№ 757/9012/21-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/9012/21-ц

провадження № 61-2625св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є полковником у відставці, пенсіонером, та до 01 січня 2018 року отримував пенсію, яка обчислювалася з урахуванням окладів за посадою, військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення,

а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (за таємність) та премії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби,

та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМ України № 103),

з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМ України № 704) та передбачено перерахунок пенсій з 01 січня 2018 року

Пунктом 1 постанови КМ України № 103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), крім пенсій, призначених особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)

та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березня 2018 року, відповідно до постанови КМ України № 704.

Пунктом 2 постанови КМ України № 103 визначено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій

з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня

2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на

01 березня 2018 року.

Також постановою КМ України № 103 внесено зміни до пункту 5 та

додатку 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), згідно з якими, встановлено нову форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

На виконання цієї постанови КМ України № 103 Київський обласний військовий комісаріат у порядку, встановленому Порядком № 45, подав

до головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, і відповідно головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувало його пенсію та здійснило її виплату без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та у розмірах, передбачених пунктом 2 постанови КМ України № 103.

05 березня 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі

№ 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1,

2 постанови КМ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Таким чином, у зв`язку з встановленням пунктом 1 постанови КМ України

№ 103 складу грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, та у зв`язку із внесенням змін постановою КМ України № 103 до пункту 5

і додатку 2 Порядку № 45, якими встановлено нову форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, йому

за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року недоплачено

154 551 грн пенсії та завдано на відповідну суму збитки (упущена вигода).

З урахуванням заподіяних збитків у розмірі 62 358,30 грн у зв`язку

з встановленням пунктом 2 постанови КМ України № 103 відсоткового зменшення виплати пенсії військовослужбовцям, загальний розмір заподіяних йому збитків складає 216 909,30 грн.

Посилаючись на викладене, а також на положення статей 22, 1166,

1173 1175 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь

з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» 216 909,30 грн, як відшкодування за недоотриману пенсію у зв`язку із встановленням складу грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії військовослужбовцям, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також відсоткового зменшення виплати перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року - 50 відсотків та з 01 січня

2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення

пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, згідно з пунктами

1, 2 постанови КМ України № 103 та внесених нею змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, які рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 визнані протиправними та нечинними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року

у складі судді Ільєвої Т. Г. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що недоотриманий позивачем розмір пенсії не є збитками у розумінні

статті 22 ЦК України та не може вважатися майновою шкодою у розумінні статей 1173 1175 ЦК України, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено, що розгляд питання віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження

у справі, апеляційний суд виходив із того, що предметом розгляду у цій справі є вимога звільненого з військової служби військовослужбовця про стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо обмеження розміру пенсії та здійснення виплати пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії. Отже, спір виник після звільнення військовослужбовця з військової служби, яка вважається публічною службою, та пов`язаний з вирішенням питань,

які стосуються перебування на публічній службі, а тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи

на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди

та обґрунтування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі та підстав їх виникнення, а отже, не дає підстав вважати, що цей спір виник із приватноправових відносин.

Апеляційний суд послався на релевантні правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Печерського районного суду м. Києва.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд

дійшов помилкового висновку про те, що спір має розглядатися

у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки

не врахував правових висновків Великої Плати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, провадження № 14-197цс19, згідно з якими, якщо позовні вимоги пов`язані

з відшкодування шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Зазначений правовий висновок не узгоджується із висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18, провадження № 61-42631сво18, що є підставою для відступу від такого.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив головного спеціаліста відділу судового забезпечення Кабінету Міністрів України управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що, якщо позивач вважає, що його право на перерахунок пенсії порушено постановою

КМ України № 103, якою було встановлено певні обмеження щодо розміру виплат пенсій військовослужбовцям, яка визнання нечинною, і він має намір вимагати виплати такої пенсії у повному, на його думку, розмірі, то цей спір має публічно-правовий характер з відповідними органами, які здійснюють нарахування та виплати пенсій військовослужбовцям та не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є полковником у відставці, який з 03 листопада 1973 року по 27 грудня 2004 року проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України, займаючи посаду начальника відділу (польової виучки) управління бойової підготовки Північного оперативного командування, був звільнений з військової служби у запас (у зв`язку зі скороченням штатів). Має вислугу 32 роки 11 місяців та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, перебуваючи на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області.

Відповідно до постанови КМ України № 103 з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова КМ України № 704 та передбачено перерахунок пенсій з 01 січня 2018 року

Пунктом 1 постанови КМ України № 103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII(крім пенсій, призначених особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)

з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня

2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на

01 березня 2018 року.

Також постановою КМ України № 103 внесено зміни до пункту 5 та додатку 3 Порядку № 45, згідно з якими, встановлено нову форму довідки про

розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії

з урахуванням розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

до головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, і відповідно головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувало пенсію ОСОБА_1 та здійснило її виплату без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та у розмірах, передбачених пунктом 2 постанови

КМ України № 103, що підтверджується копією листа головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 20 вересня 2018 року

№ 2928 /П-01 з розрахунками пенсії за 2018-2020 роки.

№ 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1,

2 постанови КМ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

У зв`язку з встановленням пунктом 1 постанови КМ України № 103 складу грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, та у зв`язку із внесенням змін постановою КМ України № 103 до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, якими встановлено нову форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, на думку ОСОБА_1 , йому за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року недоплачено 154 551 грн пенсії та завдано на відповідну суму збитки (упущена вигода). З урахуванням заподіяних збитків у розмірі 62 358,30 грн

у зв`язку з встановленням пунктом 2 постанови КМ України № 103 відсоткового зменшення виплати пенсії військовослужбовцям, загальний розмір заподіяних йому збитків складає 216 909,30 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня

2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин

у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках

їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона

у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю

майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Судом установлено, що підставами для звернення до суду із цим позовом про відшкодування шкоди є недоотримання ОСОБА_1 пенсії на підставі постанови КМ України № 103 за вказаний ним період, пункти 1,

2 якої та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 у подальшому були визнані та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18.

Відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у рішенні від 17 грудня 2019 року у справі

№ 160/8324/19, провадження № Пз/9901/20/19, з 05 березня 2019 року - дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення та премії, а з 01 квітня 2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) виникло право на відповідний перерахунок пенсії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду ввід 03 червня

2021 року в адміністративній справі № 320/11895/20 позов ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Київський обласний військовий комісаріат підготувати та надати до головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня

2019 року, з врахуванням положень постанови КМ України № 704,

із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 (а. с. 67-77).

Предметом розгляду у справі, яка переглядається, є вимога звільненого з військової служби військовослужбовця про стягнення з Держави Україна

в особі Кабінету Міністрів України майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо обмеження розміру пенсії та здійснення виплати пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі виник після звільнення військовослужбовця з військової служби, яка вважається публічною службою, та пов`язаний з вирішенням питань,

на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

Зазначене узгоджується із правовими висновками у подібних справах, розглянутих Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18, провадження № 61-42631сво18, а також правовими висновкамиВеликої Палати Верховного Суду, викладених у постановах:

від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц, провадження

№ 14-360цс18, від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17, провадження № 14-162 цс19, на які вірно послався апеляційний суд.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди та обґрунтування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі та підстав їх виникнення, а отже, не дає підстав вважати, що цей спір виник із приватноправових відносин.

Доводи касаційної скарги про те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року

у справі № 676/1557/16-ц, провадження № 14-197цс19, не узгоджуються

із висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18, провадження № 61-42631сво18, а тому є підстави для відступу від них, є безпідставними, оскільки правові висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду підтвердженні Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02 січня

2021 року у справі № 757/44631/19-ц, провадження № 14-171цс20. А тому судова практика щодо юрисдикції цієї категорії справ є однаковою.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк