№ 757/44885/20-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 757/44885/20

провадження № 61-5908св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Сбербанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Солом`янське управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві, приватне підприємство «Лекс», Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Паламарчука Віталія на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Солом`янське управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві, приватне підприємство «Лекс», Київська міська рада, про зняття арештів з нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є АТ «Сбербанк», та ПП «Лекс» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 70-В/07 з наступними змінами та доповненнями.

З метою забезпечення виконання зобов`язань 16 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року для погашення заборгованості ПП «Лекс» перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії від 26 березня 2007 року № 70-В/07 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у справі № 757/4166/13-ц встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року у справі № 757/20030/16-ц визначено, що розмір часток кожного з подружжя становить по 1/2 частини квартири, яка належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Станом на дату подачі вказаного позову ОСОБА_1 не зареєструвала в Реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на 1/2 цієї квартири.

Відділом реєстрації смерті у м. Києві управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснено актовий запис № 802 від 11 лютого 2016 року про смерть ОСОБА_2 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у справі № 757/16458/17-ц визнано відумерлою спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , та передано її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Вказувало, що АТ «Сбербанк» як іпотекодержатель має право вимагати виконання зобов`язання, зокрема, шляхом примусової реалізації предмета іпотеки в рамках відкритого на його користь виконавчого провадження № 41840425, але це право порушено, оскільки на предмет іпотеки накладено обтяження.

Квартира, з якої необхідно зняти обтяження, перебуває в іпотеці АТ «Сбербанк» з 16 червня 2007 року, тобто задовго до накладення арештів.

Враховуючи наведене просило суд скасувати арешти з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що накладені:

постановою старшого слідчого Солом`янського РУ ГУ МВС України у м. Києві № 09-19185 від 01 липня 2010 року;

ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2010 року у справі № 2-932/2010;

ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2010 року № 2-932/2010;

ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року;

ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року № 2-6250/2009.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позов пред`явлено до ОСОБА_1 , яка є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Сбербанк» (після зміни назви АТ «Міжнародний резервний банк») задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову АТ «Сбербанк».

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки місцевого суду про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача є помилковими, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частину предмета іпотеки, а тому відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула прав та обов`язків іпотекодавця згідно з укладеним між АТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 договором іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що звертаючись із вказаним позовом, банк не надав жодного процесуального документу, на підставі якого накладені арешти на майно, яке є предметом іпотеки, питання про скасування яких порушується позивачем, отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, з яких можна встановити правову природу наявних обтяжень (арештів), надати оцінку обґрунтованості позовних вимог в контексті правильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому банком не обґрунтовано неможливість надання доказів у цій справі, а також не заявлено клопотання про витребування таких судом у порядку, передбаченому статтею 84 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Паламарчука Віталія.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Паламарчука Віталія, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 199/7979/18, провадження № 61-9500св19, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17, провадження № 14-496цс18, від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, провадження № 61-1272св20, від 15 лютого 2021 року у справі № 640/1835/19, провадження № К/9901/30033/19, від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19, провадження № 14-516цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що при розгляді позову про скасування арештів з нерухомого майна суд не має оцінювати правомірність застосування органом досудового слідства такого заходу після закриття кримінальної справи, а отже і надання таких доказів позивачем не вимагається.

При цьому позивачем надано суду документи, які підтверджують наявність іпотечних правовідносин банку щодо спірної квартири, внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18 червня 2007 року (реєстраційний номер обтяження 5154863), наявність арештів (накладених державними органами) щодо квартири, яка належала ОСОБА_2 .

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі № 757/14127/20 за позовом АТ «Сбербанк» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Солом`янське управління поліції ГУ НП в м. Києві, приватне підприємство «Лекс», ОСОБА_1 , про зняття арештів з нерухомого майна, позов задоволено. Вказаною постановою було скасовано арешти 1/2 частини спірної квартири, яка є у власності Київської міської ради.

Також суди не надали належної уваги тому, що постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 757/14309/19 ОСОБА_1 визнано боржником у виконавчому провадженні № 41840425 по виконанню рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року у справі № 2-237/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_2 .

Отже, вважає, що право позивача на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки підлягає судовому захисту шляхом скасування арештів, накладених державними органами на майно, а саме 1/2 частини спірної квартири.

Крім того, обтяження та арешти накладались без повідомлення банку як іпотекодержателя, проте такі впливають на права банку.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 червня 2007 року ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ЗАТ «Банк НРБ» (іпотекодержатель) уклали іпотечний договір на забезпечення зобов`язань ПП «Лекс», які випливають із договору про відкриття кредитної лінії № 70-В/07.

Відповідно до пункту 3.1 цього договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності (а. с. 8-15, т. 1).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року у справі № 2-237/10 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ПАТ «дочірній банк сбербанк росії» та ПП «Лекс» про визнання недійсними окремих пунктів договору іпотеки, визнання договору іпотеки припиненим залишено без задоволення. Зустрічний позов ПАТ «дочірній банк сбербанку росії» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року у справі

№ 2-237/10 рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПАТ «дочірній банк сбербанк росії» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення зустрічного позову ПАТ «дочірній банк сбербанк росії», звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 16 червня 2007 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року у справі № 2-237/10 рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року у справі № 2-237/10 рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову ПАТ «дочірній банк сбербанку росії»; для погашення заборгованості ПП «Лекс» перед ПАТ «дочірній банк сбербанку росії» за договором № 70-В/07 про відкриття кредитної лінії від 26 березня 2007 року, що виникла станом на 16 серпня 2010 року, в сумі 12 031 800,00 доларів США, що еквівалентно 94 930 902,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Банк НРБ» і ОСОБА_2 , а саме - належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 238,50 кв. м, житловою площею 126,80 кв. м з встановленням початкової ціни предмету іпотеки для його реалізації - 2 371 000,00 доларів США та способу його реалізації - шляхом продажу з прилюдних торгів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11 грудня 2013 року представником ПАТ «дочірній банк сбербанку росії» отримано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року у справі № 2-237/10.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у справі № 757/4166/13-ц встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 21-22, т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2014 року залишено без змін (а .с. 22 зі звороту - 24, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року залишено без змін (а. с. 24 зі звороту - 26, т. 1).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року у справі № 757/20030/16-ц визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_2 , по 1/2 частці за кожним.

Визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1 , по 1/2 частці за кожним.

Визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_3 , по 1/2 частці за кожним (а. с. 29-31, т. 1).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року у справі № 757/13365/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «дочірній банк сбербанку росії» про визнання недійсним іпотечного договору від 16 червня 2007 року (а. с. 32-33, т. 1).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у справі № 757/16458/17-ц визнано відумерлою спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , та передано її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (а. с. 34-35, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі № 757/12135/15-ц задоволено заяву ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк», подану у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 154 ЦПК України, та скасовано арешт квартири АДРЕСА_4 , накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року (а. с. 36-37, т. 1).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року у справі № 761/35141/15-ц задоволено позов ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» про скасування арешту майна та скасовано постанову старшого слідчого Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві Буткевич Р. В. від 01 липня 2010 року у кримінальній справі к/с 09-19185 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 38-39, т. 1).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої станом на 24 березня 2020 року, на квартиру АДРЕСА_1 (надалі по тексту - Інформаційна довідка) накладено наступні обтяження:

- арешт нерухомого майна згідно з постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 41840425, виданої 18 липня 2014 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу);

- арешт нерухомого майна згідно з постановою серія та номер: к/с 09-19185, виданої 01 липня 2010 року Солом`янським РУ У МВС України у м. Києві, старшим слідчим Р.В. Буткевич, додаткові відомості про обтяження: р. 615, вх. 3483/02-32 від 06 липня 2010 року;

- арешт нерухомого майна згідно з ухвалою серія та номер: 2-932/2010, виданої 14 травня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, суддя Ковальчук Л. М., додаткові відомості про обтяження: вх. № 541/02-32, арешт № 36;

- арешт нерухомого майна згідно з ухвалою серія та номер: 2-932/2010, виданої 14 травня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, суддя Ковальчук Л. M., додаткові відомості про обтяження: вх. № 69/10, вх. 1371/02-32 від 25 травня 2010 року.

- арешт нерухомого майна згідно з ухвалою серія та номер: б/н, виданої 29 березня 2010 року Подільським районним судом м. Києва, суддя Захарчук Є. Є., додаткові відомості про обтяження: вх. № 33/10, вх. 1034/02-32 від 12 квітня 2010 року.

- арешт нерухомого майна згідно ухвали серія та номер: 2-6250/2009, виданої 08 грудня 2009 року Печерським районним судом м. Києва, суддя Волкова С. Я., додаткові відомості про обтяження: вх. № 483/2009, вх. 3217 від 28 грудня 2009 року.

Під час апеляційного розгляду справи позивач подав до апеляційного суду заяву, у якій вказав про зміну найменування АТ «Сбербанк» на АТ «Міжнародний резервний банк».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив суд звільнити з під арешту 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , та є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором від 16 червня 2007 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Банк, вказуючи на необхідність скасування арешту, накладеного постановою старшого слідчого Солом`янського РУ ГУ МВС України у м. Києві № 09-19185 від 01 липня 2010 року, не надав ані копію вказаної постанови слідчого, якою накладено оскаржуваний арешт, ані копію процесуального документу щодо підстав закінчення кримінального провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині скасування арешту, накладеного ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2010 року у справі № 2-932/2010 року, банк також не надав їх суду. При цьому в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказані ухвали також відсутні.

Також банком не надано копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року. При цьому позивачем не зазначено номер справи в якій така постановлена, що унеможливлює здійснення її пошуку Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року у справі № 2-6250/2009, якою було накладено обтяження на спірну квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою, позивачем не надана, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який правомірно зазначив, що звертаючись із вказаним позовом, банк не надав жодного процесуального документу, на підставі якого накладені арешти на майно, яке є предметом іпотеки, питання про скасування яких порушується позивачем, отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, з яких можна встановити правову природу наявних обтяжень (арештів), надати оцінку обґрунтованості позовних вимог в контексті правильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання заявника на те, що постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 757/14309/19 ОСОБА_1 визнано боржником у виконавчому провадженні № 41840425, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що банком не доведено наявності підстав для скасування арештів, накладених на 1/2 частини спірної квартири.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі № 757/14127/20, якою скасовано арешти 1/2 частини спірної квартири, яка є у власності Київської міської ради, оскільки у процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Проте, як вказувалось вище, доказів на підтвердження заявлених позовних вимог у вказаній справі банком не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Паламарчука Віталія залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта