам не повернутий, а Міністерство юстиції України, як вважали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , своєчасно не вжило заходів реагування

та не зупинило нотаріальну діяльність ОСОБА_4 , шляхом анулювання його свідоцтва.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1

та ОСОБА_2 , просили суд:

визнати незаконною нотаріальну дію щодо видачі приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 довіреності від 12 вересня 2013 року на бланку

серії ВТМ № 415802, вказану довіреність визнати недійсною та зобов`язати Міністерство юстиції України внести відповідні зміни до Єдиного реєстру довіреностей;

зобов`язати Міністерство юстиції України внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат»;

стягнути з приватного нотаріуса Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1

393 900,00 грн майнової шкоди та 279 500,00 грн майнової шкоди на користь ОСОБА_2 . Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних

та допустимих доказів спричинення приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_4 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню на законних підставах.

Водночас, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги щодо зобов`язання Міністерство юстиції України внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» та стягнення з приватного нотаріуса Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 на користь позивачів майнову шкоду є безпідставними, оскільки відповідно

до матеріалів справи наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2016 року № 450/5 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 23 липня 1997 року за НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , а питання щодо відшкодування спричиненої майнової шкоди повинно бути вирішено шляхом пред`явлення позову до безпосередніх заподіювачів шкоди, осіб, які заволоділи майном позивачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною нотаріальну дію щодо видачі приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 довіреності від 12 вересня 2013 року на бланку

серії ВТМ № 415802, визнання вказаної довіреності недійсною

та зобов`язання Міністерства юстиції України внести відповідні зміни

до Єдиного реєстру довіреностей та ухвалено у цій частині нову постанову.

Визнано незаконною нотаріальну дію щодо видачі приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 довіреності від 12 вересня 2013 року на бланку

серії ВТМ № 415802, вказану довіреність визнано недійсною та зобов`язано Міністерство юстиції України внести відповідні зміни до Єдиного реєстру довіреностей.

У іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва

від 08 червня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо видачі приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 довіреності від 12 вересня

2013 року на бланку серії ВТМ № 415802, визнання вказаної довіреності недійсною та зобов`язання Міністерства юстиції України внести відповідні зміни до Єдиного реєстру довіреностей неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи

в частині вказаних позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважав, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не мала наміру на укладення правочину, зокрема надання права на розпорядження належним їй майном, тому було відсутнє її волевиявлення на укладення вказаного правочину,

у зв`язку із чим спірна довіреність повинна бути визнана недійсною.

Водночас, суд апеляційної інстанції погодився із висновками першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Міністерство юстиції України внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» та стягнення з приватного нотаріуса Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 на користь позивачів майнової шкоди, як безпідставних, оскільки відповідно

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови їм у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди й ухвалити нову постанову, якою задовольнити їхні позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду Міністерство юстиції України посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Міністерства юстиції України мотивована тим,

що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права привело до неправильного вирішення справи

та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Міністерство юстиції України посилалось на те, що у відповідності

до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 на Міністерство юстиції України покладаються повноваження виключно щодо забезпечення функціонування Єдиного реєстру довіреностей.

Зазначало, у відповідності до пункту 1.4 вказаного Положення адміністратором Єдиного реєстру довіреностей є державне підприємство «Національні інформаційні системи», яке здійснює заходи по технічному

та технологічному створенню та супроводженню програмного забезпечення Єдиного реєстру довіреностей, надання доступу до цього реєстру, забезпечення збереження та захист даних, що містяться у Єдиному реєстрі довіреностей, видає скорочені витяги з Єдиного реєстру довіреностей

на запит будь-яких фізичних та юридичних осіб і повні витяги з Єдиного реєстру довіреностей на запит осіб, перелік яких визначений в абзаці 3

пункту 3.3 цього Положення.

Згідно пункту 1.5 вказаного Положення реєстратором Єдиного реєстру довіреностей є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що мають доступ до Єдиного реєстру довіреностей через інформаційну мережу Міністерства юстиції України, вносять записи

до Єдиного реєстру довіреностей про посвідчені довіреності (у тому числі

їх дублікати), про припинення дії довіреностей, перевіряють дійсність довіреностей (їх дублікатів) за даними Єдиного реєстру довіреностей

та видають витяги з Єдиного реєстру довіреностей, а також виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

У зв`язку із чим Міністерство юстиції України воно є держателем Єдиного реєстру довіреностей, вважало, що вносити будь-які записи до зазначеного реєстру воно не має правових підстав, оскільки такі відомості можуть вноситись виключно реєстраторами.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим,

що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку із чим необґрунтовано відмовили у частині задоволення їхніх позовних вимог щодо стягнення із приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_4 на їх користь майнової шкоди.

Вважали, що ними подано достатньо доказів, які підтверджують незаконні дії нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії, зокрема посвідчення довіреності

від імені ОСОБА_1 , на підставі якої було у супереч її волі відчужено автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав позивачам на праві власності, а тому у відповідності до статті 27 Закону України «Про нотаріат» заподіяна позивачам шкода приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_4 повинна бути відшкодована останнім у повному обсязі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

й витребувано матеріали справи № 75741242/17-ц із Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу № 757/41242/17-ц призначено до розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1

та ОСОБА_2 , на касаційну скаргу Міністерства юстиції України,

у якому зазначено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції

у частині задоволення їхніх позовних вимог є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником автомобіля «MitsubishiLancer», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно договору оренди від 02 вересня 2013 року ОСОБА_2 передав автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в оренду ОСОБА_3 (а. с. 53-54).

12 вересня 2013 року приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 було посвідчено довіреність за реєстровим № 956 на право розпорядження транспортним засобом, зокрема автомобілем «Mitsubishi Lancer», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5

та ОСОБА_6 (а. с. 33).

На досудовому розслідуванні перебуває кримінальне провадження

№ 12015100000000361 та № 12013190170000521 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України

та частиною третьою статті 358 КК України, де ОСОБА_1 визнано потерпілою.

У день посвідчення довіреності 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 будь-яку довіреність не підписувала і саме у цей день не знаходилася у м. Острог Рівненської області і цей факт сторонами не оспорювався.

Згідно із висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 20 жовтня 2013 року № 418/тдд підпис

та рукописний напис від імені ОСОБА_1 праворуч реквізиту «Підпис» нижче друкованого тексту основного змісту на довіреності від 12 вересня 2013 року серії ВТМ №415802 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою

(а. с. 35-38).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й Міністерства юстиції України задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про нотаріат» не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або

за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право

на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

При вирішенні питання про обґрунтованість скарг суди мають виходити

з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності

з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією

і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких

не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені

у документах, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

За загальним правилом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12 81 ЦПК України), встановивши, що ОСОБА_1 спірну довіреність щодо відчуження її автомобіля не підписувала, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вона не мала наміру на укладення правочину, зокрема надання права на розпорядження належним їй майном.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, ураховуючи відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення вказаного правочину, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання нотаріальної дії, а саме видачі приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 довіреності від 12 вересня

Водночас суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування

їм майнової шкоди, оскільки питання щодо відшкодування спричиненої майнової шкоди повинно бути вирішено шляхом пред`явлення позову

до безпосередніх заподіювачів шкоди, а саме осіб, які заволоділи майном позивачів.

Доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України про те, що воно

є лише держателем Єдиного реєстру довіреностей, що забезпечує його функціонування і у нього немає повноважень щодо внесення будь-яких записів, зокрема відомостей про визнання довіреності недійсною,

є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року № 111/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за № 1378/13252, держатель Єдиного реєстру довіреностей - Міністерство юстиції України, що забезпечує його функціонування.

Пунктом 1.5 вказаного Положення передбачено, що реєстратор Єдиного реєстру довіреностей - державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, дипломатичні представництва та консульські установи України, що мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України, вносять записи до Єдиного реєстру про посвідчення довіреності (у тому числі їх дублікати), про припинення дії довіреностей, перевіряють дійсність довіреностей (їх дублікатів) за даними Єдиного реєстру та видають витяги з Єдиного реєстру, а також виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Згідно пунктів 70, 71 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 Міністерство юстиції України основними завданнями Міністерства юстиції України є, зокрема забезпечення ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей. Забезпечення в установленому законодавством порядку організацію доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України розглядає відповідно до закону скарги

на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення (пункт 8310 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228).

Отже, ураховуючи вказані норми, посилання Міністерства юстиції України про те, що воно немає повноважень щодо внесення будь-яких записів

до Єдиного реєстру довіреностей не узгоджуються із встановленими у справі обставинами про те, що саме наказом Міністерства юстиції України

від 17 лютого 2016 року № 450/5 було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 23 липня 1997 року за НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 ,

що є підтвердженням можливості виконання ухваленого рішення щодо внесення відповідних записів до Єдиного реєстру довіреностей структурними підрозділами Міністерства юстиції України, яке є держателем Єдиного реєстру довіреностей та в силу Положення про Міністерство юстиції України основним його завданням є, зокрема забезпечення ведення Єдиного реєстру довіреностей та забезпечення в установленому законодавством порядку організацію доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.

Посилання у касаційних скаргах як на підставу для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанови суду апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявників з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).

Інші доводи касаційних скарг не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча

пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його

не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні вказаної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року було зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання постанови суду апеляційної інстанції на підставі частини третьої

статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року

у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду

від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович