ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 758/8354/22

Провадження № 51 - 2259 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022100070001093 від 27 червня 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, без місця реєстрації та без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року, із врахуванням вироку Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2018 року за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі та 27 червня 2019 року звільненого з Райківської виправної колонії Житомирської області № 73 по відбуттю строку покарання,

за ст. 190 ч. 4 КК України,

за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року і ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,- ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року засуджено ОСОБА_6 за ст. 190 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту фактичного затримання - з 29 червня 2022 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29 червня 2022 року по 22 листопада 2022 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Продовжено ОСОБА_6 раніше обраний йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 20 січня 2023 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи № СЕ-19/111-22/24603-ДД від 07.07.2022 в розмірі 3775 гривень 60 копійок.

Скасовано арешти, накладені на майно ухвалами слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06, 07, 12 липня 2022 року.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

27 червня 2022 року приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_6 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, вступили між собою у злочинну змову на вчинення шахрайства, розподіливши при цьому злочинні ролі між собою.

Згідно розподілених ролей невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка представилась ОСОБА_6 як ОСОБА_9 , яка користувалась номером мобільного телефону НОМЕР_1 , виставила в мережі інтернет на сайті «Міняйло» оголошення щодо обміну грошових валют з метою пошуку осіб, яким потрібно здійснити обмін грошової валюти. Інша невстановлена досудовим розслідуванням особа і ОСОБА_6 згідно попередніх домовленостей та розподілених ролей відповідали за організацію отримання грошових коштів від потерпілого і подальший розподіл грошових коштів між всіма співучасниками вчиненого злочину.

27 червня 2022 року приблизно о 12 год. 51 хв. ОСОБА_10 з метою здійснення обміну грошової валюти, а саме євро на гривню, зателефонував на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка користувалась цим номером мобільного телефону в ході розмови запропонувала ОСОБА_10 здійснити обмін валют у приміщенні малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1 , по курсу 37.38 грн. за 1 євро. У відповідь ОСОБА_10 , будучи введений в оману невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка розмовляла з ним по номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , погодився передати свої грошові кошти з метою здійснення обміну валюти. Після чого 27 червня 2022 року приблизно о 13 год. 35 хв. ОСОБА_10 прибув до приміщення малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1 , де перебував ОСОБА_6 , який, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, свідомо скориставшись довірою ОСОБА_10 та викликавши у нього впевненість щодо необхідності обов`язкової передачі йому грошових коштів, отримав від ОСОБА_10 шляхом обману під приводом обміну валюти грошові кошти готівкою в розмірі 40 000 євро, що у еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 27 червня 2022 року становило 1 230 696 грн. Після чого ОСОБА_6 непомітно для ОСОБА_10 помістив вказані грошові кошти в розмірі 40 000 євро до тряпчаної сумки-сітки, яка була прикріплена до квадрокоптера, що був заздалегідь встановлений на даху вказаного приміщення малої архітектурної форми іншою невстановленою досудовим розслідуванням особою, та активував вказаний квадрокоптер. Після чого ОСОБА_6 непомітно для ОСОБА_10 через отвір в стіні вказаного приміщення малої архітектурної форми, який був заздалегідь вирізаний іншою невстановленою особою за допомогою ножиць по металу, покинув вказане приміщення та зник з місця вчинення кримінального правопорушення. В цей час квадрокоптер, до якого була прикріплена вищевказана тряпчана сумка-сітка, в якій знаходились грошові кошти в розмірі 40 000 євро, завдяки дистанційному керуванню іншої невстановленої досудовим розслідуванням особи, злетів у повітря та зник з місця вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_6 та невстановлені досудовим розслідуванням особи спричинили матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 1 230 696 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 змінити, визначити йому за ст. 190 ч. 4 КК України мінімальне покарання та застосувати до нього положення ст. 69 ч. 1, ст. 75 ч. 1 КК України, замінивши покарання іспитовим строком. Вважає, що судами обох інстанцій допущені неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 , що відповідно до ст. 438 ч. 1 п.п. 2 3 КПК України є підставами для зміни або скасування судових рішень. На думку захисника, судами обох інстанцій необґрунтовано не застосовано до ОСОБА_6 положення ст. ст. 69 75 КК України та не враховано, що він визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні на усіх стадіях досудового розслідування та судового розгляду. Захисник вважає, що судами неналежно враховано обставини того, що ОСОБА_6 вчинив не корупційний злочин, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має тяжку психічну хворобу, не має постійного місця проживання, посередньо характеризується в побуті та за місцем проживання, а кримінальне правопорушення вчинив у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та зараз шкодує про вчинене. Також звертає увагу на те, що в результаті вчиненого діяння, матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 заподіяно не було, оскільки предметом кримінального правопорушення були грошові кошти, які були вилучені під час досудового розслідування та в подальшому були повернуті потерпілому ОСОБА_10 . За таких обставин захисник вважає, що вирок та ухвала не відповідають вимогам ст. ст. 50 65 69 75 КК України та ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6 та юридичну кваліфікацію його дій, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною і такою, що підлягає скасуванню на підставі ст. 438 ч. 1 п. 3 КПК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вважає, що апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не дав належної оцінки її доводам про те, що у діях ОСОБА_6 наявний рецидив злочину, він раніше неодноразово судимий, в тому числі відбував покарання у виді позбавлення волі, проте належних висновків для себе не зробив та скоїв злочин. Також звертає увагу на ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_6 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заперечень на касаційні скарги захисника та прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти касаційної скарги прокурора і просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою, просив її задовольнити та заперечував проти касаційної скарги захисника і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 190 ч. 4 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_6 , внаслідок незастосування до нього ст. 69, ст. 75 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 190 ч. 4 КК України, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, те, що злочин скоєний проти власності, дані про особу ОСОБА_6 , який не працює, не має місця постійного проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, вчинив злочин повторно та має не зняті і непогашені у встановленому законом порядку судимості, в тому числі за злочини проти власності. Суд також врахував конкретні обставини скоєння злочину ОСОБА_6 , який погоджуючись на співучасть у скоєнні злочину, хоч і перебував у скрутному матеріальному становищі, проте раніше вже притягався до кримінальної відповідальності та відбував реальне покарання, після чого свідомо вчинив інкримінований йому злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став. Також при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував, що останній страждає на психічне захворювання, проте як на момент вчинення злочину, так і на момент притягнення його до відповідальності за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Щире каяття відповідно до ст. 66 КК України суд визнав обставиною, що пом`якшує покарання, а рецидив злочину -обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання.

Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, суспільну небезпеку скоєного, посягання на чуже майно, особу ОСОБА_6 , який тривалий час не бажає ставати на шлях виправлення і вчинив корисливий злочин, в тому числі в умовах воєнного стану,суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання ближчого до мінімальної межі санкції, передбаченої ст. 190 ч. 4 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. ст. 69 75 КК України.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , вважаючи призначене йому місцевим судом покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскаржив його в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.

Заперечуючи правильність прийнятого рішення судом першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_6 покарання, захисник в апеляційній скарзі навів доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, та які, на його думку, у своїй сукупності давали підстави для застосування положень ст. 75 КК України до ОСОБА_6 і зцих підстав захисник просив змінити вирок в цій частині.

Положеннями ст. 75 КК України в редакції яка діяла станом на день ухвалення вироку передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції її доводи щодо призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_6 покарання в мінімальній межі санкції ст. 190 ч. 4 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Апеляційний суд погодився із вироком суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_6 покарання та вказав, що усі обставини скоєного кримінального правопорушення, дані про особу засудженого ОСОБА_6 , який раніше судимий, а також обставини, на які посилався захисник у апеляційній скарзі, правильно були враховані судом першої інстанції у їх сукупності, не знайшовши підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому апеляційний суд погодився із доводами апеляційної скарги захисника про те, що у діях ОСОБА_6 було активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і в той же час вказав, що ця обставина, навіть в сукупності з іншими обставинами, які пом`якшують покарання, не може бути достатньою підставою для пом`якшення покарання, призначеного оскаржуваним вироком, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення, дані про особу обвинуваченого та вчинення корисливого злочину в умовах воєнного стану. Апеляційний суд відхилив доводи захисника про те, що внаслідок вчиненого ОСОБА_6 діяння потерпілому ОСОБА_10 не було заподіяно матеріальної шкоди, оскільки вироком суду встановлено, що така шкода була заподіяна, а та обставина, що вилучені під час досудового розслідування грошові кошти були повернуті потерпілому, свідчить про усунення матеріальної шкоди, завданої злочином, у спосіб, до якого ОСОБА_6 не має стосунку, а тому ця обставина не може впливати на вид і розмір призначеного йому покарання.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника та які, на його думку, давали підстави для застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою.

Ухвала Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні - заступник керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 також не погодився із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині розміру призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі та, вважаючи призначене йому місцевим судом покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, оскаржив його в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу. Вважаючи призначене ОСОБА_6 покарання занадто м`яким, прокурор в апеляційній скарзі навів доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, та просив призначити йому за ст. 190 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції її доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене йому за ст. 190 ч. 4 КК України покарання ближче до мінімальної межі санкції цієї частини статті, відповідає вимогам ст. ст. 50 65 КК України та вимогам закону, через які реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд звернув увагу на встановлені судом першої інстанції обставини того, що ОСОБА_6 , зокрема не одружений, не має місця постійного проживання, свідомо погоджуючись на співучасть у вчиненні злочину, перебував у скрутному матеріальному становищі, хоча раніше вже відбував покарання, щиро розкаявся, на час вчинення кримінального правопорушення та ухвалення вироку був осудним, але виявляв ознаки параноїдної шизофренії, стадія ремісії, та психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності. Крім того, апеляційний суд вказав на помилковість доводів апеляційної скарги прокурора щодо обчислення строків судимостей ОСОБА_6 , яких на думку прокурора у останнього 4, та правильно зазначив, що застосування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене КК України, у стані неосудності, примусових заходів медичного характеру не є судимістю. За таких обставин апеляційний суд погодився із тим, що призначене ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі на строк, ближчий до мінімального, встановленого в санкції статті кримінального закону, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим, та додаткове покарання у виді конфіскації майна, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі прокурора та які, на його думку, давали підстави для скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, судом апеляційної інстанції були належним чином досліджені і враховані при прийнятті рішення. Апеляційний суд зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Ухвала Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Застосовуючи положення ст. 69 КК України, суд повинен не просто встановити наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, а з урахуванням особи винного умотивувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час його вчинення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.

Разом з тим, захисник в касаційній скарзі, порушуючи питання про застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 ч. 1 КК України, не наводить відповідного обґрунтування обставин та підстав, які б не були враховані судами першої і апеляційної інстанції та які б в сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального провадження, вказували на те, що ці обставини у своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення ОСОБА_6 навіть мінімального покарання в межах санкції ст. 190 ч. 4 КК України є явно несправедливим. Таких обставин та підстав за матеріалами кримінального провадження не встановила і колегія суддів.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційних скарг та скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 із застосуванням ст. ст. 69 75 КК України або призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,- ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_3