Постанова

Іменем України

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/64361/17

провадження № 61-3305св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про повернення банківського вкладу та відсотків за договором.

Позов обґрунтований тим, що в період із квітня 2007 року до квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені договори банківського вкладу з можливістю поповнення, а саме: № SAMDN01000013371655 від 26 квітня 2007 року у розмірі 50 000,00 дол. США, № SAMDN01000700254334 від 05 жовтня 2007 року у розмірі 70 000,00 грн, № SAMDN01000703472267 від 07 травня 2008 року у розмірі 100 000,00 грн, № SAMDN01000703493165 від 12 травня 2008 року у розмірі 10 000,00 євро, № SAMDN01000725352970 від 27 квітня 2012 року у розмірі 40 000,00 дол. США, № SAMDN01000727389868 від 24 липня 2012 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN01000727389563 від 24 липня 2012 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN25000734572256 від 15 квітня 2013 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN25000734572702 від 15 квітня 2013 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN26000725568882 від 11 травня 2012 року суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн.

14 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про розірвання депозитних договорів та повернення депозитних коштів за депозитними вкладами зі сплатою процентів, однак 20 жовтня 2017 року отримав відповідь, що банк у зв`язку з невизначеністю на теперішній час статусу території Кримського півострова та її правового режиму, а також у зв`язку з відсутністю визначених законодавством особливостей діяльності держаних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах, що існують на теперішній час на території Автономної Республіки Крим (далі - АРК), банк призупинив обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач на вимогу позивача не виконав умови договорів, що є неналежним виконанням ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх договірних зобов`язань із своєчасного і належного повернення банківських вкладів (грошових коштів), сум нарахованих відсотків, та порушенням умов цих договорів і законодавства України.

Позивач просив суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором депозитного вкладу № SAMDN01000013371655 від 26 квітня 2007 року невиплачену частину вкладу в сумі 38 719,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 27 353,66 дол. США, а всього кошти в сумі 66 072,66 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000700254334 від 05 жовтня 2007 року суму вкладу в розмірі 90 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 92 208,08 грн, а всього кошти в сумі 182 208,08 грн; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000703472267 від 07 травня 2008 року суму вкладу в розмірі 100 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 120 071,23 грн, а всього кошти в сумі 220 071,23 грн; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000703493165 від 12 травня 2008 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 євро та заборгованість за процентами в сумі 12 428,49 євро, а всього кошти в сумі 32 428,49 євро; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000725352970 від 27 квітня 2012 року суму вкладу в розмірі 50 000,00 дол. США та заборгованість за процентами 22 328,22 дол. США, а всього кошти в сумі 72 328,22 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN26000725568882 від 11 травня 2012 року суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 174 991,78 грн, а всього кошти в сумі 374 991,78 грн; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000727389868 від 24 липня 2012 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами 9 504,11 дол. США, а всього кошти в сумі 29 504,11 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000727389563 від 24 липня 2012 суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 9 504,11 дол. США, а всього кошти в сумі 29 504,11 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN25000734572702 від 15 квітня 2013 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 8 563,97 дол. США, а всього кошти в сумі 28 563,97 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN25000734572256 від 15 квітня 2013 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 8 563,97 дол. США, а всього кошти в сумі 28 563,97 дол. США; судові витрати в розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року,позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором депозитного вкладу № SAMDN01000013371655 від 26 квітня 2007 року невиплачену частину вкладу в сумі 38 719,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 27 353,66 дол. США, а всього кошти в сумі 66 072,66 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000700254334 від 05 жовтня 2007 року суму вкладу в розмірі 90 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 92 208,08 грн, а всього кошти в сумі 182 208,08 грн; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000703472267 від 07 травня 2008 року суму вкладу в розмірі 100 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 120 071,23 грн, а всього кошти в сумі 220 071,23 грн; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000703493165 від 12 травня 2008 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 євро та заборгованість за процентами в сумі 12 428,49 євро, а всього кошти в сумі 32 428,49 євро; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000725352970 від 27 квітня 2012 року суму вкладу в розмірі 50 000,00 дол. США та заборгованість за процентами 22 328,22 дол. США, а всього кошти в сумі 72 328,22 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN26000725568882 від 11 травня 2012 року суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 174 991,78 грн, а всього кошти в сумі 374 991,78 грн; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000727389868 від 24 липня 2012 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами 9 504,11 дол. США, а всього кошти в сумі 29 504,11 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN01000727389563 від 24 липня 2012 суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 9 504,11 дол. США, а всього кошти в сумі 29 504,11 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN25000734572702 від 15 квітня 2013 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 8 563,97 дол. США, а всього кошти в сумі 28 563,97 дол. США; за договором депозитного вкладу № SAMDN25000734572256 від 15 квітня 2013 року суму вкладу в розмірі 20 000,00 дол. США та заборгованість за процентами в сумі 8 563,97 дол. США, а всього кошти в сумі 28 563,97 дол. США; судові витрати в розмірі 8 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що всупереч нормам цивільного законодавства відповідач не повернув позивачу суми вкладів разом із нарахованими відсотками, чим порушив умови укладених між сторонами договорів банківського вкладу та права позивача вільно розпоряджатися власними коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, просило скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рух справи у суді касаційної інстанції

28 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

22 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Позивач не довів факт існування спірних правовідносин між сторонами, наявності грошових коштів на рахунку в банку та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором банківського вкладу. Позивач не надав оригіналів банківських документів, підтверджуючих позовні вимоги.

Відповідач не може виконати зобов`язання за договором, оскільки на підставі пункту 5 постанови Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя» ПАТ КБ «ПриватБанк» припинив діяльність своїх підрозділів на вказаній території.

За законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення Центрального Банку цієї держави від 21 квітня 2014 року і рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів за вкладами покладено на автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» (далі - АНО «ФЗВ»).

Суди не звернули увагу на лист банку, який наданий до Печерського районного суду м. Києва на ухвалу від 27 березня 2018 року щодо надання виписок за рахунками відкритими позивачем та довідку про відкриті позивачем рахунки в банку.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального права і процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідач не спростував його письмові докази про укладення з ОСОБА_1 договорів банківського вкладу та внесення коштів на рахунок за вкладами. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та правильно встановили всі обставини справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щов період із квітня 2007 року до квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені договори банківського вкладу з можливістю поповнення, а саме: № SAMDN01000013371655 від 26 квітня 2007 року у розмірі 50 000,00 дол. США, № SAMDN01000700254334 від 05 жовтня 2007 року у розмірі 70 000,00 грн, № SAMDN01000703472267 від 07 травня 2008 року у розмірі 100 000,00 грн, № SAMDN01000703493165 від 12 травня 2008 року у розмірі 10 000,00 євро, № SAMDN01000725352970 від 27 квітня 2012 року у розмірі 40 000,00 дол. США, № SAMDN01000727389868 від 24 липня 2012 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN01000727389563 від 24 липня 2012 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN25000734572256 від 15 квітня 2013 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN25000734572702 від 15 квітня 2013 року у розмірі 10 000,00 дол. США, № SAMDN26000725568882 від 11 травня 2012 року суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн.

Суд першої інстанції дослідив договори вкладу № SAMDN01000013371655, № SAMDN01000700254334, № SAMDN01000703472267, № SAMDN01000703493165, № SAMDN01000725352970, № SAMDN01000727389868, № SAMDN01000727389563, № SAMDN25000734572256, № SAMDN25000734572702, № SAMDN26000725568882, які мають особисті підписи клієнта та працівника банку, а також відтворення відбитку печатки банку технічними печатними засобами, договори містять інформацію з реквізитами банку.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000013371655 від 26 квітня 2007 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції № 39605508 від 26 квітня 2007 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 50 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку та печаткою.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000700254334 від 05 жовтня 2007 року на поточний рахунок № НОМЕР_2 підтверджується копією квитанції № 58344886 від 05 жовтня 2007 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 70 000,00 грн, квитанція засвідчена підписом касира банку та печаткою.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000703472267 від 07 травня 2008 року на поточний рахунок № НОМЕР_3 підтверджується копією квитанції № 91074867 від 07 травня 2008 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 100 000,00 грн, квитанція засвідчена підписом касира банку та печаткою.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000703493165 від 12 травня 2008 року на поточний рахунок № НОМЕР_4 підтверджується копією квитанції № 91600534 від 12 травня 2008 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 10 000,00 євро, квитанція засвідчена підписом касира банку та печаткою.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000725352970 від 27 квітня 2012 року на поточний рахунок № НОМЕР_5 підтверджується копією платіжного доручення № 2085260908 від 27 квітня 2012 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 40 000,00 дол. США, платіжне доручення засвідчено підписом касира банку та печаткою.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN26000725568882 від 11 травня 2012 року на поточний рахунок № НОМЕР_6 підтверджується копією платіжного доручення № 2103011477 від 11 травня 2012 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 200 000,00 грн, платіжне доручення засвідчено підписом касира банку та печаткою.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000727389868 від 24 липня 2012 року на поточний рахунок № НОМЕР_7 підтверджується копією квитанції № 371974910 від 24 липня 2012 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 10 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN01000727389563 від 24 липня 2012 року на поточний рахунок № НОМЕР_8 підтверджується копією квитанції № 3711972468 від 24 липня 2012 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 10 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN25000734572702 від 15 квітня 2013 року на поточний рахунок № НОМЕР_9 підтверджується копією квитанції № 405018831 від 15 квітня 2013 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 10 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку.

Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN25000734572256 від 15 квітня 2013 року на поточний рахунок № НОМЕР_10 підтверджується копією квитанції № 405019024 від 15 квітня 2013 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 10 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку.

Вказані квитанції завірені представником позивача адвокатом Юдіною Н. М., у судовому засіданні не заперечувалось невідповідність цих квитанцій їх оригіналам, клопотань з приводу дослідження оригіналів квитанцій та договорів заявлено не було.

14 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про розірвання депозитних договорів та повернення депозитних коштів за депозитними вкладами зі сплатою процентів, однак 20 жовтня 2017 року отримав відмову.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 визначено зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.

Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши та дослідивши всі фактичні обставини справи, оцінивши всі надані за час розгляду справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення спірних договорів банківських вкладів, а ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконав своїх зобов`язань перед позивачем за вказаними договорами щодо повернення коштів за вкладами та процентів за користування ними.

Верховний Суд виходить з того, що банк не повернув позивачу суму вкладу та нараховані відсотки за його заявою про дострокове розірвання договорів банківського вкладу, надані у справі докази, а саме, заяви на оформлення вкладів та квитанції про отримання коштів відповідають письмовій формі договору банківського вкладу є доказами укладення вказаного договору та внесення грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки вкладника.

Суди обґрунтовано взяли до уваги банківські виписки, як належні докази підтвердження внесення ОСОБА_1 грошових коштів на депозитні рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк», а банк не спростував належними та допустимими доказами наявності депозитних зобов`язань перед позивачем за вказаними вище договорами банківського вкладу та не довів факт повернення грошових коштів, внесених на депозит відповідно до статті 81 ЦПК України 2017 року.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17, провадження № 61-4981св19, зокрема, дійшов висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотримано, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду України: від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19.

Апеляційний суд також правильно відхилив доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», який заявляє аналогічні доводи й у касаційній скарзі, про те, що банк позбавлений доступу до документів Кримської філії у зв`язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією АРК.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон) банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України (частина перша статті 33 Закону).

Згідно зі статтею 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов`язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Відповідно до частини третьої статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно зі статтями 526 631 651 653 1058 1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами.

Не заслуговують на увагу доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про неможливість здійснення банківської діяльності на окупованій території АРК та м. Севастополя, оскільки припинення діяльності відокремлених структурних підрозділів банку не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань, визначених вказаних договором, оскільки діяльність ПАТ «КБ «ПриватБанк» як юридичної особи не припинена.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

Тому посилання суду першої інстанції, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем, а зобов`язання за договорами виконує АНО "ФЗВ" за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь, не відповідає зазначеним вище нормам матеріального права.

Європейський суд з прав людини у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини нагадав, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, рішення від 20 жовтня 2011 року).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які спрямовані на незгоду із судовими рішеннями у справі та власне тлумачення норм матеріального права, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали належну оцінку доводам сторін та наданим у справі доказам, правильно здійснили тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосували їх до спірних правовідносин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження, то згідно із статтею 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко