Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 757/62971/19-ц
провадження № 61-1092св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової В. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Юзькової О. Л., та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - ПАТ «Аграрний фонд») про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивував тим, що 10 червня 2015 року відповідач прийняв його на посаду начальника управління аналізу ризиків, а з 07 серпня 2015 року його переведено на посаду директора департаменту управління ризиками.
Позивач вказував, що 25 жовтня 2019 року його звільнено з посади директора департаменту управління ризиками відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним, без поважних причин, невиконанням обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказ про звільнення від 25 жовтня 2019 року № 482-к містить посилання на наказ від 24 червня 2019 року № 280-к та наказ від 30 серпня 2019 року № 55. Позивач вважав накази незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.
Позивач стверджував, що фактично підставою для звільнення стало регулярне повідомлення ним голови Правління ПАТ «Аграрний фонд» Радченка А. А. про корупційні діяння та погрозу їх вчинення з боку керівника. У відповідь голова правління почав ініціювати проти нього службові розслідування з метою притягнення його до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення.
Так, відповідно до результатів службового розслідування, викладених у відповідному акті, проведеного на виконання наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 19 липня 2019 року № 41, підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності стала відсутність його на робочому місці 12 липня 2019 року з 09:00 год до 09:35 год та з 14:00 год до 15:15 год. Однак, як стверджує позивач, кожну свою відсутність на робочому місці він узгоджував у телефонному та СМС режимі зі своїм безпосереднім керівником - головою Правління ПАТ «Аграрний фонд».
Крім того, йому не визначали конкретного робочого місця - директор департаменту має перебувати на території товариства, а не в певному конкретному місті. Електронна система пропуску на підприємство знаходиться за місцем фактичного його розташування і належить Бізнес центру «Очаківський» і у працівників відповідача відсутній обов`язок відмічати свій прихід на роботу. Ця система виконує охоронну функцію, а не контролюючу.
Крім того, у наказі про звільнення відсутнє посилання на новий факт порушення ним трудової дисципліни, який був виявлений відповідачем після оголошення останньої догани 30 серпня 2019 року, також у наказі не наведені конкретні факти допущеного позивачем невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, які проступки він вчинив і коли, а після оголошення йому догани 30 серпня 2019 року відповідач не вимагав надати письмові пояснення, чим було порушено вимоги частини першої статті 149 КЗпП України.
Крім того, на момент підписання наказу про звільнення, як згодом стало відомо позивачу, голову правління ПАТ «Аграрний фонд» було звільнено з посади Кабінетом Міністрів України згідно з розпорядженням від 23 жовтня 2019 року.
Посилаючись на порушення його прав, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 24 червня 2019 року № 280-к;
- визнати незаконним та скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 30 серпня 2019 року № 55;
- визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 25 жовтня 2019 року № 482-к;
- поновити його на посаді директора департаменту з управління ризиками ПАТ «Аграрний фонд»;
- стягнути з ПАТ «Аграрний фонд» на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач мав дисциплінарне стягнення, а саме наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 24 червня 2019 року № 280-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 30 серпня 2019 року № 55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » йому оголошено догани, які не знято у визначеному законом порядку, та ним повторно порушено трудові обов`язки, що підтверджується актом про результати службового розслідування, проведеного 24 жовтня 2019 року на виконання наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 11 жовтня 2019 року № 60, тобто протягом року з дня застосування дисциплінарного стягнення за перше порушення мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Суд першої інстанції вказав, що ці обставини свідчать про систематичне порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, та дійшов висновку про те, що під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача.
Спростовуючи доводи відповідача щодо пропущення строків звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції встановив, що з наказами від 25 червня 2019 року № 280-к, від 30 серпня 2019 року № 55, від 25 жовтня 2019 року № 482-к позивач ознайомлений у день їх видання, оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин, які свідчать про порушення прав ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача та застосуванні положень частини четвертої статті 267 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
24 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Шевченківського районного суду міста Києва.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суди не встановили фактичні обставини справи, оскільки не надали оцінку всім поданим ним доказам, а зроблені судами висновки суперечать фактичним обставинам справи.
Стверджує, що суди не встановили порушення яких саме обов`язків ним допущено.
У наказі про звільнення позивача роботодавець сформулював підставу для звільнення як «систематичне невиконання ним, без поважних причин, обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку». Однак з такого формулювання не вбачається, а судами не було встановлено, які саме обов`язки, покладені на ОСОБА_1 трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку не були виконані. Крім того, у кожному випадку проведення службового розслідування він надавав пояснення своєї відсутності на робочому місця з обґрунтуванням поважності причин. Однак, суди першої та апеляційної інстанції на ці факти уваги не звернули.
Не погоджуючись з притягненням його до дисциплінарної відповідальності 24 червня 2019 року та 30 серпня 2019 року, ОСОБА_1 стверджує, що дисциплінарні проступки ним було вчинено 10 травня 2019 року та 12 липня 2019 року, а до відповідальності його притягнули 24 червня 2019 року та 30 серпня 2019 року, тобто з порушенням строків, визначених статтею 148 КЗпП України, на що суди першої та апеляційної інстанції уваги не звернули. Крім того, під час службових розслідувань ним надавалися пояснення щодо поважності причин своєї відсутності на робочому місці, а саме: 10 травня 2019 року він перебував на консультації у щелепно-лицьового хірурга у Київській обласній клінічній лікарні (хірургічний корпус №2); 12 липня 2019 року перебував на території підприємства, оскільки йому не визначено конкретне робоче місце. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій на ці факти уваги не звернули.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ним порушені обов`язки, покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, заявник вказує, що трудовий договір з ним не укладався, його службові обов`язки викладені у Положенні про Департамент управління ризиками ПАТ «Аграрний Фонд». Аналіз цих трудових обов`язків дає можливість дійти висновку про те, що він не зобов`язаний виконувати і дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку. Про необхідність їх дотримання позивач мав би бути повідомлений письмово.
Крім того, він неодноразово наголошував, що з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та з Колективним договором ПАТ «Аграрний Фонд», тобто з документами, які визначають робочий час та трудовий розпорядок підприємства, його під підпис не ознайомлювали.
Відповідач не довів, що йому було виділено конкретне робоче місце працівника.
Отже, працівник не може нести відповідальність за невиконання правил, які йому не відомі.
Не погоджуючись з висновками про обов`язок фіксувати час прибуття та залишення території за допомогою електронної системи, заявник вказує, що електронна система встановлена на вході у Бізнес центр «Очаківський», але не на вихід у внутрішню територію. Йому був виділений службовий автомобіль, який перебував на внутрішній парковці, звідки він мав можливість потрапити на територію підприємства та перебувати на робочому місці, у той час, коли у електронній системі його присутність відмічена не була. Крім того, про використання електронної пропускної системи та обов`язок використовувати її як спосіб повідомлення роботодавця про прихід на роботу, ПАТ «Аграрний Фонд» працівників не повідомляло.
ОСОБА_1 стверджує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що 10 жовтня 2019 року позивач не перебував на робочому місці, оскільки жодним документом йому не виділялось конкретне робоче місце, він мав виконувати свої трудові обов`язки на території підприємства. Про перебування на території підприємства позивач повідомляв суд, надаючи свої пояснення по суті. Натомість матеріали справи не містять жодних доказів порушення ним обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, про які він був письмово повідомлений роботодавцем.
Крім того, застосування дисциплінарного стягнення має відповідати ступеню дисциплінарного проступку і заподіяній ним шкоди.
Суди мали враховувати той факт, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення явно не відповідає ступеню дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем. Згідно з матеріалів справи, позивач був відсутній з 12:37 год до 13:00 год (23 хвилини) та з 14:00 год до 15:30 год (01:30 год) 10 жовтня 2019 року. Жодної шкоди таким проступком заподіяно не було, а тому, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є явно несправедливим.
Крім того, наказ про звільнення є незаконним, оскільки підписаний головою правління, який на час підписання наказу сам був звільнений з роботи у зв`язку із розпорядженням Кабінету Міністрів України. Підставою для звільнення голови правління ПАТ «Аграрний Фонд» є розпорядження Кабінету Міністрів України, а тому Радченко А. А. є звільненим з посади з 23 жовтня 2019 року, та відповідно, не мав права підписувати наказ про його звільнення 25 жовтня 2019 року.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18), від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17 (провадження № 61-43009св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19 (провадження № 61-20020св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18 (провадження № 61-12939св19), від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/17 (провадження № 61-15713св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18), від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року АТ «Аграрний фонд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу суду на те, що позивач одержав копію наказу про звільнення від 25 жовтня 2019 року у день звільнення, тобто 25 жовтня 2019 року, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 24 червня 2019 року на наступний день після оголошення, тобто 25 червня 2019 року. Натомість позов подав до суду 29 листопада 2019 року, тобто з порушенням строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
Вважає, що позивач не навів жодних доказів, які б свідчили про наявність у нього поважних причин пропуску строку, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, для звернення до суду з 25 вересня 2019 року (щодо оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №280-к), як і щодо оскарження самого наказу про звільнення.
Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідач не погодився з доводами касаційної скарги про те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за проступки вчинені 10 травня 2019 року та 12 липня 2019 року відбулось з порушенням строку, передбаченого статтею 148 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення до позивача засновано не пізніше одного місяця з дня його виявлення, при цьому враховано час звільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Крім того, саме по собі видання Кабінетом Міністрів України розпорядження про звільнення особи з посади голови правління ПАТ «Аграрний фонд» не створює і не припиняє трудові відносини з ним. Тому, враховуючи вищевикладене, голова правління ПАТ «Аграрний фонд» Радченко А. А. вважається звільненим з 22 листопада 2019 року, а не з 23 жовтня 2019 року, як зазначає позивач.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Аграрний фонд», де обіймав посаду директора департаменту управління ризиками.
Згідно з пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Аграрний фонд», затвердженими рішенням зборів трудового колективу ПАТ «Аграрний фонд» від 04 листопада 2013 року (з відповідними змінами) (далі - Правила внутрішнього трудового розпорядку), працівники товариства зобов`язані своєчасно, до початку робочого дня, прибути на робоче місце та приготуватися до виконання трудових обов`язків.
У пунктах 5.2, 5.4. розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку визначено, що загальні норми організації праці, робочий час та його використання, час відпочинку, робочий час з понеділка по п`ятницю триває з 9:00 год. до 18:00 год., перерва для відпочинку і харчування триває з 13:00 год. до 14:00 год. і не включається у робочий час.
Пунктом 5.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку визначено, що у випадку виникнення необхідності тимчасово відлучитися з робочого місця за виробничою необхідністю або з особистих поважних причин працівник зобов`язаний попередньо погодити свою відсутність з безпосереднім керівником.
Пунктом 1.3 Положення про департамент управління ризиками ПАТ «Аграрний фонд», затвердженого наказом від 20 листопада 2018 року № 97, керівництво Департаментом здійснює директор Департаменту, який підпорядковується голові правління, директору з безпеки Товариства, несе відповідальність за виконання покладених на Департамент завдань та функцій перед головою Правління.
З акта від 10 травня 2019 року, складеного працівниками ПАТ «Аграрний фонд», встановлено, що ОСОБА_1 10 травня 2019 року у період часу з 9:00 год до 12:55 год до роботи не приступав, на території товариства не перебував, про причини своєї відсутності керівництво не повідомив.
Встановлено, що на вимогу начальника управління роботи з персоналом надати письмове пояснення щодо відсутності на роботі більше трьох годин 10 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовився, про що 10 травня 2019 року складено акт про відмову від надання пояснень.
15 травня 2019 року ПАТ «Аграрний фонд» видало наказ № 23 «Про проведення службового розслідування» з метою перевірки фактів, викладених у доповідній записці начальника управління роботи з персоналом від 10 травня 2019 року № 526 щодо тимчасової відсутності 10 травня 2019 року на роботі працівників ПАТ «Аграрний фонд» у тому числі і директора департаменту управління ризиками ОСОБА_1 .
На виконання наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 15 травня 2019 року № 23 постійно діючою комісією з проведення службових розслідувань встановлено, що ОСОБА_1 10 травня 2019 року у період часу з 9:00 год до 12:55 год до роботи не приступав, на території товариства не перебував, про причини своєї відсутності керівництво не повідомив, про що 10 травня 2019 року складено акт.
Зазначені обставини викладені в акті про результати службового розслідування, проведеного на виконання наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 15 травня 2019 року № 23, який затверджено 31 травня 2019 року головою правління ПАТ «Аграрний фонд».
На вимогу голови постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань, позивач надав пояснення про причини його відсутності більше як три години на роботі 10 травня 2019 року - перебування на консультації у лікаря.
Однак, доказів перебування ОСОБА_1 на відповідній консультації, як і доказів повідомлення керівництва про причини відсутності на роботі, матеріали справи не містять.
31 травня 2019 року постійно діючою комісією, за результатами службового розслідування, зроблено висновок про те, що 10 травня 2019 року директор департаменту управління ризиками ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин більш як 3 години.
У наказі ПАТ «Аграрний фонд» від 24 травня 2019 року № 280-к, за наслідками службового розслідування, ОСОБА_1 24 червня 2019 року оголошено догану.
12 липня 2019 року складено акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 09:00 год до 09:35 год та з 14:00 год до 15:15 год.
15 липня 2019 року о 18:05 год складено акт про ненадання пояснення щодо причини відсутності на робочому місці де зазначено, що 15 липня 2019 року о 16:20 год директору департаменту управління ризиками ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення щодо причини відсутності на робочому місці 12 липня 2019 року з 09:00 год до 09:35 год та з 14:00 год до 15:15 год, однак до кінця робочого дня пояснення не надано.
16 липня 2019 року начальник управління роботи з персоналом склав доповідну записку (вх. № 723), у якій зафіксовано відсутність позивача на роботі 12 липня 2019 року у період часу з 09:00 год до 09:35 год та з 14:00 год до 15:15 год.
19 липня 2019 року ПАТ «Аграрний фонд» видано наказ за № 41 «Про проведення службового розслідування щодо тимчасової відсутності 12 липня 2019 року на роботі директора департаменту управління ризиками ОСОБА_1»
24 липня 2019 року ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці 12 липня 2019 року до кінця робочого дня 24 липня 2019 року та, за наявності, надати підтверджуючі документи щодо поважності причин такої відсутності.
25 липня 2019 року членами постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань складено акт щодо ненадання ОСОБА_1 пояснень про причини відсутності на робочому місці.
Втретє запропоновано позивачу надати пояснення до кінця робочого дня 29 липня 2019 року та складено акт про відмову позивача від підпису про ознайомлення з цим зверненням.
Однак, до кінця робочого дня 29 липня 2019 року такі пояснення позивачем не надані, про що свідчить відповідний акт від 30 липня 2019 року.
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 у період часу з 31 липня 2019 року по 19 серпня 2019 року (листок непрацездатності серії АДХ № 602033 від 31 липня 2019 року), наказом від 06 серпня 2019 року № 51 зупинено дію наказу від 19 липня 2019 року № 41 «Про проведення службового розслідування» до виходу позивача на роботу.
20 серпня 2019 року директор управління ризиками ОСОБА_1 вийшов на роботу, проте про причини своєї відсутності 12 липня 2019 року пояснень не надав, про що Комісією складений акт від 20 серпня 2019 року.
За наслідками проведення службового розслідування, 21 серпня 2019 року складено акт про його результати. Комісія дійшла висновку, що директор департаменту управління ризиками ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин з 09:00 год до 09:35 год (відсутній 35 хвилин робочого часу), з 14:00 год до 15:15 год (відсутній 1 годину 15 хвилин робочого часу).
За наслідками проведення службового розслідування та відповідних висновків комісії, 30 серпня 2019 року ПАТ «Аграрний фонд» винесено наказ № 55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », позивачу оголошено догану.
10 жовтня 2019 року начальником відділу контролю та економічної безпеки управління внутрішньої безпеки, начальником відділу юридичного супроводження діяльності компанії управління правового забезпечення, провідним фахівцем відділу інформаційної безпеки управління внутрішньої безпеки, інспектором з кадрів відділу кадрів управління по роботі з персоналом ПАТ «Аграрний фонд» складено акт про відсутність на роботі директора департаменту управління ризиками ОСОБА_1
11 жовтня 2019 року ПАТ «Аграрний фонд» винесено наказ № 60 «Про проведення службового розслідування» щодо тимчасової відсутності 10 жовтня 2019 року на роботі директора департаменту управління ОСОБА_1
11 жовтня 2019 року о 17:50 год працівниками ПАТ «Аграрний фонд» складений акт щодо ненадання ОСОБА_1 пояснень причини відсутності на робочому місці 10 жовтня 2019 року.
22 жовтня 2019 року на ім`я голови постійно діючої комісії з проведення службових розслідувань позивач направив доповідну записку щодо службового розслідування, де зазначив, що 10 жовтня 2019 року з 09:00 год до 18:00 год виконував службові обов`язки у відповідності до посадових обов`язків та поставлених задач. Зокрема, 10 жовтня 2019 року у межах завдань та функцій покладених на департамент, ним була проведена зустріч стосовно майбутньої співпраці ПАТ «Аграрний фонд» та Публічного акціонерного товариства «СК «Перша», за результатами якої, у тому числі, підготовлено відповідні висновки на Комісію з ризиків.
Проте, як вбачається з висновків комісії за результатами проведеного службового розслідування, оформлених актом від 24 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 не підтвердив поважність причини своєї відсутності на робочому місці, оскільки завдань про проведення зустрічі не отримував, про свою відсутність керівництво не повідомляв.
Так, комісією було зроблено висновок про те, що 10 жовтня 2019 року директор департаменту управління ризиками ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин з 12:37 год до 15:30 год (з них 2:30 год робочого часу).
25 жовтня 2019 року ПАТ «Аграрний фонд», за підписом голови правління Радченк А. А., винесено наказ № 482-к «Про звільнення ОСОБА_1 », з якого встановлено, що позивача було звільнено з посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для звільнення стали: наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 24 червня 2019 року № 280-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 30 серпня 2019 року № 55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; акт від 24 жовтня 2019 року про результати службового розслідування, проведеного на виконання наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 11 жовтня 2019 року № 60.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Із передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах, у яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18), від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17 (провадження № 61-43009св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19 (провадження № 61-20020св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18 (провадження № 61-12939св19), від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/17 (провадження № 61-15713св19), на які як на підставу касаційного перегляду посилається заявник.
Судами встановлено, що позивач двічі протягом 2019 року притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку. Так, наказом від 24 червня 2019 року № 280-к до ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 10 травня 2019 року з 09-00 год до 12:55 год, без поважної причини. Наказом від 30 серпня 2019 року № 55 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за відсутність на робочому місці 12 липня 2019 року з 09:00 год до 09:35 год та з 14:00 год до 15:15 год, без поважної причини.
Вказані накази винесені роботодавцем з дотриманням вимог статей 148-149 КЗпП України, підстави для їх скасування позивач не довів.
Доводи касаційної скарги про те, що дисциплінарне стягнення застосовано більше чим через місяць після його виявлення, колегія спростовує, оскільки під час застосування стягнення роботодавцем враховано період звільнення працівника від роботи під час тимчасової непрацездатності, що узгоджується з частиною першою статті 148 КЗпП України.
Наказом від 25 жовтня 2019 року № 482-к «Про звільнення ОСОБА_1 », враховуючи попередні порушення трудової дисципліни, які були встановлені наказами від 24 червня 2019 року № 280-к та від 30 серпня 2019 року № 55, а також знов виявлене порушення трудової дисципліни, згідно з яким ОСОБА_1 10 жовтня 2019 року з 12:37 год до 15:30 год був відсутнім на роботі без поважних причин, ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про систематичність невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків є обґрунтованим.
Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності доказів про ознайомлення його із Правилами внутрішнього трудового розпорядку на ПАТ «Аграрний фонд» під час касаційного перегляду не знайшли свого підтвердження, а доводи заявника про те, що Правила внутрішнього трудового розпорядку на нього не розповсюджуються, суперечать положенням статті 21 КЗпП України.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливають та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18), від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).
Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП України. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).
Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем порушень його прав працівника, то суд обґрунтовано не вдавався до перевірки дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду, однак помилково послався на положення статті 267 ЦК України, що на правильність висновків суду першої інстанції не впливає.
Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк