ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2025 року
м. Київ
справа № 759/23597/23
провадження № 61-4130 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва (далі - КНП «Консультативно-діагностичний центр»), в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 березня
2023 року № 36-к/тр про його звільнення за власним бажанням з посади директора КНП «Консультативно-діагностичний центр»; поновити його на роботі; стягнути з відповідачів середній заробіток за весь час вимушеного прогулу
з 14 березня 2023 року по день поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку. Вказано, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку. Розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали. Призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року
у складі судді Ул`яновської О. В. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що КНП «Консультативно-діагностичний центр» подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частин другої-четвертої статті 44 та пункту 4
частини першої статті 257 ЦПК України, обґрунтовуючи його тим, що позивач зловживав процесуальними правами, подаючи одночасно декілька позовів до різних судів до того самого відповідача з тими самими предметом і підставами.
Судом установлено, що з 22 січня 2024 року по 10 квітня 2024 року
у Святошинському районному суді м. Києва та Київському окружному адміністративному суді розглядався один і той самий спір щодо трудових прав позивача. Друга позовна заява надійшла до Київського окружного адміністративного суду через два дні після відкриття провадження у справі Святошинським районним судом м. Києва.
Отже, районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду через зловживання процесуальними правами.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року у складі судді Ул`яновської О. В. заяву КНП «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
КНП «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представником
КНП «Консультативно-діагностичний центр» на підтвердження витрат, понесених у районному суду на правничу допомогу, надано: копію договору про надання правової допомоги від 08 лютого 2024 року № 1/08/02/24; копію договору про надання правової допомоги від 13 серпня 2024 року № 1/13/08/24; акт приймання-передачі послуг від 12 березня 2024 року; акт приймання-передачі послуг
від 12 серпня 2024 року; акт приймання-передачі послуг від 16 жовтня 2024 року; платіжні інструкції: від 09 лютого 2024 року № 3981 на суму 15 000 грн;
від 28 лютого 2024 року № 4080 на суму 5 000 грн; від 04 квітня 2024 року № 4310 на суму 15 000 грн; від 08 травня 2024 року № 4457 на суму 11 000 грн;
від 15 серпня 2024 року № 5147 на суму 1 500 грн; від 23 вересня 2024 року № 5378 на суму 8 500 грн; від 15 жовтня 2024 року № 5503 на суму 5 000 грн.
Суд першої інстанції, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості, пропорційності, обсягу, характеру наданих послуг, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи заперечення представника позивача, дійшов висновку про зменшення розміру витрат КНП «Консультативно-діагностичний центр» на правничу допомогу з 61 000 грн до 10 000 грн, що
є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу КНП «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня
2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 31 жовтня 2024 року скасовано.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 09 вересня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 направлено першу позовну заяву про визнання протиправним та скасування оспорюваного розпорядження голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 березня 2023 року № 36-к/тр про звільнення ОСОБА_1
за власним бажанням з посади директора КНП «Консультативно-діагностичний центр», яку було втрачено канцелярією Київського окружного адміністративного суду.
21 жовтня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду
ОСОБА_1 повторно подав позовну заяву, разом з тим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 320/38458/23 за повторно поданим позовом ОСОБА_1 , оскільки цей спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
29 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав позов до Святошинського районного суду м. Києва та 11 грудня 2023 року ухвалою Святошинського районного суду
м. Києва відкрито провадження у цій справі.
Разом з тим, 22 січня 2024 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 320/46855/23 за втраченою позовною заявою від 09 вересня 2023 року ОСОБА_1
20 березня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву до Київського окружного адміністративного суду про залишення його позовної заяви, яка була подана ним 09 вересня 2023 року, без розгляду, оскільки спір вже є предметом розгляду Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року
у справі № 320/46855/23 позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.
04 квітня 2024 року представником позивача подано адвокатський запит до Київського окружного адміністративного суду з метою отримання інформації щодо поданих аналогічних позовних заяв. 26 квітня 2024 року Київським окружним адміністративним судом надано відповідь, згідно з якою позивачем подано лише позовні заяви у справах № 320/38458/23 та № 320/46855/23.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наведені обставини свідчать, що ОСОБА_1 діяв сумлінно, чесно та добросовісно, з дотриманням вимог статті 43 ЦПК України, вчиняв можливі і залежні від нього дії для забезпечення повного, всебічного, своєчасного розгляду справи по суті.
Апеляційний суд зазначив, що у позивача не було встановленого законом обов`язку вчиняти будь-які додаткові дії, оскільки вперше подана 09 вересня
2023 року позовна заява ОСОБА_1 була втрачена адміністративним судом,
а у справі № 320/38458/23 за другою позовною заявою адміністративним судом було ухвалено судове рішення про відмову у відкритті провадження через юрисдикцію спору.
Таким чином, апеляційний суд вказав на те, що висновки суду першої інстанції
про зловживання позивачем процесуальними правами є передчасними та помилковими, оскільки відсутні правові підстави стверджувати, що у провадженні іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції обмежив позивача у праві доступу до суду.
Щодо додаткового судового рішення районного суду апеляційний суд дійшов висновку про те, що свідомих, недобросовісних дії позивача, які свідчать про зловживання ним процесуальними правами не встановлено, як і не було районним судом застосовано до ОСОБА_1 заходів у зв`язку із зловживанням правами. Позов ОСОБА_1 залишено судом без розгляду не через його необґрунтовані дії, а у зв`язку із передчасним та помилковим висновком суду першої інстанції про те, що у провадженні іншого суду перебуває справа щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та із тих самих підстав. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутній обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу, оскільки для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідач не довів, що позовна заява була залишена без розгляду унаслідок необґрунтованих дій позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КНП «Консультативно-діагностичний центр»просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі ухвалу районного суду, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, а саме стягнути з позивача на користь підприємства судові витрати у розмірі 61 000 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 759/23597/23
з Святошинського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України,
абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 подано до судів різних юрисдикцій позови до тих самих відповідачів, з тим самих підстав та предмету,
а саме у період з 22 січня 2024 року по 10 квітня 2024 року у Святошинському районному суді м. Києва та Київському окружному адміністративному суді розглядався один і той самий спір щодо трудових прав позивача. Позивач під час судових засідань у різних судах не повідомляв про подання ним аналогічного позову до іншого суду.
У позовній заяві, поданій до Святошинського районного суду м. Києва, позивачем було зазначено, що ним не подано іншого позову з тим самим предметом та з тих самих підстав до того самого відповідача.
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки він приховував від судів подання аналогічних позовів.
Районний суд вірно застосував вимоги статей 44 257 ЦПК України та залишив позов ОСОБА_1 без розгляду. Апеляційний суд помилково не звернув уваги на вищезазначені обставини та дійшов передчасного висновку про те, що такі дії позивача не мали процесуальних наслідків. Апеляційний суд не врахував, що сам факт подання декількох позовів є зловживанням процесуальними правами.
Крім того, суди дійшли помилкового висновку при визначенні розміру понесених підприємством витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, оскільки ним документально підтверджено витрати у розмірі 61 000 грн і відсутні обґрунтовані заперечення позивача щодо таких витрат.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем не було допущено зловживання своїми процесуальними правами, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування судового рішення районного суду і направлення справи для продовження розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що 09 вересня 2023 року ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду подано першу позовну заяву до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, КНП «Консультативно-діагностичний центр» про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку, яку було втрачено канцелярією Київського окружного адміністративного суду.
21 жовтня 2023 року ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду повторно подав аналогічну позовну заяву. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 320/38458/23 за повторно поданим позовом
ОСОБА_1 , оскільки цей спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
29 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Святошинського районного суду
м. Києву цей позов, ухвалою районного суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у цій справі.
Разом з тим 22 січня 2024 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 320/46855/23 за втраченою позовною заявою від 09 вересня 2023 року ОСОБА_1
20 березня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву до Київського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви від 09 вересня 2023 року без розгляду, оскільки спір вже є предметом розгляду Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 320/46855/23 позовна заява від 09 вересня 2023 року ОСОБА_1 залишена без розгляду.
04 квітня 2024 року представником позивача подано адвокатський запит до Київського окружного адміністративного суду з метою отримання інформації, щодо поданих аналогічних позовних заяв, для отримання доказів на підтвердження своєї позиції.
26 квітня 2024 року Київським окружним адміністративним судом надано відповідь, згідно з якою позивачем подано позовні заяви лише у справах
№ 320/38458/23 та № 320/46855/23.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «ДеЖуфр да ла Праделль
проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе за умови, що у провадженні цього чи іншого суду є справа з позовом, який є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що районний суд зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що у провадженні іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що фактично суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, обмежив його у праві на доступ до суду.
Доводи касаційної скарги про те, що в провадженні адміністративного суду перебували аналогічні позовні заяви на увагу не заслуговують, оскільки, по-перше, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 320/38458/23 за повторно поданим позовом ОСОБА_1 , тобто до відкриття провадження у цій цивільній справі, а, по-друге, ухвалою Київського окружного адміністративного суду
від 10 квітня 2024 року у справі № 320/46855/23 позовна заява від 09 вересня
2023 року ОСОБА_1 , яка була втрачена канцелярією адміністративного суду, залишена без розгляду.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки зловживання процесуальними правами.
Посилання касаційної скарги на незаконність судових рішень у частині розподілу витрат підприємства на правничу допомогу у суді першої інстанції, є безпідставними, оскільки у позивача відсутній обов`язок відшкодувати понесені підприємством витрати на правничу допомогу, так як відповідачами не доведено, що позовна заява була залишена без розгляду унаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник