ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 757/45015/20-ц
провадження № 61-14930св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шептицька Сніжана Володимирівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпраці у Київській області, Міністерство юстиції України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гуримський Олег Віталійович, на постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В.,та виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шептицької С. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпраці у Київській області, Міністерство юстиції України, про визнання наказу незаконним, зміну дати звільнення, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що наказом відповідача від 31 травня 2019 року № 1 її прийнято на посаду помічника приватного нотаріуса з щомісячним розміром заробітної плати згідно зі штатним розписом з червня 2019 року до грудня 2019 року - 4 500,00 грн, із січня 2020 року до липня 2020 року - 5 000,00 грн.
3. 24 червня 2020 року вона дізналася, що у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з ІІ кварталу 2019 року до І квартал 2020 року немає інформації про розмір і суми виплачених доходів та утриманих податків.
4. Зауважувала, що після того як вона почала захищати свої порушені права та вимагати від відповідачки надати документи щодо сплати податків, відповідачка наказом від 15 червня 2020 року № 12 незаконно звільнила її із займаної посади з посиланням на систематичні прогули, про що вона дізналася 29 вересня 2020 року з листа Міністерства юстиції України від 17 вересня 2020 року.
5. Зазначала, що підписаний між ними трудовий договір від 03 червня
2019 року не містить конкретно визначеної адреси її робочого місця, тому впродовж всього строку дії трудового договору робоче місце знаходилось за її домашньою адресою. Протягом усього строку дії трудових договорів відповідачка не вимагала від неї працювати в офісі приватного нотаріуса, тому вважала, що про систематичні прогули не може йтися.
6. 13 липня 2020 року вона надіслала на ім`я відповідачки рекомендованим листом заяву про звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та заяву про направлення належно оформленої трудової книжки на її адресу. 14 липня 2020 року приватний нотаріус отримала лист, але відповіді щодо результатів розгляду зазначеної заяви не надала, не провела розрахунку та не повернула трудову книжку.
7. З огляду на наведене та враховуючи заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним наказ від 15 червня 2020 року
№ 12 про звільнення її з посади помічника приватного нотаріуса за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України; зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шептицьку С. В. видати їй трудову книжку; зобов`язати приватного нотаріуса Шептицьку С. В. внести відомості до трудової книжки про її звільнення з посади помічника приватного нотаріуса за угодою сторін 13 липня 2020 року, за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України; стягнути з відповідачки на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 63 456,60 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 81 430,20 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 2 719,56 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позов задоволено.
9. Визнано незаконним наказ від 15 червня 2020 року № 12 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади помічника приватного нотаріуса Шептицької С. В. на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
10. Зобов`язано приватного нотаріуса Шептицьку С. В. видати ОСОБА_1 трудову книжку.
11. Визнано недійсним запис у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади помічника приватного нотаріуса Шептицької С. В. відповідно до наказу від 15 червня 2020 року № 12 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із систематичними прогулами.
12. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 , а саме: зі «звільнена на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичними прогулами» на «звільнена, 13 липня 2020 року за згодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України».
13. Стягнуто з приватного нотаріуса Шептицької С. В. на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 63 456,60 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 81 430,20 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 2 719,56 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
14. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 розміру невиплаченої заробітної плати за один місяць.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням норм трудового законодавства, за відсутності належних доказів, які б фіксували відсутність ОСОБА_1 на роботі більше трьох годин, а також без відібрання відповідних пояснень у працівника.
16. Оскільки позивачка мала бажання звільнитись з 13 липня 2020 року за згодою сторін та отримати трудову книжку, а відповідачка залишила її заяву без відповіді та не провела розрахунку при звільненні, у подальшому припинила нотаріальну діяльність, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним запису у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 15 червня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, зміну формулювання причини звільнення, стягнення з відповідачки заборгованості з невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди, а також зобов`язав видати ОСОБА_1 трудову книжку.
17. Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу Шептицької С. В. залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року залишено без змін.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
19. Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу Шептицької С. В. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
20. Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зміни формулювання причини звільнення, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи відповідачки про відсутність доказів домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, адже відповідачка видала наказ про звільнення позивачки за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України ще до подання нею заяви про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, що само по собі унеможливлює надання відповідачкою згоди на звільнення за угодою сторін. Крім цього, поза увагою суд залишився факт припинення 27 серпня
2021 року нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шептицької С. В., про що відповідачка повідомляла суд першої інстанції та зазначала про це у доводах апеляційної скарги.
21. Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року апеляційну скаргу Шептицької С. В. задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
22. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу незаконним, зміну дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
23. Стягнуто з Шептицької С. В. на користь ОСОБА_1 заборгованість за умовами трудового договору від 03 червня 2019 року в розмірі 57 550,00 грн.
24. Інші позовні вимоги залишено без задоволення.
25. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, не визначився з характером спірних правовідносин, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі. Зазначено, що трудові правовідносини між сторонами виникли на підставі трудового договору від 03 червня 2019 року, який передбачав покладення на позивачку обов`язків помічника нотаріуса. З огляду на визнання відповідачем факту виконання позивачкою робіт за вказаним договором (відповідачка зазначала про дистанційний режим виконання роботи), відсутності фіксування неналежного виконання обов`язків позивачкою, а також доказів оплати її праці, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими позовні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за договором від 03 червня 2019 року.
26. Водночас, 04 червня 2020 року між сторонами був укладений другий трудовий договір на тих самих умовах. Сторонами визнано, що після укладення договору 04 червня 2020 року його умови фактично не виконувались, а саме відповідачкою не надавалися завдання позивачці, а позивачкою відповідно не здійснювалася робота, обумовлена договором, що унеможливлює задоволення позовної вимоги по стягнення заробітної плати, передбаченої умовами такого договору.
27. Суд апеляційної інстанції, з метою встановлення обставин звільнення позивачки, направив запит до Міністерства юстиції України, у відповідь на який отримав копію наказу № 12 від 15 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шептицькою С. В., згідно з яким ОСОБА_1 звільнена з посади юриста з 15 червня 2020 року у зв`язку з систематичними прогулами, згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Однак, оригінал наказу № 12 від 15 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шептицькою С. В., про звільнення ОСОБА_1 з посади юриста згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відсутній, позивачка з ним не ознайомлена, а тому наявну у матеріалах справи копію зазначеного наказу апеляційний суд вважав неналежним доказом.
28. Разом з тим, наказ № 12 від 15 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника нотаріуса у зв`язку з систематичними прогулами, згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, про визнання незаконним якого просить позивачка, приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шептицькою С. В. не видавався, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним.
29. Крім того, з огляду на відсутність волевиявлення відповідачки на розірвання договору, укладеного з позивачкою, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зміну формулювання причин звільнення та внесення відповідних даних до трудової книжки.
30. Позовні вимоги про зобов`язання відповідачки видати трудову книжку та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважав необґрунтованими, з огляду на надання позивачкою її копії, завіреної адвокатом написом «з оригіналом згідно», а також відсутності підтвердженого факту звільнення позивачки.
31. Вимоги про стягнення моральної шкоди суд вважав необґрунтованими, зазначивши про недоведеність позивачкою наявності моральних страждань, спричинених допущеними відповідачкою порушеннями її трудових прав, а такожздійснення нею додаткових зусиль для організації її життя.
Узагальнені доводи касаційної скарги
32. 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Гуримський О. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня
2024 року, а рішенняПечерського районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року залишити без змін.
33. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-64цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-76цс14, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 264/2678/17, від 17 вересня 2019 року у справі № 756/13546/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 207/1385/16-ц, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц, від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 591/4938/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
34. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що згода на її звільнення між нею та відповідачкою була зафіксована у СМС-повідомленнях, що є підставою для зміни підстави її звільнення на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Акцентує увагу на тому, що вона правомірно просить звільнити її за згодою сторін, оскільки відповідачка ніяким чином не відреагувала на її заяву від 13 липня 2020 року та не надала суду належних доказів, які б свідчили про інше.
35. Заявниця посилається на незаконність винесення наказу про її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на ненадання відповідачкою актів, які б фіксували її відсутність на роботі більше трьох годин, не відібрання її пояснень. Більш того, наявні СМС-повідомлення від Шептицької С. В. , які датовані 15, 16 та 17 червня 2020 року а також 03 липня 2020 року та 09 липня 2020 року, явно свідчать, що станом на 15 червня 2020 року трудові відносини між нею та відповідачкою припинені не були, а припинилися після 09 липня 2020 року за згодою сторін.
36. Вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у неї трудової книжки, оскільки трудову книжку вона надала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шептицькій С. В. у момент підписання трудового договору від 03 червня 2019 року, а згодом на свій запит отримала лише її скановану копію.
37. Додатково у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить суд проводити розгляд справи за її участю та участю її представника, а також здійснити розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
38. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
39. Враховуючи, що касаційний розгляд справи, яка переглядається, відбувається відповідно до положень статті 401 ЦПК України у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження, відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи за її участю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
40. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/45015/20-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
41. 29 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
42. 03 червня 2019 року ОСОБА_1 уклала трудовий договір з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шептицькою С. В. строком на 1 рік, за умовами якого працівник зобов`язаний виконувати обов`язки помічника нотаріуса, що передбачені Законом України «Про нотаріат», дотримуватися графіка роботи, правил з охорони праці, строків виконання поставлених перед ним задач. Відповідачка зобов`язалася оплачувати працю працівника в розмірі 4 500,00 грн на місяць, забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником зобов`язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар. Час виконання робіт установлюється з 8:30 год. до 12:30 год. та з 13:30 год. до 17:30 год. з понеділка до п`ятниці. Вихідні дні надаються у суботу та неділю, святкові дні. Тривалість щорічної оплачуваної відпустки та час її надання - згідно з чинним законодавством. Заробітна плата працівника підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством про прибутковий податок з громадян. Працівники, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Сплата страхових внесків провадиться у розмірах і порядку, визначених законодавством.
43. Трудовий договір з аналогічними умовами було укладено між сторонами
04 червня 2020 року.
44. Наказом приватного нотаріуса Шептицької С. В. від 31 травня 2019 року
№ 1 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на посаду юриста строком на 1 рік з 03 червня 2019 року на умовах, що передбачені укладеним з нею трудовим договором від 03 червня 2019 року, покладено на Кривко О. О. обов`язки, передбачені укладеним трудовим договором, та обов`язки щодо ведення нотаріального діловодства. Підстава видачі наказу: трудовий договір. У правому верхньому куті наказу наявна відмітка «Копія. Наказ відновлений у зв`язку з виявленою відсутністю».
45. Згідно з довідкою приватного нотаріуса Шептицької С. В. від 29 травня
2020 року, ОСОБА_1 дійсно працює у приватного нотаріуса Шептицької С. В. у м. Києві з 03 червня 2019 року (наказ від 31 травня 2019 року № 1) до цього часу на посаді помічника приватного нотаріуса, щомісячна заробітна плата згідно із штатним розкладом на цей час становить 5 000,00 грн.
46. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з
ІІ кварталу 2019 року до І квартал 2020 року, інформації про доходи з ІІІ кварталу 2019 року немає.
47. Згідно з листом департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України від 04 серпня 2020 року, станом на 04 серпня 2020 року звітні відомості щодо ОСОБА_1 за період з червня 2019 року дотепер не надходили від жодного страхувальника.
48. 13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявами до приватного нотаріуса Шептицької С. В. про звільнення за згодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України та про направлення трудової книжки за вказаною у заяві адресою, які уповноважена особа отримала 14 липня 2020 року.
49. 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Шептицької С. В. із заявою, яку відправила цінним листом 15 вересня 2020 року, про виплату заробітної плати за період з 03 червня 2019 року до 13 липня
2020 року, грошової компенсації за 12 днів невикористаної щорічної відпустки, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, всього
74 950,03 грн, а також з проханням надіслати на її адресу належно оформлену трудову книжку.
50. Міністерство юстиції України листом від 17 вересня 2020 року повідомило ОСОБА_1 , що в період з 03 червня 2019 року до 15 червня 2020 року вона працювала у приватного нотаріуса Шептицької С. В. на посаді помічника нотаріуса та на підставі наказу від 15 червня 2020 року № 12 звільнена із займаної посади у зв`язку з систематичними прогулами, згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
51. Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 останнім записом є запис від 29 березня 2019 року про звільнення з посади юрисконсульта ТОВ «Колект Сервісіз» за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
52. Головне управління ДПС у Львівській області листом від 24 вересня
2020 року повідомило, що приватний нотаріус Шептицька С. В. нарахувала, але не сплатила податки із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 03 червня 2019 року до червня 2020 року.
53. Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Шептицької С. В. від 14 вересня 2020 року на факсограму управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 працювала у нотаріуса на підставі трудових договорів від 03 червня 2019 року та від 04 червня 2020 року, зазначено про кількість днів прогулів з червня 2019 року до березня 2020 року, і що інформація стосовно прогулів підтверджується відомостями, наданими митницею. Вказано, що вона виявила відсутність справи працівника ОСОБА_1 та її особової справи, у зв`язку з чим надати накази про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з відмітками про її ознайомлення з ними неможливо.
54. Наказом Міністерства юстиції України від 27 серпня 2021 року припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шептицької С. В. на підставі поданої нею заяви.
55. Апеляційний суд з метою встановлення обставин звільнення позивачки здійснив запит до Міністерства юстиції України, у відповідь на який була надана копія наказу № 12 від 15 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шептицькою С.В., згідно з яким ОСОБА_1 звільнена з посади юриста з 15 червня 2020 року, у зв`язку з систематичними прогулами на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
56. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
57. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
58. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
59. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
60. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працювала у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шептицької С. В. на посаді помічника нотаріуса відповідно до умов трудового договору
від 03 червня 2019 року та від 04 червня 2020 року.
62. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 посилалась на порушення відповідачем її трудових прав, зокрема незаконність звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки вважала, що повинна підлягала звільненню за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
63. Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
64. Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2 36 40 41 КЗпП України).
65. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
66. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
67. Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
68. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19).
69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
70. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
71. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року по справі
№ 359/5905/18 зазначено, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
72. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
73. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
74. Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.
75. Суд апеляційної інстанції встановив, що відсутність докази винесення відповідачкою наказу про звільнення позивачки з посади помічника нотаріуса на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, водночас відповідачка не погоджувала звільнення ОСОБА_1 із зазначеної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки зазначала, що позивачка працює у неї на посаді юриста та неналежним чином виконує покладені на неї трудові обов`язки. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним наказу про звільнення позивача з посади помічника нотаріуса на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та зміну формулювання причини її звільнення на пункт1 частини першої статті 36 КЗпП України.
76. Колегія суддів ураховує, що у справах про незаконність звільнення саме відповідач повинен спростувати доводи позивача та довести законність звільнення працівника з роботи, однак недоведеність роботодавцем підстав для звільнення позивача згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України не свідчить про наявність у нього згоди на звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
77. Відсутність відповіді відповідачки на заяву позивачки від 13 липня 2020 року про її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, з огляду намір роботодавця звільнити працівника за прогул, не може свідчити про наявність у нього мовчазної згоди на звільнення позивачки за угодою сторін.
78. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
79. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
80. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
81. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
82. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
83. Суд апеляційної інстанції, врахував вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 20 грудня 2023 року, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та з урахуванням принципу «балансу вірогідностей» дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати укладений між сторонами трудовий договір від 04 червня 2020 року розірваним на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України чи пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
84. З урахуванням наведеного, похідні вимоги ОСОБА_1 про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також обґрунтовано були залишені судом апеляційної інстанції без задоволення.
85. Водночас, касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності висновків апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, а тому, з огляду на положення частини першої статті 40 КЗпП України, справа в цій частині не переглядається в касаційному порядку.
86. Ураховуючи наведене, а також з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
87. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значної мірою зводяться до переоцінки доказів.
88. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
89. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 20 грудня 2023 року, та встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
90. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
91. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гуримський О. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
92. Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, відповідно до положень частини другої статті 141 ЦПК України понесені нею судові витрати у суді касаційної інстанції підлягають залишенню за нею.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гуримський Олег Віталійович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович