Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 759/16565/17
провадження № 61-3846св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Воронцовою Мариною Володимирівною, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року в складі судді: Миколаєць І. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 13 вересня 2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 12,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000 доларів США, за графіком вказаним в договорі починаючи з жовтня 2006 року до 12 вересня 2016 року.
Вказував, що відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені вказаним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах передбачених цим договором та графіком погашення кредиту.
Зазначав, що у порушення умов вказаного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 12 жовтня 2017 року у останнього була наявна прострочена заборгованість за кредитом у загальному розмірі 18732,47 дол. США.
Посилався на те, що 20 лютого 2018 року було здійснено сторно зайво нарахованих та сплачених відсотків у сумі 10789,82 дол. США та направлено на дострокове погашення заборгованості за основним боргом, тому банк просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12788,11 дол. США.
Банк, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту №20-29/2423 від 13 вересня 2006 року у розмірі 12 788,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 362 358,54 грн, яка складається з:
суми заборгованості за кредитом - 7 944,65 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 225 116,28 грн;
суми заборгованості за відсотками - 7 10,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 20 122,23 грн;
розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 642,05 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 103 199,61 грн;
розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 491,27 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 13 920,42 грн.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів.
Зустрічний позов мотивований тим, що 13 вересня 2006 року між ним та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 12,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000 дол. США, за графіком вказаним в договорі починаючи з жовтня 2006 року до 12 вересня 2016 року.
Вказував, що відповідно до розрахунків поданих позивачем нарахування відсоткової ставки за кредитним договором № 10-29/2433 від 13 вересня 2006 року банком було збільшено з 12,5 % річних до 14 % річних, у зв`язку з чим відбулося перерахування суми його заборгованості.
Зазначав, що з розрахунку нарахування та сплат грошових коштів за кредитним договором, наданим позивачем вбачається, що він в період з 23 жовтня 2006 року по 25 травня 2016 року на виконання договору № 10-29/2423 мав сплатити: кредит в розмірі 268 300 дол. США та проценти за користування кредитом в розмірі 158 662,29 дол. США, що становить - 426 962,29 дол. США.
Посилався на те, що ним в рахунок виконання зобов`язань в період з 23 жовтня 2006 року по 26 травня 2016 року було здійснено дострокове повне повернення кредиту та сплату процентів на загальну суму 437 364,41 доларів США, тобто, станом на 26 травня 2016 року загальний розмір надміру сплачених ним коштів становить 10 402,12 доларів США, які отримані банком безпідставно.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати дії АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») відносно зміни в односторонньому порядку умов договору кредиту № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року стосовно збільшення відсоткової ставки до 14 % річних незаконними;
зобов`язати АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») здійснити перерахунок відсотків згідно умов кредитного договору з урахуванням фактично отриманих грошових коштів у відповідних періодах;
визнати зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року та додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року, від 16 липня 2007 року укладеними між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 виконаними в період з 23 жовтня 2006 року по 25 травня 2016 року в повному обсязі та такими, що припинились 26 травня 2016 року;
стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь безпідставно отриманні кошти в розмірі 10 402,12 долара США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами в період з 26 травня 2016 року по 25 травня 2019 року в розмірі 4 864,04 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 119 069,26 грн;
стягнути з АТ «Альфа Банк» на його користь суму судового збору у розмірі 6 256,55 грн, оплату економічної експертизи в розмірі - 17 000 грн, витрати на правничу допомогу яка становить 64 500 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року залучено до участі у справі замість позивача/відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Альфа-Банк».
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 10 402,12 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн.
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи які становлять: судовий збір в загальному розмірі 6 256,55 грн, оплата економічної експертизи в розмірі 17 000 грн; витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що банком не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність заборгованості у ОСОБА_1 та правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором на підтвердження розміру заявлених позовних вимог у розмірі 12 788,11 дол. США.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк не погоджується з висновками проведеної судово-економічної експертизи від 16 вересня 2019 року по третьому питанню, а саме - щодо розміру наявної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», колегія суддів відхилила, оскільки доказів на спростування висновку, який викладений у експертизі банком не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що суму надмірно нарахованих та сплачених коштів в розмірі 10 789,82 дол. США було повернено та зараховано 20 лютого 2018 року на рахунок клієнта № НОМЕР_1 , що повністю підтверджує наявна в матеріалах справи виписка по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2018 року колегія суддів визнала необґрунтованим, оскільки згідно висновку експерта вказана сума сторно була врахована експертом при визначенні розміру заборгованості.
При зверненні із зустрічним позовом ОСОБА_1 вказував на те, що банком безпідставно в односторонньому порядку було збільшено ставку за кредитним договором з 12,5 % річних до 14 % річних, внаслідок чого стало отримання останнім надмірно сплачених коштів в розмірі 10 402,12 дол. США, на які відповідно до статей 536 1048 1212 1213 ЦК України повинні бути нараховані відсотки за період з 26 травня 2016 року по 25 травня 2019 року у розмірі 4 864,04 дол. США.
Розмір переплати за договором відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року складає 10 402,12 дол. США. Експертом у висновку зазначено, що в межах наявних матеріалів, відсутнє Положення про кредитування банку АТ «Укрсоцбанк». У зв`язку з відсутністю Положення про кредитування банку АТ «Укрсоцбанк» не видається за можливе встановити відповідність методу нарахування банком процентів за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року. Під час дослідження розрахунку вимог банку кредитної заборгованості за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року встановлено застосування банком при нарахуванні відсотків методу «факт/360», що узгоджується з умовами пункту 2.6. договору № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року. Оскільки висновком експерта встановлено, що розмір переплати за договором відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року складає 10 402,12 доларів США, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти у розмірі 10 402,12 дол. США.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року акціонерного товариства «Альфа-Банк» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Воронцовою М. В., на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій просило: оскаржені рішення скасувати; постановити по справі нове рішення яким позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити; в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів відмовити в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком 20 лютого 2018 року було здійснено внутрішньобанківську операцію «сторно» нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 доларів США. У виписці по особовому рахунку № НОМЕР_2 зазначено опис однієї операції - сторно нарахованих і погашених процентів та одночасне дострокове погашення заборгованості по кредиту № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року. Суму надмірно нарахованих та сплачених коштів в розмірі 10 789,82 доларів США, було повернено та зараховано 20 лютого 2018 року на рахунок клієнта № НОМЕР_1 , що підтверджує виписка по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2018 року. Висновки судово-економічної експертизи зроблені за період з 13 вересня 2006 року по 12 жовтня 2017 року, тоді як банком сторно нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 дол. США здійснено 20 лютого 2018 року. Суд не врахував те, що банком було здійснено погашення заборгованості тіла кредиту в розмірі 10 789,82 дол. США (в наслідок «сторно» надмірно нарахованих та сплачених коштів) відповідно до пункту 2.11 договору відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
Наданий банком уточнений розрахунок заборгованості станом на 26 жовтня 2018 року, який посвідчує визначену суму заборгованості, є суттєвим доказом у справі, але який був проігнорований судом при розгляді справи та винесенні рішення. При цьому суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 750/5477/15-ц.
У жовтні 2018 року банк подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій сума заборгованості була зменшена вдвічі, зокрема заборгованість в рахунок зарахування «сторно» нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 доларів США, крім цього останній платіж боржником було здійснено 25 травня 2016 року в розмірі 228,93 доларів США. Тому з травня 2016 року жодних платежів не надходило від ОСОБА_1 , тоді як заборгованість за тілом кредиту залишалась не погашеною.
Висновок експертизи суперечить іншим матеріалам справи та не може сприйматися як доказ необхідності здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами кредитного договору та перевести в національну валюту України гривню, оскільки не містить висновків щодо видачі кредиту саме у гривні. Сама по собі ймовірна наявність певних порушень порядку бухгалтерського обліку проведених операцій не може бути підставою для ігнорування презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України. Експерт при підготовці висновку вийшов за межі своїх повноважень, оскільки містить у тому числі і висновки щодо питань правового характер.
Витрати на правову допомогу є надмірними, оскільки попереднього орієнтованого розрахунку судових витрат відповідачем не подавалось. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог банку, в задоволеній частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення судових витрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 21 лютого 2018 року у справі № 750/5477/15-ц (провадження № 61-3260св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 13 вересня 2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423.
Згідно пункту 1.1 договору кредитор зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
У підпункті 1.1.1. пункту 1.1. статті 1 вказаного договору було визначено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 12,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000 дол. США, за графіком вказаним в договорі, починаючи з жовтня 2006 року до 12 вересня 2016 року.
16 липня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року, згідно якої сторони домовились викласти пункти 1.1.1, 1.3.1 договору в новій редакції:
пункт 1.1.1.: надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 12,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 266 000 доларів США, з графіком зменшення максимального ліміту заборгованості кожного 25 числа місяця, починаючи з липня 2007 року до 12 вересня 2016 року;
пункт 1.3.1.: в день укладення цього договору кредитор укладає з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 1 919 000 грн.
У заяві про зменшення позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» вказував на те, що 20 лютого 2018 року було здійснено сторно зайво нарахованих та сплачених відсотків у сумі 10 789,82 доларів США та направлено на дострокове погашення заборгованості за основним боргом.
Банк зазначав, що він свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, однак ОСОБА_1 в супереч умов кредитного договору здійснював свої зобов`язання не належним чином, у зв`язку із чим у нього станом на 26 жовтня 2018 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 12 788,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 362 358,54 грн, яка складається з:
суми заборгованості за кредитом - 7 944,65 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 225 116,28 грн;
суми заборгованості за відсотками - 710,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 20 122,23 грн;
розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 642,05 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 103 199,61 грн;
розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 491,27 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 13 920,42 грн.
На підтвердження своїх вимог АТ «Укрсоцбанк» було надано розрахунки заборгованості, виписки по особовому рахунку, довідку про погашення заборгованості.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не заперечується факт отримання коштів за кредитним договором, однак він не погоджується з розрахунком заборгованості, який був проведений банком та зазначав про відсутність у нього заборгованості. Вказував на те, що розрахунки заборгованості, які були надані сторонами у справі істотно відрізняються один від одного. Посилався на те, що банком самостійно було збільшено відсоткову ставку з 12,5 % річних до 14 % річних, у зв`язку з чим відбулося перерахування суми його заборгованості.
ОСОБА_1 було заявлено клопотання про призначення у справі фінансово-економічної експертизи.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року за клопотанням представника відповідача у справі було призначено фінансово-економічної експертизу, проведення якої доручено експертам Експертно-дослідної служби України.
За результатом проведення судово-економічної експертизи судовим експертом Тарасовою О. Б. було складено висновок експерта № 419/09/2019 від 16 вересня 2019 року, відповідно до якого:
під час дослідження розрахунку вимог банку станом на 12 жовтня 2017 року позичальника ОСОБА_1 (зі сплати процентів за кредит, погашення основної суми боргу, пені) перед АТ «Укрсоцбанк» відповідності умовам укладеного між зазначеними сторонами договору відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (в т.ч. зі змінами) встановлено наступні неузгодженості:
банком при нарахуванні відсотків, починаючи з 01 липня 2008 року застосована ставка (14,00 % річних), не передбачена умовами договору кредиту та умовами додаткової угоди до нього (згідно пункту 1.1.1. - 12,50 % річних), що свідчить про утримання з позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;
в наданих та досліджених матеріалах справи відсутні документальні підтвердження погодження змін (ознайомлення позичальника про зміну відсоткової ставки та її підвищення), викладених в письмовій формі та підписаних сторонами, а також внесення змін до кредитного договору шляхом укладання додаткової угоди, що передбачено умовами пункту 2.12.1. договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
У висновку експерта також вказано, що в межах наявних матеріалів, відсоткова ставка зазначена у розрахунку вимог банку позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року (а. с.13-16 тому 1), застосована при нарахуванні процентів за користування кредитом не відповідає умовам договору відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (в т. ч. зі змінами) та не узгоджується з наявними матеріалами:
у розрахунку заборгованості банком при нарахуванні відсотків, починаючи з 01 липня 2008 року застосована ставка (14,00 % річних), не передбачена умовами договору кредиту та умовами додаткової угоди до нього (згідно пункту 1.1.1. - 12,50 % річних), що свідчить про утримання з позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;
в наданих та досліджених матеріалах відсутні документальні підтвердження погодження змін (ознайомлення позичальника про зміну відсоткової ставки та її підвищення), викладених в письмовій формі та підписаних сторонами, а також внесення змін до кредитного договору шляхом укладання додаткової угоди, що передбачено умовами пункту 2.12.1. надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
У висновку зазначено, що в матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2018 року, у якій відображено інформацію стосовно нарахованих процентів, де банком відображено 20 лютого 2018 року стосовно нарахованих і погашених процентів по кредиту за розрахунком за період з 01 липня 2008 року по 24 вересня 2013 року, що не узгоджується з періодом нарахування відсотків у розмірі підвищеної відсоткової ставки 14,00 % річних (з 01 липня 2008 року по 12 жовтня 2017 року) та яка не передбачена умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (згідно пункту 1.1.1. ставка складає 12,5 % річних).
Також у висновку експерта вказано, що за наявними матеріалами, з урахуванням арифметичного перерахунку, наявна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Укрсоцбанк» за договором відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року (в т. ч. зі змінами) станом на 12 жовтня 2017 року підтверджується у розмірі: сума заборгованості за кредитом - 0,00 доларів США; сума заборгованості за відсотками - 0,00 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 0,00 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 0,00 доларів США.
Розмір переплати за договором відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року складає 10 402,12 дол. США.
Експертом у висновку зазначено, що в межах наявних матеріалів, відсутнє положення про кредитування банку АТ «Укрсоцбанк». У зв`язку з відсутністю положення про кредитування банку АТ «Укрсоцбанк» не видається за можливе встановити відповідність методу нарахування банком процентів за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
Під час дослідження розрахунку вимог банку кредитної заборгованості за кредитним договором № 10-29/2423 від 13 вересня 2006 року станом на 12 жовтня 2017 року (т. 1 а. с.13-16) встановлено застосування банком при нарахуванні відсотків методу «факт/360», що узгоджується з умовами пункту 2.6. договору №10-29/2423 від 13 вересня 2006 року.
Позиція Верховного Суду
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 750/5477/15-ц (провадження № 61-3260св18) зазначено, що: «доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав суду доказів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 935/6-100, у якому повністю відображено суму отриманих коштів, дату та суму погашення тіла кредиту, прострочених та нарахованих відсотків. Правильність указаного розрахунку банку відповідач не спростував».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (статті 110 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1), 2) частини першої статті 264 ЦПК України).
У мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1), 2) частини четвертої статті 265 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
банк надав розрахунок заборгованості станом на 12 жовтня 2017 року (Т. 1, а. с. 13-16);
у жовтні 2018 року банк подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначав, що 20 лютого 2018 було здійснено «сторно» зайво нарахованих і погашених процентів в сумі 10 789,82 дол. США (Т. 1, а. с. 166-168) та надав розрахунок заборгованості станом на 26 жовтня 2018 року (Т. 1, а. с. 173-182);
аналіз оскаржених рішень свідчить, що суди не надали будь-якої оцінки розрахункам заборгованості, наданих банком, а висновки про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову зроблені виключно на підставі висновку експерта № 419/09/2019 від 16 вересня 2019 року, що суперечить положенням частин першої-третьої статті 89 ЦПК України;
суди не врахували, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України;
суди: не з`ясували за який період нарахована заборгованість та які її складові за первісним позовом; не врахували, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без урахування висновків зроблених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 750/5477/15-ц (провадження № 61-3260св18), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) і без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в оскарженій частині скасувати; передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Воронцовою Мариною Володимирівною, задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів в розмірі 10 402,12 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн, та стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, скасувати.
Передати справу № 759/16565/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів в розмірі 10 402,12 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 254 638,69 грн, та стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов