№ 757/46182/21-к - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

іменем України

20 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/46182/21-к

провадження № 51-1849 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

осіб, кримінальне провадження

щодо яких закрито ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_14 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в кримінальному провадженні № 42020101060000036 від 28 січня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Коростень Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки м. Дунаївці Хмельницької області, мешканки АДРЕСА_3 ),

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_4 ),

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, уродженки м. Миколаєва, мешканки АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_14 та представника потерпілого - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Аркада» ОСОБА_17 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_14 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Разом з тим зазначає, що підставою для задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України було посилання на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року, якою скасовано постанову слідчого від 26 березня 2021 року про зупинення досудового розслідування у зв`язку з хворобою підозрюваного ОСОБА_6 . Проте, на думку прокурора, кримінальним процесуальним законодавством не передбачена можливість суду, до ухвалення вироку, оцінювати рішення слідчого судді, оскільки з`ясування таких обставин на стадії підготовчого провадження виходить за межі компетенції суду, а тому суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятого рішення слідчим суддею. При цьому прокурор стверджує, що ухвала слідчого судді від 22 червня 2021 року є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки слідчим за погодженням з прокурором було прийнято законне рішення в порядку п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України про зупинення досудового розслідування у зв`язку з хворобою підозрюваного, а тому підстав для скасування постанови слідчого у слідчого судді не було. Одночасно сторона обвинувачення зауважує, що вищенаведені доводи були викладені у запереченнях прокурора, поданих в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України, на ухвалу слідчого судді, однак місцевий суд залишив їх поза увагою.

Також прокурор ставить під сумнів твердження апеляційного суду щодо законності висновків місцевого суду про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому звертає увагу, що під час апеляційного розгляду судом було зобов`язано прокурора надати матеріали кримінального провадження, які не досліджувались в суді першої інстанції, що є грубим порушенням вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.

Крім того, у своїй касаційній скарзі прокурор стверджує, що оскаржувана ухвала місцевого суду була постановлена незаконним складом суду. На обґрунтування своїх доводів прокурор, посилаючись на положення ст. 31 КПК України, зауважує, що судовий розгляд кримінального провадження щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, має здійснюватися колегіально у складі трьох суддів лише у випадку подання обвинуваченим або обвинуваченими відповідного клопотання, а оскільки в рамках даного кримінального провадження такого клопотання не надходило, то місцевий суд незаконно здійснював судовий розгляд у складі трьох суддів. При цьому прокурор також вказує, що апеляційний суд, перевіряючи доводи його апеляційної скарги в частині незаконності складу місцевого суду, дійшов необґрунтованих висновків щодо відсутності порушень порядку визначення суддів.

Одночасно прокурор зазначає, що суд першої інстанції, отримавши від захисника ОСОБА_9 клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не поставив його на обговорення учасників провадження та не надав стороні обвинувачення і потерпілому можливості ознайомитись з його змістом, а також подати відповідні заперечення, чим порушив вимоги статей 22 350 КПК України.

Разом з тим прокурор вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що сторона обвинувачення, у своїх запереченнях на ухвалу слідчого судді від 22 червня 2021 року, мала можливість викласти свою позицію щодо вказаного клопотання захисника, оскільки такі заперечення прокурор подав до клопотання захисника про закриття кримінального провадження.

На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_15 , захисник ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_16 та захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 подали заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невмотивованість касаційної скарги сторони обвинувачення, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_14 та просив її задовольнити.

Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також особи, стосовно яких кримінальне провадження закрито, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги, просили ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 219 КПК України передбачено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців.

Положеннями ч. 5 ст. 219 КПК України встановлено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, в рамках даного кримінального провадження 09 лютого 2021 року ОСОБА_6 було оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Тобто визначений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України двомісячний строк досудового розслідування мав закінчитись 10 квітня 2021 року.

26 березня 2021 року слідчим ОСОБА_18 було винесено постанову про зупинення досудового розслідування відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв`язку з хворобою підозрюваного. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий послався на наданий захисником позитивний результат тесту ОСОБА_6 на коронавірусну інфекцію.

28 квітня 2021 року слідчим було винесено постанову про відновлення досудового розслідування, оскільки стан здоров`я ОСОБА_6 уже не перешкоджав його участі у проведенні слідчих та процесуальних дій. При цьому цього ж дня ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

12 травня 2021 року керівником Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_19 було винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року строк досудового розслідування було продовжено до п`яти місяців.

Разом з тим 18 травня 2021 року захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав слідчому судді скаргу на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування від 26 березня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року вказану скаргу захисника було задоволено, а постанову слідчого від 26 березня 2021 року скасовано. Тобто слідчий суддя своїм рішенням включив період зупинення досудового розслідування у загальний строк.

В подальшому 27 серпня 2021 року прокурором було складено обвинувальний акт, який надійшов до суду 31 серпня 2021 року.

Під час підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_9 було подано клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру. Вказане клопотання було підтримане захисниками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 .

На обґрунтування своїх доводів захисник зазначав, що ухвалою слідчого судді від 22 червня 2021 року було скасовано постанову слідчого про зупинення досудового розслідування від 26 березня 2021 року, а тому двомісячний строк досудового розслідування даного кримінального провадження закінчився 10 квітня 2021 року та в подальшому не був вчасно продовжений.

Дослідивши зазначене клопотання та заслухавши думку всіх учасників процесу, місцевий суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту є обґрунтованими, а саме клопотання підлягає задоволенню, оскільки строки досудового розслідування після повідомлення особам про підозру закінчились, а тому відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю. З такими висновками погодився і апеляційний суд.

Разом з тим у своїй касаційній скарзі прокурор зазначає, що підставою для задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України було посилання на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року, якою скасовано постанову слідчого від 26 березня 2021 року про зупинення досудового розслідування у зв`язку з хворобою підозрюваного ОСОБА_6 . Проте, на думку прокурора, кримінальним процесуальним законодавством не передбачена можливість суду, до ухвалення вироку, оцінювати рішення слідчого судді, оскільки з`ясування таких обставин на стадії підготовчого провадження виходить за межі компетенції суду, а тому суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятого рішення слідчим суддею.

Однак колегія суддів з такими твердженнями сторони обвинувачення не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Системне тлумачення вказаних норм процесуального закону свідчить про те, що суд першої інстанції, встановивши відповідні підстави, які свідчать про закінчення передбачених ст. 219 КПК України строків, має закрити кримінальне провадження. При цьому на наявність таких підстав можуть посилатися і учасники провадження, зокрема, особа, яка подає клопотання про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування, не позбавлена законом можливості надати суду певні процесуальні документи, які підтверджують викладені у клопотанні доводи, а суд, у свою чергу, розглядаючи клопотання, зобов`язаний такі доводи перевірити, з-поміж іншого, і шляхом дослідження доданих до нього документів.

Як убачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_9 разом із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України подав до суду копії постанов слідчого про зупинення досудового розслідування та відновлення досудового розслідування, а також копію ухвали слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування. При цьому вказані процесуальні документи в силу ст. 84 КПК України не є доказами у кримінальному провадженні.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що місцевий суд, задовольняючи вищенаведене клопотання захисника, дослідив лише додані до нього процесуальні документи, які згідно ухвали від 09 вересня 2021 року підтверджували доводи сторони захисту про закінчення строків досудового розслідування, що в силу вимог ст. 314 КПК України не виходить за межі компетенції суду у підготовчому судовому засіданні.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій щодо необхідності закриття кримінального провадження з підстав закінчення встановленого ст. 219 КПК України строку досудового розслідування є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

Також Верховний Суд не погоджується з доводами сторони обвинувачення про порушення місцевим судом вимог статей 22 350 КПК України з огляду на таке.

Так, у своїй касаційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції, отримавши від захисника ОСОБА_9 клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не поставив його на обговорення учасників провадження та не надав стороні обвинувачення і представнику потерпілого можливості ознайомитись з його змістом, а також подати відповідні заперечення.

Згідно матеріалів провадження, судами попередніх інстанцій було встановлено, що після скасування слідчим суддею постанови слідчого про зупинення досудового розслідування захисник ОСОБА_9 подав до керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва скаргу, в якій просив закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Листом від 20 липня 2021 року № 56-4188вх-21 за підписом заступника керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва захиснику повідомлено про відсутність підстав для закриття кримінального провадження.

Як було встановлено під час апеляційного розгляду, вищезазначена скарга захисника та подане на підготовчому судовому засіданні клопотання про закриття кримінального провадження містять одні й ті ж самі мотиви, за яких захисник дійшов до переконання про закінчення строку досудового розслідування. При цьому апеляційний суд зазначив, що прокурор ОСОБА_14 , будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні, був обізнаний з такою позицією сторони захисту, що також підтверджується поданими прокурором запереченнями на ухвалу слідчого судді від 22 червня 2021 року.

Крім того, відповідно до ухвали апеляційний суд встановив, що після завершення досудового розслідування представнику потерпілого відкривались матеріали досудового розслідування, в яких містилися вищенаведені документи з позицією сторони захисту щодо необхідності закриття кримінального провадження та потерпіла сторона мала можливість ознайомитись з їх змістом.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що суть клопотання захисника про закриття кримінального провадження учасникам підготовчого судового засідання судом було оголошено, а прокурор та представник потерпілого до суду з вимогою про надання часу для ознайомлення з таким не звертались, то колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в даному конкретному випадку не було істотно порушено права учасників провадження при вирішенні вказаного клопотання.

Отже, за результатами перевірки доводів прокурора про порушення місцевим судом положень статей 22 350 КПК України, Верховний Суд не встановив підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення у цій частині.

Твердження у касаційній скарзі прокурора про те, що місцевим судом було залишено поза увагою його заперечення на ухвалу слідчого судді від 22 червня 2021 року, на переконання колегії суддів, є надуманими, оскільки відповідно до технічного запису судового засідання від 09 вересня 2021 року, судом першої інстанції, після виконання вимог статей 342-345 КПК України, було оголошено про надходження письмових заперечень прокурора на ухвалу слідчого судді, та поставлено на обговорення питання про можливість призначення судового розгляду. При цьому прокурор, висловлюючи свою думку, просив врахувати подані заперечення та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, мотивуючи свою позицію відсутністю підстав для закриття кримінального провадження.

Разом з тим місцевий суд, постановляючи ухвалу, хоча і не послався на вказані заперечення, однак у своєму рішенні надав повну правову оцінку зазначеним у них доводам.

Що стосується посилань сторони обвинувачення на порушення місцевим судом вимог ст. 31 КПК України, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_14 вказує, що судовий розгляд кримінального провадження щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, має здійснюватися колегіально у складі трьох суддів лише у випадку подання обвинуваченим або обвинуваченими відповідного клопотання, а оскільки в рамках даного кримінального провадження такого клопотання не надходило, то місцевий суд незаконно здійснював судовий розгляд у складі трьох суддів.

Згідно з ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами 2, 3, 12 цієї статті.

Частиною 2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Разом з тим жодних підстав, які б свідчили про те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена незаконним складом суду, колегія суддів не вбачає.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до положень ст. 35 КПК України автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації матеріалів кримінального провадження визначено колегію у складі головуючого судді ОСОБА_21 , суддів ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . При цьому розподіл здійснювався автоматизованою системою документообігу Печерського районного суду м. Києва.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у разі, коли автоматизованою системою документообігу суду було визначено колегію суддів у складі трьох суддів, а нормами КПК України передбачено, що така категорія кримінальних проваджень має розглядатися суддею одноособово, то в такому випадку здійснення судового розгляду у тому складі, який був визначений згідно положень ст. 35 КПК України, не є істотним порушенням, яке передбачене п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, оскільки за таких обставин судове рішення, ухвалене таким складом суду, матиме більше гарантій законності.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 539/396/20 (провадження № 51-5462км20).

Одночасно відповідно до журналу судового засідання від 09 вересня 2021 року відводів колегії суддів учасниками провадження заявлено не було, тобто сторони довіряли такому складу суду здійснювати судовий розгляд.

При цьому, Суд також зауважує, що, як убачається з матеріалів провадження, окремих думок суддями, які проводили судовий розгляд в суді першої інстанції, подано не було, тобто ухвала Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року була постановлена одноголосно.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про те, що ухвалу суду першої інстанції було постановлено з істотним порушенням вимог процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення.

Отже, ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції, якою було закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру в цілому, є обґрунтованою та вмотивованою.

Що стосується тверджень прокурора про незаконність ухвали слідчого судді від 22 червня 2021 року про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 424 КПК України рішення слідчого судді не може бути предметом касаційного розгляду, а тому доводи касаційної скарги сторони обвинувачення в цій частині Судом не перевіряються. Разом з тим вказане рішення було предметом перевірки в судах попередніх інстанцій, які погодилися з висновком слідчого судді про те, що постанова слідчого про зупинення досудового розслідування від 26 березня 2021 року з підстав хвороби підозрюваного ОСОБА_6 є необґрунтованою та підлягає скасуванню як така, що суперечить вимогам п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України, згідно якого факт наявності у підозрюваного тяжкої хвороби має підтверджуватися відповідним медичним висновком, яким результат експрес тестування на COVID-19 не являється.

Доводи сторони обвинувачення щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У своїй касаційній скарзі прокурор посилається на порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки апеляційним судом було зобов`язано сторону обвинувачення надати матеріали кримінального провадження, які не досліджувались в суді першої інстанції.

Системний аналіз ч. 3 ст. 404 КПК України свідчить про те, що апеляційний суд за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а також може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в суді апеляційної інстанції прокурор долучив копії постанов слідчого про зупинення (постанова від 26 березня 2021 року) та відновлення (постанова від 28 квітня 2021 року) досудового розслідування, копію клопотання захисника від 26 березня 2021 року з додатком у виді результату експрес тестування на COVID-19, копію ухвали слідчого судді від 22 червня 2021 року, копію повідомлення ОСОБА_6 про підозру від 09 лютого 2021 року, відповідь заступника міністра - головного державного санітарного лікаря України ОСОБА_24 на запит слідчого від 18 травня 2021 року № 26-04/14702/2-21, копію постанови керівника Печерської окружної прокуратури від 12 травня 2021 року про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців та копію ухвали слідчого судді від 07 червня 2021 року про продовження строку досудового розслідування до п`яти місяців.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що копії вищенаведених документів в силу вимог КПК України не є доказами про які йдеться у положеннях ч. 3 ст. 404 КПК України. При цьому відповідно до журналів судових засідань від 22 грудня 2021 року та 11 січня 2022 року вказані документи були надані прокурором за його власної ініціативи для підтвердження доводів його апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про допущення апеляційним судом порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.

Положеннями статей 370 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

У ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілого доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення.

За таких обставин істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що, на переконання сторони обвинувачення, з-поміж іншого виразилось і у залишенні апеляційним судом поза увагою допущених судом першої інстанції порушень та у ненаданні відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, в ході касаційного розгляду не встановлено.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора

залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_14 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3