Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 757/50854/21-ц
провадження № 61-457св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф, Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Державна казначейська служби України, Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Офіс Генерального прокурора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Литвинової І. В.,
від 27 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В., від 15 листопада 2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 6 000 000, 00 грн, завданої йому внаслідок незаконного затримання, вилучення і арешту майна, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення й незаконного застосування запобіжних заходів.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 11 квітня 2019 року по 14 грудня 2020 року, у період з 11 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року перебував під вартою, з 11 листопада 2019 року, будучи звільненим з-під варти у залі судового засідання, по 14 листопада 2019 року - під цілодобовим домашнім арештом, а потім до 14 січня 2020 року до нього застосовувався такий вид запобіжного заходу як особисте зобов`язання.
3. Вказував, що у зв`язку із закриттям кримінального провадження
№ 22020101110000021 від 03 лютого 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку не встановленням слідством достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати, а кримінального провадження № 22020101110000035 від 19 лютого 2020 року на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, відповідно до статті 56 Конституції України, статей 1167 1176 Цивільного кодексу України, статей 2-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування і прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності.
4. Позивач посилався на те, що більшість вилученого майна, в тому числі грошові кошти, на цей час йому так і не повернуті, хоча всі підозри і обвинувачення остаточно були зняті 14 грудня 2020 року.
5. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності тривало в період з 11 квітня 2019 року по 14 грудня 2020 року, тобто 20 повних місяців, а незаконна бездіяльність органу досудового розслідування і прокуратури щодо повернення вилученого майна і розслідування обставин отримання ним тілесних ушкоджень тривають і по цей час.
6. Позивач зазначав, що під час незаконного затримання йому були нанесені тілесні ушкодження працівниками правоохоронного органу. Ці працівники не понесли жодного покарання за свої дії. Майже 7 місяців він знаходився в одиночній камері і був позбавлений будь-якої можливості спілкування з людьми, а також більше 2-х місяців перебував під домашнім арештом і 2 місяця перебував під особистими зобов`язаннями. Під час дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому несвоєчасно надавалася медична допомога, внаслідок чого загострювалася неврологічна хвороба. Незаконне вилучення паспорта громадянина України обмежило його у цивільних правах, повернення паспорта громадянина України відбулося з затримкою на 9 місяців. Також посилався на те, що 11 квітня 2019 року його було позбавлено великої суми грошей і майна, які і по цей час не повернуті. Завдану моральну шкоду у зв`язку із протиправним притягненням до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України позивач оцінив у розмірі 5 000 000, 00 грн.
7. Крім того, позивач посилався на те, що його душевні страждання посилилися, коли він зрозумів, що прокурори не будуть встановлювати обставини нанесення йому тілесних ушкоджень.
8. Позивач визначив розмір компенсації моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 263 КК України і бездіяльністю прокурорів щодо розслідування обставин нанесення йому тілесних ушкоджень, у розмірі 1 000 000, 00 грн.
9. Із урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив позов задовольнити, стягнути з Державного бюджету України на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000 000, 00 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 січня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
11. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за період з 11 квітня 2019 року по
14 лютого 2020 року є доведеними, оскільки очевидним є той факт, що затримання, повідомлення про підозру та взяття під варту особи, застосування і продовження строків дії таких запобіжних заходів, як домашнього арешту, особистого зобов`язання призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, аргументованими визнані доводи позивача про те, що заходи, застосовані до нього у кримінальному провадженні, призвели до погіршення стану його здоров`я, позбавлення можливостей реалізації свого звичного способу життя, звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року - без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди за період з 14 квітня 2019 року по 14 лютого 2020 року, оскільки факти затримання, повідомлення про підозру, взяття під варту, застосування домашнього арешту та особистого зобов`язання, призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, вимагає додаткових зусиль для організації життя.
15. Закриття кримінального провадження 14 лютого 2020 року у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування не належить до випадків, які передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності за частиною першою
статті 263 КК України, може проводитися на підставі статті 1173 ЦК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 06 січня 2023 року засобами поштового зв`язку Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 січня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада
2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
17. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішення Офіс Генерального прокурора зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України
від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17,
від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 369/6194/16-ц, від 14 липня
2021 року у справі № 766/8892/17, а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази. Суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання про витребування доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора вказує, що при вирішенні спору судами застосовано положення статті 1176 ЦК України, пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», але не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме пункт 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 06 березня 1996 року. Право на відшкодування шкоди у громадянина виникає у випадку повної його реабілітації. Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування, оскільки така особа має право на відновлення доброго імені, честі, гідності та репутації. Закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 ЦПК України, а саме, закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 цього Кодексу, з яким підозрюваний погодився, не відноситься до реабілітуючих обставин. Судами попередніх інстанцій не враховано, що кримінальне провадження від 19 лютого 2020 року № 22020101110000035 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 ЦПК України, тобто з нереабілітуючих підстав. За таких умов, застосування судами попередніх інстанцій до особи, звільненої від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав, положень статті 1176 ЦК України призвело до безпідставного стягнення коштів з Державного бюджету.
19. Офіс Генерального прокурора стверджує, що право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі закону виникає у особи лише у випаду повної реабілітації.
20. Крім зазначеного, відсутні підстави для відшкодування шкоди, передбачені пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки факти незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, не встановлені у жодному судовому рішенні. У даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт незаконності дій відповідачів. До того ж вказує, що позивач не довів розмір завданої йому шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/50854/21-ц.
22. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 рокусправу
№ 757/50854/21-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу не надходив
23. У поданому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області посилається на те, що суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог. На момент закриття 14 лютого 2020 року кримінального провадження № 22020101110000021 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України, підозра у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, залишилась чинною у цьому кримінальному провадженні, й останнє безперервно продовжувалося відповідно до вимог КПК України та не було зарите. Фактично ж 14 лютого 2020 року відбулося не закриття кримінального провадження щодо підозрюваного ОСОБА_1 , а те, що кваліфікується положеннями статті 279 КПК України як зміна повідомлення ОСОБА_1 про підозру у частині, що стосується як обсягу підозри, так й кваліфікації дій підозрюваного. Закриття кримінального провадження не скасовує законність тих чи інших процесуальних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду, а засвідчує юридичний факт вичерпання законних підстав для таких дій (рішень), їх подальшого проведення (прийняття) з метою дослідження раніше зареєстрованої в ЄРДР події. Позивач, вимагаючи компенсацію за незаконне повідомлення про підозру, тримання під вартою, в межах цієї або іншої справи не надав доказів, які б свідчили про незаконність таких обмежень.
24. У поданих письмових поясненнях представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що моральні страждання позивачу були завданні саме в межах кримінального провадження № 12019100000000358, під час притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України. 03 лютого 2020 року матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12019100000000358 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України виділено в окреме кримінальне провадження № 22020101110000021, яке постановою прокурора від 14 лютого 2020 року зарито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України. Тобто, вказане кримінальне провадження № 22020101110000021 було зарито з реабілітуючих підстав. Цього ж дня, 14 лютого 2020 року
ОСОБА_1 було повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 263 КК України. Таким чином, ОСОБА_1 почав підозрюватися у вчиненні зовсім іншого злочину, жодним чином не пов`язаного з раніше повідомленою підозрою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 04 квітня 2019 року слідчими другого відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області за процесуального керівництва прокурора у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100000000358.
26. 11 квітня 2019 року на підставі постанови про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, здійснено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , в зв`язку з наявною інформацією, що за вказаною адресою можуть знаходитися особи, які підозрюються у вчиненні злочину, майно, яке має значення речового доказу у кримінальному провадженні та може бути знищено особами, причетними до вчинення злочину з метою приховання своєї злочинної діяльності. У ході проведення обшуку виявлено та вилучено речі, згідно з протоколом обшуку від 11 квітня
2019 року.
27. Також 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України - пособництво у незакінченому замаху на терористичний акт, тобто у сприянні вчиненню вибуху з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людини.
28. Захисник підозрюваного ОСОБА_1 , знаходячись 11 квітня 2019 року поруч із своїм підзахисним, в будівлі Головної військової прокуратури за адресою: АДРЕСА_2 , викликав екстрену медичну допомогу для медичного огляду позивача і надання первинної медичної допомоги, однак бригада швидкої допомоги на територію Головної військової прокуратури допущена не була, у зв`язку з тим, що один із працівників прокуратури повідомив лікарю про те, що ОСОБА_1 направлено до суду.
29. 11 квітня 2019 року о 21:00 прокурором організовано проведення медичного огляду в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Києва для встановлення факту споживання алкоголю та стану сп`яніння підозрюваного. Під час медичного освідчення у ОСОБА_1 виявлено: садна на лівому плечі, середині спини, синці на обох плечах спереду, в епігастрії праворуч, верхній частині правого стегна, обох підочних ділянок, гематому потиличної ділянки. Ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Майже аналогічні тілесні ушкодження були виявлені у ОСОБА_1 перед поміщенням до ізолятора тимчасового тримання ГУ НП у м. Києві.
30. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня
2019 року у справі № 757/18807/19-к застосовано до підозрюваного
ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 червня 2019 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100000000358.
31. 06 травня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України.
32. Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року у справі № 757/27784/19-к, від 20 червня 2019 року у справі № 757/31861/19-к, від 17 липня 2019 року у справі № 757/36585/19-к,
від 29 серпня 2019 року у справі № 757/45844/19-к, від 20 вересня 2019 року у справі № 757/50584/19-к продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою і зобов`язано прокурорів перевірити обставини отримання ним тілесних ушкоджень.
33. 27 травня 2019 року у позивача в ізоляторі тимчасового тримання сталося оніміння лівої руки, з приводу чого він був оглянутий лікарями швидкої медичної допомоги, за наслідками чого встановлено попередній діагноз: «Неврит променевого нерва зліва?», рекомендовано отримати консультацію невропатолога.
34. 29 травня 2019 року позивач звернувся із заявою до начальника ізолятора тимчасового тримання, в якій просив організувати його огляд лікарем-неврологом.
35. 30 травня 2019 року захисник ОСОБА_1 додатково звернувся до
прокурора - процесуального керівника з клопотанням, в якому просив забезпечити невідкладний огляд підзахисного лікарем-невропатологом.
36. 06 червня 2019 року ОСОБА_1 доставлено до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, де оглянуто завідуючим неврологічного відділення і встановлено діагноз: компресійно-ішемічна нейропатія лівого променевого нерва.
37. З 10 червня 2019 року по 24 червня 2019 року позивача щоденно (окрім вихідних днів) доставляли до КНП «КДЦ» Шевченківського району міста Києва для надання медичного лікування в умовах денного стаціонару. За наслідками лікування встановлений діагноз: гостра невропатія лівого променевого нерва у вигляді глибокого парезу розгиначів лівої кисті з вираженим порушенням функції руки. Лікарем констатований фізичний стан пацієнта як без суттєвої динаміки. За результатами лікування йому були надані рекомендації продовжити лікування амбулаторно (таблетованими препаратами і фізіотерапевтичне лікування), а також пройти електроміографічне обстеження для подальшої тактики лікування.
38. 01 липня 2019 року захисник ОСОБА_1 звернувся до прокурора - процесуального керівника з клопотанням, в якому просив забезпечити підзахисному фізіотерапевтичне лікування та проведення електроміографії, що було здійснено 10 вересня 2019 року.
39. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/50584/19 застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонено йому цілодобово залишати місце свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
40. 14 листопада 2019 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/60143/19-к продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_1 з 20:00 год.
по 08:00 год. наступної доби.
41. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у справі № 757/711/20-к до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, дія якого тривала
до 04 березня 2020 року.
42. 03 лютого 2020 року матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12019100000000358 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України, виділено в окреме кримінальне провадження № 22020101110000021.
43. 14 лютого 2020 року постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора Банник О. С. закрито кримінальне провадження № 22020101110000021 від 03 лютого 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України, щодо підозрюваного ОСОБА_1 в частині вчинення ним вказаного кримінального правопорушення на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
44. 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
45. 19 лютого 2020 року матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 22020101110000021 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 263 КК України виділено в окреме провадження № 22020101110000035.
46. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року, яка набрала законної сили 14 грудня 2020 року на підставі ухвали Київського апеляційного суду, кримінальне провадження № 22020101110000035
за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
48. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
50. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
51. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
54. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
55. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
56. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
57. Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон України № 266/94-ВР) та статтях 1167 1176 ЦК України.
58. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
59. Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).
60. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).
61. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
62. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).
63. Право на відшкодування шкоди виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.
64. Такі правові позиції є усталеними, про що зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).
65. До реабілітуючих підставналежать: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливості їх отримати.
66. Суди встановили, що 03 лютого 2020 року матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12019100000000358 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою
статті 258 КК України виділено в окреме кримінальне провадження
№ 22020101110000021, а 14 лютого 2020 року постановою прокурора закрито кримінальне провадження № 22020101110000021 від 03 лютого 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
67. 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
68. За наведених обставин, суд першої інстанції з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що закриття кримінального провадження № 22020101110000021 (яке було виділено із кримінального провадження № 12019100000000358) за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 258 КК України, відбулося з реабілітуючих підстав (пункт 3 частини першої статті 284 КПК України - стороною обвинувачення не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати), а тому позивач має право на отримання відшкодування моральної шкоди згідно із Законом України № 266/94-ВР.
69. Кримінальне провадження № 22020101110000035 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року, яка набрала законної сили 14 грудня 2020 року на підставі ухвали Київського апеляційного суду.
70. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
71. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
72. Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону України № 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
74. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
75. Отже законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
76. Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження
№ 14-342цс18), від 22 квітня 2019 року у справа № 236/893/17 (провадження
№ 14-4цс19), від 29травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
77. Конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.
78. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
79. Дійшовши висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі
500 000, 00 грн, суди не навели достатніх підстав для значного збільшення цього розміру, порівняно із мінімально гарантованим.
80. Колегія суддів, враховуючи межі касаційного оскарження і встановлені судами обставини, не погоджується із наявністю підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн.
81. Враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 6 500, 00 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
82. Із урахуванням зазначеного, враховуючи характер і наслідки повідомлення про підозру у вчиненні злочину, застосування до позивача заходів забезпечення кримінального провадження: затримання, взяття під варту, домашнього арешту, особистого зобов`язання, проведення обшуку, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди слід визначити у розмірі 260 000, 00 грн. Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає принципам розумності і справедливості.
83. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
84. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій повно, але неправильно застосовано положення статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органівдосудового розслідування, прокуратури і суду», які підлягають до застосування, із урахуванням обставин цієї справи і меж касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування (компенсації) завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, з 500 000, 00 грн до 260 000, 00 грн, з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, змінити, визначивши розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 , у сумі 260 000, 00 (двісті шістдесят тисяч) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович