Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 757/50904/17

провадження № 61-14369ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача - Кахраманов Рустам Нураятович ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Кахраманова Рустама Нураятовича на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національний банк України, про захист прав споживачів і стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору від 03 травня 2007 року № SAMDN03000013455412 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки. На підставі вказаного договору АТ КБ «ПриватБанк» відкрив йому балансовий рахунок № НОМЕР_1 , а також картковий рахунок Visa Infinite № НОМЕР_2 у доларах США і видав особисту платіжну картку. Після закінчення терміну дії картка неодноразово продовжувалась на новий термін, останній номер картки: НОМЕР_3 .

У березні 2014 року видану йому платіжну картку позивача було заблоковано. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 27 травня 2014 року № 11056828 залишок грошових коштів на картковому рахунку Infinite № НОМЕР_4 станом на 27 травня 2014 року складає 184 424,27 дол. США. Вказував, що на даний час позбавлений можливості здійснювати банківські операції за картковим рахунком № НОМЕР_3 .

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 184 424,00 дол. США з можливістю конвертації цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року у складі судді Новака Р. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження перебування грошових коштів на його картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», зокрема виписку про рух (наявність) коштів на цьому рахунку. При цьому довідка від 27 травня 2014 року № 11056828, видана Кримським регіональним управлінням АТ КБ «ПриватБанк», не може бути належним і допустимим доказом, оскільки вона видана позивачу після відкликання Національним банком України банківської ліцензії у відокремлених підрозділів відповідача, що розташовані на території Автономної Республіки Крим, а отже й припинення діяльності відокремлених підрозділів банків, а тому не є допустимим доказом у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 03 травня 2007 року у розмірі 184 424,00 дол. США.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 12 000,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи з аналізу положень статті 1059 ЦК України у поєднанні зі змістом пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, та пункту 28 Глави 2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Так, на підтвердження дотримання сторонами письмової форми банківського вкладу позивачем надано оригінал договору від 03 травня 2007 року; факт відкриття карткового рахунку та залишок коштів на цьому рахунку підтверджуються даними відповідних довідок, виданих АТ КБ «ПриватБанк», а також інформацією, наданою Національним банком України, та витягом з форми № 625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку».

При цьому відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між сторонами не укладався договір банківського вкладу від 03 травня 2007 року, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, а також доказів на підтвердження припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» -Кахраманов Р. Н., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки дійним обставина справи, що в комплексі з неправильним застосуванням норм матеріального права призвело до недоведеності обставин наявності і розміру заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» за договором про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 03 травня 2007 року № SAMDN03000013455412.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 травня 2007 року між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN03000013455412 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки.

На підставі вказаного договору АТ КБ «ПриватБанк» відкрив ОСОБА_1 балансовий рахунок № НОМЕР_1 , а також картковий рахунок Visa Infinite № НОМЕР_2 у доларах США та видав особисту платіжну картку.

Відповідно до довідки від 27 травня 2014 року № 11056828, виданої Кримським регіональним управлінням АТ КБ «ПриватБанк», залишок грошових коштів на картковому рахунку Infinite № НОМЕР_4 станом на 27 травня 2014 року складав 185 424,27 дол. США.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що факт зберігання грошових коштів також підтверджується витягом Форми №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку станом на 01.04.2014», наданим Національним банком України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» - Кахраманова Р. Н. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 частини першої статті 208 ЦК України).

Чинний ЦК України розмежовує поняття договору банківського вкладу та договору банківського вкладу. Так, за договором банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно з договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини перша, третя статті 1066 ЦК України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції).

Згідно з пунктом 1.16 Інструкції днем відкриття поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунка в розділі «Відмітки банку».

У пункті 1.19 Інструкції передбачено, що у разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунка клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, філія, відділення використовує у своїй роботі нормативно-правові акти Національного банку, електронні версії плакатів і буклетів з описами банкнот національної валюти, які розміщені на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку, іншу довідникову літературу, що має опис певних ознак платіжності та захисних елементів, що властиві цим банкнотам, якщо банк/філія не має змоги забезпечити зразками банкнот.

Операції за рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Інструкцією, Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 (зі змінами) (далі - Положення), та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до пункту 4.14 Положення емітенти платіжних карток зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюються у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 201/8674/14-ц.

При цьому, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції посилався на довідку банку від 22 грудня 2008 року № 11.01/08-8289 про залишок коштів на рахунку у розмірі 176 804,07 дол. США, яка не може бути належним доказом у цій справі, оскільки містить дані про залишок грошових коштів станом на 18 грудня 2008 року, а тому ця довідка не свідчить про наявність залишку вказаних коштів на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом (вересень 2017 року).

Посилання суду на копію Інтернет сторінки на якій містить інформація з приводу картки № НОМЕР_3 , без з`ясування обставин видання позивачу картки з таким номером є передчасним, оскільки згідно з умовами договору від 03 травня 2007 року ОСОБА_1 були видані наступні картки:

НОМЕР_5 USD (05/09);

НОМЕР_6 USD (05/09);

НОМЕР_7 USD (02/10);

НОМЕР_8 USD (02/10);

НОМЕР_9 UAH (02/10).

Таким чином, для правильного вирішення цього спору, суд повинен встановити, які картки були видані позивачу на виконання умов договору про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, рух коштів за цим рахунком та, чи була банком здійснена виплата заборгованості, зокрема відображеної у витягу Форми № 625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку станом на 01.04.2014», на яку посилався суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, вказані обставини судом апеляційної інстанції у порушення вимог статей 264 367 ЦПК України встановлені не були.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Кахраманова Рустама Нураятовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович