Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/9345/20-ц
провадження № 61-13740св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Крім того в провадженні Васильківського районного суду Київської області розглядається спір між колишнім подружжям про поділ спільного сумісного майна.
Заявниця зазначила, що з початку розгляду справи про поділ майна, ОСОБА_2 почав вести себе дуже агресивно, впливає на її та сина психіку шляхом словесних образ, погроз та залякувань.
Заявниця з сином відчувають страх, тривожність та постійне відчуття небезпеки, знаходячись в одній квартирі з ОСОБА_2 .
У зв`язку з поганим почуттям неповнолітнього ОСОБА_3 заявниця неодноразово зверталась до дитячого невролога. За результатами обстеження сина, лікарем було призначено лікування.
Внаслідок постійних нервових ситуацій, які виникають в результаті спільного проживання з батьком - ОСОБА_2 , психоемоційний стан дитини не покращився.
Погіршення психологічного стану дитини, за висновком психолога відбулося в результаті дій ОСОБА_2 , які негативно вплинули на дитячу психіку.
Також через поведінку ОСОБА_2 заявник неодноразово зверталась із заявами до Печерського УП ГУНП у м. Києві, де були складені декілька протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , проводились з ним профілактичні бесіди.
З огляду на кількість поданих заяв до поліції та стабільну агресивну поведінку ОСОБА_2 , представниками поліції було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Посилаючись на наявність у ОСОБА_2 можливості проживати окремо від неї з сином, оскільки починаючи з серпня 2019 року він зареєстрований за іншою адресою, просила суд видати обмежувальний припис про тимчасову заборону ОСОБА_2 перебувати разом з нею та малолітнім сином ОСОБА_3 у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис строком на шість місяців, яким заборонено ОСОБА_2 перебувати разом з ОСОБА_1 і неповнолітнім ОСОБА_3 у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено за рахунок держави.
Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у діях ОСОБА_2 наявні прояви фізичного, психологічного насильства, яке він чинить по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , тому суд вважав, що заявники як жертви такого насильства потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. засобами поштового зв`язкунадійшла касаційна скарга на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року.
В касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції в порушення вимог частини першої статті 350-5 ЦПК України розглянув заяву про видачу обмежувального припису без участі ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
12 жовтня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Кісільової М. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник заявника просить суд у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. відмовити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
21 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року шлюб між подружжям було розірвано.
В провадженні Васильківського районного суду Київської області між сторонами розглядається спір про поділ спільного сумісного майна.
16 травня 2018 року заявник звернулась до дитячого невролога за наданням консультації про психологічний стан свого сина.
Лікарем клініки Медиком було встановлено діагноз ОСОБА_3 «Цефалгія напруження, вегетативна дисфункція по симпатикотонічному типу у дитини з невротичними реакціями». ОСОБА_3 пройшов курс лікування.
26 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення сварки ОСОБА_2 , під час якої останній словесно ображав та штовхав заявницю, чим вчинив відносно неї психологічне насилля. В результаті розгляду та проведення перевірки працівниками поліції відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КпАП України.
20 червня 2018 року ОСОБА_1 знов звернулась до дитячого невролога з приводу стану здоров`я сина. Після обстеження попередній діагноз підтвердився. Хлопчику рекомендовано емоційний спокій та санаторно-курортне лікування. За результатами обстеження було пройдено відповідний медикаментозний курс.
18 січня 2019 року була подана заява до Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо вчинення протиправних дій ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 які відбулися 16 січня 2019 року. Під час перевірки заяви ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда щодо недопущення відносно колишньої дружини з сином протиправних дій.
19 травня 2019 року заявниця звернулась з заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про влаштування ОСОБА_2 сімейної сварки, в ході чого завдав психологічного тиску. Під час проведеної перевірки заяви було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КпАП України.
26 червня 2019 року заявниця звернулась із заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про те, що 25 червня 2019 року ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов`язки по відношенню до неповнолітнього сина, що проявляється упостійному приниженні дитини та погрозах виселення. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що у діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КпАП України.
29 жовтня 2019 року та 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів щодо неправомірної поведінки ОСОБА_2 щодо неї та їх сина. Представниками поліції рекомендовано звернутися до суду про видачу обмежувального припису.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, якому взагалі не направлялася судова повістка, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Із змісту вказаної процесуальної норми права убачається, що, як правило, справи такої категорії повинні розглядатися судами з викликом заявника та заінтересованих осіб.
Разом із тим, суд, який розглядає справу про видачу обмежувального припису, може розглянути справу без участі заявника, попередньо обґрунтувавши таке рішення тим, що участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього.
Єдиною підставою можливості розгляду такої справи без участі заінтересованої особи є наявність доказів підтвердження її належного повідомлення про час та місце судового розгляду.
Можливості розгляду справи про видачу обмежувального припису без заінтересованої особи, яка не повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду, нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено.
Згідно із статтею 350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису. Суд ухвалив також призначити судове засідання на 02 березня 2020 року з повідомленням заявника.
При таких обставинах, в порушення приписів частини першої статті 350-5 ЦПК України, суд першої інстанції не вирішив питання про виклик в судове засідання заінтересованої особи - ОСОБА_2 . Про час та місце судового розгляду справи за заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 судом повідомлений не був, участі в розгляді справи не брав.
Таким чином, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 128-130, 350-5 ЦПК України, розглянув заяву про видачу обмежувального припису без участі ОСОБА_2 , якому повідомлення про дату, час та місце судового засідання не надіслав, чим порушив право вказаної особи на справедливий суд та принцип рівності сторін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене належної уваги не звернув.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Згідно пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки ОСОБА_2 обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи за заявою про видачу обмежувального припису та ця обставина підтверджується матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 401 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко