Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 759/17152/16-ц

провадження № 61-9695 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М. (суддя-доповідач)

суддів: Калараша А.А., Литвиненко І.В., Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А., Крижанівської Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 711 860 грн. 00 коп. у порядку регресу, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Український кредитно-торговий банк» (далі - ВАТ «Український кредитно-торговий банк») укладено кредитний договір № 020/06к, за умовами якого відповідач отримав у позику грошові кошти в розмірі 126 000 доларів США з терміном повернення до 30 жовтня 2021 року.

У забезпечення виконання вказаних зобов`язань 30 жовтня 2006 року між ВАТ «Український кредитно-торговий банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 020/06к, відповідно до умов якого остання поручилась перед ВАТ «Український кредитно-торговий банк» за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з порушенням боржником зобов`язаннь за кредитним договором, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року солідарно стягнуто з боржника і поручителя заборгованість у розмірі 1 032 129,62 грн. та 1 820 грн. судових витрат.

За даним рішенням відкрито виконавче провадження.

20 квітня 2016 року від боржника ОСОБА_2 на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в розмірі 427 004,63 грн.

22 квітня 2012 року стягувачу у рахунок погашення боргу передано у власність три належні поручителю земельні ділянки на суму 711 860 грн, на які було накладено арешт задля забезпечення стягнення визначеної рішенням суду суми.

На даний час рішення суду виконано у повному обсязі, а тому вона отримала право на зворотну вимогу (регрес) до боржника ОСОБА_2 , на суму стягнутих з неї, як з поручителя, грошових коштів у розмірі 711 860 грн. 00 коп.

У зв`язку із викладеним просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 711 860 грн. 00 коп. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів того, що до неї перейшло право вимоги за зобов`язанням, яке ґрунтуються на кредитному договорі з боржником.

Також судом зазначено, що зобов`язання за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року виконано поручителем не в повному обсязі, а частково, а тому наслідки, передбачені статтею 556 Цивільного Кодексу України (Далі - ЦК України), щодо переходу всіх прав кредитора до поручителя, внаслідок повного виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, не настали, у зв`язку із чим у позивача, як у поручителя, не виникло право пред`явити зворотну вимогу до відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку регресу в сумі 711 860 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 890 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 10 335 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що частина 3 статті 556 ЦК України закріплює можливість виникнення у поручителя всього права вимоги до боржника в частині виконаного зобов`язання у разі часткового виконання поручителем кредитного зобов`язання боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у якій просила судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

31 травня 2019 року справа № 759/17152/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (Далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року справу за вищезазначеним позовом призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року від представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій заявник, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконано у повному обсязі, зобов`язання за кредитним договором поручителем виконано не у повному обсязі, тому у позивача не виникло право регресної вимоги до відповідача.

Посилався на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-466 цс 15 відповідно до якого часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором без повного погашення боргу не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Також касаційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, визначений частині 6 статті 261 ЦПК України, оскільки 22 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна ОСОБА_1 стягувачеві в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 жовтня 2006 року між ВАТ «Український кредитно-торговий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №020/06к, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальникові грошові кошти (кредит) у сумі 126 000 доларів 00 центів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умовах, викладених у договорі (пункт 1.1), терміном до 30 жовтня 2021 року (пункт 2.1).

Задля забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 30 жовтня 2006 року між ВАТ «Український кредитно-торговий банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №020/06к, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору у повному обсязі.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі (пункт 1.3). Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (пункт1.3).

20 квітня 2016 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в розмірі 427 004 грн. 63 коп., після чого скеровано стягувачу кошти в розмірі 322 089 грн. 62 коп., стягнуто виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

При примусовому виконанні вказаного рішення суду, 22 квітня 2013 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського Районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту, передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, якими, належне ОСОБА_1 майно, а саме, три земельні ділянки, що знаходяться в Київській обл., Васильківському районі, с. Липовий Скиток, передано стягувачеві Публічному акціонерному товариству «БТА Банк» в рахунок погашення боргу за ціною 235 715 грн. 00 коп., 240 430 грн. 00 коп., 235 715 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 711 860 грн. 00 коп.

25 квітня 2016 року державним виконавцемВідділу державної виконавчої служби Оболонського Районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що рішення суду виконано в повному обсязі, стягувачеві в рахунок погашення боргу передано три земельні ділянки на загальну суму 711 680 грн. 00 коп.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України) в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно частин 1, 2 статі 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Вручення кредитором документів поручителю можливо лише за умови, що зобов`язання боржника виконано у повному обсязі і у кредитора відсутні підстави для подальшого стягнення на свою користь.

Разом з тим, виконання рішення суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором одночасно з боржника та поручителя припускає виконання цього рішення як боржником так і поручителем, як у повному обсязі так і частково кожним з них.

При виконання рішення суду боржником та поручителем у частках має значення повне повернення боргу та відсутність у кредитора прав на продовження стягнення за договором.

Відмінності повного повернення боргу поручителем або часткове повернення ним боргу за умови повного його погашення взагалі лише у розмірі прав, які переходять до поручителя після повного повернення боргу кредитору. Такі права переходять до поручителя лише у розмірі погашених ним сум.

Часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором без повного погашення боргу не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-466цс15 на яку посилається відповідач у касаційній скарзі на обґрунтування незаконності рішення суду.

У цій справі Верховний Суд України зазначив, що зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі ні боржником, ні поручителем не виконані, проте системний аналіз частини 1 та 2 статті 556 ЦК України дає підстави для висновку, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання.

Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Доводи касаційної скарги щодо того, що зазначений правовий висновок Верховного Суду України свідчить про те, що право регресної вимоги переходить до поручителя лише у випадку сплати саме поручителем повного боргу суперечить як змісту зазначеної постанови Верховного Суду України, яку слід тлумачити у поєднані з фактичним обставинами встановленим судом, так і змісту цивільно-правових інститутів поручительства та солідарної відповідальності.

Відтак, посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-466цс15 не приймаються судом до уваги, оскільки у дані справі встановлені інші фактичні обставини, зокрема не погашення боргу у повному обсязі.

Враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі виконані та 25 квітня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського Районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що рішення суду виконано в повному обсязі, стягувачеві в рахунок погашення боргу передано три земельні ділянки на загальну суму 711 680 грн. 00 коп. то до ОСОБА_1 , як до поручителя, що виконала всі покладені на неї зобов`язання, перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі право на зворотню вимогу (регрес) до боржника.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А.А. Калараш

І.В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров