ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 759/14053/19

провадження № 51-3715км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019100080003425 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Вступ

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту за наступних обставин.

Так, 14 травня 2019 року приблизно о 12:00 ОСОБА_7 , будучи в парку у

смт Коцюбинське Києво-Святошинського району Київської області, знайшов під деревом поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору. Усвідомлюючи, що знайдена речовина є психотропною, ОСОБА_7 вирішив залишити її при собі для подальшого особистого вживання, без мети збуту. Після чого, зберігаючи при собі психотропну речовину, прибув до м. Києва, де

14 травня 2019 року приблизно о 13:00, працівники поліції у результаті добровільної його видачі виявили та в подальшому вилучили поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 4,501 г, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України та виправдав його в зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, вирок районного суду залишив без змін.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті виправдання особи у даному кримінальному провадженні.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2

ст. 309 КК України та виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінальних правопорушень.

Цим же вироком вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за таких обставин.

14 травня 2019 року приблизно о 12:00 ОСОБА_7 , будучи в парку, що на вул. Залізнодорожній, 1/1 у смт Коцюбинське Києво-Святошинського району Київської області, знайшов під деревом поліетиленовий пакет з пазовим замком, всередині якого була порошкоподібна речовина білого кольору. Усвідомлюючи, що знайдена речовина є психотропною, ОСОБА_7 вирішив залишити її при собі, поклавши до відділення власної сумки, для подальшого особистого вживання, без мети збуту. Після цього, зберігаючи таким чином при собі психотропну речовину, ОСОБА_7 , скориставшись послугами таксі, поїхав до вулиці Краснова в м. Києві. Однак, 14 травня 2019 року приблизно

о 13:00, коли він проходив біля будинку № 34 на вулиці Краснова в м. Києві, то його затримали працівники поліції, які у результаті добровільної його видачі виявили та в подальшому вилучили поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 4,501 г, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за

ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до того, що він вказує на те, що судом апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини, які мають значення для кримінального провадження, оскільки, на його думку, в матеріалах кримінального провадження наявна достатня сукупність доказів вини

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, що за умови їх належного дослідження, повністю підтверджують його вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано погодився з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , що призвело до безпідставного його виправдання в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, при цьому, цим судом було визнано недопустимими ряд доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним зазначеного злочину.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає те, що апеляційний суд, погодившись з рішенням суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 14 травня

2019 року з додатком до нього за участю обвинуваченого з підстав того, що під час проведення зазначеної слідчої дії огляд чи обшук особи не допускається, проте працівниками поліції зазначених вимог закону дотримано не було, однак, на думку прокурора, під час проведення огляду місця події у порядку встановленому КПК України працівниками поліції було виявлено та вилучено у результаті добровільної видачі ОСОБА_7 , без жодних ознак примусу, пакет з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину

- амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено. Також висновок експерта № 11-2/4108 від 24 липня 2019 року за результатами проведення судової експертизи виявленої та вилученої в ході проведення огляду місця події порошкоподібної речовини, також є допустимим доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_7 .

При цьому, на переконання прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції, що станом на 14 травня 2019 року у порядку ст. 208 КПК України відбулося затримання ОСОБА_7 у зв`язку з чим слід було складати відповідний протокол, однак уповноваженими на те особами цього здійснено не було, що призвело до незаконного затримання зазначеної особи з порушенням відповідних прав затриманого.

Водночас прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, зокрема показанням свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які залучалися як поняті при проведенні огляду місця події, а також власноруч написаній самим обвинуваченим заяві від 14 травня 2019 року про добровільну видачу працівникам поліції пакету з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено та помилково відхилив ряд важливих доказів у кримінальному провадженні, які в сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Також стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу

прокурора не подавалися.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а виправданий та його захисник заперечували проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті виправдання особи у даному кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404 405 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у кримінальному провадженні матеріалами та дати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції наведених вимог закону не дотримався, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що є неприпустимим з огляду на вимоги

ст. 419 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком районного суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав певні докази недопустимими, при цьому, суд необґрунтовано відхилив ряд важливих доказів у кримінальному провадженні, які в сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а відтак неправомірного визнав невинуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. З огляду на викладене, прокурор порушував питання про скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 та ухвалення нового вироку, яким останнього визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги належним чином не перевірив доводи наведені у ній, які є аналогічні доводам поданої касаційної скарги, та передчасно погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 14 травня 2019 року з додатком до нього за участю ОСОБА_7 , висновку експерта судової експертизи № 11-2/4108 від 24 липня 2019 року та необґрунтовано дійшов спільного висновку з районним судом про правильність визнання невинуватимОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2

ст. 309 КК України з подальшим його виправданням у зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінальних правопорушень, однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Щодо доводів прокурора про передчасність висновку апеляційного суду стосовно недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 14 травня 2019 року з додатком до нього за участю обвинуваченого з підстав того, що під час проведення зазначеної слідчої дії огляд чи обшук особи не допускається, проте працівниками поліції зазначених вимог закону дотримано не було, при цьому, обвинувачений був незаконно затриманий з порушенням відповідних прав, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до норм статей 86 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.

Так, колегією суддів під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження встановлено те, що суд апеляційної інстанції дійшов поспішного висновку та погодився з рішенням районного суду в частині недопустимості як доказу винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення протоколу огляду місця події від 14 травня

2019 року з додатком до нього за участю останнього, оскільки обвинуваченого до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було незаконно затримано та в подальшому проведено його огляд у результаті чого працівниками поліції було виявлено та вилучено пакет з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено та констатував, при цьому, що після незаконного затримання ОСОБА_7 було фактично проведено його обшук, а не огляд місця події.

Під час перевірки доводів скарги прокурора, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що прокурор послідовно та поетапно вказував, які слідчі дії відбувались у даному кримінальному провадженні.

Так, як вбачається з апеляційної скарги прокурора, останній вказував на те, що

14 травня 2019 року була проведена така слідча дія як огляд місця події. Предметом огляду була ділянка місцевості, яка розташована біля будинку № 34 на вул. Краснова у м. Києві. В ході огляду місцевості було помічено чоловіка, який назвався ОСОБА_7 . На запитання слідчого чи є у нього при собі заборонені до вільного обігу на території України предмети чи речі, він повідомив, що є та самостійно, добровільно надав для огляду та вилучення прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Вказаний пакет із зазначеною речовиною було виявлено та вилучено з подальшим його направленням для проведення відповідної експертизи з метою встановлення його вмісту.

Дана слідча дія підтверджується відеозаписом, який міститься на диску, що є додатком до протоколу складеного за результатами проведення відповідної слідчої дії та міститься в матеріалах даного кримінального провадження

(т. 1, а. п. 116). Водночас із зазначеного відеозапису вбачається, що будь-яких скарг, зауважень щодо проведення працівниками поліції даної слідчої дії у

ОСОБА_7 не було, при цьому він поводив себе спокійно, заходів примусу працівниками поліції щодо нього застосовано не було.

У свою чергу колегія суддів зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

В свою чергу, огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.

Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214 223 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що у даному кримінальному провадженні 14 травня 2019 року був проведений огляд місця події з метою безпосереднього виявлення та фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується відповідним протоколом (т. 1 а. п. 114-116). Підставою для проведення огляду місця події стала інформація надана, зокрема інспектором ОСОБА_10 , який працює в управлінні патрульної поліції в м. Києві про те, що під час його патрулювання з напарником Святошинського району м. Києва вони побачили ОСОБА_7 , який поводив себе підозріло. Підійшовши до нього вони запитали чи має він щось заборонене, на що той повідомив, що дещо є у його сумці. Він відкрив сумку і вони побачили згорток з речовино. Після цього, вони викликали

слідчо-оперативну групу, оскільки були ознаки кримінального правопорушення. При цьому ОСОБА_7 опір не чинив. Про зазначені події був складений рапорт. Коли приїхала слідчо-оперативна група, то ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції згорток з речовиною. Зазначені події ОСОБА_10 підтвердив у ході його допиту у якості свідка судом першої інстанції.

Таким чином, така слідча дія як огляд місця події була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду. При цьому, огляд місця події проводився за участю понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким було роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, що підтверджується їх підписами, які наявні у відповідному протоколі.

Крім цього, факт добровільної видачі обвинуваченим працівникам поліції пакету з порошкоподібною речовиною білого кольору з подальшим його вилученням та направленням для проведення необхідної експертизи з метою встановлення його вмісту, підтверджується відповідною заявою ОСОБА_7 , яка написана ним власноруч та міститься у матеріалах даного кримінального провадження

(т. 1, а. п. 113), а також показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були допитані у суді першої інстанції та підтвердили зазначений факт.

Зі свого боку колегія суддів зауважує те, що будь-яких доказів, які би обґрунтовано спростовували добровільність згоди засудженого на видачу пакету з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, матеріали кримінального провадження не містять.

Натомість, як слідує з протоколу огляду місця події від 14 травня 2019 року слідчим при здійсненні огляду місця події проводилось виявлення та фіксація речових доказів, які ОСОБА_7 видав добровільно. Водночас з відеозапису зазначеної слідчої дії, який є додатком до відповідного протоколу (т. 1, а. п. 116) слідує, що обвинувачений діяв добровільно, тиску на нього не здійснювалось, будь-яких скарг чи зауважень щодо проведення зазначеної слідчої дії ним не висловлювалось, що підтверджується його особистим підписом у зазначеному протоколі.

Таким чином, огляд місця події, під час якого було виявлено і вилучено

працівниками поліції пакет з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, був проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів констатує передчасність висновку апеляційного суду про протилежне і як наслідок не погоджується з висновками цього суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 14 травня 2019 року.

Крім цього, матеріали провадження не містять відомостей про те, що у даному кримінальному провадження засуджений затримувався в аспекті положень статей 208 209 КПК України щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 309 КК України, а тому й не потребувало складення відповідного протоколу такої слідчої дії, як і не проводився особистий обшук в порядку статей 234 237 КПК України, а також і його поверхневий огляд, оскільки останній добровільно видав відповідний пакет.

З викладених вище підстав колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість тверджень про те, що наркотичний засіб вилучений із порушенням процесуального порядку, оскільки його було добровільно видано обвинуваченим працівникам поліції та в подальшому вилучено за результатами проведення огляду місця події, що не має ознак особистого огляду та обшуку особи, а тому зазначена слідча дія могла бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не потребувала легалізації шляхом звернення до слідчого судді.

Також, з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов хибного висновку про недопустимість як доказу висновку експерта судової експертизи № 11-2/4108 від 24 липня 2019 року, який є похідним від недопустимого доказу, на думку апеляційного суду, а саме протоколу, який був складеним за результатами проведення огляду місця події, в ході зазначеної слідчої дії було виявлено та вилучено у обвинуваченого порошкоподібну речовину білого кольору, яка і стала об`єктом експертного дослідження (т. 1 а. п. 122-125).

Зазначене вище, дає підстави для висновку про те, що апеляційний суд без належної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора передчасно погодився з висновками районного суду про те, що ряд доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України є недопустимими, при цьому відхиливши інші докази на встановлення його винуватості, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 в зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.

Водночас колегія суддів констатує те, що на обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор наводив конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені судом під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Отже, під час апеляційного розгляду матеріалів даного кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів, також вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування районним судом закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_7 є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження, апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, які є аналогічні доводам поданої касаційної скарги, і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.

Керуючись статтями 433 434 436 438 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3