Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 757/43701/19-ц

провадження № 61-14206св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про примусове виконання обов`язку в натурі шляхом зобов`язання прийняти майно зі строкового користування.

Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2019 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір тимчасового безоплатного користування нежитловими приміщеннями, зареєстрованими у реєстрі за № 915, відповідно до якого останній фактично передав, а він фактично прийняв в тимчасове безоплатне користування групу нежитлових приміщень № 1027, загальною площею 175,4 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1826448280000 (надалі - об`єкт). Строк дії договору сторонами визначений в 1 календарний місяць та 5 днів з дати його укладання, а саме до 30 липня 2019 року, який не може бути подовжений. 30 липня 2019 року є крайньою датою передачі ним приміщення з тимчасового безоплатного користування відповідачу. Відповідно до пункту 1.19 договору за фактом передачі-приймання приміщення з тимчасового безоплатного користування сторони зобов`язуються підписати акт передачі-приймання з описом його фактичного стану.

По закінченню строку дії договору вони не підписали акт приймання-передачі приміщення у користування, у зв`язку із чим він направив ОСОБА_2 листи про готовність повернення приміщення зі строкового безоплатного користування та запропонував провести зустріч 29 липня 2019 року за місцезнаходженням приміщення для передачі майна та підписання акту передачі-приймання приміщення, на що отримав від відповідача лист-претензію від 26 липня 2019 року з вимогою усунути невідповідність розташування існуючих внутрішніх стін та переобладнання інженерно-технічних комунікацій, що проходять через приміщення у початковий стан.

Вважав, що ним не порушено розташування існуючих внутрішніх стін та переобладнання інженерно-технічних комунікацій, що проходять через приміщення, а відповідач ухиляється від прийняття об`єкта.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 прийняти від нього з тимчасового безоплатного користування групу нежитлових приміщень № 1027, загальною площею 175,4 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1826448280000, які були предметом договору тимчасового безоплатного користування нежитловими приміщення від 25 червня 2019 року, зареєстрованого у реєстрі за № 915, шляхом документального оформлення такого прийняття відповідним актом передачі-приймання на дату 30 липня 2019 року.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство Щорса 32» (далі - ТОВ «ЖЕП «Щорса 32»), про відновлення некапітальних та капітальних стін, демонтування незаконно встановлених загально-будинкових комунікацій та відновлення загально-будинкових комунікацій, відшкодування збитків.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час користування об`єктом за договором від 25 червня 2019 року про тимчасового безоплатного користування нежитловими приміщеннями, ОСОБА_1 здійснив без його дозволу ряд переобладнань приміщення.

Зазначав, що по закінченню строку, на який укладався договір, об`єкт мав бути переданий йому у тому самому стані і з тими самими технічними характеристиками, розміром, об`ємом, як вони були одержані позивачем станом на дату підписання договору відповідно до технічного паспорту. Проте, ОСОБА_1 , змінивши розмір та площу об`єкту вимагав від нього підписання акту передачі-приймання об`єкта, хоча у пункті 3 договору зазначено, що підписанням акту передачі-приймання він стверджує, що у нього відсутні претензії до ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності, оскільки у такий спосіб був створений новий об`єкт нерухомості.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд: зобов`язати ОСОБА_1 здійснити відновлення некапітальних та капітальних стін у групі нежитлових приміщень № 1027, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічних характеристик, які визначені у технічному паспорті, складеному станом на 16 червня 2019 року; зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати незаконно встановлені загально-будинкові комунікації та здійснити відновлення загально-будинкових комунікацій у групі нежитлових приміщень № 1027, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічних характеристик, які були визначені в проектно-технічній документації «Житловий будинок в складі окремих секцій з підземними автостоянками та приміщеннями громадського обслуговування (ПК1) на АДРЕСА_2 , розробленої та затвердженої ПП «Коматек» в 2006 році, а саме в приміщенні № 2 об`єкта відновити каналізацію побутову, яка позначена на схемі проектно-технічної документації позначкою «К1», шляхом встановлення її під та каналізацію зливову, яка позначена на схемі проектно-технічної документації позначкою «К2», шляхом встановлення її під стелею приміщення, таким чином, щоб вказані каналізаційні мережі проходили транзитом через вказане приміщення № 2 об`єкта на під стелею з необхідним кутом нахилу, без будь-яких відгалужень, поворотів, врізок, ревізій, прочисних пристроїв; стягнути з ОСОБА_1 на його користь штраф у розмірі 900 000 грн за надмірне та незаконне користування групою нежитлових приміщень № 1027, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь штраф у розмірі 100 000 грн за невідновлення некапітальних стін у групі нежитлових приміщень № 1027, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічних характеристик, які визначені у технічному паспорті, складеному станом на 16 червня 2019 року; стягнути з ОСОБА_1 на його користь експлуатаційні витрати у розмірі 9 052,97 грн.

22 листопада 2019 року протокольною ухвалою зустрічний позов ОСОБА_2 було прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 прийняти від ОСОБА_1 з тимчасового безоплатного користування групу нежитлових приміщень № 1027, загальною площею 175,4 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 1826448280000, що було предметом договору тимчасового безоплатного користування нежитловими приміщення від 25 червня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі під № 915 шляхом документального оформлення такого прийняття відповідним актом передачі-приймання.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити відновлення не капітальних та капітальних стін у групі нежитлових приміщень № 1027, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічних характеристик, визначених у технічному паспорті, який виготовлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертні та інженерні рішення» станом на 16 червня 2019 року, інвентаризаційна справа № 7042.

Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати незаконно встановлені загально-будинкові комунікації та здійснити відновлення загально-будинкових комунікацій у групі нежитлових приміщень № 1027, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічних характеристик, визначених у проектно-технічній документації «Житловий будинок в складі окремих секцій з підземними автостоянками та приміщеннями громадського обслуговування (ПК1) на АДРЕСА_2 », розробленої та затвердженої Приватним підприємством «Коматек» у 2006 році, а саме: у приміщенні № 2 об`єкта відновити каналізацію побутову, яка позначена на схемі проектно-технічної документації позначкою «К1» шляхом встановлення її під каналізацію зливову, яка позначена на схемі проектно-технічної документації позначкою «К2», шляхом встановлення її під стелею приміщення таким чином, щоб вказані каналізаційні мережі проходили транзитом через вказане приміщення № 2 об`єкта та під стелею з необхідним кутом нахилу без будь-яких відгалужень, поворотів, врізок, ревізій, прочисних пристроїв.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штраф у розмірі 100 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановленому законодавством та договором обов`язку наймача повернути приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов`язок наймодавця прийняти це приміщення. Оскільки ОСОБА_1 підтвердив факти вчинення ним усіх можливих заходів щодо повернення спірного приміщення власнику, останній не мав законних підстав для відмови у прийнятті приміщення.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 без погодження з ОСОБА_2 змінив конфігурацію приміщень, площу тощо, то він повинен привести нерухоме майно в той стан, в якому він його отримував.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не відновлено некапітальні цегляні стіни та вхідні групи у приміщеннях № 1та № 2 об`єкта відповідно до технічного паспорту станом на дату підписання договору, то з нього необхідно стягнути штраф у розмірі 100 000 грн, передбачений пунктом 1.5 договору.

Вимоги про стягнення штрафу у розмірі 900 000 грн, передбаченого пунктом 1.12 договору, суд вважав безпідставними, оскільки саме з вини ОСОБА_2 приміщення йому не повернуто вчасно.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Сумське АТП-15927» залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт надмірного користування ОСОБА_4 спірним нежитловим приміщенням, оскільки саме ОСОБА_2 , починаючи з 30 липня 2019 року, ухилявся від прийняття від ОСОБА_1 нежилих приміщень групи № 1027, а також від підписання відповідного акту приймання-передачі.

Суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що проектно-технічна документація не відповідає будівельним нормам, оскільки це не впливає на законність рішення суду в цій частині, а зазначені обставини не були предметом позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

В іншій частині судові рішення учасниками справи не оскаржуються, тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не перевіряються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті незаконно прийняв до розгляду уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , яка містила нову вимогу, що не передбачено ЦПК України та є порушенням статті 49 цього кодексу, а суд апеляційної інстанції не звернув на це належної уваги.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, надали неправильну оцінку зібраним доказам.

Вказує, що суди не надали належної правової оцінки тій обставині, що акт передачі-приймання приміщення в строкове користування та акт приймання-передачі технічного паспорту (технічної документації) на приміщення сторонами не підписувались, а саме приміщення не було вільним від будівельного брухту і не усі внутрішні некапітальні стіні були зведені. Пунктом 1.4 договору сторони встановили, що відповідач передає, а позивач приймає приміщення вільне від будь-якого будівельного брухту, в межах, що відповідає технічній документації з існуючими вхідними групами та стінами. Однак, сторонами у договорі не було визначено, якій саме технічній документації повинно відповідати приміщення. При цьому, матеріали справи містять різну технічну документацію на приміщення, яка містить відмінні технічні дані щодо групи нежитлових приміщень № 1027, у тому числі щодо площі та конфігурації.

Крім того, зазначає, що прийняття судом такого письмового доказу, як проектна документація «Житловий будинок в складі окремих секцій з підземними автостоянками та приміщеннями громадського обслуговування (ПК1) на АДРЕСА_2 ( Блок А/Б. план на відм. - 4.600 з мережами ВК)» стадії Р, розробленої та затвердженої ПП «КОматек» в 2006 році разом зі змінами в частині загально будинкових мереж К1 (каналізація побутова) та К2 (каналізація зливова) креслення котрих виконані вручну) з огляду на невідповідність таких змін вимогам нормативних актів у сфері будівництва, як підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, є порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 79 81 263 ЦПК України.

Суди також належно не обґрунтували, якій саме технічній документації повинно відповідати приміщення.

Вважає, що встановлення в договорі розміру штрафу в твердій сумі суперечить положенню частини другої статті 549 ЦК України, тому рішення про стягнення з нього 100 000 грн штрафу, на його думку, є незаконним.

Апеляційний суд незаконно відмовився долучати до матеріалів справи договори іпотеки спірного нерухомого майна, які були укладені ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, спростовуються встановленими судами обставинами та не впливають на правильність вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

08 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір тимчасового безоплатного користування нежитловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 1.1 договору ОСОБА_2 фактично передав, а ОСОБА_1 фактично прийняв в тимчасове безоплатне користування групу нежитлових приміщень № 1027, загальною площею 175,4 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1826448280000.

Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що строк дії договору становить 1 календарний місяць та 5 днів з дати його укладання та діє до 30 липня 2019 року. Строк дії договору не може бути подовжений ані на яких умовах в рамках цього договору. 30 липня 2019 року є крайньою датою передачі позивачем приміщення з тимчасового безоплатного користування відповідачу.

Відповідно до пункту 1.19 договору за фактом передачі-приймання приміщення з тимчасового безоплатного користування сторони зобов`язуються підписати акт передачі-приймання з описом його фактичного стану.

Листом від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про готовність повернення приміщення зі строкового безоплатного користування та запропонував провести зустріч 29 липня 2019 року за місцезнаходженням приміщення для передачі майна та підписання акту передачі-приймання приміщення.

29 липня 2019 року під час зустрічі сторін за місцезнаходженням приміщення відповідач відмовився від прийняття приміщення з безоплатного строкового користування та підписання акту передачі-приймання приміщення. В усній формі відповідач повідомив позивача про невідповідність розташування існуючих внутрішніх стін та не узгодженого переобладнання інженерно-технічних комунікацій, що проходять через групу приміщень № 1027.

Того ж дня, 29 липня 2019 року, позивачем отримано від відповідача лист-претензію від 26 липня 2019 року з вимогою усунути невідповідність розташування існуючих внутрішніх стін та переобладнання інженерно-технічних комунікацій, що проходять через приміщення у початковий стан.

30 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав листа від ОСОБА_2 , відповідно до якого через не виконання позивачем умов договору, приміщення продовжує знаходитись у користуванні останнього до усунення недоліків спричинених недобросовісною експлуатацією. Також у вказаному листі відповідач підтвердив факт отримання ним двох примірників актів передачі-приймання приміщення згідно з договором, підписаних зі сторони позивача. Однак оскільки відповідач вважає, що позивачем порушено умови договору, то відповідач один примірник акту передачі-приймання повернув без свого підпису позивачу, а другий примірник залишив у себе.

Того ж дня у відповіді на лист-претензію позивач повідомив відповідача, що 29 липня 2019 року ним було запрошено ОСОБА_6 - сертифікованого інженера з інвентаризації нерухомого майна, котрим проведено обмір другої частини групи приміщень № 1027 та встановлено її площу в розмірі 38,4 кв. м, котра є більшою на користь відповідача з огляду на технічний паспорт на вказане приміщення. Щодо обставин, які склалися відносно мережі водовідведення, котра проходить через групу приміщень № 1024 та № 1027, то позивач повідомив відповідача, що ним було проведено переговори з керівництвом ТОВ «ЖЕП Щорса 32» та надано на погодження відповідну технічну документацію. Також позивачем було сплачено на користь ТОВ «ЖЕП Щорса 32» гарантійний платіж у розмірі 100 000 грн, котрий товариство може використати для врегулювання цього питання відповідно до чинного законодавства України. На підставі чого, 29 липня 2019 року ТОВ «ЖЕП Щорса 32» листом № 147 повідомило відповідача про відкликання своїх вимог щодо надання технічних умов у системі трубопроводів каналізації, що проходять через нежитлові приміщення № 1027. Тому обставини, що слугували підставою для винесення припису за вх. № 145 від 23 липня 2019 року позивачем було усунуто. З огляду на викладене позивач, у вказаному листі повторно просив прийняти з користування приміщення та підписати акти передачі-приймання згідно договору від 25 червня 2019 року та один примірник направити йому.

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримано лист відповідача, відповідно до якого на підставі положень пункту 1.6 договору просив 06 серпня 2019 року надати доступ до приміщення відповідачу, на що позивач 02 серпня 2019 року повідомив про готовність задовольнити вимогу останнього 06 серпня 2019 року, а саме: шляхом передання ключа від вхідної групи приміщення. Також у вказаному листі позивач звернув увагу відповідача, що обґрунтованих зауважень щодо стану приміщення позивач так і не отримав.

06 серпня 2019 року о 15.30 год. позивач надав доступ відповідачу до приміщення та запропонував відповідачу отримати ключ від вхідної групи приміщення, однак останній відмовився від прийняття вказаного ключа. Вказана обставина підтверджується відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні.

Того ж дня, ОСОБА_2 листом від 06 серпня 2019 року № 06/08/19 повідомив позивача, що без усунення зауважень відповідача до стану приміщення, фактична його передача та підписання акту передачі-приймання приміщення з тимчасового користування неможлива.

07 серпня 2019 року позивач направив відповідачу листа, яким надав відповіді на вимоги відповідача викладені у його листах та втретє просив прийняти з користування приміщення і підписати акт передачі-приймання, а у випадку наявності зауважень у відповідача до стану приміщення пропонував зазначити про це в будь-який зручний спосіб для останнього.

15 серпня 2019 року на вимогу ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав йому доступ до приміщення. Однак, відповідач в черговий раз відмовився приймати приміщення із користування від позивача, посилаючись на те, що приміщення знаходиться в неналежному (тотожному) стані у порівнянні з тим, з яким він передавав його позивачу.

Вказана обставина підтверджується також відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1.9 договору якщо на час дії договору ОСОБА_2 буде укладено договір з експлуатуючою організацією, то ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_2 всі експлуатаційні витрати.

15 червня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЖЕП «Щорса 32» укладено договір № 1027/Б про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території, з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до пункту 1.4 договору підписання цього договору сторони підтвердили, що ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 приймає групу нежилих приміщень № 1027, які вільні від будь-якого будівельного брухту, у межах, що відповідає технічній документації з існуючими вхідними групами та стінами.

У вказаному договорі відсутнє посилання на технічний паспорт групи нежилих приміщень. Крім того, представники сторін та ОСОБА_2 підтвердив, що при укладенні вказаного договору технічний паспорт ОСОБА_1 на групу нежилих приміщень не передавався та останнім не вимагався.

Відповідно до технічного паспорту групи нежилих приміщень № 1027 за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату підписання договору та його передачі ОСОБА_1 складався із двох приміщень:

- приміщення № 1, яке мало загальну площу 138,4 кв. м;

- приміщення № 2, яке мало загальну площу 37 кв. м., що в сукупності складало 175,4 кв. м.

Відповідно до даних технічного паспорту всі стіни об`єкту, в тому числі не капітальні зроблено з цегли, будь-які комунікації у приміщеннях відсутні. У приміщенні № 1 знаходилося три колони, відсутні будь-які інші вхідні групи (дверні отвори), крім одного - входу до приміщення № 1. Приміщення № 2 мало прямокутну форму 7,96/4,46 кв. м зі зміщенням у стіні 1,33 кв. м.

У процесі тимчасового користування об`єктом ОСОБА_1 :

- без дозволу відповідача, як власника об`єкту, а також належних дозволів та проектної документації встановлено загально-будинкові комунікації в приміщенні об`єкта;

- частково демонтовано капітальну цегляну стіну об`єкта та на цьому місці змонтовано вхідну групу (дверний отвір);

- змінено розмір, площу та об`єм об`єкту;

- не відновлено не капітальні стіни та вхідні групи об`єкта в тому вигляді та із того самого матеріалу як вони були станом на дату передачі об`єкту в тимчасове безоплатне користування, а саме із цегли.

Вказане, зокрема, підтверджується висновком судової будівельно-технінчої експертизи від 28 жовтня 2019 року № 23/10-2019, відповідно до якої:

1) довжина приміщення № 1 зменшена на 0,25 м, що зменшило площу приміщення на 1,1 кв. м. Зменшення відбулося за рахунок зміщення перегородок між приміщеннями № 1 та № 2 об`єкта - тобто приміщення № 1, яке відповідно до технічного паспорту мало загальну площу 138,4 кв. м фактично зменшилось до 137,3 кв. м;

2) товщина стін між пілонами в приміщенні № 2 зменшена, перегородка між приміщеннями № 1 та № 2 зміщена в сторону приміщення № 1, ширина відгородженої частини приміщення № 2 збільшилась на 0,16 м у бік нежилих приміщень групи № 1024, що призвело до зміни конфігурації приміщення № 2 та як наслідок до збільшення площі приміщення № 2 на 1,4 кв. м та зміщенню перегородки між нежилих приміщень групи № 1024 та нежилих приміщень групи № 1027 в бік приміщення № 2 на 0,29 м;

3) всі перегородки влаштовані із газосилікатних блоків, які за даними технічного паспорту виготовлені із цегли.

Крім того, відповідно до проектно-технічної документації «Житловий будинок в складі окремих секцій з підземними автостоянками та приміщеннями громадського обслуговування (ПК1) на АДРЕСА_2 », розробленої ПП «Коматек» у 2006 році (надалі - проектно-технічна документація) здійснювався монтаж всіх загально-будинкових комунікацій на стадії будівництва будинку, загально-будинкові каналізаційні мережі на момент отримання ОСОБА_1 об`єкта проходили через приміщення № 2 об`єкта транзитом (без будь-яких відгалужень, поворотів, врізок, ревізії, прочисних пристроїв, тощо).

Проте, у період користування об`єктом ОСОБА_1 у приміщенні № 2 об`єкту були демонтовані загально-будинкові каналізаційні мережі:

- каналізація побутова, котра позначена на схемі проектно-технічної документації позначкою «К1», що проходила під стелею приміщення;

- каналізація зливова, котра позначена на схемі Проектно-технічної документації позначкою «К2», що проходила під стелею приміщення.

Водночас, ОСОБА_1 були встановлені нові загально-будинкові каналізаційні мережі в приміщеннях об`єкта, а саме:

- вздовж стіни між приміщеннями № 1 та № 2 об`єкта під стелею було встановлено каналізацію побутову К1, яка на схемі робочого проекту «Реконструкція каналізаційних мереж Kl, К2, групи приміщень 1024, а також 1027, 1028 (в літ. А) за адресою АДРЕСА_1 » (надалі - робочий проект) позначена позначкою «ПП dl50», що встановлена під стелею; та

- під стелею вздовж трьох стін приміщення № 2 об`єкта було встановлено каналізацію зливову К2, яка на схемі робочого проекту позначена позначками «dl59x4», «dl08x4» и «d0,57x3».

На загально-будинкових каналізаційних мережах, побутовій (К1) та зливовій (К2), відповідачем додатково встановлено відгалуження, повороти, врізки, ревізії, прочисні пристрої.

Про факт встановлення у приміщенні № 2 об`єкту нових загально-будинкових комунікацій ОСОБА_2 стало відомо 16 липня 2019 року, після отримання від ТОВ «ЖЕП Щорса 32», яке є підприємством, що обслуговує, зокрема, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані нежилі приміщення групи № 1027, листа за вих. № 140 від 15 липня 2019 року, яким товариство проінформувало ОСОБА_2 про скарги мешканця будинку та з вимогою до ОСОБА_2 надати технічні умови до внесених на об`єкті змін у системі трубопровідної каналізації, постачання води та вентиляції.

ОСОБА_2 було ініційовано створення комісії за участю товариства, яке є балансоутримувачем всіх загально-будинкових комунікацій, з метою фіксації виявлених порушень. За результатами перевірки було виявлено переобладнання усіх без винятку інженерно-технічних систем та комунікацій будинку, без відповідного коригування затвердженої проектно-технічної документації та погодження належним чином змін до неї. Зокрема, виявлено невідповідність розташування існуючих внутрішніх стін (перегородок) та дверних отворів технічному паспорту на приміщення об`єкту. У зв`язку з цим ОСОБА_1 надіслано припис від 23 липня 2019 року за вих. № 145.

Проте, жодних дозволів зі сторони ОСОБА_2 та зі сторони товариства на заміну та по встановлення нових комунікацій у ОСОБА_1 не було, з огляду на листи товариства: від 19 липня 2019 року, вих. № 144; від 02 серпня 2019 року, вих. № 171 та припис від 23 липня 2019 року, вих. №145.

Відповідно до пункту 1.11 договору ОСОБА_1 зобов`язався не здійснювати перебудову, добудову, перепланування та будь-який ремонт, збільшувати, зменшувати, або змінювати розмір, висоту та планування об`єкта.

Згідно з пунктом 1.5 договору ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_1 для зручного проведення будівельних та ремонтних робіт на об`єкті демонтувати виключно некапітальні стіни, але за обов`язкової умови їх відновлення терміном до 30 липня 2019 року.

З огляду на технічний паспорт, всі стіни в приміщенні № 1 та № 2 об`єкта в тому числі і некапітальні, виготовлені із цегли.

Відповідно до судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2019 року № 23/10-2019 замість демонтованих некапітальних цегляних стін ОСОБА_1 встановив їх із газосилікатних блоків, які за своїми характеристиками є значно гіршим в експлуатації та у терміні придатності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19 та від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки районний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування та дослідження доказів, клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (стаття 773 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 в оскаржуваній ОСОБА_1 частині, оскільки він без дозволу власника приміщення вчинив його перепланування, які призвели до зміни конфігурації приміщень, площі, якості тощо, а також завів загально-будинкові комунікації, які не відповідають проектно-технічній документації.

Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про те, що проектно-технічна документація, яка була надана суду, не відповідає будівельним нормам, оскільки зазначені обставини не були предметом позовів у цій справі. Вона є чинною та ніким неоспореною.

Доводи касаційної скарги про те, що встановлення в договорі розміру штрафу в твердій сумі суперечить положенню частини другої статті 549 ЦК України, тому рішення про стягнення з нього 100 000 грн штрафу, є незаконним, не заслуговують на увагу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони у пункту 1.5 договору про тимчасове безоплатне користування нежитловими приміщеннями від 25 червня 2019 року встановили, що у разі, якщо станом на 30 липня 2019 року, будь-яких причин демонтовані не капітальні стіни та вхідні групи не відновлені, ОСОБА_1 зобов`язаний в строк 5 календарних днів сплатити на користь позивача штраф у розмірі 100 000 грн, при цьому сплата штрафу не звільняє наймача від відновлення не капітальних стін та вхідних груп.

Вказаний договір в цілому та наведений пункт, зокрема, є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавалися, тому доводи заявника в цій частині є безпідставними.

Не заслуговують на увагу й посилання заявника на те, що, апеляційний суд незаконно відмовився долучати до матеріалів справи договори іпотеки спірного нерухомого майна, які були укладені ОСОБА_2 , оскільки вони не стосуються предмету доказування, а спір виник у зв`язку з виконанням договору тимчасового безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 25 червня 2019 року.

Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв до розгляду уточнену зустрічну позовну заяву з порушенням терміну, визначеного ЦПК України, проте вказана обставина не є підставою для скасування правильних по суті та законних судових рішень, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи, доказів, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, відповівши на всі суттєві доводи позовних заяв та апеляційних скарг.

Усі інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи, які є аналогічними до доводів його апеляційної скарги, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року в частині в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк