Постанова

Іменем України

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 757/59754/19-ц

провадження № 61-6650св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Товариство

з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року в складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в складі колегії суддів: Шкоріної О. І.,

Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Д. О., Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» (далі - ТОВ «РІО ФІН»), про скасування державної реєстрації та усунення перешкод

у здійсненні права власності.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі вчиняють дії та приймають рішення, що створюють перешкоди у здійсненні позивачем свого права власності, зокрема права користування та розпорядження через протиправну зміну запису про власника в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Запис про зміну права власності на квартиру, що він набув на підставі оплатного договору купівлі-продажу, здійснено державним реєстратором Морозом Д. О. тоді, коли на квартиру ухвалою суду був накладений арешт. На теперішній час не існує жодного судового рішення за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») чи правонаступників - факторингових компаній щодо незаконності набуття ним права власності на квартиру. ПАТ «Укргазбанк» ніколи не мав права обтяжувати квартиру, а мав лише майнові права. Право власності на квартиру виникло та було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «АК «Укртранс» (далі - ПАТ «АК «Укртранс») як за забудовником.

Державний реєстратор Мороз Д. О. прийняв рішення від 02 липня 2019 року та вніс запис про зміну власника квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 на ТОВ «РІО ФІН» без належних правових підстав з посиланням на договір іпотеки майнових прав, що не дає підстави не лише змінювати власника, але й навіть вносити запис про наявність обтяження на квартиру як окремий об`єкт цивільних правовідносин (річ), що відмінний від майнових прав.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47587445, від 02 липня 2019 року державного реєстратора Мороза Д. О. про зміну права власності на кв. АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 32216057, дата, час державної реєстрації: 02 липня 2019 року, 13:51:33 год.) та усунути перешкоди зі сторони ТОВ «РІО ФІН» у здійснені ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47587445, від 02 липня 2019 року державного реєстратора Мороза Д. О., Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ, про зміну права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 32216057, дата, час державної реєстрації: 02 липня 2019 року 13:51:33).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент набуття позивачем права власності на квартиру, спірна квартира під обтяженнями не перебувала. Позивач не виступав іпотекодавцем квартири АДРЕСА_1 ні перед ПАТ «Укргазбанк», ні перед наступними факторинговими компаніями, зокрема ТОВ «РІО ФІН», будь-хто із них вимог про витребування від позивача спірної квартири не заявляв. Державна реєстрація права власності за ТОВ «РІО ФІН» здійснена державним реєстратором тоді, коли на об`єкт нерухомості накладений арешт. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності на квартиру. Скасування державної реєстрації є достатнім належним та ефективним способом судового захисту порушеного права позивача, а тому вимоги позивача в частині про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на квартиру задоволенню не підлягають.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «РІО ФІН» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що вчинені державним реєстратором реєстраційні дії суперечать Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ «РІО ФІН» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме - неврахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 815/127/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 911/269/19.

Касаційна скарга також мотивована тим, що суди не врахували положення пункту 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Судом першої інстанції порушено норми статті 204 ЦК України, здійснено висновки щодо недійсності договору іпотеки при тому, що позивачем дані вимоги не заявлялись та не були підставами позову, а отже суд вийшов за межі позовних вимог.

Судами не було прийнято до уваги доводів ТОВ «РІО ФІН» про те, що на підставі підроблених документів право вимоги до ПАТ «АК «Укртранс» за кредитними договорами та договорами, що їх забезпечують (іпотека), перейшло від АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», що встановлено в ході розгляду справи № 910/28036/15.

Крім того, судами попередніх інстанцій помилково застосовано положення частини п`ятої статті 16 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки між позивачем та відповідачами виник спір щодо вчинення реєстраційних дій на предмет іпотеки, тобто між юридичними особами.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ТОВ «РІО ФІН» 20 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 14 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ «АКБ «Київ») та ПАТ «АК «Укртранс» укладено договір про надання кредиту № 45/07, відповідно до умов якого ПАТ «АКБ «Київ» надано позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії на інвестування робіт, пов`язаних з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на розі вулиць Димитрова та

А. Барбюса у м. Києві на наступних умовах: ліміт кредиту: 2 000 000 грн, строк користування кредитом з 14 червня 2007 року по 13 червня 2008 року (включно), розмір плати за користування кредитом - 17 % річних.

На забезпечення виконання вимог за договором про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14 червня 2007 року № 45/07 між ПАТ «АК «Укртранс» та ПАТ «АКБ «Київ» було укладено договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. за реєстровим № 2675.

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору (з урахуванням змін та доповнень) в забезпечення виконання зобов`язань передаються майнові права на нерухоме майно, що знаходиться в м. Києві, у будинку

АДРЕСА_2 , зокрема, майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 188,20 кв. м, житловою площею 100,80 кв. м.

У зв`язку із невиконанням позичальником своїх обов`язків за кредитним договором, прокурором в інтересах банку було подано відповідний позов до Господарського суду м. Києва у справі № 910/1050/14.

Розпорядженням від 24 січня 2013 року № 34 Печерської районної в м. Києві державної адміністрації «Про присвоєння поштової адреси закінченому будівництвом об`єкту на АДРЕСА_2 , присвоєно закінченому будівництвом об`єкту «Будівництво житлового будинку на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 » поштову адресу: АДРЕСА_2 .

04 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції м. Києві видано ПАТ «АК «Укртранс» (забудовник) свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою внесення запису до Державного реєстру речових прав про право власності № 2714875 є рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І. Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 6395141 від 04 жовтня 2013 року, власник ПАТ «АК «Укртранс».

Рішенням господарського суду м. Києва від 31 березня 2014 року у справі № 910/1050/14 повністю задоволено позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ПАТ АКБ «Київ» до ПАТ «АК «Укртранс» про стягнення 122 917 033,94 грн.

Рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» перейменовано АДРЕСА_2 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 березня 2015 року рішення господарського суду м. Києва від 31 березня 2014 року залишено без змін.

15 червня 2015 року приватним нотаріусом Левінець В. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30073833, і зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Фактор Інвест Плюс», на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна, серії та номеру № 4/1506-2016, виданого 15 червня 2016 року, видавник ТОВ «Фактор Інвест Плюс»/ ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінансів».

Відповідно до договору про передачу активів і зобов`язань до АБ «Украгазбанк» перейшло право вимоги до ПАТ «АК «Укртранс», що виникло з кредитних договорів від 31 травня 2005 року № 24/2005, від 16 липня 2004 року № 65/04, від 14 червня 2007 року № 45/07, від 29 вересня 2004 року № 25/04, укладених останнім з ПАТ «АКБ «Київ» та права вимоги за договорами, що їх забезпечують.

24 червня 2015 року зареєстровано іпотеку АК «Укргазбанк» на об`єкт нерухомого майна: квартиру, майнові права на квартиру, загальною площею 188,20 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 24 червня 2015 року № 39574003.

15 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - номер запису про право власності: 14989398, індексний номер 30071722, та зареєстровано право власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», підставою виникнення права власності зазначено - договір відступлення прав вимоги № 1943, виданий 27 серпня 2015 року приватним нотаріусом Мазунчак Н. В.

15 червня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 перейшло до ТОВ «Фактор Інвест Плюс» на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна № 4/1506-2016 ТОВ «Фактор Інвест Плюс» від 15 червня 2016 року.

29 червня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 перейшло до

ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» на підставі договору купівлі-продажу № 112, виданого 29 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю.

Державна реєстрація права власності продавця на квартиру була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець Ю. В. 29 червня 2016 року, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05 серпня 2016 року, за номером 65212972, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171219980000.

29 червня 2016 року рішенням приватного нотаріуса Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30236910, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Гарант Актив» на підставі договору купівлі-продажу № 112 від 29 червня 2016 року.

30 серпня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Гарант Актив»

і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 48,2 кв. м, у тому числі житловою площею 17,7 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маргарян Л. А. та внесеного до реєстру за № 471.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору купівлі-продажу від 30 серпня 2016 року, квартира належить продавцю ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Гарант Актив» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. та зареєстрованого за № 112 від 29 червня 2016 року.

17 жовтня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року у справі № 761/33915/16, за клопотанням старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції Криченка Д. О., погодженим процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури м. Києва Вільчинським О. В., внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000001087 від 24 вересня 2015 року за фактами вчинення шахрайських дій, самовільного присвоєння владних повноважень та підкупу особи, яка надає публічні послуги, підроблення та використання підробленого документа, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 353, частинами третьою, четвертою статті 358, частиною другою статті 368-4 КК України, накладено арешт і відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - номер запису про обтяження: 16932901, державний реєстратор Ямович І. Я.

24 листопада 2016 року змінилась назва юридичної особи ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Гарант Актив» на ТОВ «Гаргона».

Рішенням Господарського суду від 23 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2016 року, у справі № 910/28036/15, позов ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» задоволено частково; визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року № 1720 та договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія

«Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О.

18 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. здійснено державну реєстрацію обтяжень квартири АДРЕСА_1 : рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 38796023 від 18 грудня 2017 року (номер запису про іпотеку 239099510), рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 38801817 від 18 грудня 2018 року (заборона на нерухоме майно, номер запису 24004788), підставою для рішення щодо внесення записів про обтяження майна ОСОБА_1 іпотекою вказано про наявність рішення Господарського суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 910/28036/15 та ухвала цього суду від 14 листопада 2017 року.

Ухвалою від 14 листопада 2017 року у справі № 910/28036/15 роз`яснено рішення Господарського суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, а саме про те, що на підставі вказаного рішення від 23 грудня 2015 року ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» як заставодержатель (іпотекодержатель) за договорами застави транспортних засобів від 28 лютого 2005 року, зареєстрований

в реєстрі за № 561; застави транспортних засобів від 13 серпня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 3174; застави майна від 19 червня 2007 року № 5-06/54; застави майна від 30 листопада 2007 року № 5-02/60-07; застави від 27 вересня 2005 року, зареєстрований реєстрі за № 4349; застави

від 27 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 7103; застави

від 23 лютого 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1478; іпотеки

від 30 червня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 2559; іпотеки

від 22 липня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 2906; іпотеки

від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3622; іпотеки

від 27 лютого 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1400; іпотеки

від 27 червня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1980; іпотеки

від 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 2675; іпотеки

від 30 травня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1564, вправі звертатися до державного реєстратора із заявами про внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, змін до них та їх скасування, пов`язаних

з відображенням дійсних відомостей про права на нерухоме та рухоме майно та їх обтяжень, про об`єкти та суб`єктів цих прав, в тому числі про нього як обтяжувача.

20 лютого 2019 року між АБ «Укргазбанк» та ТОВ ФК «Реверс Інвест» було укладено договір факторингу про відступлення права грошової вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ «АК «Укртранс». Одночасно між сторонами укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки від 28 грудня 2007 року № 2675, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. та зареєстрований за № 873.

20 лютого 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. прийняв рішення та вніс записи про зміну іпотеки та зміну реєстрації обтяження квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 лютого 2019 року № 873, тобто було змінено сторону у вже існуючому записі про обтяження, яке внесла приватний нотаріус Олефіренко К. М.

19 квітня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Макаровим О.В. було накладено обтяження - заборону на нерухоме майно - квартиру, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46561117.

30 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Реверс Інвест» та ТОВ «РІО ФІН» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Реверс Інвест» відступив ТОВ «РІО ФІН» право грошової вимоги до

ПАТ «АК «Укртранс». Також укладено договір про відступлення прав вимог за договором іпотеки (в тому числі і за договором іпотеки від 28 грудня 2007 року № 2675), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрований за № 2098.

03 квітня 2019 року приватним нотаріусом Козаєвою Н. М. внесено записи про зміну іпотеки та зміну реєстрації обтяження квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору факторингу від 30 квітня 2019 року № 30/04, договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30 квітня 2019 року № 2098, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30 квітня 2019 року № 2097, укладеного між ТОВ «ФК «Реверс Інвест» та ТОВ «РІО ФІН». Відповідно до опису змін іпотеки щодо суб`єктів: додано дані про іпотекодержателя ТОВ «РІО ФІН», видалено відомості про іпотекодержателя ТОВ «ФК «Реверс Інвест».

01 липня 2019 року Північним апеляційним господарським судом було скасовано ухвалу про роз`яснення від 14 листопада 2017 року у справі № 910/1050/14.

02 липня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Морозом Д. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47587445, про зміну права власності на квартиру АДРЕСА_1 - власником зареєстровано відповідача у справі - ТОВ «РІО ФІН».

Крім того, також встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв. м та житловою - 17,7 кв. м, станом на 30 серпня 2016 року відсутні відомості про реєстрацію іншого речового права, іпотеки та обтяження, також відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження. Вказано одноособовим власником вказаної квартири ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Гарант Актив» на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2016 року, посвідченого та зареєстрованого за № 112 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левенець В. Ю.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується

з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що на момент набуття позивачем права власності на квартиру, спірна квартира під обтяженнями не перебувала. Позивач не виступав іпотекодавцем квартири АДРЕСА_1 ні перед ПАТ «Укргазбанк», ні перед наступними факторинговими компаніями, зокрема ТОВ «РІО ФІН», будь-хто із них вимог про витребування від позивача спірної квартири не заявляв. Державна реєстрація права власності за ТОВ «РІО ФІН» здійснена державним реєстратором тоді, коли на об`єкт нерухомості накладений арешт. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності на квартиру. Скасування державної реєстрації є достатнім належним та ефективним способом судового захисту порушеного права позивача, а тому вимоги позивача в частині про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на квартиру задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частини друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається

у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки,

є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами установлено, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору

купівлі-продажу, що був укладений 30 серпня 2016 року між позивачем

і ТОВ «ФК «Інвеср Гарант Актив», та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маргарян Л. А., запис про що внесено в державний реєстр за № 471.

Договір купівлі-продажу є чинним, недійсним не визнавався.

Отже, ОСОБА_1 , будучи власником нерухомого майна, має право захищати своє право у разі його порушення.

Позивачем договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м, ні з ПАТ «Укргазбанк», ні з ТОВ «ФК «Реверс Інвест» ні

з ТОВ «ФК «РІО ФІН» не укладався.

Також установлено та не заперечується відповідачем, що за договором іпотеки від 28 грудня 2007 року було передано майнові права, тобто ПАТ «Укргазбанк» мав лише майнові права у відносинах з забудовником ВАТ «АК «Укртранс» і ніколи не мав права вимоги за іпотекою нерухомого майна.

Крім того, предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, який був укладений між АКБ «Київ», правонаступником якого

є ПАТ «Укргазбанк», та ВАТ «АК «Укртранс», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голубничою О. В. та зареєстрований за № 2675, є майнові права на квартири, зокрема і під АДРЕСА_3 , загальна площа якої становить 188,20 кв. м, жила площа 100,8 кв. м у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі АДРЕСА_4 . Тобто це була будівельна адреса, якої не існувало на час придбання позивачем спірної квартири.

Згідно з частиною другою статтею 12 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості, що містяться

у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться

в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

ТОВ «ФК «РІО ФІН» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відмінності в описі предмету іпотеки та квартири, яка була створена у результаті будівництва, зумовлені поділом, що був здійснений без згоди іпотекодержателя.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що вчинені державним реєстратором реєстраційні дії суперечать Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій), дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47587445 від 02 липня

2019 року державного реєстратора Мороза Д. О. про зміну прав власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 32216057, 02 липня 2019 року 13:51:33.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку

з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Посилання в касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 815/127/18, від 04 вересня 2018 року

у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-ц в яких викладено висновки щодо неефективності обраного способу захисту, а саме, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому у підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 статті 37 цього Закону» проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19.

Отже, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, з урахуванням змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такий спосіб захисту прав позивача є належним.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «РІО ФІН» є належним та ефективним способом захисту права власності позивача, як власника квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 48,2 кв. м, а тому з огляду на зазначене, а також на те, що спірна квартира фактично

з власності позивача не вибула, відсутні підстави для її витребування від ТОВ «РІО ФІН» на підставі статті 387 ЦК України. Відповідно до пункту 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (з відповідними змінами), у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Щодо юрисдикційності даного спору

Заявивши вимогу про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення, позивач намагається захистити своє право власності на квартиру від його порушення іншою особою - ТОВ «РІО ФІН», за яким таке право було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення без достатніх правових підстав, оскільки ОСОБА_1 є власником спірної квартири на час звернення до суду

з позовом.

Отже, спірні правовідносини мають приватноправовий характер і виникли між позивачем і ТОВ «РІО ФІН» щодо права власності на квартиру.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, що була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на квартиру з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляється, окрім вимоги про скасування оскаржуваного рішення, також вимога про визнання недійсним правочину, на виконання умов якого було прийняте оскаржуване рішення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17 (провадження № 14-60цс19), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18).

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача колегія суддів вважає, що цей спір згідно з предметним

і суб`єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, тому доводи касаційної скарги щодо юрисдикційної належності спору господарському суду є необґрунтованими.

Помилковим є посилання у касаційній скарзі на правові позиції, викладені

в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 911/269/19, оскільки в указаних справах встановлено інші фактичні обставини, ніж у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд першої інстанції ухвалив рішення та апеляційний суд прийняв постанову з додержанням норм матеріального

і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,

а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук