Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 757/46471/18
провадження № 61-15534св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
заявник - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко Віталій Володимирович,
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувачі: Акціонерне товариство «Юнекс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Пелетна Компанія», Публічне акціонерне товариство «БМ Банк»,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, боржник - ОСОБА_1 , стягувачі: Акціонерне товариство «Юнекс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Пелетна Компанія», Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Мережко М. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2018 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПР ДДВС) Руденко В. В. звернувся до суду з указаним поданням та просив виділити зі спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 загальною площею 107,20 кв. м., житловою - 71,40 кв. м; виділити зі спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині садового будинку АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи вимоги подання, головний державний виконавець ВПР ДДВС Руденко В. В. посилався на те, що на виконанні у ВПР ДДВС перебуває зведене виконавче провадження № 55560060 з виконання виконавчого листа № 760/19027/16-ц, виданого 01 грудня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Пелетна Компанія» (далі - ТОВ «Міжрегіональна Пелетна Компанія») заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2012 року на загальну суму 141 723 468,68 грн; виконавчого листа № 760/19027/16-ц, виданого 01 грудня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (далі - АТ «Юнекс Банк») заборгованості за кредитним договором № 0.185.0214.ЮО_К на загальну суму 231 624 674,71 грн; виконавчого листа №760/16266/15-ц, виданого 15 травня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ «БМ Банк») заборгованості за договором від 12 жовтня 2012 року № 2012-01/DC в сумі 90 013 198,66 грн. Станом на 31 липня 2018 року судові рішення не виконані. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11 грудня 1982 року, який на час звернення до суду не розірваний. Згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу було набуте наступне майно: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 загальною площею 107,20 кв. м, житловою площею - 71,40 кв. м; садовий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 138,4 кв. м. На його думку, заходом виконання рішень Солом`янського районного суду міста Києва може бути визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на неї.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 25 січня 2019 року подання головного державного виконавця ВПР ДДВС Руденка В. В.задовольнив частково. Визначив частку майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 та виділив із спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині садового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 138,4 кв. м. В решті вимог подання відмовив.
Мотивував ухвалу суд першої інстанції тим, що наявні підстави для визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності та виділення зі спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині садового будинку за вищевказаною адресою. Відмовляючи у визначенні частки квартири, суд виходив з того, що належна подружжю частина квартири була відчужена на користь третьої особи, а тому це майно не належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 17 липня 2019 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2019 року в частині задоволення подання головного державного виконавця ВПР ДДВС Руденка В. В.скасував та прийняв в цій частині нову постанову. Подання задовольнив частково. Визначив частку майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 та виділив із спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині садового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 138,4 кв. м. В іншій частині ухвалу місцевого суду залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. При цьому, дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду подання виконавця про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року в задоволеній частині подання та передати справу на новий розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд частково задовольняючи подання не з`ясував джерело набуття нею права власності на садовий будинок, що призвело до неправильного застосування статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Апеляційним судом проігноровано факт накладення арешту державним виконавцем на 1/2 частину садового будинку та невраховано того, що звернення стягнення можливе лише на виділене майно в натурі. Також, судом залишено поза увагою те, що виділ частки будинку в натурі може мати місце за наявної технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини цього майна, яка відповідає їх часткам.
У вересні 2019 року АТ «Юнекс Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не доведено, що спірне майно є її особистою власністю, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про виділення частки майна боржник у майні, яким він володіє зі своєю дружиною. Обставини на які посилається ОСОБА_2 не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки предметом розгляду подання є лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності, а не звернення стягнення на майно. Відсутність висновку технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі не є підставою для відмови у задоволенні подання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 вересня 2019 року справа № 757/46471/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що на виконанні у ВПР ДДВС перебуває зведене виконавче провадження № 55560060 з виконання виконавчого листа № 760/19027/16-ц, виданого 01 грудня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міжрегіональна Пелетна Компанія» заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2012 року на загальну суму 141 723 468,68 грн; виконавчого листа № 760/19027/16-ц, виданого 01 грудня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» заборгованості за кредитним договором № 0.185.0214.ЮО_К на загальну суму 231 624 674,71 грн; виконавчого листа №760/16266/15-ц, виданого 15 травня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованості за договором від 12 жовтня 2012 року № 2012-01/DC в розмірі 90 013 198,66 грн.
Постановою головного державного виконавця Руденка В. В. від 11 серпня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1
21 березня 2018 року при виході державним виконавцем за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , перевірити майновий стан боржника не вдалося у зв`язку з відсутністю доступу до квартири, двері ніхто не відчинив, про що складений відповідний акт.
На запити ВПР ДДВС про надання інформації про місце роботи та банківські рахунки боржника, майна, яке б належало боржнику на праві власності, встановлено, що у боржника відсутнє як рухоме, так і нерухоме майно, доходу не виявлено, коштів на наявних рахунках в банківських установах недостатньо для виконання вищевказаних судових рішень.
Згідно з відповідями АІС міста Києва та НАІС МВС України транспортних засобів за ОСОБА_1 не зареєстровано.
Постановами державного виконавця від 11 січня 2018 року накладено арешт на майно боржника та зобов`язано ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання також декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Однак, станом на 31 липня 2018 року зазначена вимога державного виконавця виконана не була.
Згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано наступне майно: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 загально ю площею 107,20 кв. м, житловою площею 71,40 кв. м.; садовий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 138,4 кв. м.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 грудня 1982 року Ленінським ЗАГС міста Миколаєва був зареєстрований шлюб, який на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не розірваний.
Також судами встановлено, що згідно з інформаційною довідкою від 10 грудня 2018 року № 148804435 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 18 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко О. В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за яким здійснено відчуження нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , на користь третьої особи ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про, те що судове рішення апеляційного суду оскаржене фактично в частині задоволених вимог подання державного виконавця, а тому переглядаються Верховним Судом лише в частині вирішення вказаних вимог.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
За змістом статей 60 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Частково задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить частина садового буднику, частка якої не визначена, а тому відсутня можливість звернути стягнення на це майно з метою виконання судових рішень про стягнення заборгованості.
Вказаний висновок апеляційного суду є обґрунтованим, оскільки садовий будинок набутий ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування їх в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільної сумісної власності цього майна, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не з`ясував джерело набуття нею права власності на садовий будинок.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційним судом проігноровано факт накладення арешту державним виконавцем на 1/2 частину садового будинку зводиться до помилкового тлумачення вищенаведених норм матеріального права, оскільки у ОСОБА_1 існує заборгованість за судовими рішеннями, а наявного у нього майна недостатньо для погашення цієї заборгованості в повному обсязі, що дає підстави для висновку про можливість визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості. Крім того, накладений арешт на частину майна не є підставою для відмови у задоволенні подання.
При цьому, Верховним Судом враховується те, що вимогами заявленого подання не є звернення стягнення на частину спільного майна, а тому помилковими є аргументи касаційної скарги про неможливість задоволення подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою без виділення такого майна в натурі.
Разом з цим Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного суду про можливість задоволення подання в частині виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, з огляду на таке.
Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника з проведенням відповідного перерахунку.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі статтею 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Статтями 364 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.
Відповідно до статей 183 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Аналіз норм матеріального права, що регулюють питання спільної власності та можливості виділу частини спільного майна, з огляду на положення процесуального законодавства, дає підстави зробити висновок, що виділ частини майна зі спільної власності вирішується в позовному провадженні.
Розгляд питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, передбачено розділом VI ЦПК України (процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)).
Зрештою, необхідно розрізняти поняття виділ частини з спільного майна із визначенням частки у спільному майні, які не є тотожними.
Таким чином, подання державного виконавця відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України може стосуватися лише визначення частки майна боржника у майні, а спір про виділ частки в натурі (поділ) - в порядку позовного провадження з дотриманням основних принципів цивільного судочинства, а тому висновок апеляційного суду про можливість виділу із спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині садового будинку, є помилковим.
Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни резолютивної частини оскаржуваної постанови про виділ із спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині садового будинку, виклавши її в редакції, що відповідає частині першій статті 443 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року в задоволеній частині подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
Визначити, що ОСОБА_1 належить 1/2 частка у садовому будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 138,4 кв. м.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило