Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 759/7515/21

провадження № 61-17497св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Стареньким Сергієм Євгенійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року про зупинення провадження у справі у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В. Ю., про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації.

В обгрунтування позову посилалась на те, що 08 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В. Ю. за реєстровим № 2629.

Нерухоме майно, щодо якого укладено правочин, є предметом спору в іншому судовому провадженні про визнання права на спадкування за законом за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по Ѕ частини за кожною, судовий розгляд якого триває з 2017 року.

Вважає, що спірний договір укладено з наміром приховання майна за іншим власником, а не з метою фактичної передачі майна.

Відповідачами свідомо вчиняються усі можливі дії для заволодіння нерухомим майном, що призводить до порушення прав позивачки щодо визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на частину зазначеного житлового будинку.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2018 року щодо первинної державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартир, а укладений договір дарування квартири є похідним від первинної скасованої реєстрації.

Спірний договір суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що є порушенням статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Посилаючись на викладені обставини, просила:

- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 08 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю. та зареєстрований за № 2629;

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1649965080000, номер запису про право власності 32290313 від 08 липня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 08 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю., зареєстрований за № 2629.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , здійснену 08 липня 2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю. на підставі договору дарування від 08 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1649965080000, номер запису про право власності 32290313 від 08 липня 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати спірне майно від успадкування іншими особами. Тому є підстави для визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Крайнік Д. В. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України зупинено апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В. Ю., про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 759/10266/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, а саме - у зв`язку з пов`язаністю обставин, що є предметом розгляду справи № 759/10266/17 та предметом доказування у цій справі.

Суд зазначив, що без встановлення кола спадкоємців спірного майна та їх часток неможливо встановити, чи порушуються права позивачки ОСОБА_1 оспорюваним правочином, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

27 жовтня 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Старенького С. Є. на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на ухвалу Київськогоапеляційного суду від 07 жовтня 2021 року про зупинення провадження у справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким клопотання про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, оскільки підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Доводи інших учасників справи

22 листопада 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника ОСОБА_2 - адвоката Крайніка Д. В. надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старенького С. Є., в якому просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржене судове рішення залишити без змін.

Зазначав, що твердження заявника є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір дарування, відповідно до умов якого дарувальник подарувала, а обдаровувана прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності дарувальника на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 вересня 2018 року, номер запису про право власності: 28036826, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1649965080000.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В. Ю., зареєстровано в реєстрі за № 2629.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року визнано протиправними дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Поди С. П. та скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером № 4313433 від 21 вересня 2018 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 травня 2021 року, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 липня 2019 року.

Святошинським районним судом м. Києва з липня 2017 року розглядається цивільна справа № 759/10266/17 за позовами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом права власності на Ѕ частину за кожною житлового будинку АДРЕСА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Постановляючи ухвалу про зупинення апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 759/10266/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, апеляційний суд виходив з того, що наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, а саме - у зв`язку з пов`язаністю обставин, що є предметом розгляду справи № 759/10266/17 та предметом доказування у цій справі. Апеляційний суд вважав, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Суд зазначив, що без встановлення кола спадкоємців спірного майна та їх часток неможливо встановити чи порушуються права позивача ОСОБА_1 оспорюваним правочином, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом з тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, при вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові 14 лютого 2022 року при розгляді справи № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

Крім того, необхідно приймати до уваги, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 759/10266/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування постанови апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старенького Сергія Євгенійовичазадовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов