№ 757/57731/18-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/57731/18

провадження № 61-7359св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Осколковим Іваном Леонідовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року в складі судді Батрин О. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в складі колегії суддів Шебуєвої В. А., Гуля В. В., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У листопаді 2018 року ТОВ «КП «Українська житлова компанія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивувало тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 2А (500) та квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , який обслуговує житлово-експлуатаційна організація ТОВ «КП «Українська житлова компанія». Позивач указував, що між сторонами укладено договори про управління будинком, надання комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, відповідно до яких позивач надає, а відповідачка користується наданими послугами. Зазначало, що ОСОБА_1 не виконує своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг і за період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2018 року має заборгованість в сумі 394 175,34 грн, яка складається з 312 632,70 грн заборгованості за надані послуги, 65 325,15 грн інфляційних втрат та 16 217,49 грн трьох відсотків річних, які ТОВ «КП «Українська житлова компанія» просило стягнути з ОСОБА_1 .

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ТОВ «КП «Українська житлова компанія» про стягнення коштів.

Зазначила, що нею належним чином виконані зобов`язання перед ТОВ «КП «Українська житлова компанія» щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг відповідно до укладених договорів. Вказувала, що ТОВ «КП «Українська житлова компанія» безпідставно збільшило розмір вартості послуг, у зв`язку з чим вона надмірно сплатила 229 894, 86 грн. Наполягала на тому, що згідно з укладеними договорами в період з 22 серпня 2014 року по 01 жовтня 2016 року (25 місяців) тариф складав 4,08 грн, а з 01 жовтня 2016 року по 01 травня 2017 року (7 місяців) - 4,68 грн.

ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «КП «Українська житлова компанія» різницю між сумою сплачених коштів та вартістю реально наданих комунальних послуг, розрахованої відповідно до укладених між сторонами договорів про надання комунальних послуг, в розмірі 229 894, 86 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року позов ТОВ «КП «Українська житлова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2019 року заяву відповідачки про перегляд заочного рішення задоволено: скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року:

первісний позов ТОВ «КП «Українська житлова компанія» задоволено;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КП «Українська житлова компанія» заборгованість у розмірі 394 175,34 грн;

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що на підтвердження належного надання житлово-комунальних послуг, якими забезпечується весь багатоквартирний будинок АДРЕСА_13 , позивач подав до суду договори про надання послуг разом з додатками та акти надання послуг № 131 від 31 серпня 2017 року, № 130 від 31 серпня 2017 року, № 146 від 30 вересня 2017 року, № 147 від 30 вересня 2017 року, № 148 від 30 вересня 2017 року, в яких детально зазначена калькуляція та перелік робіт (наданих послуг).

Суди вказали, що нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводиться за тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 вересня 2016 № 830, за змістом якого тариф в будинку АДРЕСА_13 встановлено на рівні 4,68 грн за 1 м?. При цьому вартість послуг за утримання будинку та прибудинкової території визначається окремо від вартості холодного водопостачання та водовідведення, відшкодування за електричне постачання тощо, які чітко зазначаються в рахунках для оплати, що були виставлені відповідачці. Тариф з оплати теплової енергії встановлений постановою НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 613 та постановою НКРЕКП від 30 квітня 2015 року № 1410 у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал. Місцевий суд зазначив, що вказані вище розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та постанови НКРЕКП є чинними, у судовому порядку нечинними не визнавалися та є обов`язковими для виконання всіма органами місцевого самоврядування, установами, підприємствами, організаціями та споживачами таких послуг.

Суди встановили, що відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов`язання з оплати наданих житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2018 року утворився борг у розмірі 394 175,34 грн, що складається з: 312 632,70 грн заборгованості за надані послуги, 65 325,15 грн - інфляційна складова боргу та 16 217,49 грн - 3% річних.

Суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості детально відображає проведені нарахування та здійснення оплати за спожиті відповідачкою послуги, а належними та допустимими доказами ОСОБА_2 розрахунок заборгованості не спростувала. Доказів того, що відповідачка зверталась до позивача про перерахунок заборгованості у зв`язку з недотриманням вимог закону та відмови останньої від наданих позивачем послуг, ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, ОСОБА_2 за висновком суду не надала.

Суд також звернув увагу, що власник квартири у багатоповерховому будинку не може не отримувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як і виконавець послуг не може припинити їх надання одному із власників квартир, адже послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (як-то прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення відходів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, тощо) мають загальний характер, тобто споживаються одночасно всіма мешканцями багатоквартирного будинку, а припинення їх надання окремому споживачу є неможливим.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд указав, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів здійснення нею переплати за отримані житлово-комунальні послуги в розмірі 229 894,86 грн.

Суд зазначив, що, обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що в період з 22 серпня 2014 року по 01 травня 2017 року нею було сплачено за житлово-комунальні послуги 163 700,06 грн. При цьому, на підтвердження часткової сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 надала суду фільтровані виписки з банківського рахунку за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Проте, суди зазначили, що вказані фільтровані виписки не містять підпису працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ, що не відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами), у зв`язку з чим не є належними доказами сплати нарахованої заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про недоведення ТОВ «КП «Українська житлова компанія» факту надання комунальних послуг в обсязі, що відповідав би заявленій ним вартості комунальних послуг, як такі, що спростовуються матеріалам справи.

Колегія суддів також відхилила посилання відповідачки на те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з урахуванням того, що договори про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території були укладені з ОСОБА_1 як з фізичною-особою підприємцем, зазначивши, що надані позивачем договори, на підставі яких позивачем пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості, укладені з ОСОБА_1 як з фізичною особою. Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг пред`явлені до ОСОБА_1 саме як до фізичної особи (власника квартир та нежитлових приміщень).

Аргументи учасників справи

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди проігнорували наявність у матеріалах справи договорів про надання послуг щодо частини зі спірних приміщень, які були укладені позивачем із ОСОБА_1 як з фізичною особою-підприємцем, не встановивши при цьому, хто саме споживав послуги (фізична особа чи ФОП), чи виконувались договори, укладені з ОСОБА_1 як ФОП, а якщо виконувались, то в якому обсязі. Наполягає на тому, що частина позовних вимог з урахуванням суб`єктного складу спору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Посилається також на те, що позивач не обґрунтував порядку нарахування заборгованості відповідачці, оскільки надані ним договори укладались з приводу обслуговування всього будинку. Вважає, що позивач не зазначив, у якому обсязі житлово-комунальні послуги надавалися саме ОСОБА_1 , а також не довів фактичний розмір витрат, який понесено ним на утримання будинку. Указує, що всі ці питання задавалися позивачу в суді першої інстанції в порядку статті 93 ЦПК України, на які ТОВ «КП «Українська житлова компанія» не відповіло. Наполягає на неправильності розрахунку заборгованості, складеного позивачем, та вказує, що суди проігнорували доводи відповідачки в частині оспорення такого розрахунку. Уважає, що у випадку нарахування заборгованості за погодженими сторонами тарифами наявна переплата з боку споживача послуг у розмірі 229 894,86 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року касаційну скаргу в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто особі, яка її подала; відкрито касаційне провадження у цій справі в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки позивач зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц, від 16 січня 2020 року в справі № 753/20262/16, від 04 липня 2018 року в справі № 904/7183/17, від 13 лютого 2018 року в справі № 910/947/17, від 23 січня 2018 року в справі № 755/7704/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником офісу № 2А (500) та квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_14 секції 2 та АДРЕСА_13 .

Будинки та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_13 , обслуговує житлово-експлуатаційна організація ТОВ «КП «Українська житлова компанія».

З метою забезпечення надання послуг власникам квартир та нежитлових приміщень в будинку ТОВ «КП «Українська житлова компанія» уклала:

24 лютого 2014 року з ПАТ «Київенерго» договір про постачання електричної енергії № 33364;

01 серпня 2015 року з ПАТ «Київенерго» договір № 520114 про постачання теплової енергії у гарячій воді;

14 липня 2015 року з ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» договір № 14116/5-07 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі;

01 серпня 2014 року з ТОВ «Інженерно-технічний центр «Сигнал» договір № 19/06 про щомісячне технічне обслуговування протипожежних систем;

05 січня 2015 року з ТОВ «Елітліфт-Сервіс» договір № 101/15 про виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів;

04 січня 2016 року з ТОВ «Елітліфт» договір № 1701/16 про виконання регламентних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів;

05 січня 2016 року з ТОВ «Вірра» договір № 05/02-15 про виконання регламентних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів;

30 травня 2016 року з ПрАТ «Київспецтранс» договір № 201028/51 про надання послуг зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів.

22 серпня 2014 року ТОВ «КП «Українська житлова компанія» та ОСОБА_1 як фізична особа уклали договори про управління будинком, надання комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території № ЦП-2А, №354, № 355, № 356, № 360, № 361, № 362, № 363, № 364, № 366, № 367, № 371, № 501-503.

Відповідно до пунктів 1 указаних договорів їх предметом є надання підприємством та оплата власником за нормативно встановленими тарифами послуг з управління, утримання будинку (споруд) та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (центральне водопостачання та водовідведення), послуг по санітарно-технічному обслуговуванню будинку і технічному обслуговуванню ліфтів, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димовентиляційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло та електропроводів будинку, дезінфекції, дератизації, санітарного обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітлення місць загального користування будинку, послуг аварійної служби, підготовки будинку до експлуатації у осінньо-зимовий період, обслуговування технічного обладнання квартири, озеленення прибудинкової території будинку, полив зелених насаджень, організації надання послуг з охорони місць загального користування та ведення особового рахунку власника згідно умов цього договору. Житлово-комунальні послуги надаються підприємством відповідно до затверджених у встановленому законом порядку структури тарифів, періодичності, строків та обсягів надання послуг.

У пунктах 3.1.1 та 3.4.5 договорів визначено, що ТОВ «КП «Українська житлова компанія» зобов`язується забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно законодавства та умов цього договору; утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

У пункті 3.2.3 договорів передбачено, що власник зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, в визначених чинним законодавством розмірах та за тарифами, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до наданого ТОВ «КП «Українська житлова компанія» розрахунку станом на 01 вересня 2018 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за період надання послуг з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2018 року в розмірі 394 175,34 грн, з яких: 312 632,70 грн заборгованості за надані послуги, 65 325,15 грн - інфляційна складова боргу та 16 217,49 грн - 3 % річних.

Позиція Верховного Суду

Щодо юрисдикції спору

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 904/7183/17 (провадження № 12-153гс18), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, вказано, що: «згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з 19 серпня 1998 року зареєстрована як фізична особа-підприємець; видами її діяльності відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Матеріалами справи встановлено, що нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_15 , щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем для розміщення магазину «Лада-2», тобто з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва. Уклавши з позивачем - виконавцем комунальної послуги договір № 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, відповідач здійснила документальне оформлення відносин з надання їй житлово-комунальних послуг внаслідок здійснення нею господарської діяльності як суб`єктом господарювання у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_15 ».

Тобто, для встановлення наявності між сторонами господарських відносин у справах щодо виконання договорів про управління будинком, надання комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території необхідна сукупна наявність таких ознак: 1) укладення відповідного договору з юридичною особою та/або фізичною особою-підприємцем; 2) використання об`єкта нерухомості в підприємницькій діяльності.

У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, що позивач пред`явив вимоги про стягнення з ОСОБА_1 як з власника квартир та нежитлового приміщення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг на підставі договорів № ЦП-2А, №354, № 355, № 356, № 360, № 361, № 362, № 363, № 364, № 366, № 367, № 371, № 501-503, які укладені з ОСОБА_1 як з фізичною особою.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачка до судів попередніх інстанцій не надала, а сама по собі наявність укладених між сторонами інших договорів, у яких ОСОБА_1 зазначена як фізична особа-підприємець та за якими позивач не просив стягнути заборгованість у межах справи, яка переглядається, не свідчить про наявність господарських відносин між сторонами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновок щодо питання предметної юрисдикції у справах з подібними правовідносинами, відсутні передбачені частиною шостою статті 403 ЦПК України підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо суті позовних вимог

Відповідно до частин перших статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені в Законі України «Про житлово-комунальні послуги».

У справі, що переглядається, договори про управління будинком, надання комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території укладені між сторонами в серпні 2014 року, в зв`язку з чим спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року в редакції від 26 квітня 2014 року.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається і скріплюється підписами споживача і представника виконавця, подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Тлумачення статті 526 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 904/7183/17 та в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16.

У справі, що переглядається, встановивши факт надання позивачем та отримання відповідачкою послуг з утримання будинку та прибудинкової території та інших житлово-комунальних послуг, порушення строків та розміру їх оплати, а також відсутність актів-претензій або інших доказів щодо надання позивачем послуг неналежної якості чи не в повному обсязі, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення первісного позову й стягнення з відповідачки заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому суди встановили, що нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводилося позивачем за тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 вересня 2016 № 830, за змістом якого тариф в будинку АДРЕСА_13 встановлено на рівні 4,68 грн за 1 м?. Суди також зазначили, що вартість послуг за утримання будинку та прибудинкової території визначається окремо від вартості холодного водопостачання та водовідведення, відшкодування за електричне постачання тощо, які чітко зазначені в рахунках для оплати, що були виставлені відповідачці. Тариф з оплати теплової енергії встановлений постановою НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 613 та постановою НКРЕКП від 30 квітня 2015 року № 1410 у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал. Суди обґрунтовано прийняли до уваги, що вказані вище розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та постанови НКРЕКП є чинними та обов`язковим для виконання всіма органами місцевого самоврядування, установами, підприємствами, організаціями та споживачами таких послуг.

У зв`язку з установленням судами наявності у ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг суди також зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення надмірно сплачених коштів.

Посилання відповідачки в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16, від 23 січня 2018 року в справі № 755/7704/15-ц, від 13 лютого 2018 року в справі № 910/947/17 та від 16 січня 2020 року в справі № 753/20262/16, щодо загального обов`язку суду встановити фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, та дослідити надані сторонами докази колегія суддів не приймає, оскільки в справі, що переглядається, суди виконали зазначений процесуальний обов`язок.

Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аргументи касаційної скарги щодо недоведення позивачем факту надання житлово-комунальних послуг, їх обсягу та якості, а також відсутність обґрунтування порядку нарахування заборгованості відповідачці та фактичного розміру витрат, який понесено позивачем на утримання будинку не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц, від 16 січня 2020 року в справі № 753/20262/16, від 04 липня 2018 року в справі № 904/7183/17, від 13 лютого 2018 року в справі № 910/947/17, від 23 січня 2018 року в справі № 755/7704/15-ц.

У зв`язку з наведеним касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Осколковим Іваном Леонідовичем, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук