№ 757/928/19-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 757/928/19-ц

провадження № 61-11946св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів

за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року у складі судді Матійчук Г.О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) на її користь заборгованість за договором банківського вкладу від 08 квітня 2013 року № SAMDN25000734399009 у сумі 109 343,15 дол. США, з яких: 67 491,36 дол. США заборгованість за банківським вкладом, 27 989,26 дол. США - проценти за період з 09 квітня 2014 року до 14 жовтня 2018 року, 10 600,00 дол. США - проценти за період з 15 жовтня 2018 року до 25 травня 2020 року та 3 261,77 дол. США - 3 % річних з 15 жовтня 2018 року до 25 травня 2020 року.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 08 квітня 2013 року між нею і відповідачем укладений договір банківського вкладу № SAMDN25000734399009 (далі - договір банківського вкладу) на виконання умов якого вона внесла кошти на загальну суму 67 491,36 дол. США. За умовами договору строк вкладу складав 365 днів, тобто до 08 квітня 2014 року зі сплатою 9,75 % річних. Пунктами 6, 7 договору передбачено пролонгацію, у разі якщо вкладник за закінченням строку вкладу не заявив про відмову від продовження строку.

Пунктом 9 договору банківського вкладу передбачено, що сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це другу сторону за два банківських дні до дати розірвання.

08 жовтня 2018 року позивач надіслала банку претензію про розірвання договору банківського вкладу, в якій повідомила про розірвання договору з 15 жовтня 2018 року та просила виплатити їй 15 жовтня 2018 року готівкою суму вкладу та нараховані проценти, проте дотепер банк умов договору не виконав, грошові кошти не повернув.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 25 серпня 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 08 квітня 2013 року № SAMDN25000734399009 у розмірі 63 881,33 дол. США, 26 492,14 дол. США процентів за вкладом і 3 082,05 дол. США 3 % річних. Стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 3 804,88 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. В іншій частині позову відмовив. Стягнув з банку на користь держави судовий збір у сумі 8 928,85 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щовідповідач порушив узяті на себе зобов`язання за договором щодо повернення вкладу і виплати відсотків за ним.Після розірвання договору банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності передбаченої статтею 625 ЦК України.Посилання банку на переведення боргу за депозитним договором на нового боржника - ТОВ «ФК «Фінілон» є необґрунтованими з огляду на відсутність згоди кредитора про таке переведення.

Печерський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 26 вересня 2022 року стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 548,06 дол. США.

Додаткове рішення мотивоване наявністю правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, які підтверджені належним чином і про стягнення яких просив позивач до ухвалення рішення по суті заявлених вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга банку не містить доводів у частині витрат на правничу допомогу, містить лише вимоги щодо скасування додаткового рішення, що позбавляє апеляційний суд перевірити стягнену суму.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 серпня 2023 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в частині задоволення вимог і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 та постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги, банк посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У цій справі належним відповідачем є ТОВ «ФК «Фінілон», однак апеляційний суд не застосував наведені висновки Верховного Суду та залишив в силі судове рішення, яким стягнені грошові кошти з банку, який не повинен відповідати за пред`явленим позовом, адже обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі.Отримання банком мовчазної згоди від кредитора шляхом не висловлення ним незгоди - є підтвердженням позитивного відношення кредитора до укладеного правочину та досягненням відповідного ефекту переведення боргу на нового боржника. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того суди не звернули уваги, щопозивач не надала доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, інформації про її обсяг і вартість та їх детального розрахунку, тому немає будь-яких правових підстав для задоволення вимог про стягнення з банку на її користь 9 548,06 дол. США таких витрат.

Ураховуючи наведене, предметом касаційного перегляду є рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог.

20 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Гудзери Т. С. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Ураховуючи, що договір між сторонами укладений у письмовій формі, він містить умови про їх двостороннє волевиявлення, тому передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій справі. Доводи касаційної скарги щодо незаконності покладення на нього додатковим рішенням витрат на правничу допомогу, знаходяться поза межами доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 квітня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000734399009 із сумою вкладу 20 049,29 дол. США, за умовами якого банк відкриває клієнту особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; клієнт має право поповнювати свій вклад; строк вкладу 365 днів до 08 квітня 2014 року, відсоткова ставка 9,75 % річних.

Згідно з квитанцією від 08 квітня 2013 року № 404276240 позивач на рахунок № НОМЕР_1 внесла 20 049,29 дол. США.

Згідно з квитанцією від 12 серпня 2013 року № 6 позивач на рахунок № НОМЕР_1 внесла 4 500,00 дол. США.

Разом із цим ОСОБА_1 надала ще копії трьох квитанцій, текст на яких знебарвлений часом.

Згідно з висновком судового експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 19 лютого 2020 року № 487/1 у квитанції № 18 від 10 червня 2013 року виявлено знебарвлений текст, зміст якого наведений у пункті 1 дослідницької частини висновку та проілюстрований на ілюстрації № 2 ілюстративної таблиці № 1; в квитанції № 5 від 11 вересня 2013 року виявлено знебарвлений текст, зміст якого наведений у пункті 2 дослідницької частини висновку та проілюстрований на ілюстрації № НОМЕР_2 ілюстративної таблиці № 1; у квитанції № SIYF000O1E від 07 жовтня 2013 виявлено знебарвлений текст, зміст якого наведений у пункті 3 дослідницької частини висновку та проілюстрований на ілюстрації № 4 ілюстративної таблиці № 1.

Так, у пункті 2 дослідницької частини висновку зазначено: «…ПРИВАТБАНК «…» внесення на рахунок. Квитанція # 18 Зорникова Ольга Викторовна 26356619302233 Сума 14 000,00 USD Филиал «Крымское РУ», VIP-центр «отделение # 197 Дата: 10.06.2013 «…» Платник: Зорникова Ольга Викторовна Призн. платежу: прийнято від фізичних осіб для зарахування на картрахунки НОМЕР_1 «…» підпис касира ПІБ ОСОБА_2 ЭЦП CS00000010649580482 …».

У пункті 3 дослідницької частини висновку зазначено: «…ПРИВАТБАНК «…» внесення на рахунок. Квитанція # 5 Зорникова Ольга Викторовна 26356619302233 Сума 4 900,00 USD Филиал «Крымское РУ», VIP-центр «отделение # 197 Дата: 11.09.2013. «…» Платник: Зорникова Ольга Викторовна Призн. платежу: прийнято від фізичних осіб для зарахування на картрахунки НОМЕР_1 «…» підпис касира ПІБ ОСОБА_2 ЭЦП CS00000010649818289 …».

У пункті 4 дослідницької частини висновку зазначено:«…квитанція № SIYF000O1E Дата операції: 07.10.2013. Платник: ОСОБА_3 «…» Банк отримувача: Крим. РУ ПАТКБ «ПРИВАТБАНК» м. Сімферополь Отримувач: ОСОБА_1 «….» Р/Р Отримувача 26356619302233 МФО: 384436 Сума 20 432,04 USD «…» Всього зараховано отримувачу: 20 432,04 USD «…» Підпис банку (ЕЦП): ODPS.SIY5DA70000O1E».

ОСОБА_4 є чоловіком позивача.

Отже, загальна сума внесена за договором банківського вкладу становить 63 881,33 дол. США.

08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 надіслала відповідачу заяву про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів. У заяві повідомила банк про розірвання договору банківського вкладу з 15 жовтня 2018 року та просила виплати їй в цей день суму вкладу з нарахованими процентами. 09 жовтня 2018 року заява отримана відповідачем, проте до тепер кошти не повернені.

Відповідно до пункту 6 договору якщо за закінченням строку вкладу вкладник не заявив банку про своє бажання забрати кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, зазначений у розділі «Дані за вкладом» цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без необхідності з`явлення вкладника до банку. Новий строк вкладу починається з дня наступного за датою закінчення попереднього вкладу.

Відповідно до розділу договору «Дані за вкладом»: на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 9,75 % річних.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Після розірвання договорів банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення грошових коштів у встановленому судом розмірі, врахувавши невиконання банком покладених на нього зобов`язань з повернення коштів за договором банківського вкладу на вимогу вкладника, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу, відсотків за користування вкладом, а також 3 % річних з 15 жовтня 2018 року до 25 травня 2020 року.

Касаційна скарга банку не містить доводів щодо незгоди з розмірами нарахованих за договором відсотків, а також не містить розрахунку банку з цього питання.

Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним і ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Банк не надав належних і допустимих доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 згоди на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», тому саме АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19, від 12 липня 2023 року у справі № 757/15311/20, від 24 травня 2023 року у справі № 757/53371/20-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 у подібних правовідносинах.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що саме АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем у справі.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду.

Аргументи касаційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 9 548,06 дол. США, оскільки позивач не надала документального підтвердження понесення таких витрат, інформації про її обсяг, вартість та їх детального розрахунку, спростовуються встановленими судом обставинами та доказами, що містяться в матеріалах справи (договір про надання правничої допомоги від 03 вересня 2018 року № 32; попередній розрахунок суми судових витрат; копії квитанцій до прибуткових касові ордерів № 32/,1, № 32/2, № 32/3, копії квитанції до прибуткого касового ордеру № 45/2, детальний опис робіт від 30 серпня 2022 року). Інших доводів з цього питання касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення, додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині задоволених вимог - без змін.

Клопотання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що справа містить виключну правову проблему щодо застосування статей 228 520 654 1059 ЦК України - як підстави для встановлення нікчемності договору про переведення боргу (заміну боржника) за обставин укладення такого договору в письмовій формі проте за можливої відсутності згоди кредитора на укладення такого договору, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не підлягає задоволенню. Адже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 зробила висновок, що договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між банком і ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів.

Оскільки виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року та додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року, їх виконання необхідно поновити у зв`язку із залишенням цих рішень без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в частині задоволених вимог залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року та додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов