Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 758/13266/17

провадження № 61-20853св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

представник позивача -Алієва Олена Юріївна,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Мостової Г. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М., від 11 жовтня 2021 року.

Зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У жовтні 2017 року ПАТ «СК «Країна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошової суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2013 року ОСОБА_1 , будучи працівником ПАТ «СК «Країна», вніс завідомо неправдиві відомості до протоколу огляду транспортного засобу від 30 січня 2013 року про проведення ним огляду транспортного засобу Skoda Oktavia, реєстраційний номерНОМЕР_1 , а також вніс неправдиві відомості прострахувальника ОСОБА_2 , незаконно уклав договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року. Позивач зазначав, що 05 березня 2014 року на рахунок ОСОБА_2 було перераховано 180 000 грн страхового відшкодування на підставі підписаного договору добровільного страхування автомобіля, який належить ОСОБА_2 . Вказував, що висновками експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 6/167 від 12 травня 2015 року та № 6/376 від 16 вересня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014140090001105 було встановлено, що записи, а саме прізвище, ініціали та підписи від імені страхувальника ОСОБА_2 у частині 1 та 2 договору добровільного страхування № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.Вважав, що відповідач ОСОБА_2 не є страхувальником за вказаним договором добровільного страхування, а тому не мав права на отримання страхового відшкодування.

Позовні вимоги до ОСОБА_1 позивач за первісним позовом обґрунтував тим, що останній внаслідок укладення від імені ПАТ «СК «Країна» договору добровільного страхування отримав комісійну винагороду у розмірі 315,20 грн, яка підлягає поверненню, як така, що отримана ним за незаконно укладений договір. Також позивач за первісним позовом вважав, що у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, компанія понесла витрати на відрядження представників ПАТ «СК «Країна» під час досудового слідства та судового провадження у загальному розмірі 10 655 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «СК «Країна» просило стягнути з ОСОБА_1 10 970,20 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину; стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 180 тис. грн.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ПАТ «СК «Країна» про визнання частково недійсним договору на підставі статті 235 Цивільного кодексу України.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року сторони приховали, що страхувальником за цим договором був ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 . Позивач за зустрічним позовом зазначав, що такий правочин був би вчинений і у тому випадку, якщо б страхувальником за договором страхування був визначений ОСОБА_4 , оскільки згідно положень статей 979 985 ЦК України останній міг укласти такий договір на користь третьої особи (вигодонабувача). Вказував, що неправильне відображення у договорі добровільного страхування прізвища, ім'я та побатькові страхувальника сталось з вини працівника ПАТ «СК «Країна», а не з його вини, оскільки договір заповнювався та складався саме працівниками відповідача. ОСОБА_2 вважав, що договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року у частині страхувальника є удаваним.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив визнати частково недійсним договір добровільного страхування наземного транспорту

№ 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року, укладений між ним, як страхувальником, та ПАТ «СК «Країна», як страховиком, в частині зазначення інформації про страхувальника та вважати, що страхувальником за цим договором був ОСОБА_4 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва у складі судді Ларіонової Н. М. від 10 березня 2021 року у задоволенні позову ПАТ «СК «Країна» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1 від 30 січня 2013 року в частині зазначення інформації про страхувальника та визнано страхувальником за цим договором ОСОБА_4 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виявлення помилок в інформації про страхувальника не має наслідком нікчемність правочину, оскільки договір підписаний як зі сторони страховика, так і зі сторони страхувальника. Передбачений договором страховий платіж був сплачений страхувальником, а тому договір набув чинності. Суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «СК «Країна» не оспорює факту настання страхового випадку, тому ОСОБА_2 правомірно отримав страхове відшкодування від страхової компанії. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог до ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що витрати, які просить стягнути позивач, є процесуальними витратами у розумінні статті 118 КПК України. Вирішуючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний договір добровільного страхування наземного транспортного засобу в частині інформації про страхувальника є недійсним як удавана угода, у зв`язку з чим страхувальником за цим договором слід вважати ОСОБА_4 , який уклав цей договір.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Країна» задоволено частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ПАТ «СК «Країна» до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «СК «Країна» грошову суму у розмірі 180 000, 00 грн.

У задоволенні позову ПАТ «СК «Країна» до ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ «СК «Країна» про визнання частково недійсним договору відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №03/ТЗ0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року є нікчемним в силу частини другої статті 981 ЦК України у зв`язку з недодержання письмової форми договору страхування (договір підписаний не ОСОБА_2 ). Апеляційний суд вважав, що ефективним способом захисту порушеного праваПАТ «СК «Країна» є стягнення з відповідача на користь позивача 180 000 грн страхового відшкодування, отриманого ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору добровільного страхування. Суд зазначив, що звернення ПАТ «СК «Країна відбулось в межах строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушене право з висновків експерта від 16 вересня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014140090001105. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір страхування вчинено сторонами не для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а для приховання тієї обставини, що страхувальником за договором був ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , тому правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 235 ЦК України відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзіОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року та залишити в силі рішенняПодільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року

у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18), у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі

№ 759/2328/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц,

від 24 лютого 2021 року у справі № 405/1018/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 липня

2019 року у справі № 910/14018/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини сьомої статті 141 ЦПК України (пункт 3 частини другої

статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що спірний договір не можна вважати неукладеним або нікчемним. Заявник стверджує, що враховуючи наявність волевиявлення власника застрахованого автомобіля та лише формальну помилку у зазначенні особи страхувальника, допущену працівником страхової компанії, цей договір є дійсним та повинен виконуватись сторонами. Вказує, що позивач за первісним позовом прийняв від страхувальника страховий платіж та добровільно сплатив вигодонабувачу страхове відшкодування, отже обидві сторони визнали дійсність цього договору та виконали його. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності за вимогами щодо застосування наслідків нікчемності правочину.

Судові рішення у частині вирішення позовних вимог ПАТ «СК «Країна» до ОСОБА_1 не оскаржуються, тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу АТ «СК «Країна» просить суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права.

У поясненнях на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, а доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 січня 2013 року був підписаний договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/ТЗ0003658/2.1.5.1.

У графі «Страховик» договору вказано ПАТ «СК «Країна» в особі начальника відділу страхування ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності № 20 від 17 січня 2013 року.

У графі «Страхувальник та Вигодонабувач» визначений ОСОБА_2 .

У пункті 5 договору добровільного страхування вказано застрахований транспортний засіб - Skoda Octavia A5 Elegance, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У пункті 7.1 договору визначений розмір страхового платежу, що складає 7 880,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що передбачений договором страховий платіж у розмірі 7 880 грн був сплачений страхувальником.

Згідно з пунктом 8 договору він набуває чинності та вступає в дію з моменту сплати страхового платежу за перший період страхування в повному розмірі, але не раніше 00:00 години дати, зазначеної як початок першого періоду страхування, та діє до 24:00 години дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж в повному розмірі. Другий та наступні страхові платежі страхувальник зобов`язаний сплачувати до початку чергового періоду страхування. Строк дії періодів страхування та розмір страхових платежів - з 31 січня 2013 року по 30 січня 2014 року; страховий платіж - 7 880, 00 грн. Договір викладений на бланку із логотипом «Страхова компанія «Країна» та містить підписи в графі «Страховик» та в графі «Страхувальник».

Пунктом 11.1 договору передбачено, що страховик приймає на себе обов`язок на умовах Правил та цього договору здійснити виплату страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

Страховим випадком вважається подія, що передбачена в переліку ризиків, визначених в цьому договорі, яка відбувалась, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страховику чи вигодонабувачу (пункт 11.2 договору).

Відповідно до повідомлення про настання страхового випадку 21 травня 2013 року о 20 годині у Пустомитівському районі Львівської області відбулось незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом. Заявником вказано ОСОБА_2 . Орієнтовний розмір збитку визначено у розмірі 180 000,00 грн.

26 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до голови правління ПАТ «СК «Країна» ОСОБА_6 із заявою про виплату страхового відшкодування.

05 березня 2014 року був затверджений страховий акт № 03/28277/2.1.5.1 про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 180 000,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 05 березня 2014 року за номерами 267, 500, 795, 929 ПАТ «СК «Країна» було перераховано на рахунок ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 180 000,00 грн.

Відповідно до висновків експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства юстиції України у Львівській області від 12 травня 2015 року № 6/167 та від 16 вересня 2015 року № 6/376 у кримінальному провадженні

№ 12014140090001105 записи, а саме прізвище, ініціали та підписи від імені страхувальника ОСОБА_2 у частині 1 та 2 договору добровільного страхування № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада

2016 року у справі № 461/4819/16-к закрито кримінальне провадження №12014140090001105 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених пунктом 2 частини першої статті 49 КК України.

В ухвалі Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада

2016 року у справі № 461/4819/16-к встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділу страхування Львівської регіональної дирекції ПАТ «СК «Країна» відповідно до наказу № К-427

від 30 листопада 2010 року, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, всупереч інтересам ПАТ СК «Країна», вніс до протоколу огляду транспортного засобу від 30 січня 2013 року завідомо неправдиві відомості про проведення ним огляду автотранспортного засобу Skoda Octavia A5 Elegance, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що не відповідає дійсності, а також вніс неправдиві відомості стосовно даних страхувальника та незаконно уклав договір добровільного страхування наземного транспорту № 03ТЗ/0003658/2.1.5.1 від 30 січня 2013 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року був підписаний ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_2 . У той же час суд апеляційної інстанції виходив із того, що сам ОСОБА_2 вказаний договір не підписував.

Представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до суду першої інстанції було подано заяву про застосування позовної давності. Також про застосування позовної давності до вимог за зустрічним позовом у суді першої інстанції було заявлено представником страхової компанії.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно вирішено спір щодо первісних позовних вимог.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У частині другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 987 ЦК України).

У статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім`я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім`я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування (частина перша статті 18 Закону України «Про страхування»).

Положеннями статті 981 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається в письмовійформі.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

За змістом статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (стаття 983 ЦК України).

Згідно зі статтею 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини другої статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановивши, що договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року не був підписаний ОСОБА_2 як страхувальником, що підтверджується ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада 2016 року у справі № 461/4819/16-к, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей договір є недійсним в силу закону, на підставі частини другої статті 981, частини першої статті 998 ЦК України.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Суди встановили, що страхувальник почав виконувати договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року, сплативши на користь страховика 7 880,00 грн (згідно страхового акту від 05 березня 2014 року оплата проведена 30 січня 2013 року).

У лютому 2014 році ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «СК «Країна» про стягнення страхового відшкодування.

05 березня 2014 року ПАТ «СК «Країна» декількома платіжними дорученнями виплатило ОСОБА_2 суму страхового відшкодування (виконало договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року).

У відповідності до змісту рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 березня 2014 року у справі № 461/2115/14-ц ОСОБА_2 відмовився від позову до ПАТ «СК «Країна» про стягнення страхового відшкодування, у зв`язку із чим суд стягнув з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 976,74 грн

Кримінальне провадження №12014140090001105 відносно ОСОБА_1 розпочато у 2014 році.

Вказані обставини свідчать про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до правовідносин сторін положення частини третьої статті 261 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність має на меті гарантувати правову визначеність, встановлюючи межу для дій або ж перешкоджаючи несправедливості, яка могла б бути скоєна, якби суди мали ухвалювати рішення щодо подій, які відбулися у далекому минулому.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 30 січня 2013 року почав виконувати договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року, а ПАТ «СК «Країна» виконало 05 березня 2014 року своє зобов`язання перед ОСОБА_2 , передбачене у тексті договору, трирічний строк позовної давності на час звернення ПАТ «СК «Країна» у жовтні 2017 року до суду з позовом до ОСОБА_2 сплинув, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ПАТ «СК «Країна» до ОСОБА_2 про стягнення коштів підлягає скасуванню із залишеннямв силі рішення суду першої інстанції у цій частині. При цьому мотиви відмови у задоволенні первісного позову, визначені судом першої інстанції, підлягають зміні на мотиви, вказані у цій постанові.

Щодо вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна» про визнання частково недійсним договору добровільного страхування

від 30 січня 2013 року № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1.слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 вказував, що, при укладенні договору № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року сторони приховали, що страхувальником за договором був ОСОБА_4 , а не

ОСОБА_2 , отже договір добровільного страхування в частині інформації про страхувальника є недійсним як удавана угода, у зв`язку з чим слід вважати страхувальником за цим договором ОСОБА_4 .

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц дійшов висновку про те, що сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину. Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

Отже, договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 03/ТЗ/0003658/2.1.5.1. від 30 січня 2013 року не може бути визнаний удаваним у частині його сторони.

Суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , тому у цій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

Виходячи з положень частин другої, третьої, дев`ятої статті 141 ЦПК України, судові витрати при касаційному перегляді справи доцільно залишити за кожною із сторін.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми скасувати. Рішення Подільського районного суду міста Києва

від 10 березня 2021 року в цій частині залишити в силі, змінивши його мотиви з урахуванням мотивів, визначених у цій постанові.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про визнання договору частково недійсним - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович