ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 757/42718/21-ц

провадження № 61-16660св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув при попередньому розгляді у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та на його ім`я банком емітовано дебетову картку платіжної системи MasterCard 5168 7422 2242 0709.

ОСОБА_1 користувався вказаною платіжною карткою, проте банк припинив здійснення видаткових операцій за цією карткою, про що позивач не був обізнаний.

Вказував, що є пенсіонером та має захворювання, тому користування банківським обслуговуванням та використання автоматизованих безготівкових розрахунків, електронних платіжних засобів і технологій банківського самообслуговування є для нього життєво необхідним.

Для з`ясування причин обмеження його банком у користуванні своїми грошовими коштами на картці позивач через засоби поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою від 18 червня 2021 року, у якій вимагав: повідомити про причини припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою НОМЕР_1 ; повідомити порядок оскарження рішення про припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою НОМЕР_1 ; розблокувати видаткові операції за карткою НОМЕР_1 ; встановити та притягнути до відповідальності осіб, винних у безпідставному та необґрунтованому раптовому припиненні видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою НОМЕР_1 ; вжити заходів для недопущення в майбутньому безпідставного та необґрунтованого раптового припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою НОМЕР_1 ; розглядати цю заяву не тільки і не стільки як звернення клієнта до банку, а більше - як звернення у сфері захисту прав споживачів в контексті законодавства про інформацію відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та відповісти у встановлені нормами відповідних законів строки письмово.

Станом на момент складення та надіслання позовної заяви до суду відповіді відповідача на своє звернення позивач не отримав.

Водночас, відповідач продовжує приймати та зараховувати на вищевказану картку значні суми належних йому з боку третіх осіб платежів, що на час подання позову до суду становить приблизно 55 000 грн, однак користуватися цими коштами позивач позбавлений можливості.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача надати йому письмову відповідь на заяву від 18 червня 2021 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року провадження у справі закрито.

Роз`яснено, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі відсутній предмет спору, оскільки листом від 06 липня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-210624/11335 відповідач надав відповідь на заяву позивача, у зв`язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, визнаючи доведеним факт надання банком відповіді на звернення позивача, суд першої інстанції керувався долученим до справи стороною відповідача листом № 20.1.0.0.0/7-210624/11335 від 06 липня 2021 року, адресованим ОСОБА_1 , а також змістом заяви позивача про переказ коштів до іншого банку.

Однак, як зазначив апеляційний суд, місцевим судом залишено поза увагою зміст заявлених у справі позовних вимог, у яких ОСОБА_1 зазначено, що підставою звернення до суду є саме факт ненадходження до нього та, відповідно, неотримання ним письмової відповіді на заяву від 18 червня 2021 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Суд першої інстанції під час розгляду справи не перевірив указаних обґрунтувань позову й залишив без відповіді зазначені позивачем аргументи, у той час, як з`ясування указаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважав висновки місцевого суду про закриття провадження у справі з причин відсутності предмету спору передчасними.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 листопада 2023 року АТ КБ «Приватбанк» через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом попередньої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

20 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Разом із тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Установивши, що під час звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказував на факт неотриманням ним письмової відповіді на заяву від 18 червня 2021 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», а надані відповідачем лист АТ КБ «Приватбанк» від 06 липня 2021 року та заява про переказ коштів до іншого банку самі по собі не можуть слугувати безспірними доказами отримання позивачем відповіді на свою заяву від 18 червня 2021 року, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що відповідачем не доведено відсутність спірних питань між сторонами, дійшов правильного висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до формальної незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов