Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 757/63060/19-ц

провадження № 61-844св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про»,

третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року

у складі колегії суддів:Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» (далі

ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» (далі ТОВ «Каунт-Про», в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 20 січня 2017 року, укладені між ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ»,

як продавцем, та ТОВ «Каунт-Про», як покупцем, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвою (Павловською) Г. О. та зареєстровані в реєстрі за номерами 8, 11, 14; визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки, укладений між ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ» та ПАТ «Банк Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Бадаховим Ю. Н. за реєстровим номером 975; визнати недійсним договір іпотеки від 20 січня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ» та ТОВ «Каунт-Про», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвою (Павловською) Г. О.

та зареєстрований в реєстрі за номером 17; витребувати від ТОВ «Каунт-Про»

на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0534 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:296:0034; земельну ділянку площею 0,0481 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:296:0033; житловий будинок, загальною площею 848,60 кв. м, житловою 431,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 18648955

від 20 січня 2017 року 17:09:09 щодо реєстрації права власності на зазначений житловий будинок за ТОВ «Каунт-Про»; скасувати запис про право власності

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 18648966 від 20 січня 2017 року 17:18:35 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0534 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0034 за ТОВ «Каунт-Про»; скасувати запис про право власності у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно: 18649014 від 20 січня 2017 року 17:19:59 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0481 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0033 за ТОВ «Каунт-Про»; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку: 18649520 від 20 січня 2017року 20:00:58 щодо реєстрації іпотеки на житловий будинок, загальною площею 848,60 кв. м, житловою 431,20 кв. м, що знаходиться

за вищезазначеною адресою; скасувати у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно запис про обтяження: 18649538 від 20 січня 2017 року 20:03:29 щодо реєстрації заборони на нерухоме майно, а саме на зазначений житловий будинок; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку: 18649555 від 20 січня 2017 року 20:05:39 щодо реєстрації іпотеки на земельну ділянку площею 0,0534 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0034; скасувати у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно запис про обтяження: 18649564 від 20 січня 2017 року 20:09:16 щодо реєстрації заборони на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 0,0534 га; скасувати у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно запис про іпотеку: 18649581 від 20 січня 2017 року 20:10:59 щодо реєстрації іпотеки на земельну ділянку площею 0,0481 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0033; скасувати у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно запис про обтяження: 18649594 від 20 січня 2017 року 20:12:53 щодо реєстрації заборони на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 0,0481 га.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову,

в якій просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0534 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:296:0034; земельну ділянку площею 0,0481 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:296:0033; житловий будинок загальною площею 848,60 кв. м, житловою 431,20 кв. м,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно

до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо означених об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року

в задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування,

що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення заяви.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0534 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:296:0034; земельну ділянку площею 0,0481 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:296:0033; житловий будинок, загальною площею 848,60 кв. м, житловою 431,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність на даний час доказів, які підтверджують намір ТОВ «Каунт-Про» відчужити нерухоме майна не свідчать про відсутність у відповідача, як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись земельними ділянками та житловим будинком, а, відтак, накладення арешту на нерухоме майно буде співмірним із заявленими позовними вимогами. У суду відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки нерухоме майно залишається в його володінні

та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2021 року ТОВ «Каунт-Про» подало касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 12лютого 2020року у справі № 381/4019/18, від 27 листопада 2019 року у справі №916/2097/19, від 25 червня 2018 року у справі № 910/1038/18, від 03 грудня 2019 у справі № 916/1820/19, від 10 червня 2020 року у справі № 910/18384/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/13658/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 918/807/17, від 04 червня 2018 року у справі № 910/23741/17, від 13 квітня 2018 року у справі № 916/2828/17, від 08 липня 2020 року у справі №363/2968/16-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 910/1354/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 569/12571/17, від 08 січня 2020 року у справі №911/2532/18, від 22 липня 2020 року у справі № 905/1633/19, від 12 вересня 2018 року у справі № 462/6253/16-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №906/943/18, постанові Верховного Суду України від 23 січня 2007 року у справі № 23/17.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, або закрити касаційне провадження. Зазначав,

що доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції частини другої статті 149, частини восьмої статті 153 ЦПК України

є безпідставними та необґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/63060/19, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Між сторонами виник спір, який стосується договорів купівлі-продажу, договору про відступлення прав за договором іпотеки та з договору іпотеки. Позивач вважає, що вказані договори є недійсними. Предметом іпотеки є належні позивачу дві земельні ділянки та житловий будинок. У позовній заяві заявлено,

в тому числі, і вимогу про витребування зазначеного нерухомого майна на його користь у ТОВ «КАУНТ-ПРО».

Тобто, даний спір стосується, зокрема, майнових прав на земельні ділянки

та житловий будинок. На даний час відповідач ТОВ «Каунт-Про» є власником земельних ділянок та житлового будинку, а отже існує ризик відчуження ним зазначеного нерухомого майна на користь третіх осіб.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається вимоги позивача мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо оскарження правочинів, які стосуються двох земельних ділянок та житлового будинку.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних цивільних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб

в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя

і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається

як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення

до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має

з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції не застосовано правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду

від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 27 листопада 2019 року

у справі № 916/2097/19, від 25 червня 2018 року у справі № 910/1038/18,

від 03 грудня 2019 у справі № 916/1820/19, від 10 червня 2020 року у справі

№ 910/18384/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/13658/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 918/807/17, від 04 червня 2018 року у справі

№ 910/23741/17, від 13 квітня 2018 року у справі № 916/2828/17, від 08 липня 2020 року у справі №363/2968/16-ц, від 23 липня 2018 року у справі

№ 910/1354/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 569/12571/17, від 08 січня 2020 року у справі №911/2532/18, від 22 липня 2020 року у справі

№ 905/1633/19, від 12 вересня 2018 року у справі № 462/6253/16-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №906/943/18, постанові Верховного Суду України від 23 січня 2007 року у справі № 23/17, оскільки висновки суду апеляційної інстанції

не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у зазначених постановах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу

ТОВ «Каунт-Про» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська