Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/44211/19-ц

провадження № 61-11831св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»,

представник позивача - Томін Олександр Олександрович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2019 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - ПрАТ «СК «Брокбізнес») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 травня 2018 року з вини

ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої був пошкоджений автомобіль марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було застраховано у позивача, та за кермом якого був водій ОСОБА_2 .

На виконання умов договору добровільного страхування від 04 травня

2018 року № 006-0479671/01НТ ПрАТ «СК «Брокбізнес» виплачено страхове відшкодування спадкоємцю вигодонабувача за зазначеним договором страхування - ОСОБА_3 в сумі 257 112,18 грн.

Позивач посилався на норми статті 1191 ЦК України та статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначав, що після проведення виплати потерпілій особі, виникло право зворотної вимоги (регресу).

Враховуючи викладене, ПрАТ «СК «Брокбізнес» просило стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 кошти в розмірі понесених витрат у сумі

257 112,18 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі

3 856,68 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року у складі судді Матійчук Г. О. позовні вимоги ПрАТ «СК «Брокбізнес» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Брокбізнес» відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 257 112,18 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому, після проведення виплати на користь ОСОБА_4 у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.

При цьому, станом на час розгляду справи, відповідачем відшкодування шкоди не відбулося, будь-яких заперечень з приводу суми страхового відшкодування та її виплати не надано, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня

2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Брокбізнес» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за умовами укладеного договору добровільного страхування від 04 травня 2018 року вигодонабувачем, тобто особою, яка має майновий інтерес до предмету страхування і несе ризик знищення або пошкодження речі була визначена - ОСОБА_6 , якій на праві власності належав застрахований позивачем автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а не

ОСОБА_4 , як про це зазначив суд першої інстанції у рішенні.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, ще до укладення договору добровільного страхування між ПрАТ «СК «Брокбізнес» та

ОСОБА_4 .

Враховуючи, що договір добровільного страхування від 04 травня 2018 року був укладений після смерті ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції вважав, що вона не набувала статусу вигодонабувача, так як за життя не мала права на виплату страхового відшкодування за договором страхування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2021 року до Верховного Суду ПрАТ «СК «Брокбізнес» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що шкода внаслідок пошкодження транспортного засобу «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 була завдана саме спадкоємцю ОСОБА_3 , якому позивачем, зокрема і на підставі частини першої статті 1191 ЦК України було виплачено відшкодування. Отже, апеляційний суд повинен був застосувати частину першу статті 1191 ЦК України, оскільки позивач в першу чергу є особою, яка відшкодувала завдану відповідачем шкоду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишивши задоволення, апеляційний суд залишає безнаказаним (звільняє від цивільної відповідальності відповідача) деліктний обов`язок відповідача відшкодувати завдану ним шкоду, зокрема з тих підстав, що позивач (на думку апеляційного суду) не має права вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, а потерпілий ОСОБА_3 вже отримав відшкодування. Отже, апеляційний суд повинен був застосувати статтю

1166 та частину другу статті 1187 ЦК України, які є необхідними до застосування у цих правовідносинах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року справу за позовом

ПрАТ «СК «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 травня 2018 року в м. Києві по вул. Паркова Дорога, 3/5 сталася ДТП за участю автомобілів марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , за кермом якого був водій ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 з вини

ОСОБА_1 , що встановлено постановою Печерського районного суду

м. Києва від 19 листопада 2018 року у справі № 757/33708/18-п.

Внаслідок пошкодження транспортного засобу «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до звіту від 21 червня 2018 року № 448-2018 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», вартість відновлювального ремонту складала 276 075,68 грн.

Згідно із актом виконаних робіт СП ТОВ «Автомобільний Дім Україна-Мерседес Бенц» офіційний дилер Даймлер АГ від 23 липня 2018 року

№ 1800009098, вартість відновлювального ремонту склала

257 112,18 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, що підтверджується витягом з центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).

Вищевказана шкода ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілому у добровільному порядку, у зв`язку з чим ПрАТ «СК «Брокбізнес» звернулося до нього з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу. Зазначена вимога залишена ОСОБА_1 без задоволення.

За умовами укладеного договору добровільного страхування від 04 травня 2018 року № 006-0479671/01НТ, який було укладено між ПрАТ «СК «Брокбізнес» та ОСОБА_4 , вигодонабувачем, тобто особою, яка має майновий інтерес до предмету страхування і несе ризик знищення або пошкодження речі була визначена ОСОБА_6 , якій на праві власності належав застрахований позивачем автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Власник автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , 1968 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із свідоцтвом про право власності на спадщину за законом

від 27 грудня 2018 року № 1098 чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_3 став спадкоємцем на спадкове майно після смерті дружини - автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 14).

ПрАТ «СК «Брокбізнес» 08 січня 2019 року виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 257 112, 18 грн (а. с. 47).

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПрАТ «СК «Брокбізнес» підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні/

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин норму статті 1191 ЦК України (право зворотної вимоги (регрес) до винної особи), позов задовольнив.

У свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, дійшов висновку про те, що договір добровільного страхування від 04 травня 2018 року був укладений після смерті

ОСОБА_6 , тому вона не набувала статусу вигодонабувача, так як за життя не мала права на виплату страхового відшкодування за договором страхування.

Верховний Суд констатує, що і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції неправильно визначили характер спірних правовідносин, зокрема судом першої інстанції при задоволенні позову не розмежовано поняття «регрес» і «суброгація».

Учасники правовідносин, виникають у зв`язку з настанням ДТП, перебувають між собою у таких зобов`язаннях: договірне зобов`язання існує між позивачем, ПрАТ «СК «Брокбізнес», і спадкоємцем потерпілої

ОСОБА_6 - ОСОБА_3 за договором добровільного страхування наземного транспорту; деліктне зобов`язання - між спадкоємцем потерпілої

ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та

статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та

стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі

№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).

У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України

«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц (провадження № 61-7833св18).

Враховуючи викладене, вимога позивача до завдавача шкоди ОСОБА_1 не є регресною, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, судом першої інстанції помилково здійснено визначення правової природи права вимоги ПрАТ «СК «Брокбізнес» як регресної.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування в порядку регресу страхових виплат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування

ПрАТ «СК «Брокбізнес» виходило з підстав укладеного між ними та

ОСОБА_4 04 травня 2018 року договору добровільного страхування

№ 006-0479671/01НТ транспортного засобу автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до матеріалів справи власник автомобіля ОСОБА_6 ,

1968 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, ще до укладення договору добровільного страхування між ПрАТ «СК «Брокбізнес» та ОСОБА_4 .

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки ( штрафу, пені) у зв`язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов`язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір добровільного страхування від 04 травня

2018 року № 006-0479671/01НТ було укладено після смерті ОСОБА_6 , тому вона не набувала статусу вигодонабувача, так як за життя не мала права на виплату страхового відшкодування за договором страхування. З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Статтею 240 ЦК України визначено презумцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до договору добровільного страхування від 04 травня 2018 року № 006-0479671/01НТ, який було укладено між ПрАТ «СК «Брокбізнес» та ОСОБА_4 , вигодонабувачем, тобто особою, яка має майновий інтерес до предмету страхування і несе ризик знищення або пошкодження речі була визначена ОСОБА_6 , якій на праві власності належав застрахований позивачем автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначений договір є правомірним та не визнаний судом недійсним, тобто презумцію правомірності зазначеного договору не спростовано.

У ОСОБА_1 виникло деліктне зобов`язання у зв`язку із завданням ним шкоди внаслідок ДТП, потерпілий передав позивачу, як страховику, своє право вимоги до ОСОБА_1 , як до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Зазначене свідчить про те, що права відповідача не порушено.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Отже, оскільки судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміни рішення суду першої інстанції у частині мотивів задоволення позову із викладенням рішення у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року залишити в силі зі зміною в частині мотивів задоволення позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович