Постанова

Іменем України

13 березня 2023 року

м. Київ

справа № 758/11749/21

провадження № 61-922св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія.», акціонерне товариство «Укрсиббанк»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Марковим Василем Дмитровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в складі колегії суддів Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

Історія справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Українська металургійна компанія.», АТ «Укрсиббанк» про визнання договору факторингу частково недійсним.

Позов мотивував тим, що 20 листопада 2017 року АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська металургійна компанія.» уклали договір факторингу №83/FAA, частину умов якого позивач уважає незаконними. Вказував, що умови договору факторингу в частині суб`єктного складу, а саме: включення до договору в якості боржника за недоговірними зобов`язаннями ОСОБА_1 , який не є набувачем послуг чи товарів за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03 травня 2007 року, та в частині змісту, а саме включення до предмету договору факторингу недоговірних зобов`язань ОСОБА_1 та процесуальних прав кредитора і потерпілого в судових і кримінальних провадженнях відносно ОСОБА_1 як підозрюваного, порушують права та інтереси позивача, зокрема, право ОСОБА_1 на добре ім`я, честь і гідність; презумпцію невинуватості ОСОБА_1 як підозрюваного (обвинуваченого) в кримінальному провадженні; майнові інтереси ОСОБА_1 , які полягають зокрема в збереженні власного майна від безпідставних, на думку позивача, майнових вимог ТОВ «УМК.»; нормальні життєві зв`язки, спосіб життя та свободу ОСОБА_1 , які зазнали втручання внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору факторингу та протиправної передачі відповідачу процесуальних прав потерпілого в кримінальному провадженні №12013110000001043 від 17 жовтня 2013 року, в якому ОСОБА_1 є обвинуваченим. Позивач також зазначав, що оспорювані умови договору факторингу № 83/FAA від 20 листопада 2017 року незаконно змінили кредитора (потерпілого) в недоговірному зобов`язанні, фактично підмінили недоговірні зобов`язання на зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором в цілому, перетворивши ОСОБА_1 на солідарного разом з основним боржником (ТОВ «КрАСЗ») боржника, наділили ТОВ «УМК.» значно більшим обсягом прав, ніж ТОВ «УМК.» мало б у випадку укладення звичайного договору факторингу за участю лише позичальника ТОВ «КрАСЗ».

З огляду на викладене вище ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір факторингу №83/FAA від 20 листопада 2017 року в частині:

абзацу п`ятого пункту 1.1 договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 15 грудня 2017 рок) щодо відступлення клієнтом (АТ «УкрСиббанк») фактору (ТОВ «Українська металургійна компанія.») усіх та будь-яких існуючих і можливих прав вимоги за недоговірними зобов`язаннями ОСОБА_1 як особи, пов`язаної з ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», включаючи вимоги щодо відшкодування ОСОБА_1 будь-якої шкоди, та вимог, що можуть бути пред`явлені до нього в майбутньому, що виникли та/або виникнуть у зв`язку з кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03 травня 2007 року, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права;

абзацу другого пункту 1.11 договору щодо переходу до фактора (ТОВ «Українська металургійна компанія.») всіх процесуальних прав клієнта (АТ «УкрСиббанк») як потерпілого за усіма кримінальними провадженнями, що зазначені у п. 1.10 та додатку №4 до договору факторингу №83/FAA від 20 листопада 2017 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року позов задоволено.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційні скарги ТОВ «Українська металургійна компанія.» задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року скасовано, а провадження в справі закрито; роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та його право протягом десяти днів з дня отримання ним ухвали про закриття провадження в справі звернутися до Київського апеляційного суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір між сторонами виник у зв`язку із здійсненням ними господарської діяльності, а сторонами спірних правовідносин за кредитним договором та договором факторингу є юридичні особи. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд відхилив доводи позивача про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду як фізична особа у своїх власних інтересах, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 травня 2021 року (справа №758/2241/20) при розгляді аналогічної справи за позовом ОСОБА_1 дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підпункту «a» пункту 3 статті 35 Конвенції не вправі звертатись до суду у власних інтересах, а за наявності уповноважених органів ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» не вправі звертатись до суду й в інтересах товариства.

Апеляційний суд констатував, що ОСОБА_1 був пов`язаною з ТОВ «КрАСЗ» особою, оскільки займав посаду генерального директора (одноособового виконавчого органу ТОВ «КрАСЗ»), уповноваженого здійснювати від імені ТОВ «КрАСЗ» юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, а тому ОСОБА_1 входить до числа пов`язаних з ТОВ «КрАСЗ» осіб, права вимоги за недоговірними зобов`язаннями яких відступлені АТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «Українська металургійна компанія.» на підставі оспорюваних умов договору факторингу.

Посилання представника позивача на те, що оспорювані положення договору факторингу укладені з метою зміни учасника кримінального провадження №12013110000001043, а саме: зміни потерпілого АТ «УкрСиббанк» на потерпілого ТОВ «УМК.», чим порушені права позивача, колегія суддів також відхилила, зазначивши, що ОСОБА_1 може захистити своє право в межах указаного кримінального провадження.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

висновки апеляційного суду є суперечливими та взаємовиключними, оскільки створюють правову невизначеність стосовно того, в якому судочинстві підлягає вирішенню цей спір: цивільного, господарського чи кримінального;

оспорювані пункти 1.1 та 1.11 договору факторингу надають йому ознак договору про правонаступництво у недоговірних зобов`язаннях, пов`язаних з відшкодуванням завданих злочином збитків, та про заміну потерпілого у кримінальному провадженні, укладення якого нормами чинного законодавства не передбачено;

ОСОБА_1 є фізичною особою (обвинуваченим та цивільним відповідачем у кримінальному провадженні), а тому має право оспорити пункти договору факторингу, які не стосуються прав та обов`язків ТОВ «КрАСЗ», а спрямовані на заміну потерпілого в кримінальному провадженні, в порядку цивільного судочинства

оскільки апеляційний суд не встановив дійсну природу оспорюваного договору, колегія суддів дійшла передчасного висновку про поширення на спірні правовідносини юрисдикції господарських судів;

апеляційний суд безпідставно послався на висновки суду касаційної інстанції в справі №758/2241/20, які є нерелевантними в цьому спорі, оскільки в справі №758/2241/20 ОСОБА_1 оспорював договір факторингу в цілому, а в справі, яка переглядається, лише в частинах, які стосуються його як фізичної особи.

У березні 2023 року від ТОВ «УМК.» до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд зробив правильний висновок про непідсудність цієї справи судам цивільної юрисдикції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто особі, яка її подала, а в іншій частині касаційне провадження відкрито; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Вухвалі Верховного Суду від 06 лютого 2023 року вказано, що, посилаючись на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 908/3027/20, від 07 липня 2022 року в справі № 910/1801/21, від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 19 ЦПК України, частини другої статті 4, пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, статей 2 42 55 56 62 91 368 КПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 травня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» в особі генерального директора ОСОБА_1. укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 7 500 000 дол. США.

20 листопада 2017 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська металургійна компанія.» укладено договір факторингу № 83/FAA, відповідно до пункту 1.1 якого АТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Українська металургійна компанія.» права грошової вимоги за кредитним договором № 11150751000 від 03 травня 2007 року, а саме увесь обсяг заборгованості боржника (ТОВ «КрАСЗ») за кредитним договором, що існує на дату укладення Договору факторингу.

В абзаці п`ятому пункту 1.1 договору факторингу (в редакції Додаткової угоди №2) зазначено, що: «укладенням цього Договору Клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає Фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за недоговірними зобов`язаннями Боржника та будь-яких пов`язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди, та вимоги, що можуть бути пред`явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з Кредитного договору та/або Договорів забезпечення або у зв`язку з ним/ними, як до сторін Кредитного договору та/або Договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права».

У пункті 1.10 договору факторингу (в редакції Додаткової угоди №2) вказано, що: «Фактор підтверджує, що йому відомо про судові справи, виконавчі провадження та кримінальне провадження №12013110000001043, що зазначені у Додатку №4 до цього Договору».

Згідно з абзацом другим пункту 1.11 договору факторингу: «з дати переходу Права вимоги до Фактора переходять всі процесуальні права Клієнта за усіма судовими справами та кримінальними провадженнями, що зазначені у п. 1.10 та Додатку №4 до цього Договору та стосуються Кредитного договору та Договорів забезпечення».

Позиція Верховного Суду

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди в першу чергу повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «УМК.» про визнання частково недійсним договору факторингу, а саме положень договору факторингу про відступлення права вимоги за недоговірними зобов`язаннями. Зміст і підстави поданого позову свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду загальної юрисдикції з позовом до АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «УМК.» (як первісного та нового кредиторів) про визнання частково недійсним правочину, яким передано право грошової вимоги за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи (АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КрАСЗ»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 758/2170/20 (провадження № 61-14134св20) зроблено висновок, що: «положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Із справи слідує, що оспорювані ОСОБА_1 положення договору факторингу від 20 листопада 2017 року № 81/FAA укладено між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Українська металургійна компанія.» у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2, як суб`єктами господарювання в ході проведення ними господарської діяльності. Встановивши, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо визнання частково недійсним правочину, яким передано право грошової вимоги за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі. Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 758/2571/20 (провадження № 61-10355св20) та від 26 травня 2021 року у справі № 758/2241/20(провадження № 61- 2395св20)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року в справі № 758/2241/20 (провадження № 61-12395св20) вказано, що: «за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі «Агротексім та інші проти Греції» від 24 жовтня 1995 року, п. 59-72). Проникнення за «корпоративну завісу» або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, п. 66)». Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що за звичайних обставин акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах банку. […] За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підп. «a» п. 3 ст. 35 Конвенції, не вправі звертатись до суду у власних інтересах, і за наявності уповноважених органів ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» не вправі звертатись до суду й в інтересах товариства, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі. […] З урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 звернувся із позовом на захист своїх прав, свобод та законних інтересів, а не інтересів товариства, яке перебуває у стані припинення, та на час розгляду справи не був директором товариства, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими».

Установивши, що предметом позову в цій справі є оспорення господарської угоди між суб`єктами господарювання в частині переданих прав та обов`язків за кредитним договором, сторонами якого також є юридичні особи, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції господарських судів, та зробив правильний висновок про наявність передбачених у статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі.

При цьому апеляційний суд мотивовано відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що позов пред`явлено ним на захист власних інтересів як фізичної особи, оскільки оспорюваний договір факторингу стосується питання передачі прав вимоги за обов`язками ТОВ «КрАСЗ» як боржника за кредитним договором та обов`язками пов`язаних із товариством осіб, зокрема її одноосібного керівника, що не виходить за межі площини правовідносин, які підвідомчі господарським судам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги судові витрати за касаційний перегляд справи покладаються на ОСОБА_1 як на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Марковим Василем Дмитровичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук