Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 757/55549/17

провадження № 61-18560св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олена Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс Банк»; банк), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»), ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 червня 2005 року між ним та ПАТ КБ «Правекс Банк» був укладений кредитний договір № 1966-013/05Р, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 160 000,00 євро зі сплатою 14 % річних (з можливою зміною розміру відсоткової ставки) строком до 14 червня 2015 року.

Повернення кредиту забезпечене договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, укладеним між ним і банком, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Унаслідок неповної сплати кредитних коштів у нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

31 травня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами № 1, відповідно до умов якого право грошової допомоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р та забезпечувальними угодами до цього кредитного договору перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» був укладений договір про відступлення прав вимоги по вказаному кредитному договору, за умовами якого ТОВ «Грогвінг Стейт» набуло права вимоги до боржника.

07 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р.

16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» і ОСОБА_2 укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-01/05Р та договором іпотеки від 14 червня 2005 року

№ 1966-013/05Р.

Вважав, що оскільки відступлення прав вимоги у вказаних договорах відбувалося в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту, і розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги, а вартість майна, переданого в іпотеку, є значно більшою, ніж розмір заборгованості, визначеної за кредитним договором та договором іпотеки, то оскаржувані договори, на його переконання, є договорами факторингу.

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву зміну предмету позову, в якій зазначив відповідачами осіб: АТ КБ «Правекс Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О., та просив:

- визнати недійним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 490, 491, в частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р та в частині відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320;

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» у частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р,

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 07 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», посвідчений приватним нотаріусом КМНО, зареєстрований в реєстрі за № 508, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320.,

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , в частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р,

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги, укладений 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за № 5881, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки

№ 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320,

- скасувати запис про іпотеку № 20699882 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 490, 491, в частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р і договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

Визнано недійсними договір про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір відступлення права вимоги від 07 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 в частині відступлення прав вимог за вказаними договорами.

Скасовано запис про іпотеку № 20699882 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов про визнання недійсними оспорюваних договорів та скасовуючи запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що:

- аналіз договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», та договору відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, свідчить про те, що вказані договори за своєю суттю є договорами факторингу;

- фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ;

- з укладенням договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р відбулася заміна первісного кредитора ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» на ОСОБА_2 , яка не може надавати фінансові послуги;

- договором про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, не передбачено право ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» здійснювати наступні відступлення за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, тому підстави для укладення договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 були також відсутні;

- у зв`язку із визнанням недійсним договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017, укладеного між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , та договору про відступлення прав вимоги, укладеного 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрованого в реєстрі за № 5881, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320, є необхідність у застосуванні наслідків недійсності вказаних договорів шляхом скасування запису про іпотеку № 20699882 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена відповідач ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:

- 19 листопада 2013 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було внесене до Державного реєстру фінансових установ та отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, а тому право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, яке перейшло від банку до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а у подальшому до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 за оскаржуваними договорами, не є валютними операціями, які вимагають наявності генеральної або індивідуальної ліцензії, через що посилання позивача на те, що у сторін оскаржуваних правочинів було відсутнє право на придбання права вимоги, є безпідставними;

- суд першої інстанції не врахував, що оскаржувані договори по суті є договорами відступлення права вимоги (цесії), що між сторонами правочинів під час укладання оскаржуваних договорів про відступлення прав вимоги було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, та, що доводи позивача про визнання цих правочинів недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203 215 ЦК України підстав для визнання таких договорів недійсними;

- позивач не довів, що оскаржувані договори були укладені з порушенням вимог закону, чи є такими, що порушують публічний порядок, або мають інші підстави для визнання правочинів недійсними, передбаченими статтями 203 215 ЦК України, та всупереч статей 12 81 ЦПК України не надав належних, достатніх і допустимих доказів, що укладеними договорами про відступлення права вимоги були порушені будь-які його права;

- також підлягає скасуванню і рішення місцевого суду в частині скасування запису про іпотеку № 20699882 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 як іпотекодержателя, оскільки ця позовна вимога є похідною від вирішення питання щодо законності самих договорів про відступлення прав вимоги.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права. Зокрема, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» оскаржило його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» містила вимоги про скасування рішення лише в частині задоволення вимог про недійсність договорів, стороною яких було ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», і була обґрунтована тим, що оспорювані договори не є договорами факторингу, а договорами відступлення прав вимоги (цесії), інших доводів скарга не містила. Правом на оскарження рішення суду інші учасники справи не скористалися. Разом з тим постановою від 12 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у порушення норм процесуального права скасував рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року повністю, а в задоволенні позову відмовив повністю;

- апеляційний суд не врахував, що оспорювані договори - це договори факторингу. За умовами договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. Згідно з пунктом 1.1. договору купівлі-продажу майнових прав, поняття «права вимоги за кредитами» дає визначення щодо набуття прав виключно на всі грошові кошти, які можливо одержати у зв`язку з отриманим правом вимоги за кредитним договором, шо є також ознакою договору факторингу. Уклавши договір купівлі-продажу, банк отримав фінансування у розмірі 555 039,00 доларів США, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», в свою чергу, укладаючи вказаний договір, набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю прав вимоги, що відступаються, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги;

- ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» не мали права укладати договори факторингу. Ані матеріали справи, ані доводи заяв по суті спору не містять доказів того, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» або ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» є належним суб`єктом для укладення договору факторингу. За змістом частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо ознак договору факторингу, тому правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України. Крім того, відповідно до частини першої статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Умовами оскаржених договорів, сторонами яких були ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», не передбачено наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, тому підстави для укладення договорів між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», а також між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 були відсутні.

Рух справи в суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, в ній зазначено, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що:

апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 401/2467/14-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 жовтня 2018 року у справі № 923/151/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 27 березня 2019 року у справі № 755/5751/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 489/762/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17, від 21 січня 2020 року у справі № 160/8037/18, від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 641/3130/17, від 11 жовтня 2020 року у справі № 161/11682/15-ц;

апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 14 червня 2005 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1966-013/05Р, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 000,00 євро для споживчих цілей строком до 14 червня 2015 року зі сплатою 14 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 червня 2005 між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 146,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., за реєстровим № 3313.

Згідно з пунктом 1.5 договору іпотеки сторони дійшли згоди про те, що вартість предмета іпотеки становить 228 803,00 євро.

31 травня 2017 року між АТ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 490,491.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, з отриманням зустрічної винагороди у вигляді ціни купівлі, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати без права регресу права вимоги за кредитами, прийнявши їх та сплатити ціну купівлі.

Винагорода за продаж (відступлення) продавцем покупцеві прав вимоги за кредитами становить гривневий еквівалент 555 039,00 доларів США (пункт 3 договору купівлі-продажу майнових прав).

Відповідно до Додатку 1 до договору купівлі-продажу відступлено права вимоги за 340 кредитними договорами. Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за кредитами (пункт 2.2 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами).

Акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований у реєстрі за № 490, 491, між АТ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був підписаний 31 травня 2017 року.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у гривневому еквіваленті станом на 31 січня 2017 року в сумі 4 368 572,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 578 421,21 грн, заборгованість за відсотками - 1 790 151,29 грн (позиція 10 додатку 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами).

Квартира АДРЕСА_1 станом на 31 січня 2017 року згідно з позицією 22 додатку 2 договору купівлі-продажу майнових прав вимоги за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 490, 491, була оцінена в 6 127 453,00 грн.

02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

Пунктом 2.2 договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року передбачено, що в дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків позивача/стягувача/кредитора, що випливають з прав вимоги.

У пункті 6 додатку 1 до договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року визначено вартість за передачу права вимоги за кредитним договором у розмірі 1 184 400,00 грн.

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права Вимоги, а Новий кредитор набуває Права вимоги шляхом сплати Кредитору вартості Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. Новий кредитор сплатив Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються в порядку та на умовах, передбачених Попереднім договором про відступлення права вимоги № 1 від 12.05.2017 та Додатків до нього.

07 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 508, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, посвідченим приватним нотаріусом ККМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрованим в реєстрі за № 3320.

16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р.

16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за № 5881, за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстровано в реєстрі за № 3320.

Пунктом 1 додатку 1 до договору відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , за кредитним договором від 14 червня 2005 року

№ 1966-013/05Р, визначено вартість за передачу права вимоги за кредитним договором у розмірі 1 189 301,85 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 серпня 2017 року новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 14 червня 2005 року

№ 1966-013/05Р, іпотекодавець ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 20699882, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35471251, від 31 травня 2017 року, приватний нотаріус КМНО Андрейків І. В.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані договори є договорами відступлення права вимоги (цесії), між сторонами правочинів під час укладання цих договорів про відступлення прав вимоги було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами. Доводи позивача про визнання цих правочинів недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203 215 ЦК України підстав для визнання таких договорів недійсними. Позивач не довів, що оскаржувані договори були укладені з порушенням вимог закону, чи є такими, що порушують публічний порядок, або мають інші підстави для визнання правочинів недійсними, передбаченими статтями 203 215 ЦК України, та всупереч статей 12 81 ЦПК України не надав належних, достатніх і допустимих доказів, що укладеними договорами про відступлення права вимоги були порушені будь-які його права. Суд також дійшов висновку про необхідність відмови у скасуванні запису про іпотеку № 20699882 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 як іпотекодержателя, оскільки ця позовна вимога є похідною від вирішення питання щодо законності самих договорів про відступлення прав вимоги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У частині першій статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року в справі № 755/3293/16-ц (провадження № 61-7580св20) зазначено, що «межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України, згідно з положеннями якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості вирішувати вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції при вирішенні справи по суті».

Рішенням суду першої інстанції від 28 липня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 , а саме:

визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладений 31 травня 2017 року між АТ КБ «Правекс Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 490, 491, в частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р і договором іпотеки від 14 червня 2005 року

№ 1966-013/05Р;

визнано недійсними договір про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», та договір відступлення права вимоги від 07 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_2 , у частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р і договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р;

скасовано запис про іпотеку № 20699882 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_2

21 вересня 2020 року один із відповідачів - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», визначивши межі апеляційного оскарження, просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладений 31 травня 2017 року між АТ КБ «Правекс Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 490, 491, в частині відступлення прав вимог за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р і договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р;

- визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», та договір відступлення права вимоги від 07 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», у частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р і договором іпотеки від 14 червня 2005 року

№ 1966-013/05Р,

та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволення позову.

Інші відповідачі рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржили.

У порушення частини першої статті 367 ЦПК України апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та скасував рішення суду першої інстанції у повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, не врахувавши вимог апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», в якій він просив скасувати рішення лише частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року в справі № 755/3293/16-ц (провадження № 61-7580св20), колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з цим касаційну скаргу належить задовольнити частково, а постанову апеляційного суду - скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов