ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 758/9168/21
провадження № 61-15248св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Ексклюзів», товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір ТУР ВІП»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жуков Андрій Олександрович, на рішення Подільського районного суду м. Києва, у складі судді Якимець О. І., від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Немировської О. В., Гаращенка Д. Р., Ящук Т. І., від 07 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Туристична компанія «Ексклюзів», ТОВ «Альтаір ТУР ВІП» про захист прав споживачів.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що14 січня 2020 року між ним та ТОВ «Альтаір ТУР ВІП», від імені якого діяло ТОВ «Туристична компанія «Ексклюзів», укладеного договір на туристичне обслуговування.
3. При укладені вказаного договору, шляхом передоплати ним було сплачено повну вартість туристичних послуг у розмірі 29 630 євро.
4. Термін надання туристичних послуг визначено договором із 11 червня 2020 року по 01 липня 2020 року, однак ці послуги у вказаний строк не були надані з незалежних від позивача причин, а сплачені грошові кошти йому не повернуто.
5. Через не отримання туристичних послуг та не повернення грошових коштів, ігнорування відповідачами відповідних звернень, йому було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 50 000 грн.
6. Посилаючись на викладене,ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти, з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і три проценти річних від простроченої суми, в розмірі 927 129,54 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 жовтня
2022 року та додатковим рішення цього ж суду від 31 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Альтаір ТУР ВІП» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
8. Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 31 жовтня 2022 року залишено без змін.
9. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено факт оплати ним вартості туристичних послуг за договором від 14 січня
2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Жуков А. О. просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 24 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жуков А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 758/9168/21 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду
від 13 грудня 2018 року у справі № 752/3125/17 (пункт 1 частини другої
14. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Зауважує, що предметом доказування у цій справі є факт оплати позивачем коштів за договором на туристичне обслуговування, який може бути підтверджено показами свідків, оглядом електронних доказів, дослідженням письмових та інших доказів.
16. Наголошує, що судами попередніх інстанцій було необґрунтовано відхилено клопотання позивача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
- клопотання від 07 липня 2022 року та від 03 жовтня 2022 року про допит як свідків працівників ТОВ «Туристична компанія «Ексклюзів», які могли підтвердити факт отримання оплати коштів за договором на туристичне обслуговування;
- клопотання від 03 жовтня 2022 року про повернення до з`ясування обставин у справі та дослідження нових доказів (електронного листування з питань повернення сплачених позивачем коштів);
- викладене в апеляційній скарзі клопотання про допит як свідків працівників ТОВ «Туристична компанія «Ексклюзів» та огляд електронних доказів свідка ОСОБА_2 .
17. Вважає, що покази свідка ОСОБА_2 у сукупності з іншими доказами мають достатній рівень доказової бази для доведення факту оплати послуг позивачем. Апеляційний суд помилково вказав, що текст електронного листування свідчить лише про пошук варіантів номеру в готелі та періоду відпочинку. Також необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про погодження сторонами оплати послуг за договором у безготівковій формі, оскільки договір не містить жодних умов та реквізитів щодо оплати у безготівковій формі, а тому оплата за договором могла відбутися виключно готівковим шляхом.
18. Стверджує, що суд першої інстанції помилково вказав, що предмет позовних вимог не є збитками в розумінні статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». З цього приводу апеляційний суд не навів своїх висновків.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
19. 14 січня 2020 року укладено договір на туристичне обслуговування
№ 1106/2 між ТОВ «Альтаір ТУР ВІП» в особі ОСОБА_3 , що діє на підставі статуту, який діє від імені та за дорученням ТОВ «Туристична компанія «Ексклюзів» (туроператор), з одного боку та Kosheliev Ihor(турист), з другого боку (далі - договір, правочин). Предмет договору - турагент зобов`язується відповідно до замовлення туриста, й особам, що слідують із ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) туристу, а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити їх. Туристична послуга здійснюється у складі п`яти осіб. Термін подорожі - з 11 червня 2020 року по 01 липня 2020 року (пункти 1.1., 2.1, 2.3 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість туристичних послуг, замовлених туристом, становить двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять євро (29 630 євро).
Відповідно до пункту 5.2.1 договору турист зобов`язаний оплатити вартість туристичного продукту протягом _строк оплати за тур _днів (годин) з моменту підписання даного договору.
У випадку анулювання подорожі з вини турагента туристу повертається повна вартість сплачених останнім послуг протягом 14 днів (пункт 6.9 договору).
За умовами пункту 12.2. договору, зобов`язання турагента щодо виконання умов договору виникає тільки після сплати туристом вартості туристичного обслуговування у повному обсязі та надання всіх необхідних для оформлення туристичної подорожі документів та відомостей.
20. 17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Альтаір ТУР ВІП» із вимогою про повернення грошових коштів.
21. Згідно з довідками ТОВ «Альтаір ТУР ВІП» від 12 липня 2022 року та виписками банківських установ по рахунках товариства:
підприємство не має РРО і платіжного терміналу, а тому оплати від клієнтів покупців приймає у безготівковій формі згідно з договорами або виставленими рахунками за відповідними реквізитами;
за період з січня 2020 року по 02 липня 2021 року відсутні відомості про внесення ОСОБА_4 грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Альтаір ТУР ВІП», які відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль».
22. Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що примірники договору про надання туристичного продукту від 14 січня 2020 року з підписом ОСОБА_3 та печаткою туроператора, вона особисто привезла позивачу додому. Також свідок вказала, що грошові кошти вона отримала особисто і в цей же день передала ОСОБА_5 , яка в подальшому повідомила, що кошти перераховані на депозит у зв`язку із карантинними заходами.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
24. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
25. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
26. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
28. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
29. Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».
30. За змістом статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.
Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
31. Відповідно до статті 30 Закону України «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.
32. У статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
33. У розглядуваній справі ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що послуги за договором на туристичне обслуговування не були надані з незалежних від нього причин, а сплачені ним в готівковій формі кошти не повернуто.
34. Згідно статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
35. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
36. Суди попередніх інстанцій,встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту сплати коштів за договором на туристичне обслуговування від 14 січня
2020 року.
37. Колегія суддів погоджується з такими висновками, враховуючи таке.
38. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім випадків, передбачених вказаною частиною.
39. Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148), визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.
40. Відповідно до пунктів 4-6 Положення № 148 (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.
41. Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
42. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
43. Суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:1) між собою - у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.
44. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.
45. За змістом пункту 7 Положення № 148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою, зокрема із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.
46. Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку;
47. Згідно з пунктом 23 Положення № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
48. Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові
від 27 березня 2023 року у справі № 357/1771/21, обґрунтовано вказав, що належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути зокрема прибуткові та видаткові касові ордери.
49. У матеріалах справи відсутні відповідні докази, які б підтверджували сплату ОСОБА_1 відповідачам коштів за договором на туристичне обслуговування від 14 січня 2020 року.
50. Крім того, з огляду на визначену умовами договору вартість туристичного обслуговування (29 630 євро), розрахунок між сторонами мав проводитись у безготівковій формі та в національній валюті.
51. Показам свідка ОСОБА_2 була надана оцінка як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, в межах наданих їм процесуальним законом повноважень.
52. При цьому апеляційний суд звертав увагу позивача, що у разі якщо він має майнові претензії до ОСОБА_2 , яка, з її слів, отримала від нього готівкові грошові кошти, ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до неї з відповідним позовом.
53. Натомість ТОВ «Альтаір ТУР ВІП» заперечує факт отримання коштів від ОСОБА_1 за договором від 14 січня 2020 року і в межах цивільної справи ці заперечення не спростовані.
54. Апеляційним судом було також надано оцінку електронному листуванню між відповідачами, яке не містить посилань на суму та спосіб оплати позивачем коштів за договором на туристичне обслуговування
від 14 січня 2020 року.
55. Доводи заявника про те, що судами необґрунтовано відхилені клопотання про допит як свідків працівників ТОВ «Туристична компанія «Ексклюзів», про повернення до з`ясування обставин у справі та дослідження нових доказів (електронного листування), про огляд електронних доказів, викладеного не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору по суті.
56. Сам по собі факт реєстрації кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 та здійснення досудового розслідування, за відсутності судових рішень, які б підтверджували факт вчинення злочину, не свідчать про наявність підстав для задоволення позову у розглядуваній цивільній справі.
57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
58. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 752/3125/17, на які посилається заявник в касаційній скарзі.
59. Доводи касаційної скарги які спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.
60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
62. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
63. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
64. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
66. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
67. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жуков Андрій Олександрович, залишити без задоволення.
2. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников