№ 757/47312/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 757/47312/15-ц

провадження № 61-19467св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» (далі - ТОВ «ІА «Українські новини»), ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Українські новини» http://ukranews.com/, який належить ТОВ «ІА «Українські новини», розміщено статтю: «Оппозиционный блок: Убыточность «Ощадбанка» - показатель недоверия людей к власти», яку він вважав образливою, наклепницькою, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме (мовою оригіналу):

1 абзац: «По данным Ассоциации украинских банков, самым убыточным украинским банком в октябре стал «Ощадбанк» - его потери за месяц составили 1,3 млрд грн. Это прямое свидетельство недоверия людей нынешней власти, а соответственно - и государственному банку, в котором процветает коррупция. Такое мнение высказал народный депутат от Оппозиционного блока ОСОБА_5, сообщает пресс-служба Оппозиционного блока».

2 абзац: «Это закономерно, что люди не верят «Ощадбанку», которым руководит соратник премьер-министра ОСОБА_1. Ведь этот человек фактически получил взятку в виде полета на футбольный матч, но так и не понес за это никакой ответственности, поскольку дело банально спускается на тормозах», - сказал народный депутат».

3 абзац: «Он напомнил, что пять месяцев назад Генпрокуратура начала расследование по факту полета главы и пяти членов правления « Ощадбанка » на финал футбольной Лиги Европы , за который около полумиллиона гривен заплатила частная компания».

4 абзац: «Как можно привлекать деньги людей в государственный банк, если его руководитель - взяточник, которого прикрывают однопартийцы: премьер-министр ОСОБА_4 и министр МВД ОСОБА_7? Какое может быть доверие к такой дискредитировавшей себя государственной институции?! », - подчеркнул политик».

5 абзац: «По его словам, именно циничная коррупция внутри власти - главная причина, которая лишает Украину перспективы. Несмотря на все обещания, власть не только не поборола коррупцию, она ее возглавила, сказал народный депутат».

6 абзац: « Расставленные ОСОБА_4 люди являются такими же непрофессионалами, как и сам премьер-министр, чье правительство за год работы установило множество экономических антирекордов. Вслед за Кабмином, который «уронил» курс гривны в три раза, допустил инфляцию в 75 % и поднял тарифы на ЖКХ в 5,5 раз, руководитель «Ощадбанка» также не отстает: убыток банка за январь-октябрь достиг 6,7 млрд грн» - отметил ОСОБА_5 ».

7 абзац: «Он подчеркнул, что это непрофессиональное правительство должно уйти в отставку ради будущего Украины».

ОСОБА_1 зазначав, що поширена відповідачем інформація не є оціночними судженнями, а містить конкретні фактичні дані щодо нього, які не відповідають дійсності, порочать його та стверджують про порушення ним вимог законодавства.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації інформацію, повідомлену ОСОБА_2 , що міститься у статті під назвою: «Оппозиционный блок: Убыточность « Ощадбанка » - показатель недоверия людей к власти», яка була розміщена на веб-сайті «Українські новини» http://ukranews.com/. Зобов`язати ТОВ «ІА «Українські новини» за власний рахунок спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті інтернет-видання «Українські новини» http://ukranews.com/ повного тексту судового рішення у цій справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що стаття під назвою «Оппозиционный блок: Убыточность «Ощадбанка» - показатель недоверия людей к власти», яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, не містить інформації про нього, вираженої в брутальній, принизливій або непристойній формі. Позивач є публічною особою та на момент спірної публікації обіймав посаду голови правління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», тому спірна публікація є оціночним судженням щодо публічної особи ОСОБА_1 без втручання у його приватне життя. Отже, згідно із статтею 30 Закону України «Про інформацію» такі судження не підлягають спростуванню і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

При цьому межа допустимої критики з використанням оціночних суджень під час публікацій в мережі Інтернет була дотримана ОСОБА_2 , тому відсутні підстави вважати таку інформацію недостовірною й такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-32735св16).

Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, зокрема, не оцінив, чи поширена інформація про позивача є оціночним судженням, чи твердженням про факти; чи було дослівне відтворення іншого тексту, на яке посилаються відповідачі. Отже, суд дійшов передчасного висновку про відмову в позові, який ґрунтується на припущеннях, що заборонено у силу частини четвертої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року у складі судді Новака Р. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 , повідомлену ОСОБА_2 інформацію, що міститься у статті під назвою: «Оппозиционный блок: Убыточность «Ощадбанка» - показатель недоверия людей к власти», яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання «Українські новини» http://ukranews.com/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язано ТОВ «ІА «Українські новини» за власний рахунок спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті інтернет-видання «Українські новини» http://ukranews.com/ повного тексту судового рішення у цій справі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що поширена відносно нього інформація висвітлює його в якості хабарника та особи, яка сприяє існуванню корупції в очолюваній ним фінансовій установі - Акціонерному товаристві «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк»). При цьому автор статті зазначає конкретні фактичні обставини: за що отриманий хабар, коли і який, хто і яким чином за участю ОСОБА_1 протидіє розслідуванню кримінального провадження, що є кримінально-караним діянням. При цьому відповідно до листа Національної поліції України від 23 лютого 2016 року кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») закрито за відсутністю події кримінального правопорушення. Отже, викладена у 2 абзаці інформація є безпідставними звинуваченнями та такими, що не відповідають дійсності, що також встановлено за результатами проведеного досудового розслідування.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта. Інформація була поширена політичною партією «Опозиційний блок». Посилання у статті на ОСОБА_2 було виконано як на члена політичної партії, а не на фізичну особу. Також спірна інформація є повним та точним відтворенням публікації, розміщеної раніше, ІНФОРМАЦІЯ_1, на веб-сайті політичної партії «Опозиційний блок». При розміщенні інформації ТОВ «ІА «Українські новини» виконало гіперпосилання на інформацію, розміщену на сайті політичної партії. Отже, політична партія «Опозиційний блок» мала бути визначена відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 , проте останній позовних вимог до політичної партії «Опозиційний блок» не заявляв.

Крім того, інформація, яку просить спростувати позивач, не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. Поширена інформація, що стосується ОСОБА_1 , є критикою його дій, яка ґрунтується на раніше оприлюднених у засобах масової інформації відомостях, які уже були відомими громадськості, тому не могла завдати шкоди особистим немайновим благам позивача. При цьому ОСОБА_1 є публічною особою та на момент розміщення на веб-сайті «Українські новини» спірної публікації обіймав посаду голови правління АТ «Державний ощадний банк України». Розміщенню ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання «Українські новини» статті під назвою «Оппозиционный блок: Убыточность «Ощадбанка» - показатель недоверия людей к власти» передували численні публікації у засобах масової інформації про обставини перельоту позивача та посадових осіб АТ «Державний ощадний банк України» на футбольний матч до м. Варшави чартерним авіарейсом, його оплати приватною компанією, а також про відкриття кримінального провадження і здійснення досудового розслідування слідчими органами внутрішніх справ України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами АТ «Державний ощадний банк».

Отже, оспорювана публікація, яку позивач просив визнати недостовірною, є оціночними судженнями щодо публічної особи, а саме ОСОБА_1 без втручання у його приватне життя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оспорювана інформація була поширена політичною партією «Опозиційний блок», а не ОСОБА_2 , оскільки не врахував, що саме твердження останнього були поширені у засобах масової інформації, що підтверджується змістом самої інформації, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав його належним відповідачем у справі. З аналізу оспорюваної інформації слідує, що ОСОБА_2 використовував стверджувальні висловлювання, які вказують на факт вчинення позивачем протиправних дій - злочину, вона направлена на дискредитацію позивача в очах суспільства та подана виключно у формі фактичних даних. При цьому поширену інформацію можливо перевірити, що вірно врахував суд першої інстанції, вказуючи, що матеріали справи не містять вироку суду, яким би було встановлено, що позивач отримав неправомірну вигоду чи сприяв в отримані неправомірної вигоди при виконанні своїх посадових обов`язків. Суд першої інстанції надав вірну оцінку доказам, зокрема, листу Національної поліції України від 23 лютого 2016 року, згідно з яким кримінальне провадження, розпочате 01 липня 2015 року за фактом зловживання службовим становищем службовими особами АТ «Державний ощадний банк», закрито. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вказує на неприпустимість оприлюднювати посадовими особами свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною у тому чи іншому злочині. Слід розрізняти повідомлення про те, що розпочата перевірка обставин можливого вчинення кримінального правопорушення та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку суду, що особа вчинила злочин.

Таким чином, ОСОБА_2 не мав права висловлювати свої твердження щодо позивача, а ТОВ «ІА «Українські новини» їх поширювати. При цьому згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про інформаційні агентства» інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах, зокрема, розповсюджувати інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини, а також інформацію, яка ущемляє законні права й інтереси громадян, давати оцінку щодо винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення, вказувати на особу, яка ніби вчинила кримінальне правопорушення до рішення суду, публікувати матеріали, які розкривають тактику і методику досудового розслідування.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді цієї справи у касаційному порядку зазначив, що поширена інформація є фактичними обставинами, а не оціночними судженнями, її відтворення ТОВ «ІА «Українські новини» не було дослівним та було без посилань на першоджерело такої інформації і звернув увагу судів на це та саме з цих підстав скасував попередні судові рішення.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ІА «Українські новини» зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Розміщуючи оспорювану інформацію, ТОВ «ІА «Українські новини» здійснило посилання на те, що джерелом та автором цієї інформації є саме політична партія «Опозиційний блок», що слідує з самої назви статті. Отже, інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, є повним та точним відтворенням публікації, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті політичної партії «Опозиційний блок», тому першоджерелом поширеної інформації є саме політична партія «Опозиційний блок». Апеляційним судом вірно зазначено, що оспорювана інформація, яка стосується ОСОБА_1 , є критикою його дій, яка базується на раніше оприлюднених у засобах масової інформації відомостях, які уже були відомими громадськості, а тому не могла завдати шкоди особистим немайновим благам позивача. При цьому ОСОБА_1 є публічною особою, оскільки на момент розміщення на веб-сайті «Українські новини» спірної публікації обіймав посаду голови правління АТ «Державний ощадний банк України», тому межа його критики є значно ширшою, ніж щодо пересічного громадянина. Висловлювання ОСОБА_2 є допустимими та не підлягають спростуванню, вони є оціночними судженнями, їх неможливо перевірити чи спростувати.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник, зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належним чином дослідив та оцінив докази, які подані сторонами. Спірна інформація є повним та точним відтворенням публікації політичної партії «Опозиційний блок», розміщеної раніше, ІНФОРМАЦІЯ_1, на веб-сайті політичної партії, а при її розміщенні ТОВ «ІА «Українські новини» виконало гіперпосилання на цю інформацію. Отже, саме політична партія «Опозиційний блок» мала бути визначена відповідачем у цій справі, оскільки інформація, яка є предметом розгляду, була поширена цією політичною партією, а посилання у статті на ОСОБА_2 було виконано як на члена політичної партії, а не як на фізичну особу. При цьому спірна інформація є оціночними судженнями щодо публічної особи, а саме ОСОБА_1 без втручання у його приватне життя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У наданий судом строк заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і витребувано із Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/47312/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 12травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. задоволено.

Відведено суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/47312/15-ц.

Справу передано на повторний автоматизований перерозподіл.

01 червня 2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Українські новини» http://ukranews.com/, який належить ТОВ «ІА «Українські новини», була поширена інформація під назвою «Опозиционный блок: Убыточность « Ощадбанка » - показатель недовория людей к власти» наступного змісту (мовою оригіналу):

3 абзац: «Он напомнил, что пять месяцев назад Генпрокуратура начала расследование по факту полета главы и пяти членов правления « Ощадбанка » на финал футбольной Лиги Европы, за который около полумиллиона гривен заплатила частная компания».

6 абзац: « Расставленные ОСОБА_4 люди являются такими же непрофессионалами, как и сам премьер-министр, чье правительство за год работы установило множество экономических антирекордов. Вслед за Кабмином, который «уронил» курс гривны в три раза, допустил инфляциюв 75% и поднял тарифы на ЖКХ в 5,5 раз,руководитель «Ощадбанка» также не отстает: убыток банка за январь-октябрь достиг 6,7 млрд грн» -отметил ОСОБА_5».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Апеляційний суд допустився взаємовиключних висновків, оскільки одночасно зазначив, що позивач не пред`явив позову до належного відповідача - політичної партії «Опозиційний блок», і разом з тим дав оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 по суті.

Висновки апеляційного суду про непред`явлення позову до політичної партії «Опозиційний блок» є невірними, оскільки правом визначати предмет і підставу позову належить виключно позивачу, відповідно, ОСОБА_1 вірно визначив відповідачів.

Щодо позовних вимог

Відповідно до частини четвертої статті 34 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Судом першої інстанції установлено, що інформація, яка поширена відповідачами, стосується безпосередньо позивача, про що свідчить наявність у назві його прізвища та назви посади, на якій він перебував в АТ «Ощадбанк» на момент спірної публікації він обіймав посаду голови правління АТ «Державний ощадний банк України».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до частин першої та другої статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

У частині першій статті 299 ЦК України визначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно з статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до листа Національної поліції України від 23 лютого 2016 року кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем службовими особами АТ «Державний ощадний банк України» закрито за відсутністю події кримінального правопорушення, отже інформація, викладена у 2 абзаці загальної інформації, є безпідставними звинуваченнями та такими, що не відповідають дійсності, що також встановлено за результатами проведеного досудового розслідування, а отже, є недостовірною інформацією.

Поширена відносно ОСОБА_1 інформація висвітлює його в якості хабарника та особи, яка сприяє існуванню корупції в очолюваній ним фінансовій установі - АТ «Ощадбанк». При цьому автор статті зазначає конкретні фактичні обставини: за що отриманий хабар, коли і при яких умовах. Також зазначається про те, хто і яким чином за участю ОСОБА_1 протидіє розслідуванню кримінального провадження, що є кримінально-караним діянням.

Проте слова «хабарник» та «корупція» в текстовому навантаженні поширеної публікації розуміються як сприяння та одержання неправомірної вигоди, що визнається злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність за статтями 368 368-3 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

При цьому злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (частина перша статті 11 КК України).

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Безперечно, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи, яким є позивач, є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Суд першої інстанції, врахувавши, що оспорена інформація сформульована відповідачем ОСОБА_2 способом категоричного та стверджувального висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження спірної інформації вона була виражена без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, дійшов правильного висновку, що вказана інформація є не оціночним судженням, що вказує на суб`єктивну думку відповідача, вона є недостовірною, що підтверджено доказами, а тому є такою, що порушує ділову репутацію позивача, принижує його честь та гідність.

Крім того, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності у разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело. Також відтворення інформації має бути дослівним.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що спірна інформація є повним та точним відтворенням публікації, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті політичної партії «Опозиційний блок», відповідачем ТОВ «ІА «Українські новини».

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про інформаційні агентства» інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах, зокрема, розповсюджувати інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини, а також інформацію, яка ущемляє законні права й інтереси громадян, давати оцінку щодо винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення, вказувати на особу, яка ніби вчинила кримінальне правопорушення до рішення суду, публікувати матеріали, які розкривають тактику і методику досудового розслідування.

У пункті 4 частини першої статті 34 Закону України «Про інформаційні агентства» визначено, що відповідальність за порушення вказаних норм Закону несуть суб`єкти діяльності інформаційних агентств та інші особи, винні у порушенні положень частини третьої статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст зобов`язаний подавати для публікації об`єктивну і достовірну інформацію.

Статтею 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено, що редакція, журналісти не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб; вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього; в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом; законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

Водночас, наведені у статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому у зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов`язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена відносно ОСОБА_1 інформація висвітлює його в якості хабарника та особи, яка сприяє існуванню корупції в очолюваній ним фінансовій установі - АТ «Ощадбанк». При цьому автор статті зазначає конкретні фактичні обставини: за що отриманий хабар, коли і який, хто і яким чином за участю ОСОБА_1 протидіє розслідуванню кримінального провадження, що є кримінально-караним діянням.

При цьому ОСОБА_1 надав докази на спростування вказаної інформації, а саме лист Національної поліції України від 23 лютого 2016 року, згідно з яким кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем службовими АТ «Державний ощадний банк України» закрито за відсутністю події кримінального правопорушення. Отже, викладена у 2 абзаці інформація є безпідставними звинуваченнями та такими, що не відповідають дійсності, що підтверджується результатами проведеного досудового розслідування.

Таким чином, позивачем доведено, що інформація, яка поширена відповідачами, є недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому вона підлягає спростуванню відповідно до положень статті 277 ЦК України.

Посилання відповідачів на те, що належним відповідачем у цій справі мала бути визначена політична партія «Опозиційний блок», оскільки інформація, яка є предметом розгляду, була поширена цією політичною партією, безпідставні, так як саме твердження ОСОБА_2 були поширені у засобах масової інформації, він є першоджерелом цієї інформації, що підтверджується змістом самої інформації.

Отже, апеляційним судом безпідставно скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилкового скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ТОВ «ІА «Українські новини», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 948,80 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 1 948 (одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок, по 974 (дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 40 (сорок) копійок з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. В. Черняк

Судді: І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець