Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 758/1500/21

провадження № 61-9886св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (заявник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Овод Андрій Петрович, на постанову Київського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що 16 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та нею укладено кредитний договір № 2615/1007/88-050, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 150 000,00 доларів США строком до 16 жовтня 2017 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а також між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договори факторингу, за умовами яких ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло права кредитора за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року № 2615/1007/88-050.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва

від 17 листопада 2016 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року № 2615/1007/88-050 у загальному розмірі 1 611 471,81 грн.

В межах виконання вказаного рішення суду приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та передано вказану квартиру на реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Відповідно до протоколу № 389177 проведення електронних торгів, квартиру було реалізовано на торгах, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що спірна квартира вибула з її володіння всупереч чинному законодавству України, а саме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а відповідно до вимог статті 387 ЦК України вона має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, ОСОБА_1 просила витребувати спірну квартиру із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1518416480000.

Заява обґрунтована тим, що спірна квартира відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності відповідачці, тому ОСОБА_2 має можливість у будь-який момент відчужити квартиру на користь третіх осіб, що утруднить або унеможливить захист порушених прав та інтересів позивача у даній справі. Вважає, що судом невідкладно мають бути застосовані запобіжні заходи у обсязі, який дозволить уникнути утруднення або позбавлення законних власників права користуватися житлом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить достатньо обґрунтованих для забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого виду забезпечення позову, зокрема, доказів, що можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірної квартири, яка була придбана на аукціоні з реалізації заставленого майна, після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, щодо реалізації майна чи доказів вчинення підготовчих дій до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1518416480000.

Апеляційний суд виходив з того, що заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Через неможливість повернути кредитну заборгованість позивач була позбавлена права власності на квартиру. Тому та обставина, що позивач оспорює своє право на квартиру, пред`являючи позов до нового власника, свідчить про неформальність позовних вимог, а навпаки, дає підстави вважати, що у сторін виникли реальні спірні правовідносини. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього. Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є співмірним із позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Овод А. П., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року. Відреагувати на допущені у справі порушення норм процесуального права, а саме: несплату судового збору за подання позовної заяви майнового характеру та подання ОСОБА_1 повторного аналогічного позову до ОСОБА_2 . Постановити окрему ухвалу щодо суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 7 500,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали щодо забезпечення позову в суді першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2021 року витребувані матеріали надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову.

Вказує, що ОСОБА_1 безпідставно зазначила у позові, що її вимога є немайновою, а відтак не сплатила належний розмір судового збору. Крім того ОСОБА_1 вже зверталась до Подільського районного суду міста Києва з аналогічною позовною заявою до ОСОБА_2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння, проте ухвалою суду від 22 січня 2021 року у справі № 758/13323/20 її позов було залишено без руху з підстав несплати судового збору, як за вимогу майнового характеру. На час подання касаційної скарги в Подільському районному суді міста Києва одночасно перебувають дві тотожні справи за позовом ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав передбачених пунктом 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України для повернення позову.

Стверджує, що позов ОСОБА_1 має штучний та завідомо безперспективний характер, тому накладення арешту на квартиру було непропорційним втручанням у права законного власника. Спірне майно не може бути витребувано від добросовісного набувача на підставі частини другої статті 388 ЦК України, оскільки відповідачка набула квартиру у власність в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, позивачка не оскаржувала електронні торги, які були проведені на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Право власності на квартиру у відповідачки виникло ще у лютому 2019 року, і за цей час ОСОБА_2 не вживала та не вживає дій, спрямованих на відчуження нерухомості третім особам. Сам лише факт подання позову до суду не може бути достатнім аргументом на користь необхідності задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вважає, що у апеляційного суду не було підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки вона не надала

будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості припущення про те, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Бабенко С. С., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду.

Вважає, що оскільки спірна квартира на даний час належить відповідачці, остання має достатній обсяг правомочностей для її відчуження у будь-який момент і таке відчуження унеможливить захист порушених прав та інтересів позивача у рамках цієї справи. Зазначає, що позивачем надано усі можливі докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що предметом спору між сторонами є витребування із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що спірна квартира вибула з володіння позивача всупереч чинному законодавству, а саме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем майна іншим особам, що утруднить або унеможливить захист порушених прав та інтересів позивача.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у касаційному порядку можна оскаржити не тільки ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та прийняту за результатами її перегляду постанову апеляційного суду про залишення цієї ухвали без змін, але й постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено про те, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позовна заява ОСОБА_1 містить обґрунтування заявлених позовних вимог, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, тому доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є помилковими.

Оскільки предметом спору є витребування з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , застосований судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на спірну квартиру, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та приймаючи постанову про накладення арешту на спірне майно, суд апеляційної інстанції в достатній мірі врахував характер спору, який виник між сторонами, зміст заявлених позовних вимог, а також те, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Застосований апеляційним судом захід забезпечення позову не перешкоджає використанню спірної квартири за призначенням, а фактично спрямований на унеможливлення зміни власника квартири до вирішення судом спору про її витребування.

При цьому в разі відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач, за наявності підстав передбачених частиною першою статті 159 ЦПК України, не позбавлена права на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались.

Посилання заявника на процесуальні порушення, допущені на її думку, судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, виходять за межі касаційного перегляду судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, та, за визначених процесуальним законом умов, можуть зумовлювати настання інших процесуальних наслідків, ніж відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін

Підстави для постановлення окремої ухвали щодо суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5., як про це просила ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі, відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Овод Андрій Петрович, про постановлення окремої ухвали.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Овод Андрій Петрович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович