Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 759/12171/17
провадження № 61-21942св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Демос-Буд»,
представник позивача - Щербань Дмитро Дмитрович,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Буд» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Буд» (далі - ТОВ «Демос-Буд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що 23 грудня 2015 року ним було перераховано на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 200 000 грн. У подальшому через неповернення зазначених коштів, ним було подано до суду позов до ОСОБА_1 про їх повернення на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих (справа № 759/17040/16-ц). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року накладено арешт в межах суми стягнення у розмірі 200 000 грн на належну
ОСОБА_1 на праві власності квартиру, загальною площею 45,1 кв. м, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Проте, до винесення ухвали про забезпечення позову, а саме 05 липня
2017 року, ОСОБА_1 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_2 , який є пов`язаною особою та ймовірно її родичем, без наміру реального відчуження такої квартири, але з метою ухилення від виконання у майбутньому зобов`язання за судовим рішенням у справі № 759/17040/16-ц.
Зазначав, що ОСОБА_1 не має на праві власності іншого житла та продовжує проживати у квартирі, яка є предметом оспорюваного договору, оплачує рахунки за комунальні послуги. Водночас обдарований ОСОБА_3 у квартирі не проживає та у дійсності не отримував у володіння та користування цієї квартири.
Враховуючи викладене, ТОВ «Демос-Буд» просило суд визнати недійсним договір дарування від 05 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М., зареєстрований у реєстрі за № 1188.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Демос-Буд» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що конкретних обставин та норм закону, наслідком яких є визнання договору дарування недійсним позивачем не вказано, доказів на їх підтвердження - не надано. Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Демос-Буд» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен також довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Разом з тим, звертаючись до суду з цим позовом,
ТОВ «Демос-Буд» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ознаки фіктивності оспорюваного правочину, зокрема, щодо відсутності факту передання майна обдаровуваній особі. Факт використання ОСОБА_2 зазначеної квартири свідчить про фактичне набуття ним права власності на нерухоме майно та настання правових наслідків за оспорюваним правочином, що виключає його фіктивність.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, однак зазначає, що договором дарування порушуються його права та обов`язки, оскільки ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у сумі 200 000 грн, у зв`язку з чим Святошинським районним судом м. Києва розглядається позов про стягнення указаної суми з ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року позовна заява ТОВ «Демос-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишена без розгляду, а заходи забезпечення позову у вказаній справі скасовані. З огляду на викладене, на момент розгляду цієї справи права позивача укладеним договором дарування жодним чином не порушуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,
ТОВ «Демос-Буд», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року справу за позовом
ТОВ «Демос-Буд» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки доказам щодо фіктивності оспорюваного договору, чим порушив вимоги процесуального закону (статті 76, 77 та 263 ЦПК України).
Заявник вказує, що оспорюваний договір прямо порушує його права, оскільки між ним та ОСОБА_1 існує спір про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 200 000 грн (справа № 354/171/18), а укладений
05 липня 2017 року договір дарування квартири було вчинено з метою уникнення можливості накладення арешту на таку квартиру та подальше задоволення вимог позивача за її рахунок під час виконання судового рішення про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Вважає, що судами не застосовано до спірних правовідносин
статей 203 234 ЦК України, які підлягають застосуванню.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У грудні 2016 року ТОВ «Демос-Буд» звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів
(справа № 759/17040/16-ц).
Встановлено, що в межах розгляду справи № 759/17040/16-ц ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року накладено арешт в межах стягнення заборгованої суми - 200 000 грн, на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М. 05 липня 2017 року та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 1188, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи міститься довідка з місця проживання щодо реєстрації ОСОБА_2 у квартирі, яка є предметом оспорюваного договору з
20 листопада 2017 року, акт-наряд на виконання робіт по гарантії
від 25 листопада 2016 року, акти на поставку товарів з ТОВ «Епіцентр К» за 2016 рік, товарний чек від 04 вересня 2016 року, банківські виписки та квитанції на оплату комунальних послуг за 2016-2018 роки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ «Демос-Буд» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша
Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги про визнання недійсними договору дарування, посилався на те, що вказаний правочин є фіктивним, оскільки сторони їх уклали без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, а лише з метою уникнення ОСОБА_1 у майбутньому звернення стягнення на належне їй нерухоме майно на виконання судового рішення про стягнення з неї безпідставно набутих коштів у розмірі 200 000 грн.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі
№ 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
Установивши, що передбачені договором дарування від 05 липня 2017 року правові наслідки дійсно настали, сторони цього договору вчинили усі передбачені цим договором дії, виконали його, передавши майно від дарувальника обдарованому, який прийняв дарунок, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання такого договору недійсним з підстав фіктивності.
Під час розгляду справи позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір дарування квартири АДРЕСА_1 є фіктивним та укладений без мети настання реальних наслідків, а також не наведено фактичних даних, підтверджених доказами, на спростування встановленої законом презумпції правомірності правочину.
Посилання у касаційній скарзі на фіктивність договору дарування з тих підстав, що цей правочин укладений з метою уникнення грошових зобов`язань перед ТОВ «Демос-Буд», не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи позивач наявність таких обставин не довів, зокрема, ним не доведено, що станом на момент укладення оспорюваного договору у ОСОБА_1 існувало невиконане та прострочене боргове зобов`язання перед позивачем.
Щодо цивільної справи № 759/17040/16-ц, на яку посилався позивач, то ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року, позовну заяву ТОВ «Демос-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів залишено без розгляду, а заходи забезпечення позову у вказаній справі скасовані.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у Яремчанському міському суді Івано-Франківської області на розгляді перебуває цивільна справа № 354/171/18 за позовом ТОВ «Демос-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, розгляд якої призначено на 29 березня 2021 року. Відсутність рішення про стягнення коштів у зазначеній справі не дає підстав для висновку про наявність грошових зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Демос-Буд». Крім того, слід зазначити, що ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року накладено арешт у межах суми стягнення -
200 000 грн на належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру, загальною площею 105,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Матеріали справи, що переглядається, містять платіжне доручення
від 23 грудня 2015 року № 73 на суму 200 000 грн з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги згідно договору від 23 грудня
2015 року № 77 ОСОБА_1 . Проте самого договору позивачем не надано, тобто не можна встановити умов надання такої фінансової допомоги та строків її повернення.
Відсутність рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Демос-Буд» будь-яких коштів або заборгованості свідчить про передчасність доводів позивача про те, що укладений 05 липня 2017 року договір дарування квартири було вчинено з метою уникнення можливості накладення арешту на таку квартиру та подальше задоволення вимог позивача за її рахунок під час виконання судового рішення про стягнення безпідставно отриманих коштів.
За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку позивача свідчить про фіктивність оспорюваного ним договору дарування з підстав фіктивності. Проте такі доводи і обставини були перевірені і спростовані судами під час розгляду справи з посиланням на належні докази.
Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Буд» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович