Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 759/6513/17

провадження № 61-15339св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «РРП Груп»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», яка підписана представником Чемесом Володимиром Михайловичем, на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», ТОВ «Медіа Група Україна», третя особа - ТОВ «РРП Груп», про захист честі та гідності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_20 року о 16 годині 20 хвилин в ефірі телерадіоорганізації «Телерадіокомпанія «Україна» здійснювалася трансляція телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме, випуск під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14», а також ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 годині 45 хвилин в ефірі телерадіоорганізації «Телерадіокомпанія «Україна» здійснювалась трансляція телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме, випуск під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Позивач зазначав, що зазначеними випусками телепрограм було розповсюджено недостовірну інформацію про позивача та його особисте життя, у результаті чого порушено його особисті немайнові права, принижено честь та гідність, оскільки під час трансляції передач без його згоди були використані фотографії, на яких зображений ОСОБА_1 , розголошено деталі його особистих стосунків з жінками, у результаті чого було порушено його особисті немайнові права, зокрема право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України), право на особисте життя та його таємницю (стаття 301 ЦК України), охорону інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях (стаття 308 ЦК України), право на недоторканість особистого і сімейного життя (стаття 270 ЦК України).

Окрім того, як стало відомо позивачу, ТОВ «ТРК Україна» не є автором випуску «ІНФОРМАЦІЯ_14» телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та випуску « ІНФОРМАЦІЯ_4 » телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки товариству передано авторське майнове право на аудіовізуальні твори - випуски телевізійних передач під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », внаслідок чого авторами випуску « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є режисер-постановник ОСОБА_2 та оператор-постановник ОСОБА_3 , автором випуску « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є оператор постановник ОСОБА_4 .

Також зазначав про те, що відео телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_6 було незаконно поширено на сайті ІНФОРМАЦІЯ_21 , а відео телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 було поширено на сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 у вільному доступі.

Посилався на те, що реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10 є ТОВ «Інтернет-Інвест», який є і власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10. Належними відповідачами у справі є ТОВ «Інтернет-Інвест», ОСОБА_4 , ТОВ «Медіа Група Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ТОВ «ТРК «Україна», ТОВ «Медіа Група Україна».

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність позивача інформацію щодо нього, поширену у телепередачах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, інформацію про те, що він, ОСОБА_1 , «ІНФОРМАЦІЯ_22»;

зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» спростувати вказану інформацію шляхом повідомлення в ефірі телепередач « ІНФОРМАЦІЯ_11 » резолютивної частини ухваленого у цій справі судового рішення;

зобов`язати ТОВ «Медіа Група Україна» та ТОВ «Інтернет-Інвест» припинити розповсюдження та використання відеозапису випуску телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та відеозапису випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вилучення та знищення відеозаписів з веб-сайтів та каналів на веб-сайті «Youtube».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року в складі судді: П`ятничук І. В. , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем, на підтвердження факту поширення відповідачем спірної інформації, до матеріалів справи надано: компакт-диск із відеозаписом телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_20 року; компакт-диск із відеозаписом телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_11» від ІНФОРМАЦІЯ_23 року; компакт-диск із відеозаписом «0017-01-2018». Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку (частина п`ята статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»). Однак позивач не звертався до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» ані зі скаргою на зміст телепередач під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ані з проханням надати чи зберегти відеозаписи даних телепередач протягом встановленого законодавством строку зберігання телепередач. Крім того позивач не надав доказів, що саме відповідачі є автором твору - випусків, які як вважає позивач порушили його особисті (немайнові) права. Згідно відповіді ТОВ «Інтернет Інвест» від 26 лютого 2018 року № 882 не вбачається, що ТОВ «ТРК «Україна» є власником сайтів ІНФОРМАЦІЯ_24/, https://ІНФОРМАЦІЯ_10/ru/. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» здійснило трансляцію передач «ІНФОРМАЦІЯ_1» і «ІНФОРМАЦІЯ_11», а тому покладення на відповідача відповідальності у вигляді спростування поширеної інформації, є безпідставним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», ТОВ «Медіа Група Україна», третя особа - ТОВ «РРП Груп» про захист честі, гідності, задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену у телепередачах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, інформацію про те, що ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_25».

Зобов`язано ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом зачитування в ефірі телепередач « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_3 » абзацу 4 резолютивної частини судового рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

на підтвердження факту поширення ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» оспорюваної інформації позивачем надано: компакт-диск із відеозаписом телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_20 року; компакт-диск із відеозаписом телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 ; компакт-диск із відеозаписом «0017-01-2018», протокол огляду та фіксації змісту веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_12 та розміщеного за посиланням відеозапису телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_13 », протокол огляду та фіксації змісту веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_9 та розміщеного за посиланням відеозапису телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » випуск програми « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також скрін-шоти сторінок веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_21 та ІНФОРМАЦІЯ_9 ТОВ «ТРК «Україна» у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка вийшла в ефір на телевізійному каналі «ТРК «Україна» о 16 годині 20 хвилин, була здійснена трансляція випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14». ІНФОРМАЦІЯ_2 у телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка вийшла в ефір о 19 годині 45 хвилин, здійснювалася трансляція випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Під час трансляції вказаних випусків телепередач як ведучими, так і учасниками передачі по відношенню до позивача застосовувались наступні вислови: «ІНФОРМАЦІЯ_22», а також використовувалось фото позивача із зазначенням його прізвища та ім`я;

при розгляді цього спору підлягає встановленню факт саме поширення інформації, а не її наявність на носіях станом на час розгляду справи. Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що представники ТОВ «ТРК «Україна» під час розгляду справи не заперечували можливості виходу вказаних телепередач в ефір, а посилалися лише на те, що запис таких передач не зберігся. Відповідач, заперечуючи автентичність аудіо та відеозапису телепередач «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » і « ІНФОРМАЦІЯ_3 » випуск програми « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначав, що оптичні носії, надані позивачем, є контрафактними примірниками творів та здійснені у позапроцесуальний порядок. Проте жодних доказів на підтвердження того, що відеозаписи на дисках, наданих стороною позивача, є сфальшованими, запис сюжетів було здійснено, але не випущено в ефір, а диск надано лише позивачу, не надав. Тому звуко- та відеозапис є одним з доказів, який має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами;

обставини щодо трансляції телепередач «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » випуск програми « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі ТРК «Україна» були встановлені судом апеляційної інстанції у постанові від 14 червня 2018 року у справі № 753/4350/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди. Оскільки відповідач окрім припущень жодних доказів про те, що інформація, яка знаходиться на дисках, не була розповсюджена та є сфальшованою не надав, колегія суддів зазначила, що така інформація була поширена ТОВ «ТРК «Україна» та стала доступною третім особам;

ТОВ «ТРК «Україна» посилалося на те, що не є автором телепередач « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки згідно договорів на створення аудіовізуальних творів-телевізійних передач по замовленню № ТРК-030151/2015 від 09 жовтня 2015 року та ТРК-033928/2016 від 19 січня 2016 року, укладених між ТОВ «ТРК «Україна» та ТОВ «РРП Груп», виробником телепередач «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_11» є ТОВ «РРП Груп», яке як продюсер цих телепередач у повному обсязі несе відповідальність за їхній зміст. Проте згідно вказаних договорів ТОВ «ТРК «Україна» передано майнові права інтелектуальної власності на вказані телепередачі від іншої юридичної особи ТОВ «РРП Груп», у зв`язку з чим ТОВ «ТРК «Україна» набуло статусу суб`єкта авторського права інтелектуальної власності на телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_11». Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі. Враховуючи те, що майнові права інтелектуальної власності на телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_11» відповідно до вказаних договорів набуто ТОВ «ТРК «Україна», тобто, товариство є власником цих творів та вказані телепередачі транслювалися ТОВ «ТРК «Україна», ТОВ «ТРК «Україна» є належним відповідачем у справі та має відповідати за зміст інформації, поширеної на телеканалі;

інформація відносно ОСОБА_1 , яка поширена на телеканалі ТОВ «ТРК «Україна» у передачах «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » випуск програми « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, інформація про те, що ОСОБА_1 - «ІНФОРМАЦІЯ_25» носить стверджувальний характер та використані в телепередачах вислови можна перевірити на відповідність їх реаліям з огляду на те, що такі вислови не містять жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди автора. Згідно поширеної в телепередачах інформації, відносно позивача використовувались наступні вислови: «ІНФОРМАЦІЯ_25», які несуть негативний зміст, сприймаються як злочинна діяльність, засуджуються суспільством, а тому поширення та застосування таких понять до позивача не може не спричиняти порушення особистого немайнового права на повагу до його честі та гідності. Такі вислови є фактичними твердженнями, а їх відповідність дійсності підлягає доведенню, оскільки при використанні даної інформації відносно ОСОБА_1 не вживалися мовно-стилістичні засоби про ймовірність або припущення висловленої інформації;

вислів «ІНФОРМАЦІЯ_26» є фразеологізмом, який доволі часто вживається для визначення відповідного типу чоловіків, які живуть на повному чи частковому утриманні жінки в обмін на відносини інтимного характеру або будь-які інші особисті послуги, відповідно до Академічного тлумачного словника «ІНФОРМАЦІЯ_26» - це коханець, що перебуває на утриманні жінки, походить слово «ІНФОРМАЦІЯ_26» від імені героя-коханця п`єси французького письменника Дюма-сина «Господин ІНФОРМАЦІЯ_26». Використані в телепередачах мовні звороти: «ІНФОРМАЦІЯ_27», «ІНФОРМАЦІЯ_28», також як і «ІНФОРМАЦІЯ_26» за своєю суттю є гіперболізованою метафорою, оскільки були вжиті з метою явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення вказаної думки та свідчить про те, що розповсюджена інформація є оціночними судженнями, а спосіб висловлення цієї інформації не носить брутальної, принизливої чи непристойної форми, а тому, ця інформація не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, не принижує гідності чи ділової репутації позивача, а тому не порушує його немайнових прав;

вимоги про припинення розповсюдження та використання відеозапису телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та відеозапису випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_15 » шляхом вилучення і знищення відеозаписів з веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_16 та каналів на веб-сайті «Youtubean>» не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що відповідачі є власниками цих веб-сайтів та мають до них доступ для видалення інформації чи подальшого її поширення. Позивач не надав доказів того, що він звертався до власників інтернет сайтів з питань видалення такої інформації та що у такому видаленні йому було відмовлено. Окрім того за вказаними посилання на сторінки веб-сайтів будь-які відеоролики відсутні.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» через представника Чемеса В. М. подало касаційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції; судові витрати покласти на позивача При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивачем на підтвердження факту поширення ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» оспорюваної інформації, не надано відеозаписів випусків телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у незмінній формі та змісту зроблених власне ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» згідно частини четвертої статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

позивачем не було надано доказів, що саме ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» є автором творів (аудіовізуальних) телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно відповіді ТОВ «Інтернет Інвест» від 26 лютого 2018 року № 882 не вбачається, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» є власником сайтів ІНФОРМАЦІЯ_24/, https://ІНФОРМАЦІЯ_10/ru/. Власниками доменного імені та веб-сайту можуть бути дві різні особи. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» здійснив поширення про позивача оспорюваної інформації;

посилання апеляційного суду на преюдиційні рішення у справі № 753/4350/17 вважає безпідставним, оскільки ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» не була учасником цієї справи;

апеляційний суд не взяв до уваги висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2012 року у справі № 12/190 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року у справі № 569/568/15-ц.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у касаційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року: в задоволенні клопотань ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», яке підписане представником Чемесом В. М., та ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 16 годині 20 хвилин в ефірі телерадіоорганізації «Телерадіокомпанія «Україна» здійснювалася трансляція телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме, випуск під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14». Відеозапис телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_6 було поширено на сайті ІНФОРМАЦІЯ_17 у вільному доступі, а також на сайті YouTube за адресою

ІНФОРМАЦІЯ_18 о 19 годині 45 хвилин в ефірі телерадіоорганізації «Телерадіокомпанія «Україна» здійснювалася трансляція телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме, випуск під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Зазначеним випуском телепрограми відеозапис телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_11» « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 було поширено на сайті ІНФОРМАЦІЯ_19 у вільному доступі, а також на сайті YouTube за адресою https://www.youtube.com/...

При зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначав, що у вказаних телепередачах поширено недостовірну інформацію, якою порушено його особисті немайнові права, принижено честь та гідність.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, другій статті 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частинах четвертій, п`ятій статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 404/1691/16-ц (провадження № 61-32804св18) вказано, що: «громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою. При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача. Згідно зі статтею 60 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених у статті 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи не містять та позивач не надав належних та допустимих доказів звернення ПП «Вагран» до ПрАТ «Телеканал «Інтер» щодо змісту випуску програми «Подробности» за 15 березня 2017 року та одержання його матеріалів. Ураховуючи наведене висновок судів про те, що СД-диск наданий позивачем, що містить відео файл, отриманий самостійно з інтернет сторінки (програма новин Інтер+) не є належним доказом поширення інформації в ефірі телеканалу «Інтер».

Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації (пункт в частини першої статті 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

Пряма трансляція - безпосередня трансляція теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу (стаття 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

Апеляційний суд: не врахував, що позивач не звертався із заявою до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» щодо змісту випуску телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 та одержання цих матеріалів; не встановив, чи оспорювана інформація розповсюджувалася з попереднім записом/ чи без попереднього запису та чи містилася у виступах осіб, які є працівниками телерадіоорганізації. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційного інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», яка підписана представником Чемесом Володимиром Михайловичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену у телепередачах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, інформацію про те, що ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_25» та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом зачитування в ефірі телепередач « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_3 » абзацу 4 резолютивної частини судового рішення, скасувати.

Передати справу № 759/6513/17 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену у телепередачах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, інформацію про те, що ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_25» та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом зачитування в ефірі телепередач « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_3 » абзацу 4 резолютивної частини судового рішення, передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков