№ 757/54510/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 757/54510/17

провадження № 61-2858св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Ірина Віталіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко І. В., про визнання шлюбного договору недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року у складі судді Батрин О. В. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судові засідання, які були призначені на 14 серпня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, надавши клопотання про їх відкладення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що ухвала місцевого суду була постановлена у підготовчому судовому засіданні, що суперечить положенням статті 257 ЦПК України й, відповідно, є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року справа повернута на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі ухвалу місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, провадження № 61-14373св19 щодо застосування положень пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України у підготовчому провадженні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник вказує, що ЦПК України в жодній із статей не містить заборони чи обмеження залишати позов без розгляду на стадії підготовчого провадження. Крім того, пунктом 1 частини другої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Отже, ухвалення такого судового рішення за наявності для того належної підстави є не тільки правом, а й обов`язком суду, складовою виконання ним завдань підготовчого провадження.

Крім того, заявник, посилаючись на висновок, який викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17, зазначав про наявність підстав для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду зважаючи на протилежні підходи Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, місцевий суд, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, виходив із того, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судові засідання, які були призначені на 14 серпня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, надавши клопотання про їх відкладення.

Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що висновки місцевого суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є помилковими, оскільки з аналізу пункту 3 частини першої статті 257 ЦК України вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, викладеної у вказаній нормі, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче.

Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена у підготовчому судовому засіданні, апеляційний суд її скасував та направив справу для продовження розгляду.

Колегія суддів погоджується зі висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу;2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другоюстатті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.

За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20).

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права та з дотриманням релевантної судової практики Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у справі, яка переглядається, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, у вступній частині ухвали від 23 жовтня 2020 року наявне посилання на її винесення у підготовчому судовому засіданні, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки останній ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на протилежний за змістом висновок, який міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17 щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказувалось вище, ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, у вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказані в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами (ЦПК України та ГПК України), що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання заявника на висновки, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не можуть бути враховані під час розгляду вказаної справи, оскільки такі висновки не можуть вважати релевантними під час застосування норм ЦПК України для вказаних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович